Справа № 203/3386/26
Провадження № 1-кс/0203/2636/2026
13 квітня 2026 року слідчий суддя Центрального районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому засіданні в м. Дніпро скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого Третього слідчого відділу ( з дислокацією в місті Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Полтаві, щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою від 19 березня 2026 року, -
03 квітня 2026 року ОСОБА_3 в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» звернувся до слідчого судді в порядку п.1 ч. 1 ст. 303 КПК України зі скаргою на бездіяльність слідчого, в обґрунтування вимог посилаючись на те, що 19 березня 2026 року подав до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, заяву про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 382, 364, 366 КК України, що на думку скаржника вчинене службовими особами ПФУ та суддею ОСОБА_4 , оскільки рішенням суду у справі № 160/27741/23 від 30 січня 2024 року, що набрало законної сили 05 квітня 2024 року, ПФУ зобов'язано виплатити йому, ОСОБА_3 , пенсію з урахуванням індексації без обмеження максимальним розміром, проте попри чіткість рішення, ПФУ обмежив індексацію сумою 1500,00 грн., а суддя ОСОБА_4 з метою легітимізації цього порушення, 19 червня 2025 року виніс ухвалу про «роз'яснення», де вказав, що обмеження у 1500,00 грн. є правомірним, тоді як роз'яснення не може змінювати суть рішення і суддя фактично «дописав» у рішенні нове обмеження, якого в рішенні не було, чим умисно створив умови для невиконання ПФУ вимоги про виплату пенсії у повному обсязі. Фактично ПФУ умисно приховав від нарахування 2929,21 грн. щомісячної індексації, а сума боргу у 65 686,58 грн., прийнята суддею ОСОБА_4 є продуктом службового підроблення (ст. 366 КК України) та інструментом для умисного невиконання рішення суду (ст. 382 КК України). 15 жовтня 2025 року суддя ОСОБА_4 , знаючи про наявність боргу у 65 686,58 грн. та продовжуване обмеження поточної індексації (1500,00 грн.), виніс ухвалу про прийняття звіту ПФУ та припинив судовий контроль, що призвело до фактичної неможливості виконання рішення в частині «без обмежень» через штучні процесуальні перешкоди. Разом з тим, відомості за його заявою до ЄРДР внесені не були, у зв'язку з чим скаржник просить зобов'язати уповноважену особу Третього слідчого відділу (з дислокацією в місті Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у міста Полтава, внести відомості за його заявою до ЄРДР.
Протоколом автоматичного визначення слідчого судді від 03 квітня 2026 року скаргу передано слідчому судді Центрального районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 наступного робочого дня, 06 квітня 2026 року та цього ж дня призначена до розгляду на 07 квітня 2026 року.
Заявник, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду скарги на 07 квітня та 09 квітня, в судове засідання не з'явився, приймати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції не виявив бажання (09 та 13 квітня 2026 року запрошення в системі відеоконференцзв'язку EasyCon в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» не прийняв), та 07, 09 та 13 квітня 2026 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» подав заяви про розгляд скарги у його відсутності, наполягаючи на розгляді скарги у його відсутності, у зв'язку із чим, враховуючи положення ч. 6 ст. 9 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати загальні засади кримінального провадження, передбачені ст. 28 КПК України та розглянути дану скаргу без участі заявника та його представника, з метою прийняття процесуального рішення по ній в розумні строки.
Третій слідчий відділ ( з дислокацією в місті Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Полтаві, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду скарги, явку представника в судове засідання не забезпечив, направивши для врахування при розгляді копію відповіді ОСОБА_3 від 30 березня 2026 року, а тому неявка такої уповноваженої особи відповідно до ч.3 ст. 306 КПК України не перешкоджає розгляду справи у відсутності даної особи.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Разом з тим, враховуючи численні клопотання скаржника про забезпечення технічної фіксації судового засідання, в яких він наголошував на тому, що оскільки розгляд скарги відбувається за його відсутності і саме на розгляді у його відсутності він наполягає, технічна фіксація є єдиною його гарантією прозорості дій суду та дотримання його права на апеляційне оскарження, слідчим суддею розгляд скарги проведений в судовому засіданні із здійсненням технічної фіксації за допомогою системи відеоконференцзв'язку EasyCon.
Слідчий суддя, ознайомившись з матеріалами скарги та доданими до неї доказами приходить до наступних висновків.
19 березня 2026 року ОСОБА_3 подав до ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, заяву про вчинення кримінального правопорушення, в якій повідомив про вчинення злочинів, передбачених ч.2 ст. 382 КК України (умисне невиконання рішення суду службовою особою) та ст. 375 КК України (постановлення суддею завідомо неправосудного рішення - з урахуванням практики ЄСПЛ щодо грубого свавілля), а також ст. 364 КК України (зловживання владою) групою осіб: службовими особами ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та суддею Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_4 .
