Справа № 947/11448/26
Провадження № 1-кс/947/4234/26
02.04.2026 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю підозрюваного ОСОБА_3 , його захисника - адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання слідчого відділу СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 , погоджене прокурором Одеської Спеціалізованої прокуратур у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 , про арешт майна у кримінальному провадженні №12026160000000256 від 10.03.2026, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369 -2 КК України,-
До Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання слідчого відділу СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 , погоджене прокурором Одеської Спеціалізованої прокуратур у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 , про арешт майна у кримінальному провадженні №12026160000000256 від 10.03.2026, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369 -2 КК України.
У клопотанні сторона обвинувачення, з метою збереження речових доказів просить накласти арешт у формі заборони володіти, користуватись та розпоряджатись майном, яке було виявлено та вилучено 16.03.2026 за адресою : АДРЕСА_1 під час особистого обшуку затриманого в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Слідчий надав заяву про розгляд клопотання без його участі, вимоги якого просив задовольнити.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання, вказуючи на те, що телефон потрібен для особистих цілей його підзахисному, на теперішній час останній залишився без засобів зв'язку.
Підозрюваний ОСОБА_3 підтримав захисника.
Вивчивши клопотання про арешт майна та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав
В ході судового розгляду встановлено, щ о слідчим управлінням ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026160000000256 від 10.03.2026, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369 -2 КК України.
Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням здійснюється групою прокурорів Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону.
Згідно матеріалів кримінального провадження встановлено, що 10.03.2026 до СУ ГУНП в Одеській області надійшли матеріали УСР в Одеській області ДСР НПУ про те, що відповідальний виконавця адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вимагає у військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 неправомірну вигоду для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, а саме невстановленими досудовим розслідуванням службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо переведення у військову частину АДРЕСА_2 та подальшого не проходження військової служби.
За вказаним фактом органом досудового розслідування було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026160000000256 від 10.03.2026, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369 -2 КК України.
В ході проведення досудового розслідування допитано в якості свідка ОСОБА_7 , який являється військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , який повідомив, що 05.03.2025 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_3 вимагав у нього неправомірну вигоду в розмірі 7500 доларів США для себе за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, а саме невстановленими досудовим розслідуванням службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою безперешкодного переведення у військову частину смт Чорноморське на території Одеської області. При цьому ОСОБА_7 буде зарахований до військової частини, отримувати заробітну плату та фактично не з'являтися для проходження служби.
Крім того, під час проведення досудового розслідування за вказаним кримінальним провадженням, слідчим надано доручення співробітникам УСР в Одеській області ДСР НПУ на проведення слідчих (розшукових) дійв порядку ст. ст. 36, 41 КПК України з метою встановлення повних анкетних даних, адрес проживання осіб, які можуть бути причетні до вчинення відповідних кримінальних правопорушень, а також встановлення анкетних даних осіб, які володіють інформацією про обставини вчинення кримінальних правопорушень.
За результатами виконання доручення надійшла відповідь, в якій зазначено, що отримано інформацію про причетність до вчинення зазначеного злочину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В ході досудового розслідування встановлено, що 16.03.2026 приблизно о 12 годині 51 хвилині ОСОБА_3 зателефонував ОСОБА_7 та поцікавився чи зібрав останній обумовлену суму грошових коштів та призначив зустріч в ЖК «Пространство» по вул. Донського ( Дмитріївська) з метою передачі грошових коштів та обговорення подальшої процедури переводу до іншої бригади військової частини.
В ході досудового розслідування, 16.03.2026 о 15 годині 26 хвилин за адресою: м. Одеса, вул. Дмитріївська, буд. 59 у порядку ст. 208 КПК України затримано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час особистого обшуку якого виявлено та вилучено: мобільний телефон марки «TECNO POVA 6 Neo» в корпусі чорного кольору з imei1: НОМЕР_2 , imei2: НОМЕР_3 з карткою мобільного оператора НОМЕР_4 , НОМЕР_5 .
Постановою слідчого від 16.03.2026 вилучене майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
У відповідності до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
Статтею 132 КПК України встановлені загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження, застосування яких не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;
- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно з приписами ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді визначено необхідність арешту майна.
Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (абз. 1 ч. 1 ст. 173 КПК України). До таких ризиків віднесено можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.
Також, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, зокрема:
- правову підставу для арешту майна;
- можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні;
- розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
- наслідки арешту майна, зокрема для третіх осіб (ч. 2 ст. 173 КПК України).
Виходячи з положень Кримінального процесуального кодексу України, визначених підстав накладення арешту на майно, слідчий суддя дійшов таких висновків.
1) Існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину такої тяжкості, що дозволяє застосування арешту майна.
Під час розгляду клопотання слідчим доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень. Обставини, що підтверджують підозру у вчиненні кримінальних правопорушень та вагомість наявних доказів про їх вчинення підтверджуються долученими до клопотання матеріалами.
Факти та обставини, які були озвучені та досліджені під час судового засідання, з розумною достатністю та вірогідністю, могли би переконати стороннього об'єктивного спостерігача, на даному етапі досудового розслідування, що події кримінальних правопорушень відбулись та до них може бути причетний ОСОБА_3 .
У майбутньому такі обставини мають бути перевірені та оцінені в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні.
Викладене узгоджується з позицією, яка викладена Європейським судом з прав людини у п. 184 рішення Великої Палати у справі «Мерабішвілі проти Грузії» (Merabishvili v. Georgia) від 28.11.2017, заява № 72508/13, «обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку».
2) Правові підстави накладення арешту майна
Арешт майна, з метою забезпечення збереження речових доказів, накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України).
За змістом ст. 98 КПК України речовими доказами, зокрема, є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а також документи, якщо вони містять зазначені вище ознаки.
Тимчасове вилучення у власника електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі. При цьому, забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту (абз. 2, 3 ч. 2 ст. 168 КПК України).
В рамках даного кримінального провадження, ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
В даному випадку слідчий суддя вважає, що вилучені в ході обшуку мобільний телефон може містити на собі відомості на підтвердження факту та обставин можливого вчинення кримінально-протиправних дій за обставинами даного кримінального провадження, (дзвінки, листування, фото, номери телефонів осіб пов'язаних з вчиненням кримінальних правопорушень, файли, документи, тощо ) в зв'язку з чим таке майно відповідає категорії, що власне підтверджується долученою до клопотання постановою про визнання речових доказів від, а отже, воно потребує збереження, в цілях їх подальшого дослідження та проведення відповідних експертних досліджень.
Більш того, слідчий суддя не може виключати, що перед стороною обвинувачення постане питання призначення судових комп'ютерно-технічних експертиз за експертною спеціальністю 10.9 «Дослідження комп'ютерної техніки та програмних продуктів», для встановлення більш детальних відомостей, щодо вчинення вказаного кримінального правопорушення, які можуть бути приховані користувачем вказаних пристроїв, шляхом встановлення логічного захисту, у зв'язку з чим виникне необхідність у залучення спеціалістів, а обов'язковою умовою їх проведення є безпосереднє надання для дослідження електронного пристрою, що додатково підтверджує наявність підстав для арешту майна.
Враховуючи викладене, арешт на вилучене майно є необхідним, з метою подальшого детального огляду, використання в ході проведення необхідних судових експертних досліджень, в тому числі комп'ютерно-технічних експертиз, з метою виявлення та вилучення інформації (в тому числі видаленої), що зберігається в пам'яті мобільного телефону.
Таким чином слідчий суддя вважає, що вилучене майно має пряме відношення до вчиненого кримінального правопорушення, оскільки можуть містити на собі сліди, які ймовірно будуть використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, та враховуючи той факт, що телефон було вилучено саме в ході затримання підозрюваного ОСОБА_8 .
Аналізуючи викладені вище обставини, слідчий суддя вважає, що у даному випадку наявні достатні підстави вважати, що вилучене майно, відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, та у органу досудового розслідування існує можливість використання відомостей, які у ньому містяться, як доказ фактів чи обставин, що встановлюються у цьому кримінальному провадженні.
3) Речі є тим видом майна, на яке може бути накладено арешт
Арешт може бути накладений у встановленому КПК України порядку, зокрема, на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України). Слідчий у своєму клопотанні просить накласти арешт на мобільний телефон. Таке майно відповідає положенням ч. 2 ст. 181 ЦК України (оскільки є рухомим) та положенням ч. 10 ст. 170 КПК України, відтак, на нього може бути накладено арешт.
4) Завдання, для виконання яких слідчий звертається із клопотанням про арешт майна
Завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України).
5) Наслідки арешту майна для осіб, чиї права обмежуються
Критерії розумності та співрозмірності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. При цьому, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. Обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є їй пропорційними. Водночас, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
Положення КПК України узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини, який дійшов висновку, згідно з яким ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що втручання в право мирного володіння майном можливе за умови існування розумного взаємозв'язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п. 203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі «Узан та інші проти Туреччини» / Uzan and others v. Turkey, заяви № 19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08).
Отже, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.
Частина четверта статті 173 КПК України визначає, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
При цьому, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК України).
На думку слідчого судді, враховуючи, серед іншого, суспільну небезпеку можливих кримінальних правопорушень, їх специфіку, ступінь тяжкості, накладення арешту у цьому випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження, оскільки не має на меті позбавити власника належного йому майна, а лише тимчасово обмежити його право користування, розпорядження та відчуження вказаним майном, зокрема, до завершення експертного дослідження або завершення кримінального провадження.
У ході розгляду клопотання слідчим суддею не встановлено негативних наслідків арешту майна. Що стосується прав та законних інтересів власника майна слідчий суддя вважає, що такі обмеження не є занадто обтяжливими для нього.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт шляхом заборони володіти, користуватись та розпоряджатись майном,, яке вилучено 16.03.2026 за адресою : АДРЕСА_1 під час особистого обшуку затриманого в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на:
- мобільний телефон марки «TECNO POVA 6 Neo» в корпусі чорного кольору з imei1: НОМЕР_2 , imei2: НОМЕР_3 з карткою мобільного оператора НОМЕР_4 , НОМЕР_5 .
Виконання ухвали покласти на слідчого відділу СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1