Єдиний унікальний номер 211/688/26
Номер провадження 1-кс/211/510/26
17 квітня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області -
за головуванням судді ОСОБА_1
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора (у режимі відеоконференції) - ОСОБА_3
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу клопотання прокурора Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , за матеріалами досудового розслідування, відомості про які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62026170030001391 від 20.01.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого у ч. 5 ст. 407 КК України про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
ОСОБА_4 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Кривий Ріг Дніпропервської області, гомадянина України, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, на посаді кулеметника 2 відділення 2 стрілецького взводу стрілецької роти (з ООВДО № НОМЕР_1 ) НОМЕР_2 стрілецького батальйону (з ОВДО) військової частини НОМЕР_3 , солдата, раніше судимого, який проживає за адресою АДРЕСА_1 ,
до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшло клопотання прокурора Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , за матеріалами досудового розслідування, відомості про які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62026170030001391 від 20.01.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого у ч. 5 ст. 407 КК України про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під ОСОБА_6 .
Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_4 , підозрюється у тому, що він, як військовослужбовцем військової служби за мобілізацією військової частини НОМЕР_3 , яка дислокувалась за адресою: АДРЕСА_1 , на посаді кулеметника 2 відділення 2 стрілецького взводу стрілецької роти (з ООВДО № НОМЕР_1 ) НОМЕР_2 стрілецького батальйону (з ОВДО) військової частини НОМЕР_3 , у військовому званні «солдат», в умовах воєнного стану, з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби та з метою тимчасово незаконно ухилитися від неї, маючи військовий обов'язок нести військову службу, у порушення вимог ст.ст. 6, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999 року, та ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999 року, 28.11.2025 солдат ОСОБА_4 , не з'явився вчасно на службу після внесення застави та звільнення з Криворізької установи виконання покарань №3 по обраному останньому запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою за підозрою у вчиненні злочину передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №42023041330000301 від 19.09.2023 року, та направився до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де став проводити час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для повернення у військову частину, звернення до правоохоронних, інших державних органів чи органів військового управління за наявності реальної можливості для цього, тобто підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - нез'явлення військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
16.04.2026 о 18 год. 10 хв. ОСОБА_4 , затримано на підставі ст.208 КПК України.
17.04.2026 прокурор Криворізької східної окружної прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , повідомив ОСОБА_4 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого у ч. 5 ст. 407 КК України.
Метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, а також запобігання спроб переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених у п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на цей час не зменшилися.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та наполягав на обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 без визначення розміру застави. Оскільки він раніше був звільненний під заставу, але у віськову частину не з'явився, продовжив ухилятися від військової служби.
У судовому засіданні захисник заперечувала проти клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просила застосувати домашній арешт.
Обвинувачений підтримав позицію свого захисника.
Заслухавши учасників судового провадження, перевіривши та дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали, суд висновує таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України, передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Згідно з положенням ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
В ході проведення досудового розслідування кримінального провадження встановлено достатній обсяг обставин, що дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_4 у вчиненні вищезазначеного злочину.
Підозру підтверджують зібрані в ході досудового розслідування докази, а саме, акт службового розслідування військової частини НОМЕР_3 від 17.12.2025 року за фактом самовільного залишення ОСОБА_4 , військової частини, що розташована в місті Кривий Ріг, Дніпропетровської області; повідомленням про вчинене кримінальне правопорушення, передбачене у ч.5 ст.407 КК України щодо військовослужбовця ОСОБА_4 ; протокол затримання ОСОБА_4 , у порядку ст. 208 КПК України від 16.04.2026 року; повідомлення про підозру ОСОБА_4 та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
З огляду на те, що для розгляду в розумні строки зазначеного кримінального провадження в суді необхідно забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, та наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, виникла необхідність обрати запобіжний захід, який попередить настання ризиків, передбачених п.п.1, ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України.
ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
Беручи до уваги те, що ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років та під час досудового розслідування, відповідно до вимог ст. 177 КПК України, встановлено ризики, які знайшли своє підтвердження в ході досудового розслідування, а саме,
п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - цей ризик підтверджується тим, що ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні тяжкого злочину та усвідомлюючи можливість застосування до нього покарання, передбаченого санкцією інкримінованої статі, а саме позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, і бажаючи його уникнути, останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Крім того, підозрюваний може вільно переміщатися по території України, переховуватися від органів досудового розслідування та суду, що в свою чергу може унеможливити забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду. Також під час досудового розслідування встановлено, факт самовільного покинення підозрюваним військової частини, який мав місце під час проходження останнім військової служби, що також вказує на характеристику підозрюваного та його особисте відношення до покладених на нього обов'язків, беручи до уваги покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, зазначені факти можуть спонукати останнього до переховування. Також слід зазначити, що підозрюваний, не дивлячись на його увільнення від зайнятої посади, офіційно залишається військовослужбовцем та має на руках військовий квиток з зазначенням місцем проходження військової служби та у випадку перевірок на блок-постах або будь-яких інших перевірок має змогу його пред'явити, що дозволяє йому вільно переміщатись по території України.
п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - ОСОБА_4 , розуміючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, наслідки та ризик втечі для нього, перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності може вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення судового слідства.
В той же час, враховуючи активність проведення бойових дій на території України, наявний очевидний ризик переховування підозрюваного ОСОБА_4 , від органів досудового розслідування або суду на території, які не підконтрольні Українській владі.
п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - ОСОБА_4 , вчиняючи тяжкий злочин в умовах воєнного стану, з метою уникнення покарання за вчинений ним кримінального правопорушення, може продовжити вчиняти кримінальне правопорушення у якому він підозрюється, що підтверджується тим, що ОСОБА_4 , є особою, раніше судимою за вчинення злочину передбаченого ч.1 ст.263 КК України Довгинцівським районним судом м. Кривий Ріг, вирок за яким набрав законної сили 27.12.2024 року, відповідно до якого останнього засуджено до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75, 76 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком 1 рік.
З огляду на позицію Європейського суду з прав людини, згідно якої, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, тому суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, в тому числі і потерпілих, що вимагає більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства з боку особи, яка обвинувачується у вчиненні протиправного діяння.
Так, ЄСПЛ з прав людини в рішенні викладеному у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Вважаю, що застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів таких як особисте зобов'язання, особиста порука, застава та домашній арешт не забезпечить належне виконання ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків та не здатні запобігти ризикам, передбаченим пунктами 1, 4-5 ч.1 ст.177 Кримінального процесуального кодексу України.
Беручи до уваги вищевикладене та те, що для розгляду в розумні строки зазначеного кримінального провадження в суді необхідно забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також те, що наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 може: переховуватися від органів досудового слідства, суду, впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню, тому виникла необхідність застосувати до підозрюваного запобіжний захід, який забезпечить виконання ним процесуальних обов'язків, а також попередить настання ризиків, передбачених у ч.1 ст.177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме, тримання під вартою.
Також, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з огляду на підстави та обставини, передбачені у статтях 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочинів передбачених у ст.ст.407-408 КК України. Зважаючи на вищевикладене доцільно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без можливості внесення застави до ОСОБА_4 оскільки у кримінальному провадженні за підозрою у вчиненні злочину передбаченого ч.5 ст.407 ККУ України у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №42023041330000301 від 19.09.2023 року ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , жодного разу не з'явився на судові засідання, та ухиляється від явки для розгляду справи по суті.
Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3 постанови Пленуму ВСУ від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строку тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
Аналізуючи п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод можливо зробити висновок, що позбавлення свободи захід настільки суровий, що виправдати його можна лише у разі, коли інші, менш суворі заходи були розглянуті й визнані недостатніми для того, щоб забезпечити особисті або державні інтереси, які вимагають такого тримання під вартою.
На підставі вищенаведеного та керуючись, ст. ст. 176-178, 182-184, 186, 193-197, 205, 309, 376 КПК України, слідчий суддя
клопотання прокурора Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 за матеріалами досудового розслідування, відомості про які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62026170030001391 від 20.01.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбачено у ч. 5 ст. 407 КК України про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 без визначення розміру застави задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 15 червня 2026 року (включно) , в умовах Державної установи «Криворізька установа виконання покарань № 3», яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Світла.
Копію ухвали вручити підозрюваному та направити начальнику Державної установи «Криворізька установа виконання покарань № 3», для виконання в частині продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду, а підозрюваним, з моменту отримання повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали 17 квітня 2026 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1