Справа № 757/32068/25-ц
Провадження № 2/127/9153/25
17 квітня 2026 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Воробйова В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, мотивуючи позовну заяву тим, що 29.07.2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем було укладено, в електронній формі, договір №3717746, за умовами якого останній отримав грошові кошти в розмірі 7000,00 грн. зі сплатою процентів в розмірі 2625,00 грн., стандартна (базова) процентна ставка - 5,0% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування ним та зобов'язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування ним.
Позикодавець виконав свої зобов'язання за договором. Проте наразі строк повернення грошових коштів за договором настав, однак ОСОБА_1 не виконує свої зобов'язання, грошові кошти не повертає, проценти не сплачує.
26.01.2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір №26-01/2022-83, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3717746.
Також, 10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та позивачем було укладено договір №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь поивача права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3717746. Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором №3717746. Загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 41475,00 грн., з яких: 7000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 33775,00 грн. - заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги та 700,00 грн. - заборгованість за комісіями, яку позивач просить стягнути з відповідача, та 2422,40 грн. судового збору, а також 16000,00 грн. витрат на правову допомогу.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10.12.2025 року, після отримання справи за підсудністю, відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін з роз'ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.
На виконання ухвали суду відповідачем було надіслано суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що в липні 2021 року він був студентом та отримував 2000,00 грн. стипендії, інших доходів не мав. Потрапив в борги і не знав як йому з цього стану вийти. Сказати чи брав він цей кредит, відповідач не може і не знає, бо боявся погроз, шантажу, не знав як це все припинити. Перебував в шоковому стані. Також він був повідомлений правоохоронними органами про те, що його даними неодноразово скористались шахраї і він був визнаний потерпілим у кримінальних провадженнях. Надходили погрози - платили родичі. Просив суд взяти до уваги, що згідно зі статтею 10 Закону України «Про споживче кредитування» до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець зобов'язаний, використовуючи свої професійні можливості, оцінити кредитоспроможність споживача, враховуючи, зокрема, строк, на який надається споживчий кредит, суму кредиту, доходи споживача, мету отримання кредиту, а також інформацію щодо виконання споживачем зобов'язань за кредитними операціями, включаючи зобов'язання перед іншими кредитодавцями. Неоціненні суми відсотків, надприбутки, можливість безнаказанно знущатись з таких студентів як він, дала можливість недобросовісним кредитодавцям тиснути, погрожувати вимагати кошти, яких не мали права надавати, яких фактично він не отримував і не використовував, бо у нього вони їх одразу забирали. Волевиявлення не було вільним і не відповідало його волі, а було вчинене, якщо було вчинене, в страху за своє життя і в безвихідній ситуації. Договір є незаконним. Правомірність відступлення права вимоги просив суд перевірити як і правомірність стягнення коштів і розрахунку. Розмір заборгованості по процентам є необґрунтований. Так, згідно з кредитним договором №3717746, кредит надано строком на 30 днів з 29.07.2021 року, однак розрахунок заборгованості зроблено та надано на три місяці - остання дата 27.10.2021 року чим порушено умови договору. Хоча графік платежів додано до позовної заяви і в ньому розраховано - на один місяць. Слід звернути увагу, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, тому відсутні підстави для нарахування вказаних процентів в період після 28.08.2021 року. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, то відповідач просив суд належним чином оцінити подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат та зауважити, що зазначені позивачем витрати на правничу допомогу адвоката, які включають послуги: складання та подання до суду позовної заяви та інші клопотання, заяви до суду, складання процесуальних документів зводяться до єдиної дії - підготовка та подання позовної заяви і за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окремі послуги. При розподілі витрат відповідач просив врахувати, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу. Просив суд врахувати принципи співмірності та розумності судових витрат, врахувати те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, справа є малозначною та не є складною, розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, а тому витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 16000 грн. є завищеними, належним чином не обґрунтованими та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат. Просив суд суттєво зменшити суму. Також просив суд приймаючи рішення у справі врахувати те, що кредитний договір укладено з порушенням Закону України «Про споживче кредитування», з чітким розрахунком на те, щоб знущатись та вибивати кошти.
