Справа № 214/12030/25
1-кп/214/534/26
14 квітня 2026 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді- ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора- ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_8 - ОСОБА_9 ,
захисника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_8 - ОСОБА_10 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні, в м. Кривому Розі кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №62025170020006039 від 08.05.2025 року щодо ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч.3 ст. 152, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 301-1 КК України, -
Прокурор подала до суду клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 на 60 днів.
В обґрунтування свого клопотання прокурор зазначила наступне, 24.06.2025 приблизно о 23.30 год. до ОСОБА_4 за місцем його постійного мешкання, в квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , прибув ОСОБА_6 . Останній повідомив ОСОБА_4 про свій намір на зґвалтування неповнолітньої ОСОБА_8 , попрохавши надати житлове приміщення, а також іншими своїми діями чи бездіяльністю сприяти вчиненню насильницького задоволення потреб ОСОБА_6 , тобто бути пособником у вчиненні зґвалтування, на що останній погодився.
Отримавши згоду ОСОБА_4 , ОСОБА_6 завів ОСОБА_8 на другий поверх будинку до квартири за вищевказаною адресою, де їх зустрів ОСОБА_4 , який провів їх до гостьової кімнати, де вони утрьох почали вживати спритні напої та спілкуватися. Під час спілкування, ОСОБА_11 повідомила ОСОБА_4 та ОСОБА_6 про те, що їй 14 років, проте це не стало перепоною для реалізації умислу на зґвалтування неповнолітньої особи.
Далі, ОСОБА_6 сказав, що ОСОБА_8 хоче спати, а ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний намір, направлений пособництво у насильницькому задоволенні статевих потреб ОСОБА_6 , виконуючи роль пособника, достовірно знаючи, що ОСОБА_8 є неповнолітньою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, провів ОСОБА_6 та ОСОБА_8 до спальної кімнати, застелив підлогу ковдрою та, на прохання ОСОБА_6 , надав останньому свій мобільний телефон для здійснення відеозйомки статевих зносин із ОСОБА_8 .
Одразу після цього, ОСОБА_6 , перебуваючи за вищевказаною адресою в сусідній кімнаті, діючи за пособництва ОСОБА_4 , який надав приміщення для зґвалтування ОСОБА_6 неповнолітньої ОСОБА_8 , усвідомлюючи, що неповнолітня ОСОБА_8 перебуває в особливо вразливій ситуації, зокрема з причин розумової та фізичної неспроможності в силу свого віку, переслідуючи прямий умисел, направлений на насильницьке задоволення своїх статевих потреб, де ОСОБА_4 виступав в ролі пособника, та достовірно знаючи, що ОСОБА_8 є неповнолітньою, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, із застосуванням фізичної сили та психологічного впливу вклав неповнолітню ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на ковдру, яка знаходилась на підлозі вказаної кімнати, де 25.06.2025 приблизно о 00 годин 30 хвилин, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на насильницьке задоволення своєї статевої пристрасті, використовуючи безпорадний стан потерпілої ОСОБА_8 , без її добровільної згоди, вступив з нею в насильницькі природні статеві зносини, чим зґвалтував неповнолітню ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинивши дії сексуального характеру, пов'язані із вагінальним проникненням в її тіло з використанням геніталій, які фіксував на відео на мобільний телефон
ОСОБА_4 , після чого вказаний відеозапис відправив в месенджері «Телеграм» на свій особистий номер телефону: НОМЕР_1 .
В цей же момент ОСОБА_4 , передбачаючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, перебуваючи у сусідній кімнаті, чув як кричала та кликала на допомогу неповнолітня потерпіла ОСОБА_8 , але в зв'язку зі злочинним зговором сприяв вчиненню кримінального правопорушення, продовжуючи свою бездіяльність, при цьому, не зупиняючи злочинні дії ОСОБА_6 , тобто виконуючи роль пособника у зґвалтуванні неповнолітньої потерпілої.
В результаті злочинних дій ОСОБА_6 , вчинених під час зґвалтування за пособництва ОСОБА_4 , неповнолітній потерпілій ОСОБА_8 спричинено тілесні ушкодження у вигляді: розрив шкіри в середній третині лівого передпліччя, синці нижньої третини шиї з обох сторін, розрив піхви, кровотеча, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, як такі, що мають незначні скороминучі наслідки.
Крім того, 25.06.2025 в період часу з 07 години 29 хвилин по 10 годину 46 хвилин в ході проведення невідкладного обшуку приміщення квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , з метою вилучення речових доказів та біологічних слідів, а також відшукання особи, яка вчинила злочин, відносно неповнолітньої ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , виконуючи роль пособника у вчиненні зґвалтування неповнолітньої особи, знаючи та усвідомлюючи, що ОСОБА_6 знаходиться в приміщенні квартири, переховував ОСОБА_6 в шафі, тим самим сприяв приховуванню злочину.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у пособництві у вчиненні дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування), відносно неповнолітньої особи, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 152 КК України.
Крім того, ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що він 25.06.2025 в період часу приблизно о 00 годин 30 хвилин, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , реалізуючи прямий злочинний умисел, спрямований на пособництво ОСОБА_6 у виготовленні відеопродукції порнографічного характеру, з метою фіксації зґвалтування неповнолітньої потерпілої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , достовірно знаючи, що потерпіла ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є неповнолітньою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, надав військовослужбовцю військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на його прохання власний мобільний телефон марки «Мото», моделі G04S, IMEI1: НОМЕР_3 , IMEI2: НОМЕР_4 , який у подальшому був використаний ОСОБА_6 як цифрова відеокамера, на яку останнім 25.06.2025 приблизно о 00 годин 30 хвилин за адресою: АДРЕСА_1 , під час насильницьких статевих зносин в вагінальній формі з неповнолітньою ОСОБА_8 , було здійснено відеозйомку зазначеного статевого акту, на якій відображається фіксація уваги на геніталіях, маніпуляціях з геніталіями, що є основними методами втілення порнографії, демонстрація в ближньому ракурсі вагінально-генітальних контактів, який, відноситься до дитячої порнографії, та, в подальшому, приблизно о 01 годині 49 хвилин ОСОБА_6 відправив в месенджері «Телеграм» на свій особистий номер телефону: НОМЕР_1 .
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у пособництві у виготовленні дитячої порнографії, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 301-1 КК України.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосовується, зокрема до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'яти років.
Беручи до уваги те, що ОСОБА_4 на даний час обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років та під час досудового розслідування, відповідно до вимог ст. 177 КПК України, встановлено ризики, які знайшли своє підтвердження в ході досудового розслідування та на даний час не зменшилися, а саме:
п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у позбавлення волі на строк від 7 до 12 років, має можливість переховуватися від суду, оскільки ніде офіційно не працевлаштований, не проходить військову службу, неодружений, не має на утриманні ні дітей, ні будь-яких інших осіб, не має жодного рухомого або нерухомого майна, тобто в обвинуваченого відсутні міцні соціальні зв'язки, відсутнє будь-яке майно, що може перешкодити або стримати обвинуваченого виїхати з міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, виїхати на непідконтрольні Україні території, що дасть реальну змогу обвинуваченому переховуватися від суду.
п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідків, неповнолітню потерпілу у цьому кримінальному провадженні, існування даного ризику обґрунтовується тим, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , що ОСОБА_4 відомо місце проживання та роботи свідків, неповнолітньої потерпілої, що дає реальну змогу обвинуваченому здійснювати вплив на вказаних осіб, та, наприклад, умовляннями схиляти до дачі інших показів, тощо.
Вважає, що заявлені ризики та обставини, які обґрунтовують вказані ризики не зменшилися, і запобігти вказаним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів неможливо: - особисте зобов'язання - не можливо застосувати у зв'язку з тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, що може виразитися у перешкоджанні встановленню об'єктивної істини по даному кримінальному провадженні, повного, всебічного судового розгляду шляхом знищення та спотворення ним речей (доказів), які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення з метою уникнення кримінального покарання, незаконно впливати на свідків та неповнолітню потерпілу; - особиста порука - на адресу віділення поліції №4 в Дніпропетровській області та Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону не надходили письмові звернення осіб, які поручаються за ОСОБА_4 , але навіть у тому разі, якщо у суді під час розгляду даного клопотання буду такі звернення, на думку сторони обвинувачення такий запобіжний захід не є достатнім для запобігання зазначеним ризикам, особі обвинуваченого та резонансу вчиненого кримінального правопорушення;
- застава - на адресу Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону не надходили заяви або клопотання від обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника, рідних або інших осіб про врахування можливостей внесення грошових коштів на спеціальний рахунок, визначений у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України при звернені прокурора до судді з клопотанням про продовження до ОСОБА_4 запобіжного заходу;
- домашній арешт - не можливо застосувати у зв'язку з тим, що кримінальне правопорушення вчинено за місцем мешкання обвинуваченого та, окрім цього, домашній арешт не зможе запобігти ризикам.
Також, прошу суд врахувати суспільний інтерес у даному кримінальному провадженні і те, що вчинено насильницький злочин стосовно неповнолітньої дівчини.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №12244/86,12245/86, 12383/86 від З0.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5&1(с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007).
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ: у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14.03.1984 Суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Так, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 спрямоване на забезпечення посилення контролю за місцем перебування останнього, виконання ним процесуальних обов'язків, попередження та своєчасне припинення вчинення ОСОБА_4 переховування від суду, незаконного впливу на свідків та неповнолітню потерпілу.
Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винним, у сукупності із даними про особу обвинуваченого та з огляду на наявність у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, унеможливлюють застосування до обвинуваченого менш суворого запобіжного заходу.
За викладених обставин у сукупності, сторона обвинувачення вважає, що продовження запобіжного заходу у виді тримання обвинуваченого під вартою в повній мірі відповідає меті його застосування - забезпеченню виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а застосування більш м'яких запобіжних заходів до ОСОБА_4 є недостатніми.
Окрім того, враховуючи приписи кримінального процесуального законодавства, вчинення кримінального правопорушення проти здоров'я та життя не обирати та не застосовувати заставу.
Прокурор в судовому засіданні підтримала заявлене клопотання в повному обсязі, посилаючись на письмові пояснення.
Захисник неповнолітньої потерпілої ОСОБА_12 - ОСОБА_10 , в судовому засіданні підтримала клопотання прокурора.
Представник неповнолітньої потерпілої ОСОБА_8 - ОСОБА_9 , в судовому засіданні підтримала клопотання прокурора.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора.
Обвинувачений ОСОБА_6 , в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора.
Захисник ОСОБА_7 в судовому засіданні не висловився з приводу заявленого клопотання прокурора.
Неповнолітня потерпіла ОСОБА_8 в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.
Вислухавши думки сторін кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт, суд приходить до висновку про необхідність та доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 строком на 60 днів, виходячи з такого.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.331 КПК України, під час судового розгляду, суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
У відповідності до положень ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу обвинуваченого, його репутацію, міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців.
Відповідно до ст.29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Також Європейський суд з прав людини в рішенні «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 12 років.
Судом встановлені обставини, наявність яких може свідчити про ризики, передбачені п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме спроби ОСОБА_4 переховуватися від суду, впливати на неповнолітню потерпілу та свідків.
На думку суду, ОСОБА_4 може переховуватися від суду, оскільки останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи, і в разі доведення вини ОСОБА_4 у скоєнні даного кримінального правопорушення, загрожує міра покарання у вигляді позбавлення волі строком від 7 до 12 років. Офіційно не працевлаштований, неодружений, не має на утриманні ні дітей, ні будь-яких інших осіб, тобто в обвинуваченого відсутні міцні соціальні зв'язки, відсутнє будь-яке майно, відсутні обставини що могли б перешкодити або стримати обвинуваченого не покидати межі м. Кривого Рогу та території України.
Ризик незаконно впливати на неповнолітню потерпілу у цьому кримінальному провадженні, та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, підтверджується тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи та з метою уникнення відповідальності останній, перебуваючи на волі може незаконно впливати на неповнолітню потерпілу та свідків події у цьому кримінальному провадженні, здійснювати вплив на вказаних осіб, наприклад, умовляннями схиляти до дачі інших показів, тощо.
Вказані вище обставини, на думку суду, в сукупності, беззаперечно свідчать про те, що ОСОБА_4 може переховуватись від суду та впливати на неповнолітню потерпілу та свідків, що вказує на необхідність продовження обраного щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що забезпечить належну процесуальну поведінку останнього.
Згідно п.1 ч.4 ст. 183 КПК України суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177 та 178 КПК України, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Керуючись ст.ст.110, 176-178, 183, 184, 331, 369, 371 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , строком на 60 днів, тобто до 12 червня 2026 року.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали скалений та підписаний 17 квітня 2026 року.
Головуючий суддя ОСОБА_1