Справа № 242/1282/24
Провадження № 2/0203/76/2026
27.03.2026 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді - Єдаменко С.В.,
при секретарі - Пархоменко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом Кредитної спілки «Українська кредитна спілка» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Українська кредитна спілка» про визнання частини вимог неправомірними, -
встановив:
Рішенням Вищої ради правосуддя № 2584/0/15-24 від 29.08.2024 року змінено територіальну підсудність судових справ Селидівського міського суду Донецької області шляхом їх передачі до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська (наразі - Центральний районний суд міста Дніпра) з 02.09.2024 року.
25 вересня 2024 року з Селидівського міського суду Донецької області до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська (наразі - Центральний районний суд міста Дніпра) надійшла позовна заява Кредитної спілки «Українська кредитна спілка» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову, з урахуванням уточненої позовної заяви, зазначено, що між Кредитною спілкою «Українська кредитна спілка» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 1964С від 21.07.2021 р. На виконання умов кредитного договору позивач надав, а відповідач отримав у тимчасове користування грошові кошти у безготівковій формі з дотриманням вимоги їх повернення та сплати процентів у визначені договором строки у загальному розмірі 50 000 грн. строком на 12 місяців з 21.07.2021 р. по 21.07.2022 р. включно зі сплатою процентів у розмірі 35% річних. Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, передбачені кредитним договором щомісячні платежі не сплачував, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 54 513 грн. 34 коп., яка складається з суми заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 15 591,42 грн. та нарахованих процентів в розмірі 38 921,92 грн. Враховуючи викладене позивач просить стягнути з відповідача вищевказану заборгованість разом із судовими витратами по справі. (т.1 а.с.а.с.1-5, 26-31)
Після надходження з Єдиного державного демографічного реєстру та Міністерства соціальної політики України відомостей щодо зареєстрованого місця проживання відповідача-фізичної особи ОСОБА_1 (т.1 а.с.а.с.103, 107-108), ухвалою судді від 05 листопада 2024 року відкрито провадження у справі, призначено її до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. (т.1 а.с.109)
В судове засідання 25 листопада 2024 року сторони по справі не з'явились, повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи належним чином, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 13 грудня 2024 року. (т.1 а.с.114)
В судове засідання 13 грудня 2024 року сторони по справі не з'явились, повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи належним чином, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 17 січня 2025 року. (т.1 а.с.120)
06 січня 2025 року від відповідача надійшла зустрічна позовна заява, в якій останній просив визнати неправомірними (зменшити) розмір нарахованих відсотків за кредитним договором та зобов'язати позивача здійснити перерахунок заборгованості. В обґрунтування позову зазначено, що відповідач дійсно уклав із позивачем договір про надання споживчого кредиту, своєчасно виконував умови вказаного договору, однак у зв'язку із важкими життєвими обставинами (хвороба, втрата роботи, переїзд у зв'язку із війною) не мав можливості сплачувати споживчий кредит. Через що позивач нарахував значну суму відсотків, яка є надмірною та непропорційною щодо суми основного боргу. (т.1 а.с.125)
Разом із зустрічною позовною заявою від відповідача надійшла заява про забезпечення позову, в якій останній просив забезпечити позов шляхом тимчасового припинення нарахування відсотків. (т.1 а.с.144-145)
Ухвалою судді від 08 січня 2025 року у задоволенні заяви відповідача про забезпечення позову було відмовлено. (т.1 а.с.164-165)
В судове засідання 17 січня 2025 року сторони по справі не з'явились, повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи належним чином, у зв'язку з цим та неможливістю проведення відеоконференції розгляд справи було відкладено на 03 лютого 2025 року. (т.1 а.с.230)
У судовому засіданні 03 лютого 2025 року ухвалою суду прийнято до розгляду та відкрито провадження за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Українська кредитна спілка» про визнання частини вимог неправомірними та об'єднано її у спільне провадження з позовом Кредитної спілки «Українська кредитна спілка» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. (т.1 а.с.а.с.234-235, 236)
В підготовче засідання 27 лютого 2025 року сторони по справі не з'явились, повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи належним чином у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 19 березня 2025 року. (т.1 а.с.240)