Представником позивача надіслано суду відповідь на відзив, згідно з якою саме по собі зазначення інформації про вчинення по відношенню до відповідача шахрайських дій, без наявності відносно будь-яких осіб обвинувального вироку, яким би було встановлено, що останні скористалися персональними даними відповідача для оформлення кредитного договору на ім'я відповідача, не доводить, що персональні дані дійсно були викрадені і кредитні договори дійсно були укладені сторонніми особами. Факт того, що договір укладено іншими особами, які незаконно заволоділи персональними даними відповідача, не доведено, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідач не надав жодних відомостей про повідомлення Банку, в якому емітовано картку про викрадення особистої інформації чи заблокування вказаного платіжного засобу в період з 15.10.2021 року. З приводу факту укладення договору, то відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому було перераховано грошові кошти. Зазначені умови є публічною пропозицією в розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України. Факт ідентифікації відповідача підтверджується довідкою про ідентифікацію, яка міститься у матеріалах справи. Згідно з даною довідкою на номер телефону відповідача було направлено одноразовий ідентифікатор, яким і було підписано договір. Крім того, відповідач не заперечує, що всі відомості, вказані в Заявці-Анкеті є коректними, зокрема: ПІБ, РНОКПП, паспортні дані, телефон, реквізити банківської картки, тощо. Таким чином, представник позивача вважає, що позивачем належним чином підтверджено факт укладення кредитного договору. Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності укладеного кредитного договору, доказів того, що наведені умови договору, його форма і порядок укладення суперечать волевиявленню сторін, не надано. З приводу нарахування відсотків, то відповідачем було надано згоду на автопролонгацію договору у разі наявності заборгованості. Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується перехід прав вимоги кредитними договорами, укладеними з відповідачем. З приводу стягнення витрат на правничу допомогу, то відповідач не наводить обґрунтування неспівмірності витрат із складністю справи та не надає суду будь-яких доказів на підтвердження такої позиції. Заперечення відповідача не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та є лише особистою думкою відповідача. Отже, такі твердження є припущеннями. З огляду на викладене, представник позивача просив позовну заяву ТОВ «Коллект Центр» задовольнити в повному обсязі.
Вподальшому представником позивача було надано суду клопотання про витребування доказів, яке ухвалою суду від 02.01.2026 року задоволено шляхом витребування з ПАТ КБ «ПриватБанк» доказів на підтвердження отримання відповідачем кредиту.
Відповідач своїм правом на надання суду заперечення на відповідь на відзив не скористався.
Враховуючи викладене вище та положення ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Судом встановлено, що 29.07.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №3717746 у формі електронного документа з використанням електронного підпису (а.с. 11-16, 19-20).
Відповідно до п.п. 1.1. п. 1 договору, кредитодавець зобов'язався на умовах визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3. договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2. договору, а позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4. договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки, що визначені договором.
Згідно з умовами договору, сума кредиту становить 7000,00 грн. Кредит надається строком на 30 днів з 29.07.2021 року. Термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 28.08.2021 року (п.п.1.2, 1.3., 1.4. договору).
Підпунктами 1.5.1. п. 1 договорів визначено, що комісія за надання кредиту: 700.00 грн., яка нараховується за ставкою 10.00% від суми кредиту одноразово.
Проценти за користування кредитом: 2625.00 грн., які нараховуються за ставкою 1.25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.п. 1.5.2. п. 1договору).
Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.п. 1.6. п.1 договору).
Відповідно до п.п. 1.7. п.1 договору, тип процентної ставки за цим договором: фіксована.
Згідно п.п. 2.1. п.2 договорів, кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
Відповідно до п.п. 2.2.2. п.2 договору, нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п. 2.2.3 договору.
Відповідно до п.п. 6.3. п. 6 договору, приймаючи пропозицію товариства про укладення цього кредитного договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невідємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлена, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов'язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та Правил надання фінансових кредитів товариством, що є невідємною частиною договору.
Матеріали справи містять Паспорт споживчого кредиту, який містить відомості про кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інше (а.с. 17-18).
Як слідує з матеріалів справи, вказаний договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, який був надісланий ТОВ «Мілоан» (а.с. 26), на підтвердження чого у ідентифікаційній частині договору міститься код ідентифікатора відповідача U73237, що і є безпосереднім підписом відповідача.
