Справа № 210/2072/25
Провадження № 2-др/210/4/26
іменем України
17 квітня 2026 року
Металургійний районний суд міста Кривого Рогу у складі:
головуючого - судді Скотар Р.Є.,
за участі секретаря судового засідання Колос Д.В.
розглянувши згідно з вимогами частини 2 ст. 247 ЦПК України заяву адвоката Солдаткіна Олександра Сергійовича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу по справі № 210/2072/25,-
23 січня 2026 року Металургійним районним судом міста Кривого Рогу ухвалено рішення у цивільній справі № 210/2072/25 за позовом адвоката Ямкового Владислава Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення індексації та процентів, нарахованих на суми матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок злочину, у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання, яким позовні вимоги було задоволено частково, а саме:
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 76402,51 грн (сімдесят шість тисяч чотириста дві гривні п'ятдесят одна копійка), які складаються з 3% річних у розмірі 16924,11 грн (шістнадцять тисяч дев'ятсот двадцять чотири гривні одинадцять копійок), індексації у розмірі 59478,40 грн (п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста сімдесят вісім гривень сорок копійок) за період з 21.09.2022 року по 31.03.2025 року. В задоволенні іншої частини позову - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 на користь держави судовий збір у розмірі 764,18 грн (сімсот шістдесят чотири гривні вісімнадцять копійок).
16 лютого 2026 року від представника відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення судових витрат понесених на правову допомогу.
В обґрунтування заяви посилається на те, що рішенням Металургійного районного суду м. Кривого Рогу від 23.01.2026 року у справі № 210/2072/25 позов задоволено частково та зокрема стягнуто з Відповідача грошові кошти у розмірі 76 402,21 грн, які складаються з 3 % річних у розмірі 16924,11 грн та індексації у розмірі 59 478,40 грн за період з 21.09.2022 по 31.03.2025. В задоволенні іншої частини позову відмовлено. У відзиві на позовну заяву Відповідачем було наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які Відповідач поніс і які очікує понести, а саме витрати на професійну правничу допомогу адвоката зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції сума у гривнях у розмірі, що є еквівалентним 1 500,00 доларів США за офіційним курсом гривні до долара США, що визначений НБУ на день здійснення оплати. Відповідно до умов договору, 13.05.2025 Відповідачем здійснено оплату у розмірі 62 310,00 грн (курс долара НБУ станом на 13.05.2025 становив 41,54 грн). Тому просить суд винести додаткове рішення та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 57 574,44 грн.
Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні присутній не був, скориставшись правом представництва.
Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Ямковий В.І. надав до суду заперечення на клопотання. В який зазначив, що долучених до заяви доказів несення удових витрат, навпаки, вбачається, що всі вони існували ще 13.05.2025, тобто задовго до проведення судових дебатів та могли бути подані до їх проведення, а саме: копія договору про надання професійної правничої допомоги № 13_05 від 13.05.2025; копія додатка № 1 від 13.05.2025 до договору про надання професійної правничої допомоги № 13_05 від 13.05.2025: копія рахунка на оплату № 1-13_05_2025 від 13.05.2025; копія акта приймання-передачі грошових коштів № 2-13_05_2025 від 13.05.2025, отже, докази, що підтверджують розмір понесених відповідачем судових витрат існували до закінчення судових дебатів у справі та не були подані суду без поважних причин, які навіть не наведені в заяві про стягнення судових витрат, що є підставою для відмови в стягненні з позивача витрат відповідача на правову допомогу в суді першої інстанції. Крім того, представником відповідача не було подано до закінчення судових дебатів у справі заяву про неможливість подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами
Відповідні касові чи банківські документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку відповідачем не надано, оскільки акт приймання-передачі грошових коштів не доказом реальності отримання оплати та оприбуткування її адвокатом. Звертаємо увагу суду на невелику кількість заяв по суті та процесуальних заяв, підготовлених адвокатом, так відповідно до детального опису, складеного адвокатом, він склав відзив, заперечення, додаткові пояснення (які до речі подав в день судового засідання чим затягнув розгляд справи і зумовив його відкладення) та брав участь лише у двох судових засіданнях.
Отже, виходячи з обставин справи, категорії спору, статусу сторін у спірних правовідносинах та обсягу фактично наданих відповідачу послуг з правничої допомоги заява відповідача про стягнення судових витрат підлягає залишенню без розгляду чи відхиленню. Просив розглядати справу за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні присутній не був, скориставшись правом представництва.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Солдаткін О.С. в судовому засіданні присутній не був, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 2, 3, 5 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви.
Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.
Згідно з частиною 2 статті 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи.
Звертаючись до суду з відзивом на позов, представник відповідача вказав, що відповідачем понесені витрати на професійну правничу допомогу в рамках договору про надання правової допомоги, які і заявив до стягнення з позивача.
За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI передбачено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19) зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом з тим чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
У постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року у справі № 757/29103/20-ц (провадження № 61-11792св21) зазначено, що в разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв'язку з розглядом конкретної справи.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.
Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення, за рахунок іншої сторони. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018р. у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018р. у справі № 814/698/16.
На підтвердження понесення витрат на оплату професійної правничої допомоги позивач надав такі докази: Договір про надання професійної правничої допомоги № 13/05 від 13 травня 2025 року, Додаток № 1 до Договору про надання професійної правничої допомоги № 13/05 від 13 травня 2025 року, рахунок на оплату № 1-13/05/2025 від 13.05.2025 року, Акт № 2-13/05/2025 від 13 травня 2025 року про приймання-передачу грошових коштів у розмірі 62310,00 грн, Детальний опис робіт, виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги у справі № 210/2072/25 у суді першої інстанції на суму 62310,00 грн (а.с.4 зворот - 7).
Предметом договору про надання професійної правничої допомоги № 13/05 від 13 травня 2025 року між адвокатом Солдаткіним Олександром Сергійовичем та ОСОБА_1 є надання юридичної допомоги у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані зі захистом, відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів(пункт 1.1.) (а.с.4 зворот).
Згідно з Розділом 3 договору розмір гонорару визначаються сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною договору (а.с.4 зворот).
Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
З аналізу Детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат необхідних для надання правничої допомоги у справі № 210/2072/25 у суді першої інстанції від 13 лютого 2026 року, адвокатом Солдаткіним О.С. надані такі послуги: підготовка відзиву на позовну заяву ОСОБА_2 , підготовка заперечень на відповідь на відзив Фортуни О.В., участь у судовому засіданні 27.08.2025 року, підготовка додаткових пояснень, участь у судовому засіданні 15.01.2026 року (а.с.7).
Виходячи з вищевказаного, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з обставин даної справи, суд вважає, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу є завищеним.
Суд, враховуючи ціну позову, його предмет, усталеність судової практики в таких категоріях справ, приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 (п'ять тисяч) грн.
Дослідивши матеріали справи в межах питання, яке розглядається, суд приходить до висновку, що заява про ухвалення додаткового судового рішення підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 141, 270, 274 ЦПК України, суд -
Заяву адвоката Солдаткіна Олександра Сергійовича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу по справі № 210/2072/25 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 накористь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення додаткового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього додаткового рішення.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст додаткового рішення виготовлено 17 квітня 2026 року.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
- позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 );
- відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ).
Суддя: Р. Є. Скотар