В підготовче засідання 19 березня 2025 року в режимі відеоконференції з'явився відповідач за первісним позовом позивач за зустрічним позовом, позивач за первісним позовом відповідач за зустрічним позовом в підготовче засідання не з'явився, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи належним чином. Відповідач за первісним позовом позивач за зустрічним позовом вважав за можливе призначити справу до судового розгляду. Оскільки всі дії з підготовки справи до розгляду в судовому засіданні були виконані 19 березня 2025 року ухвалою суду було закрито підготовче провадження у даній цивільній справі та призначено справу досудового розгляду по суті на 17 квітня 2025 року. (т.1 а.с.а.с.245-246, 247-248)
В судове засідання 17 квітня 2025 року сторони по справі не з'явились, повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи належним чином, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 20 травня 2025 року. (т.2 а.с.1)
В судове засідання 20 травня 2025 року в режимі відеоконференції з'явився відповідач за первісним позовом позивач за зустрічним позовом, позивач за первісним позовом відповідач за зустрічним позовом в підготовче засідання не з'явився, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи належним чином. В даному засіданні було з'ясовано думку щодо позовної заяви, досліджено письмові докази та оголошено перерву до 17 червня 2025 року - для підготовки до судових дебатів. (т.2 а.с.5-6)
В судове засідання 17 червня 2025 року сторони по справі не з'явились, повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи належним чином, у зв'язку з цим та надходженням від ОСОБА_1 клопотання про відкладення, розгляд справи було відкладено на 14 серпня 2025 року. (т.2 а.с.12)
Судове засідання 14 серпня 2025 року не відбулося через зайнятість судді в іншому провадженні, у зв'язку з чим розгляд справи було перенесено на 03 вересня 2025 року. (т.2 а.с.18)
Судове засідання 03 вересня 2025 року не відбулося через зайнятість судді в іншому провадженні, у зв'язку з чим розгляд справи було перенесено на 01 жовтня 2025 року. (т.2 а.с.26)
В судове засідання 01 жовтня 2025 року сторони по справі не з'явились, повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи належним чином, у зв'язку з цим та надходженням від ОСОБА_1 клопотання про відкладення, розгляд справи було відкладено на 18 листопада 2025 року. (т.2 а.с.33)
В судове засідання 18 листопада 2025 року сторони по справі не з'явились, повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи належним чином, у зв'язку з цим та надходженням від ОСОБА_1 клопотання про відкладення, розгляд справи було відкладено на 12 грудня 2025 року. (т.2 а.с.39)
Судове засідання 12 грудня 2025 року не відбулося через зайнятість судді в іншому провадженні, у зв'язку з чим розгляд справи було перенесено на 26 січня 2026 року. (т.2 а.с.43)
В судове засідання 26 січня 2026 року сторони по справі не з'явились, повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи належним чином, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 19 березня 2026 року. (т.2 а.с.48)
17 березня 2026 року від відповідача за первісним позовом позивача за зустрічним позовом надійшла заява про долучення доказів та письмові пояснення. У письмових поясненнях зазначено, що останній уклав із Кредитною спілкою «Українська кредитна спілка» договір про споживчий кредит, належним чином виконував свої зобов'язання за вказаним договором. У період з 21.07.2021 по 28.02.2022 сплатив 44 919 грн. за кредитом та відсотками. Таким чином станом на 01.03.2022 р. залишок заборгованості складав 22 582,75 грн., при цьому фактичний залишок основної суми кредиту без відсотків становив 15 591,42 грн. На момент укладення кредитного договору працював, однак з січня 2022 року почав важко хворіти. У серпні 2022 року було проведено операцію внаслідок чого став інвалідом та у зв'язку зі станом здоров'я був звільнений з роботи. Крім того, у зв'язку з початком повномаштабного вторгнення російської федерації на територію України втратив своє житло, змушений був переміститися до м. Харкова. Прострочення виконання зобов'язання було спричинено обставинами що не залежали від його волі, а саме: тяжке захворювання та проведення операції, встановлення інвалідності, втрата роботи, початок повномаштабної війти та вимушене переміщення, відсутність можливості працевлаштування. Крім того, Торгово-промислова палата України офіційно підтвердила що військова агресія російської федерації проти України є обставиною непереборної сили (форс-мажором). Строк дії договору був до 21.07.2022 р., що свідчить про незаконність нарахування відсотків після цієї дати. Нарахована кредитною спілкою сума відсотків є неспівмірною з розміром отриманого кредиту. На даний час єдиним джерелом доходу є пенсійні виплати. Також, зазначено що останній сплачує аліменти на трьох дітей. Таким чином фінансовий стан є вкрай важким. (т.2 а.с.52-55)
В судове засідання 19 березня 2026 року сторони по справі не з'явились, повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи належним чином. В даному засіданні було відмовлено у клопотанні про витребування доказів, досліджено письмові докази та ухвалено перейти на стадію ухвалення рішення, яке буде оголошено 27 березня 2026 року. (т.2 а.с.79)
Позивач за первісним позовом відповідач за зустрічним позовом у судове засідання не з'явився, в матеріалах справи наявне клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.