Ідентифікаційна частина договору про споживчий кредит від 29.07.2021 року в Розділі «Реквізити сторін.Позичальник» містить ідентифікуючі дані ОСОБА_1 , зокрема: ІПН та тел. 380976232098.
Таким чином, підписавши вказаний договір, відповідач добровільно погодився на визначені у ньому умови кредитування, взяв на себе відповідні зобов'язання.
Факт виконання ТОВ «Мілоан» своїх зобов'язань в частині перерахунку коштів відповідачу, підтверджується квитанцією №1719256997 від 29.07.2021 року на суму 7000,00 грн. (а.с. 27). Також вказаний факт підтверджується витребуваними судом доказами з АТ КБ «ПриватБанк», отриманих судом 16.04.2026 року, згідно яких в анкетних даних ОСОБА_1 знаходиться номер телефону НОМЕР_1 (який є фінансовим номером телефону) та на його рахунок було зараховано кошти на суму 7000,00 грн. 29.07.2021 року (а.с. 169-170). Також банком долучено виписку за договором, з якої вбачається, що кошти надійшли від ТОВ «Мілоан» (а.с. 171).
Таким чином, відповідач отримав кошти за спірним договором та використував їх на власні потреби.
З приводу посилання відповідача на незаконність договору та відсутність його волевиявлення, то слід зазначити наступне.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 вказано, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
При цьому, вимог про визнання договору про споживчий кредит №3717746 від 29.07.2021 року недійсним (неукладеним) не заявлено.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача з приводу того, що кредитний договір був укладений фінансовими шахраями, а він був визнаний потерпілим у кримінальних провадженнях, оскільки вони не підтвердженні жодними належними та допустими доказами згідно з вимогами ст. 67-69, 81 ЦПК України. Зокрема, ОСОБА_1 не було надано суду доказів звернення до правоохоронних органів з цього приводу та наявності вироку суду за вчинення відносно відповідача шахрайства.
Слід відзначити, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд вважає, що позивачем надано належні і допустимі докази, які підтверджують укладеність між відповідачем та ТОВ «Мілоан» споживчого кредиту №3717746 від 29.07.2021.
Разом з тим, ОСОБА_1 не виконав умов договору про споживчий кредит, заборгованість за кредитом у встановлений строк не погасив, у зв'язку з чим у нього перед ТОВ «Мілоан» виникла заборгованості станом на 27.10.2021 року у розмірі 31325,00 грн., з яких: 7000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 23625,00 грн. - заборгованість по процентам та 700,00 грн. - заборгованість по комісії (а.с. 28-29).
З приводу посилання відповідача на заборону нарахування відсотків після закінчення строку кредитного договору, то слід зазначити наступне.
Згідно з п. 4.2. Договору у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 договору. Обов'язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги Кредитодавця.
Відповідно до п. 2.3.1.1 Договору позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством (далі Правила), що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua (далі Сайт Товариства) і є невід'ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.
У пункті 2.3 договору визначено порядок пролонгації строку кредитування.
Зокрема, як вбачається з умови договору, подальше користування позичальником кредитними коштами визначалось порядком пролонгації кредиту, встановленим пунктом 2.3 договору, якими визначається волевиявлення позичальника продовжити строк користування/повернення кредиту.
За таких обставин, умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредиту та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом. За відсутності доказів повернення відповідачем кредитних коштів та обумовленої суми процентів за користування кредитом №3717746 від 29.07.2021 року до 28.08.2021 року, відбулося продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування, що свідчить про пролонгацію строку кредитування на стандартних умовах, як передбачено п. 2.3.1.2 договору.
Отже, оскільки ОСОБА_1 продовжував фактично користуватися кредитними коштами, не повернувши їх ані на користь первісного кредитора, а ні на користь наступних кредиторів, нарахування процентів за користування кредитними коштами відповідає погодженим сторонами умовам договору щодо пролонгації дії кредитного договору, яка відбулась автоматично, що відповідає умовам договору, а тому доводи про нарахування процентів поза межами строку кредитування не заслуговують на увагу.
