17 квітня 2026 року м. Рівне№460/137/26
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення/наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 про мобілізацію та направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_1 ;
визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 в частині, що стосується зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу частини;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 від проходження військової служби та виключити його зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
Згідно з позовною заявою та відповіддю на відзив, вимоги позивача ґрунтуються на тому, що під час мобілізаційних заходів позивач повідомив, що він священнослужителем і його прізвище є у списках для бронювання у відповідності до положень Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» та Постанови КМУ №1498 від 26.12.2024, згідно яких бронюванню підлягають всі військовозобов'язані, які є священнослужителями, у відповідності до переліку посад, затвердженому Державною службою з етнополітики та свободи совісті. На момент видачі наказу начальника ТЦК про мобілізацію та направлення проходження військової служби, документи щодо бронювання позивача перебували на розгляді Державної служби України з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС) і був розпочатий процес бронювання. Отже, позивач відповідав усім критеріям, визначеним пунктом 1 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а отже на нього поширювався імунітет від призову. Будь-які дії щодо мобілізації позивача є такими, що вчинені з перевищенням повноважень. Сам факт не завершення технічної процедури бронювання або наявність відомостей у інформаційних системах не може нівелювати право на відстрочку, яке вже виникло на підставі закону. За наведеного дії відповідачів вважає протиправними та просить задовольнити позов.
Ухвалою суду від 06.01.2026 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 11.02.2026 замінено первісного відповідача у справі №460/137/26 - ІНФОРМАЦІЯ_4 належним відповідачем: ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_5 , подав відзив, у якому позовні вимоги не визнав. На обгрунтування своїх заперечень покликався на ту обставину, що станом на момент призову на військову службу під час мобілізації, позивач не був заброньований у жоден із визначених законом способів, а тому підлягав призову на військову службу. Додатково вказав, що законодавство не передбачає можливості уникнути призову за мобілізацією на підставі релігійних або нерелігійних переконань, навіть якщо їх щирість і послідовність не ставиться під сумнів, і таке обмеження свободи сповідувати свої релігійні або нерелігійні переконання має легітимну мету. Просив в позові відмовити.
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 , не скористалася правом на подання відзиву.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є священнослужителем релігійної громади Біблійної Місіонерської Церкви, помісної церкви, помісної церкви "Община Доброго Пастиря" м.Рівне, що підтверджується наказом Релігійної громади Біблійної Місіонерської Церкви "Община Доброго Пастиря" м.Рівне №9 від 13.05.2025.
Відповідно до наказу Державної служби України з етнополітики та свободи совісті від 05.02.2025 №Н-21/11 позивач займає посаду священнослужителя, яка підлягає бронюванню на період мобілізації та військового стану.
З метою реалізації права бронювання, 06.12.2025 до Державної служби України з етнополітики та свободи совісті подано лист №12/06-1 від 06.12.2025 релігійним управлінням Об'єднання біблійних місіонерських церков України, зокрема, щодо позивача.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.12.2025 призвано на військову службу під час мобілізації позивача та відправлено до військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 позивача призначено на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки.
Не погоджуючись з вищезазначеними наказами позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
На момент виникнення спірних у цій справі відносин, як станом і на час розгляду судом цієї адміністративної справи, строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 року №389-VIII (в редакції станом на час виникнення спірних відносин), воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію (далі - Указ №69/2022).
Згідно пункту 4 Указу №69/2022 призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені положеннями Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII, в редакції станом на час виникнення спірних відносин).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно з частиною другою статті 1 Закону №2232-XII військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Частиною третьою статті 1 Закону №2232-XII передбачено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Частиною п'ятою статті 1 Закону №2232-XII встановлено, що від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 37 Закону №2232-ХІІ на військовий облік військовозобов'язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України: які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву; призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону; які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов'язаних; військовозобов'язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов'язаних; зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України; які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби; які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників; які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі; які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань.
Відповідно до частини одинадцятої статті 38 Закону №2232-XI призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Відповідно до абзаців 1-4 частини першої статті 39 Закону №2232-XII призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.
Громадяни України, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які раніше не проходили військову службу в Збройних Силах України, інших військових формуваннях, проходять курс базової загальновійськової підготовки тривалістю не менше ніж один місяць.
Відповідно до пункту 2 Розділу І Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президент України №1153/2008 від 10.12.2008 року (далі - Положення №1153/2008 у редакції на час виникнення спірних відносин), громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.