Відповідач за первісним позовом позивач за зустрічним позовом в судове засідання не з'явився, в матеріалах справи наявні письмові пояснення, в яких останній просив відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов.
Враховуючи, що сторони у судове засідання не з'явились, справа розглянута без фіксування судового засідання технічними засобами, згідно ч.2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.
Судом встановлено, що 21 липня 2021 року між Кредитною спілкою «Українська кредитна спілка» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 1964С про надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту. (т.1 а.с.53-64) Згідно до умов договору досягнуто згоди щодо наступних істотних умов: Розмір кредиту 50 000 грн., Строк 12 місяців, Процентна ставка 35% річних. Кредитний договір власноручно підписано відповідачем за первісним позовом позивачем за зустрічним позовом.
Відповідно до платіжної інструкції № 1932 від 21 липня 2021 року, Кредитна спілка «Українська кредитна спілка» надала ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 50 000 грн., призначення платежу: перерахування грошових коштів по к/д 1964с від 21.07.2021, о/р НОМЕР_1 . (т.1 а.с.80)
11 січня 2022 року між Кредитною спілкою «Українська кредитна спілка» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір № 1 до договору про споживчий кредит № 1964С від 21.07.2021 р. (т.1 а.с.81-83) Згідно до умов договору було зменшено процентну ставку до розміру 33% річних. Вказаний договір власноручно підписано відповідачем за первісним позовом позивачем за зустрічним позовом.
Відповідно до розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 54 513 грн. 34 коп., яка складається з суми заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 15 591,42 грн. та нарахованих процентів в розмірі 38 921,92 грн. (т.1 а.с.90-95)
При вирішенні позовних вимог за первісним позовом по суті суд виходить з наступного.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно зі ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».
Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Крім того положеннями ст.204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована.
Аналогічна позиція закріплена у постанові Верховного Суду України від 30 травня 2018 року по справі № 191/5077/16-ц (провадження 61-17422св18).
Судом встановлено, що укладений між сторонами договір раніше не оспорювався та не визнавався судом недійсним.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч.2 ст.638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом ст.1056-1 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Частиною другою ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У частинах ч.ч.1, 3 ст.509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою споживачем банківських послуг (ч.1 ст.11 Закону України від 12 травня 1991 року «Про захист прав споживачів» (далі Закон).
Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначає ЗУ «Про споживче кредитування».
Стаття 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» станом на дату укладення кредитного договору (у редакції Закону № 1734-VIII) містить положення про те, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
За змістом ст.1 ЗУ «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов'язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності).
Таким чином, ЗУ «Про споживче кредитування» не забороняє встановлення у договорі про споживчий кредит комісій та інших обов'язкових платежів за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) (крім тих, які згідно із законом надаються безоплатно) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Укладення договору про споживчий кредит може бути пов'язано з необхідністю отримання споживачем додаткових чи супутніх послуг кредитодавця або третіх осіб (ч.1 ст.20 Закону).
