про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
17 квітня 2026 року м. Рівне№460/6571/26
Рівненський окружний адміністративний суд в особі судді Зозулі Д.П., після одержання позовної заяви
ОСОБА_1
доМлинівського відділу державної виконавчої служби у Дубенському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 - в.о. начальника Млинівського відділу державної виконавчої служби у Дубенському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції
провизнання протиправними та скасування постанов, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Млинівського відділу державної виконавчої служби у Дубенському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 - в.о. начальника Млинівського відділу державної виконавчої служби у Дубенському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправним і скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №80651709 від 02.04.2026 та постанову про відкриття виконавчого провадження №80660582 від 03.04.2026.
За правилами п.4 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї матеріалами, суд дійшов висновку, що вказаний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, з огляду на таке.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч.1 ст.2 КАС України).
Відповідно до п.1 ч.2 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності.
Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст.19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлений інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Особливості провадження у справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені ст.287 КАС України.
За правилами ч.1 ст.287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.74 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Іншими словами, якщо законом установлено інший порядок судового оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.
В силу вимог ч.5 ст.287 КАС України адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.
Також, положеннями п.п.1,4 ч.1 ст.20 КАС України визначено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, а також адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті.
Як свідчить зміст позову і долучених до нього доказів, позивачем оскаржуються постанови про відкриття виконавчого провадження №80651709 від 02.04.2026 та №80660582 від 03.04.2026.
Так, згідно з постановою від 02.04.2026 виконавче провадження №80651709 відкрито з підстав примусового виконання постанови Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 21.07.2025 у справі №559/3060/24 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в сумі 34000 грн.
Згідно з постановою від 03.04.2026 виконавче провадження №80660582 відкрито з підстав примусового виконання постанови Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 21.07.2025 у справі №559/3060/24 про стягнення з ОСОБА_1 судового збору у розмірі 605,60 грн.
Водночас, постановою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 21.07.2025 у справі №559/3060/24 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та застосовано стягнення у виді 17000 грн штрафу в дохід держави з позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік. У постанові також зазначено, що вразі несплати порушником штрафу в п'ятнадцятиденний строк, сума штрафу відповідно ч.2 ст.308 КУпАП буде стягнута в порядку примусового виконання постанови в подвійному розмірі.
Таким чином, оскільки в даному випадку позивачем оскаржуються рішення державного виконавця щодо виконання ним рішення місцевого загального суду як адміністративного, який розглядав справу про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, то вказана справа підсудна місцевому загальному суду як адміністративному.
Натомість, Рівненський окружний адміністративний суд в даному випадку не є судом, який встановлений законом щодо розгляду такої категорії справ.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» (рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria)). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
За правилами п.1 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За встановлених обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а отже у відкритті провадження в адміністративній справі слід відмовити на підставі п.1 ч.1 ст.170 КАС України.
Керуючись статтями 170, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Млинівського відділу державної виконавчої служби у Дубенському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 - в.о. начальника Млинівського відділу державної виконавчої служби у Дубенському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов, зобов'язання вчинення певних дій.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Роз'яснити заявнику, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду як адміністративного.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 17 квітня 2026 року.
Суддя Д.П. Зозуля