У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.
З громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт згідо з додатками 1 і 2.
За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Згідно з підпунктом 1 пункту 252 Розділу XIV Положення №1153/2008 у разі оголошення мобілізації і настання особливого періоду проводиться призов на військову службу військовозобов'язаних і резервістів, за винятком осіб, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Абзацом 1 пункту 253 Розділу XIV Положення №1153/2008 встановлено, що призови на військову службу військовозобов'язаних у воєнний час проводяться територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, а резервістів - командирами військових частин на підставі указів Президента України.
Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-ХІІ (в редакції станом на час виникнення спірних відносин) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно з абзацами першим, другим частини п'ятої статті 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
Перелік військовозобов'язаних, які підлягають бронюванню, визначений частиною першою статті 25 Закону №3543-XII.
Частиною другою цієї ж статті встановлено, що порядок та організація бронювання, критерії, перелік посад і професій, а також обсяги бронювання військовозобов'язаних визначаються цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, прийнятими на його виконання.
На виконання вказаної норми Закону №3543-XII постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 року №76 затверджено Порядок бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час (далі Порядок №76 в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
Так, згідно з пунктом 1 Порядку №76 таким визначається механізм бронювання під час воєнного стану засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) військовозобов'язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час, які працюють або проходять службу:
в органах державної влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування (далі - державні органи);
в органах державної влади, інших державних органах, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро, Державному бюро розслідувань, органах прокуратури, БЕБ, ДСНС, Державній кримінально-виконавчій службі, Службі судової охорони, в судах, установах системи правосуддя та органах досудового розслідування (крім військовозобов'язаних, зазначених в абзаці другому цього пункту), а також на штатних посадах патронатних служб державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України;
на підприємствах, в установах та організаціях, які в установленому порядку визначено критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період (далі - критично важливі підприємства);
на підприємствах, в установах та організаціях, які в установленому порядку визначено критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (далі - критично важливі установи);
у спеціалізованих установах ООН, міжнародних судових органах, міжнародних та неурядових організаціях та установах, членом, учасником або спостерігачем у яких є Україна відповідно до укладених міжнародних договорів України;
в операторах протимінної діяльності, які проводять розмінування (гуманітарне розмінування) відповідно до законодавства (далі - оператори протимінної діяльності).
Відповідно до абзаців 1, 2, 5-9 пункту 3 Порядку №76 бронювання військовозобов'язаних, зазначених у пункті 1 цього Порядку, здійснюється за списками військовозобов'язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час (далі - список), в електронній формі засобами Порталу Дія. Заброньованим військовозобов'язаним надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації (далі - відстрочка). Строк дії відстрочки не може перевищувати: строку проведення мобілізації - для військовозобов'язаних, зазначених в абзацах другому і третьому пункту 1 цього Порядку; строку дії контракту (договору) на поставку товарів, виконання робіт і надання послуг, необхідних для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань, - для військовозобов'язаних, зазначених в абзаці четвертому пункту 1 цього Порядку; 12 місяців - для військовозобов'язаних, зазначених в абзацах п'ятому та сьомому пункту 1 цього Порядку; строку договору (контракту) або строку, на який їх обрано (призначено), - для військовозобов'язаних, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього Порядку.
Керівники органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій відповідають за включення військовозобов'язаних працівників до списків (пункт 4 Порядку №76).
Згідно з пунктом 5 Порядку №76 бронюванню підлягають військовозобов'язані, зокрема, священнослужителі за переліком посад, затвердженим ДЕСС (Державна служба України з етнополітики та свободи совісті).
Пунктом 25 Порядку №76 встановлено, що бронювання військовозобов'язаних, зазначених у пункті 1 цього Порядку, здійснюється засобами Порталу Дія за списками, які формуються керівником державного органу, критично важливого підприємства, критично важливої установи або уповноваженою ним особою.
Відповідно до абзацу 7 пункту 26 Порядку №76 бронювання або анулювання відстрочки священнослужителів здійснюється засобами Порталу Дія за списками або заявою в електронній формі про анулювання бронювання військовозобов'язаного працівника, які формуються уповноваженою особою ДЕСС.
Перелік відомостей, які мають бути зазначені у списку керівника державного органу, критично важливого підприємства, критично важливої установи або уповноваженої ним особи для бронювання військовозобов'язаних працівників, визначений пунктом 27 Порядку №76.
Згідно з пунктом 29 Порядку №76 протягом 72 годин з моменту формування списку засобами Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів переведення військовозобов'язаного на спеціальний військовий облік на строк дії відстрочки здійснюється автоматично у разі, коли військовозобов'язаний: перебуває на військовому обліку; перебуває у трудових відносинах з державним органом, критично важливим підприємством, критично важливою установою; уточнив персональні дані, зазначені у пункті 2 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 11 квітня 2024 р. №3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку»; не перебуває у розшуку.
Відповідно до пункту 30 Порядку №76 інформація (відомості, дані) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (бронювання) відображається у військово-обліковому документі в електронній формі.
Отже, оформлення бронювання військовозобов'язаного здійснюється за встановленою законом процедурою, яка передбачає подання керівником державного органу/критично важливого підприємства/критично важливої установи або уповноваженою ним особою в електронному списку через засоби Порталу Дія заяви/списку відносно військовозобов'язаного, який підлягає бронюванню. Процедура бронювання священнослужителів здійснюється засобами Порталу Дія в електронній формі на підставі списку/заяви, який подається уповноваженою особою Державної служби України з етнополітики та свободи совісті. Доказом належним чином оформленого бронювання з наданням, відповідно, військовозобов'язаному відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, є відомості електронного військово-облікового документу військовозобов'язаного про надання (оформлення) йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 1 частини першої статті 23 Закону №3543-XII.
Суд зауважує, що право на надання (оформлення) бронювання повинно бути реалізоване військовозобов'язаним шляхом оформлення у відповідний спосіб уповноваженим органом. При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.
Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 18 січня 2024 року (справа № 280/6033/22) та від 01 жовтня 2024 року (справа №160/10728/23), яку суд враховує у відповідності до вимог частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
В ході судового розгляду цієї справи позивачем не було надано суду жодних належних доказів того, що під час вчинення територіальним центром комплектування та соціальної підтримки мобілізаційних заходів відносно ОСОБА_1 , останнім було надано документи, які підтверджують наявність у нього належним чином оформленого бронювання (такими могли бути, зокрема, але не виключно, дані електронного військово-облікового документа, оформленого у додатку «Резерв+»).
Позивач не довів належним чином тверджень позову про те, що на час призову його на військову службу він повідомляв територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про наявність бронювання та/або відстрочки шляхом пред'явлення уповноваженим особам ТЦК та СП відповідних документів (паперових та/або електронних), які підтверджували би вказані обставини.
Водночас, наявні у справі матеріали свідчать про те, що станом на 04 грудня 2025 року (день призову позивача на військову службу під час мобілізації) у ОСОБА_1 були відсутні будь-які військово-облікові документи (в паперовій або електронній формі), які свідчили би про наявність у нього належним чином оформленої відстрочки від призову або належним чином оформленого бронювання.
Доводів відзиву відповідача в указаній вище частині позивачем також не спростовано.
Стосовно наявного у матеріалах справи подання №12/06-1 від 06.12.2025 релігійного управління Об'єднання біблійних місіонерських церков України, яке було скероване 06.12.2025 до Державної служби України з етнополітики та свободи совісті, з метою реалізації права на бронювання, зокрема, позивача, суд зазначає, що вказане подання датовано 06.12.2025, позаяк, оскаржувані накази винесені 04.12.2025. Тобто, вказаний доказ в апріорі не міг бути оцінений відповідачами станом на час виникнення спірних відносин.
Враховуючи викладене, суд відхиляє доводи позову про порушення територіальним центром комплектування та соціальної підтримки законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію у зв'язку з наявністю у позивача права на бронювання, оскільки таке право не було реалізоване позивачем у встановленому законом порядку до моменту призову його на військову службу.
З огляду на викладене у своїй сукупності, суд приходить до висновку про правомірність призову позивача на військову службу під час мобілізації.
Отже, правомірним є оскаржуваний позивачем наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.12.2025 в частині призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до військової частини НОМЕР_1 , а також фактично похідний від нього оскаржуваний наказ командира військової частини НОМЕР_1 щодо призначення позивача на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти НОМЕР_2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки.
Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно статей 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно частин першої-третьої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач не довів обґрунтованість заявлених вимог. Натомість відповідачами доведено, що у спірних відносинах вони діяли обґрунтовано та правомірно. Тому, позов задоволенню не підлягає.
Підстави для розподілу судових витрат у відповідності ст.139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 17 квітня 2026 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 ) Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 )
Суддя С.А. Борискін