Такий висновок узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 30.06.2021 року у справі № 201/10403/19.
У договорі про споживчий кредит № 1964С про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту досягнуто згоди щодо наступних істотних умов: розмір кредиту 50 000 грн., строк 12 місяців, процентна ставка 39% річних. ОСОБА_1 погодився з даними умовами, про що свідчить його власноручний підпис.
Також додатковим договором до договору № 1964С було зменшено процентну ставку до 33% річних.
Платіжною інструкцією від 21 липня 2021 року підтверджено, що позивач за первісним позовом відповідач за зустрічним позовом надав ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 50 000 грн.
Отже, оскільки грошові кошти ОСОБА_1 . Кредитній спілці «Українська кредитна спілка» добровільно повною мірою не повернуті, суд вважає правомірними та такими, що підлягають задоволенню вимоги первісної позовної заяви про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту в розмірі 15 591,42 грн.
Разом із тим проценти за користування кредитом в розмірі 38 921,92 грн. нараховані за період з 21.07.2021 по 08.07.2024.
Суд констатує, що нарахування позивачем за первісним позовом відповідачем за зустрічним позовом заборгованості за процентами за період часу після закінчення строку дії кредитного договору з 21.07.2022 є необґрунтованим.
Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 зазначила, що проценти відповідно до ст.1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає ч.2 ст.1050 ЦК України). Саме за це благо можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до ст.1048 ЦК України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до ст.1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Отже, припис абз.2 ч.1 ст.1048 ЦК України про сплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України.
У такому випадку в наявних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Таким чином, враховуючи, що позивачем за первісним позовом відповідачем за зустрічним позовом нараховані ОСОБА_1 проценти за користуванням кредитом за межами строку, обумовленого договором, вимогу первісного позову про стягнення заборгованості за нарахованими процентами слід задовольнити частково та стягнути з останнього на користь кредитної спілки заборгованість за нарахованими процентами за період з 21.07.2021 по 21.07.2022 включно в розмірі 6 464,38 грн.
Щодо посилань ОСОБА_1 на лист торгово-промислової палати України, що на час введення військового стану в Україні громадяни країни можуть уникнути відповідальності за невиконання умов домовленостей, а саме таких, які виникли між позивачем та відповідачем, суд зазначає наступне.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
У пункті 1 ч.1 ст.263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.
Непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.
Так, 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютою 2022 року строком на 30 діб та в подальшому неодноразово продовжено режим воєнного стану.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30,34,38,39,41,44, Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч.1 ст.8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
З листа Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року вбачається, що Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст.14,14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".
Існування обставин форс-мажору щодо порушення/невиконання зобов'язань може доводитися будь-якими доказами (постанова Верховного Суду у справі № 912 3323/20 від 21 липня 2021 року).
Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідне яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Відповідно до абз.3 ч.3 ст.14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Згідно ч.1 ст.14-1 зазначеного Закону, ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
Статтею 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 № 44(5), передбачено, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП або регіональною ТПП згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.
Відповідно до ст.6.2 Регламенту, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за особистим зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов'язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідно до рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч.2 ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").
Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
За загальним правилом, неможливість виконати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (ч.1 ст.617 ЦК України).
Доводи ОСОБА_1 про звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України судом не приймаються, оскільки останнім під час судового розгляду не доведено причинно-наслідкового зв'язку невиконання зобов'язання з необхідності погашення кредитної заборгованості та введенням воєнного стану на території України.
Також, щодо посилання ОСОБА_1 про те, що у нього склалися обставини, що ускладнюють виконання зобов'язання за кредитним договором, а саме: тяжке захворювання та проведення операції, встановлення інвалідності, втрата роботи, початок повномаштабної війти та вимушене переміщення, відсутність можливості працевлаштування, сплата аліментів на трьох дітей, суд зазначає, що це не є підставою для зменшення суми заборгованості, адже відповідачем за первісним позовом позивачем за зустрічним позовом порушено умови кредитного договору.
Таким чином, враховуючи спірні цивільно-правові відносини між учасниками справи, суд, оцінивши достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, вимоги норм матеріального та процесуального права, доходить висновку про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором про споживчий кредит № 1964С від 21.07.2021 р. в розмірі 22 055 грн. 80 коп., з яких сума заборгованості за тілом кредиту 15 591,42 грн. та сума заборгованості за відсотками 6 464,38 грн.
Доводам ОСОБА_1 , зазначеним ним у письмових поясненнях, щодо скрутного матеріального становища та погіршення стану здоров'я може бути надана оцінка якщо останній звернеться до суду із заявою про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення.
При вирішенні зустрічних позовних вимог суд виходить з наступного.
За змістом ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту, визначений у ч.2 ст.16 ЦК України не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої вказаної статті).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала, зокрема, у постановах від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 67), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 рудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21)).
Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов'язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19 (пункт 6.20)). Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов'язанні має створити умови для виконання боржником свого обов'язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту (див. частину першу статті 613 ЦК України). Відповідно до звичаїв ділового обороту у кредитних правовідносинах саме банк або інша фінансова установа розраховує заборгованість, маючи для цього необхідні технічні та професійні ресурси. Хоча такі дії кредитор вчиняє на власну користь, їх невчинення зумовлює стан юридичної невизначеності, неможливість припинення боржником зобов'язання виконанням, проведеним належним чином, за відсутності інформації про дійсну суму його заборгованості. Тому боржник може вимагати належного розрахунку заборгованості, а кредитор повинен виконати такий обов'язок (пункт 5 частини першої статті 16 ЦК України) задля задоволення інтересу боржника у юридичній визначеності.
Задоволення вимоги боржника зобов'язати кредитора перерахувати заборгованість за договором (аналогічно, як і списати якусь її частину, якої стосується спір) може бути способом захисту права боржника на мирне володіння майном. Якщо він не має наміру сплачувати борг, бо не згоден із визначеним кредитором розміром, а кредитор на вимогу боржника суму заборгованості не перераховує та не звертається до суду за її стягненням, то боржник надалі одержуватиме від кредитора вимоги про сплату боргу у розмірі, визначеному кредитором, із яким боржник не погоджується. Це може провокувати останнього помилково, всупереч волі сплатити суму боргу.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21), зобов'язання перерахувати заборгованість за кредитним договором є належним способом судового захисту.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що вимоги зустрічного позову про визнання неправомірними (зменшення) розміру нарахованих відсотків за кредитним договором та зобов'язання позивача здійснити перерахунок заборгованості, не підлягають задоволенню саме у зв'язку з обранням неналежного способу захисту порушеного права, оскільки суперечить вимогам ч.ч.1, 2 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування» та не призведе до реального відновлення порушених прав ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки, первісний позов задоволено частково, тому з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки «Українська кредитна спілка» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 980 грн. 08 коп.
У зв'язку з відмовою в задоволенні зустрічного позову судові витрати позивача за зустрічним позовом відшкодуванню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 5, 10-13, 76-81, 141, 211, 223, 247, 258, 259, 263-268, 274 ЦПК України, суд -
вирішив:
Позовну заяву Кредитної спілки «Українська кредитна спілка» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП - НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ; адреса як ВПО: АДРЕСА_2 ) на користь Кредитної спілки «Українська кредитна спілка» (код ЄДРПОУ - 36512355; адреса: 84313, м. Краматорськ, вул. В'ячеслава Чорновола, буд. 20) заборгованість за кредитним договором № 1964С від 21 липня 2021 року в розмірі 22 055 грн. 80 коп., яка складається з 15 591,42 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 6 464,38 грн. - заборгованість за відсотками, витрати по сплаті судового збору в розмірі 980 грн. 08 коп., а разом: 23 035 (двадцять три тисячі тридцять п'ять) гривень 88 копійок.
В решті позову - відмовити.
У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Українська кредитна спілка» про визнання частини вимог неправомірними - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.273 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня підписання його повного тексту.
Повний текст рішення підписано 06.04.2026 р.
Суддя С.В. Єдаменко