Розмір наявної заборгованості відповідач належними та допустимими доказами не спростував, доказів погашення заборгованості за кредитними договорами не надав.
26.01.2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №26-01/2022-83, згідно з яким первісний кредитор відступив на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за договорами про надання фінансових послуг, в тому числі за договором №3717746 в загальному розмірі 31325,00 грн., з яких: 7000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 23625,00 грн. - заборгованість по процентам та 700,00 грн. - заборгованість по комісії (а.с. 32-47). Слід відзначити, що ТОВ «Вердикт Капітал» не здійснював жодного донарахування боргу за договором станом на 10.01.2023 року, тобто на день відступлення прав вимоги, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 30).
10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір про відступлення прав вимоги №10-01/2023, згідно з яким ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3717746 в загальному розмірі 41475,00 грн., з яких: 7000,00 грн. - заборгованість за основним зобов'язанням, 33775,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами та 700,00 грн. - заборгованість за нарахованими комісіями (а.с. 48-66). Вказана сума заборгованості підтверджується також розрахунком заборгованості виконаним ТОВ «Коллект Центр» (а.с. 31).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно зі ст. 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Договір факторингу є правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Доказів про неправомірність цього договору матеріали справи не містять.
Матеріали справи не містять доказів повідомлення боржника про заміну кредитора. Разом з тим, неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань. Такого висновку дійшов Верховний Суд в своїй постанові від 6 лютого 2019 року в справі №361/2105/16-ц.
Згідно з вимогами ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що відповідач порушив умови договору, добровільно заборгованість не сплатив, а тому позовні вимоги слід задовольнити та стягнути з відповідача на користь ТОВ «Коллект центр» заборгованість в загальному розмірі 41475,00 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2422,40 гривень.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 16000,00 грн., слід приймати до уваги викладене нижче.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу до матеріалів справи долучено: копію договору про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01.07.2024 року, укладеного між ТОВ «Коллект центр» та адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс» (а.с. 77-79), копію прайс-листа про види послуг та їх ціну (а.с. 81-82), копію заявки на надання юридичної допомоги №1311 від 01.05.2025 року на суму 16000,00 грн. (а.c. 83), копію витягу з Акту №10 про надання юридичної допомоги від 30.05.2025 року (а.с. 84).
Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до п. 35 Постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» №10 від 17 жовтня 2014 року, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення ЦПК та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Відповідно до Заявки на надання юридичної допомоги №1311 від 01.05.2025 року, адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс» було надано юридичну допомогу: надання усної консультації з вивченням документів вартістю 4000,00 грн. (витрачено 2 години) та складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду - 12000,00 грн. (витрачено 4 годин).
Як зазначено Верховним Судом в постанові від 17.01.2022 року № 756/8241/20, зустріч із клієнтом та погодження заперечень на касаційну скаргу мають організаційний характер, є складовими підготовки відзиву на касаційну скаргу та за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окрема послуга, немає підтвердження, що клієнту разом із тим здійснювалося надання консультацій правового характеру, а тому такі витрати не підлягають компенсації.
З огляду на викладене, надання представником позивача такої правничої послуги як надання усної консультації, не може включатися до витрат на правову допомогу, оскільки вона не підтверджена належними доказами. Отже сума в розмірі 4000,00 грн. не підлягає врахуванню судом при визначені розміру витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, враховуючи категорію справи, обсяг виконаних робіт та наданих адвокатом послуг, значення справи для сторони позивача, її публічним інтересом, співмірність даних витрат, які суд вважає завищеними, тому суд вважає такими, що підлягають до задоволенню витрати на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн, які слід стягнути з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 204, 207, 512, 514, 516, 526, 530, 536, 610-611, 625, 628, 629, 639, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 137, 141, 259, 263-265, 268, 279, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором №3717746 від 29 липня 2021 року у розмірі 41475,00 грн. (сорок одна тисяча чотириста сімдесят п'ять гривень 00 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» витрати на оплату судового збору в сумі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) та витрати на правову допомогу в розмірі 6000,00 грн. (шість тисяч гривень 00 коп.).
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306, код ЄДРПОУ 44276926.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення суду складений 17.04.2026 року.
Суддя: