Справа № 203/2418/25
Провадження № 2/0203/183/2026
08 квітня 2026 року Центральний районний суд міста Дніпра в залі суду в місті Дніпрі у складі:
головуючого судді - Ханієвої Ф.М.,
за участю секретаря судового засідання - Мулярчик А.М.,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження письмову заяву представника відповідача про відвід судді Ханієвої Ф.М. від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Відділ опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, про позбавлення батьківських прав,
У провадженні Центрального районного суду міста Дніпра перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Відділ опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, про позбавлення батьківських прав, в якому позивач просить суд:
- позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою суду від 02.02.2026 року було відмовлено у прийнятті відзиву на позовну заяву сторони відповідача від 23.12.2025 року як заяви по суті справи в цивільній справі №203/2418/25 - відмовити, та враховувати, викладену у ньому позицію сторони відповідача як письмову заяву (заперечення), відповідно до вимог ст. ст. 178, 182, 183 ЦПК України, задоволено частково заяву сторони позивача про уточнення позовної заяви від 28.01.2026 року в цивільній справі №203/2418/25, замінене прізвище позивача - ОСОБА_4 - з ОСОБА_5 на ОСОБА_6 в позовній заяві, поданій в редакції від 09.04.2025 року, та прийняти у зв'язку з цим, до розгляду заяву представника позивача - адвоката Ткачука В.А. про уточнення анкетних даних разом з доданими до неї документами від 30.01.2026 року, відмовлено у задоволенні вимог заяви сторони позивача про уточнення позовної заяви від 28.01.2026 року в частині прийняття до розгляду уточненої позовної заяви від 28.01.2026 року в цивільній справі №203/2418/25.
Чергове підготовче засідання було призначене судом на 08.04.2026 року, проте до початку підготовчого засідання 08.04.2026 року через канцелярію суду представник відповідача подав письмову заяву про відвід судді Ханієвої Ф.М. від розгляду цивільної справи №203/2418/25.
В обґрунтування вимог заяви представник відповідача послався на положення пунктів 3, 5 частини 1 статті 36 ЦПК України, та зазначив, що суддею не було вирішене питання про участь у справі Огнянової К.В. як позивача по справі та про прийняття від неї уточненої заяви, а також перебування у провадженні судді Ханієвої Ф.М. цивільної справи №203/5289/24 за участі тих самих сторін, які є протилежними, викликає сумнів у неупередженості судді.
Тому, на думку представника відповідача, з огляду на пункти 3, 5 частини 1 статті 36 ЦПК України, є підстави для відводу судді Ханієвої Ф.М. від участі у справі №203/2418/25.
Суд, вивчивши доводи представника відповідача, викладені в заяві про відвід головуючому судді, керуючись положеннями ст. 40 ЦПК України, дійшов таких висновків.
Підставами для відводу судді, зокрема, пунктами 3, 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України передбачено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; є інші (не передбачені п.п. 1-4 ч. 1 ст. 36 ЦПК України) обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу.
Відповідно до частин 1-3 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Суд, вирішуючи по суті письмову заяву представника відповідача про відвід головуючому судді, бере до уваги те, що сторона відповідача не погоджується з процесуальними рішеннями та діями головуючого судді у справі, тому вважає головуючого суддю упередженою. При цьому представник відповідача зазначив, що у провадженні судді Ханієвої Ф.М. з 2024 року перебуває цивільна справа №203/5289/24, яка стосується тих самих сторін по справі як протилежних, та такі справи не можуть перебувати у провадженні одного судді.
Суд зазначає, що положення ч. 4 ст. 36 ЦПК України чітко визначають, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для його відводу. Тим більше, що ухвалою суду від 02.02.206 року за участі, в тому числі сторони відповідача, судом було вирішене питання щодо заміни прізвища позивача у справі та відмовлено у прийнятті до розгляду уточненої позовної заяви від 28.01.2026 року. При цьому цивільна справа №203/5289/24 на момент судового розгляду заяви представника відповідача про відвід головуючого судді ще не розглянута судом та рішення суду по суті спору в ній судом не ухвалене.
Згідно з положеннями ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Конвенції з прав людини і основоположних свобод, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Відповідно до положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Вимога безсторонності, згідно з судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Салов проти України», «Мироненко проти України», «Фельдман проти України») характеризується двома критеріями: перший полягає у намаганні визначити особисте переконання судді у конкретній справі, а другий у з'ясуванні того, чи забезпечив суддя достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з цього приводу у сторін.
У рішенні по справі «П'єрсак проти Бельгії» (Piersack v. Belgium) від 01.10.1982, заява № 8692/79, Європейський Суд з прав людини вказав (п.30): не дивлячись на те, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередження чи схильності, її відсутність чи, навпаки, наявність може бути перевірена різними способами відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції. У даному контексті можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, що відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної справи, і об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу.
Вказаний висновок, що потім був підтриманий у наступних рішеннях Суду, зокрема, у справі «МакГоннелл проти Сполученого Королівства» (McGonnell v. the United Kingdom), заява № 28488/65, § 51, ECHR 2000, та Клейн та інші (Kleyn and Others)), започаткував розмежуванням критеріїв неупередженості (безсторонності): суб'єктивний - беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі; об'єктивний - визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь яких сумнівів у його безсторонності.
З огляду на аналіз викладеного вище, суд звертає увагу сторони відповідача на дію презумпції особистої неупередженості судді, яка діє до тих пір поки не доведено інше. Між тим, заявлений представником відповідача відвід головуючому судді є необґрунтованим, недоведеним будь-якими доказами та зводиться лише до незгоди сторони відповідача з процесуальними рішеннями головуючого судді.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що відсутні підстави для відводу головуючому судді Ханієвій Ф.М., визначені ч. 1 ст. 36 ЦПК України, а відтак, у задоволенні заяви представника відповідача про відвід судді слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 36, 37, 39, 40, 260, 353 ЦПК України, суд,
У задоволенні заяви представника відповідача про відвід судді Ханієвої Ф.М. від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Відділ опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Ф.М. Ханієва