Далі в цій заяві, зазначено, що на думку скаржника, обставини злочину полягають у тому, що рішенням суду у справі № 160/27741/23 від 30 січня 2024 року, що набрало законної сили 05 квітня 2024 року, ПФУ зобов'язано виплатити йому, ОСОБА_3 , пенсію з урахуванням індексації без обмеження максимальним розміром, проте попри чіткість рішення, ПФУ обмежив індексацію сумою 1500,00 грн., а суддя ОСОБА_4 з метою легітимізації цього порушення, 19 червня 2025 року виніс ухвалу про «роз'яснення», де вказав, що обмеження у 1500,00 грн. є правомірним, тоді як роз'яснення не може змінювати суть рішення і суддя фактично «дописав» у рішенні нове обмеження, якого в рішенні не було, чим умисно створив умови для невиконання ПФУ вимоги про виплату пенсії у повному обсязі. Фактично ПФУ умисно приховав від нарахування 2929,21 грн. щомісячної індексації, а сума боргу у 65 686,58 грн., прийнята суддею ОСОБА_4 є продуктом службового підроблення (ст. 366 КК України) та інструментом для умисного невиконання рішення суду (ст. 382 КК України). 15 жовтня 2025 року суддя ОСОБА_4 , знаючи про наявність боргу у 65 686,58 грн. та продовжуване обмеження поточної індексації (1500,00 грн.), виніс ухвалу про прийняття звіту ПФУ та припинив судовий контроль, що призвело до фактичної неможливості виконання рішення в частині «без обмежень» через штучні процесуальні перешкоди.
30 березня 2026 року старшим слідчим Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, ОСОБА_5 за вих. № К-2051/п-26/15-02-3-2379/26 повідомлено, що на даний час відсутні достатні правові підстави для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Як випливає з положень принципу публічності, закріпленого у ст. 25 КПК України, прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Відповідно до ч.1 ст.214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Аналіз змісту положень ст. 214 КПК України свідчить про обов'язковість вчинення дій лише щодо прийняття та реєстрації заяви, як це передбачено у частині четвертій вказаній статті, і відмова у вчиненні таких дій не допускається.
При цьому зміст частини першої зазначеної статті не передбачає імперативного обов'язку слідчого чи прокурора вносити до ЄРДР всі прийняті та зареєстровані ними заяви.
Одночасно слідчий суддя приймає до уваги, що внесення відомостей до ЄРДР врегульовано Положенням про порядок ведення ЄРДР (затверджене наказом Офісу Генерального прокурора від 30.06.2020 №298). Згідно з п.1 глави 2 розділу 1 цього Положення, до реєстру вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що узгоджується з вимогами п.п.4, 5 ч.5 ст.214 КПК України.
Однак, до ЄРДР вносяться не будь-які заяви, які надходять до органів досудового розслідування, а лише відомості про кримінальне правопорушення, коли такі відомості викладені особою в заяві чи повідомленні про кримінальне правопорушення.
У межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Відповідно до ч. 4 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
При цьому зміст ч. 1 ст. 214 КПК України не передбачає обов'язку слідчого чи прокурора вносити до ЄРДР всі прийняті та зареєстровані ними заяви, зокрема, ті, що не містять у собі відомостей про склад кримінального правопорушення, передбаченого чинним КК України.
Тобто, підставою для початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР. При цьому, виходячи зі змісту ст. 214 КПК повноваженнями щодо оцінки відомостей, наведених у заяві чи повідомлених потерпілим, чи виявлених з іншого джерела, як таких, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення наділені слідчий, прокурор.
Таких висновків слідчий суддя дійшов враховуючи правову позицію Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 30.09.2021 року (справа № 556/450/18), згідно якої слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР.
Разом з тим, в заяві ОСОБА_3 відсутні об'єктивні дані, які свідчать про наявність ознак конкретного кримінального правопорушення, не викладено конкретних фактів та обставин будь-яких подій, що можуть свідчить про наявність ознак саме кримінальних правопорушень, передбачених КК України, а не зводяться до незгоди із судовим рішенням та порядку його виконання, що стосується ст.ст. 366, 382 КК України, а щодо наявності складів кримінальних правопорушень, передбачених ст. 364 КК України та ст. 375 КК України (що взагалі виключена з КК України Законом № 3233-IX від 13.07.2023), не викладено будь-яких фактичних обставин, які б вказували на наявність ознак кримінальних правопорушень.
Крім того, щодо вимоги внесення відомостей до ЄРДР щодо судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_4 слід врахувати також і наступне.
Положеннями ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч.1 ст.2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого ним Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину - кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Визначення приводів і підстав як підстав для початку досудового розслідування також наведено і в постанові Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 2010 р. № 6 «Про деякі питання, що виникають під час розгляду судами України скарг на постанови органів дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи».
Крім того, при розгляді заяв і звернень щодо суддів про вчинення кримінального правопорушення, органам НП України та прокуратури при вирішенні питання про наявність в діях судді ознак складу злочину і внесенні їх до Єдиного реєстру досудових розслідувань слід брати до уваги і роз'яснення, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13 червня 2007 року "Про незалежність судової влади", якою визначено, що відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.
Згідно з вимогами чинного законодавства, законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися поза межами передбаченого законом процесуального контролю.
Аналогічної позиції дотримується і Консультативна рада європейських суддів, яка в пункті 57 Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
У Висновку № 3 (2002) згаданої Консультативної ради щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, у визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції; інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такий спосіб, повинні вирішуватися щонайбільше поданням позову незадоволеної сторони проти держави.
Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки).
У пункті 25 Київських рекомендацій ОБСЄ щодо незалежності судової системи в країнах Східної Європи, Південного Кавказу та у Середній Азії (від 23-25 червня 2010 року) зазначено, що процедура прийняття суддів до дисциплінарної відповідальності повинна стосуватися підтверджених випадків порушення правил професійної поведінки, які є значними, неприпустимими та, окрім цього, ганьблять репутацію суддівства. Дисциплінарна відповідальність суддів не може бути наслідком змісту їхніх рішень або вироків, включаючи відмінності в юридичному тлумаченні між судами; наслідком прикладів суддівських помилок чи критики суддів.
Системний аналіз вищезазначених положень закону дає підстави вважати, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення щодо діяльності судді, а лише ті з них, які містять достатні відомості про вчинення ним кримінального правопорушення.
Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про вчинення злочину є наявність в таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події злочину. Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних не має, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до ЄРДР.
В даному ж випадку, зі змісту заяви ОСОБА_3 видно, що заявник просить внести відомості щодо вчинення, на його думку, суддею Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, виключно в результаті незгоди скаржника із судовими рішеннями судді ОСОБА_4 , зокрема, ухвалою від 19 червня 2025 року про роз'яснення за заявою ОСОБА_3 рішення суду від 30 січня 2024 року в адміністративній справі № 160/27741/23, тобто скаржник вимагає перевірити законність судового рішення судді ОСОБА_4 у поза процесуальний спосіб. Однак, виключне право перевірки законності та обґрунтованості дій судді має відповідний орган згідно з законодавством.
З наведеного впливає, що це є прямим тиском на суд, втручанням у здійснення правосуддя та прямо порушує норми Конституції України, суперечить Основним принципам незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29.11.1985 року та 13.12.1985 року щодо гарантування засад незалежності судових органів.
При цьому, слідчим з відкритих даних ЄДРСР видно, що ОСОБА_3 оскаржив ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року, проте постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2025 року у справі № 160/27741/23 апеляційна скарга ОСОБА_3 залишена без задоволення, а ухвала суду від 19 червня 2025 року - без змін. З вказаної постанови видно, що апеляційна скарга ОСОБА_3 обґрунтована саме тим, що на його думку, роз'яснивши рішення суду у такий спосіб, суд першої інстанції фактично змінив зміст резолютивної частини рішення, яке прямо зобов'язувало виплати пенсії з індексацією без обмежень, проте апеляційний суд надав оцінку цим доводам і відхилив їх, зазначивши про правильність висновків суду першої інстанції та дотримання вимог процесуального закону.
Згідно ч. 2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Виходячи з наведеного, слід дійти висновку про відсутність підстав для внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення суддею Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_4 у змові зі службовими особами ПФУ кримінальних правопорушень за заявою ОСОБА_3 від 19 березня 2026 року, а тому відсутні підстави для задоволення скарги.
При цьому, слідчий суддя враховує й усталену практику Європейського суду з прав людини, висновки якого з цього приводу відображені, зокрема, в рішенні по справі «Іванов проти України» (Ivanov v. Ukraine), № 15007/02, пп. 74-75, рішення від 7 грудня 2006 року), відповідно до якого сумлінність за ініціювання слідчих дій або відмову у кримінально-правовому переслідуванні особи повністю покладається на державу, де в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, п. 57, Series A, № 93 визначено, право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням. Одним із таких обмежень є переслідування особи в кримінально-правовому порядку шляхом внесення повідомлення до ЄРДР щодо конкретної особи за бажаною кримінально-правовою кваліфікацією.
Керуючись ст. ст. 214, 303, 304, 307, 308, 376 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого Третього слідчого відділу ( з дислокацією в місті Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Полтаві, щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою про вчинення кримінального правопорушення від 19 березня 2026 року- відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 червня 2020 року № 40р(П)/2020.
Повний текст ухвали оголошений учасникам провадження о 14-15 год. 17 квітня 2026 року
Слідчий суддя ОСОБА_1