з питань забезпечення позову
17 квітня 2026 року м. Рівне№460/6572/26
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправним та скасування рішень і наказів, зобов'язання вчинення певних дій,
16.04.2026 до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшла подана представником позивача - адвокатом Мухою Василем Івановичем (далі - заявник) позовна заява ОСОБА_2 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач-1, або ІНФОРМАЦІЯ_2 ) і Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач-2 або ВЧ НОМЕР_1 ), у якій позивач просить суд: 1) визнати протиправними дії відповідача-1 щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації; 2) визнати протиправним та скасувати рішення Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 як таке, що прийняте без проведення обов'язкового медичного огляду; 3) визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 №608 від 26.03.2026 в частині призову позивача на військову службу під час мобілізації; 4) визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 26.03.2026 в частині зарахування позивача до списків особового складу та на всі види забезпечення; 5) зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виключити позивача зі списків особового складу військової частини; 6) застосувати наслідки протиправності рішень суб'єктів владних повноважень та відновити становище позивача, яке існувало до порушення його прав.
Позовні вимоги вказаної позовної заяви обґрунтовуються тим, що позивача, який у встановленому законом порядку був виключений з військового обліку як не придатний до військової служи за станом здоров'я, було незаконно призвано на військову службу під час мобілізації на підставі формального та протиправного висновку військово-лікарської комісії, в результаті чого позивач на даний час перебуває у Військовій частині НОМЕР_1 та фактично проходить військову службу.
Разом із вказаною позовною заявою у додатках до неї до суду надійшла також подана представником позивача - адвокатом Мухою Василем Івановичем заява про забезпечення зазначеного адміністративного позову, у якій заявник просить суд забезпечити цей позов, застосувавши такі заходи забезпечення позову:
- зупинити дію наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 №608 від 26.03.2026 в частині призову позивача на військову службу
- зупинити дію наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 26.03.2026 в частині зарахування позивача до списків особового складу;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 утриматися від вчинення дій щодо залучення позивача до виконання обов'язків військової служби до набрання законної сили рішенням суду у справі;
- заборонити переміщення позивача до району ведення бойових дій або інших військових частин до вирішення справи по суті;
- зобов'язати відповідачів забезпечити участь позивача у судовому розгляді, утому числі шляхом звільнення його від виконання службових обов'язків на час судових засідань;
- застосувати заходи забезпечення позову негайно після постановлення ухвали суду.
Обґрунтовуючи таку заяву про забезпечення позову, заявник покликається на приписи статті 150 КАС України та зазначає про те, що існує реальна загроза істотного порушення прав позивача, оскільки позивач фактично примусово утримується у військовій частині і змушений виконувати обов'язки військової служби, а тому існує ризик його направлення до району ведення бойових дій, що створює безпосередню загрозу життю та здоров'ю позивача, і у разі подальшого проходження служби відновлення його порушених прав буде істотно ускладненим або неможливим. Водночас, заявник стверджує про те, що оскаржувані дії/рішення відповідачів мають очевидні ознаки протиправності, оскільки позивач був виключений з військового обліку, медичний огляд фактично не проводився, рішення військово-лікарської комісії є формальним та відсутні правові підстави для мобілізації. Крім того заявник стверджує, що невжиття заходів забезпечення позову у цій справі може призвести до незворотних наслідків, зокрема до завдання шкоди життю та здоров'ю позивача.
При вирішенні по суті вказаної заяви про забезпечення позову суд виходить з такого.
Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні .
Відповідно до частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Згідно з пунктами 1 та 2 частини 2 статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Частинами 1 та 2 статті 151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише певної особи, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв адекватності (відповідності вимогам, виключно в межах яких допускається застосування відповідних заходів; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову) та співмірності (співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів). Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Аналогічних висновків дійшов Верховний суд у постановах від 05.03.2019 у справі №826/16911/18, від 25.04.2019 у справі №826/10936/18, від 26.06.2019 у справі №826/13396/18, від 30.09.2019 у справі №420/5553/18, від 30.09.2019 у справі №640/868/19, від 30.09.2019 у справі №840/3517/18, від 29.01.2020 у справі № 640/9167/19.
Важливим є те, що розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з ухваленням відповідного рішення. У свою чергу, забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду. А тому, сам факт прийняття суб'єктом владних повноважень (відповідачем) рішення чи вчинення дій, які на думку заявника порушують його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення чи дії є очевидно протиправними і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду, адже факт порушення прав та інтересів особи (позивача) підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Наведений аналіз змісту вказаних норм та правових висновків вказує на те, що обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Щодо очевидності ознак протиправності оспорюваних рішень, дій, бездіяльності та порушення ними прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, Верховний суд у постановах від 16.05.2019 у справі № 826/14303/ 18, від 12.02.2020 у справі № 640/17408/19 та від 27.02.2020 у справі №640/16242/19 дійшов до висновків про те, що такі ознаки повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом (beyond reasonable doubt). Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною 2 статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. В іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію у справі.
Безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, на яких поширюються. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
З урахуванням наведеного за результатам розгляду заяви про забезпечення позову і доданих до неї документів суд дійшов до висновків про таке.
1. За наведених у позовній заяві і заяві про забезпечення позову обставин та доказів суд вважає передчасним і непідтвердженим наявними у справі доказами поза обґрунтованим сумнівом твердження про те, що протиправність вказаних у позовній заяві дій та рішень відповідачів, з приводу оскарження яких позивач подав до суду свій позов, є очевидною. При цьому, суд звертає увагу на те, що встановлення ознак протиправності оскаржуваного рішення, дії або бездіяльності за наведених позивачем обставин є фактично вирішенням адміністративного спору по суті, що є неприпустимим на даній стадії судового процесу.
2. Необхідність вжиття запропонованих позивачем заходів забезпечення позову шляхом зобов'язаня відповідача забезпечити участь позивача у судовому розгляді, у тому числі шляхом звільнення його від виконання службових обов'язків на час судових засідань жодним чином не пов'язане з тим, що невжиття такого заходу може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а стосується виключно забезпечення судом гарантованого позивачу приписами п. 2 ч.3 ст.44 КАС України права як учасника справи брати безпосередню участь у судових засіданнях у цій справі.
Водночас, ухвалою від 17.04.2026 суд відкрив провадження у справі №460/6572/26 за вказаним вище позовом та вирішив розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, тобто без проведення судових засідань у справі, що виключає можливість і необхідність участі позивача у будь-яких судових засіданнях по справі, оскільки при відкритті провадження у справі суд дійшов до висновків про те, що для повного та всебічного встановлення обставин справи характер спірних правовідносин і предмет доказування не потребують заслуховування пояснень учасників справи та, відповідно, проведення судового засідання з повідомленням сторін.
3. Доданими до позовної заяви і заяви про забезпечення позову доказами не підтверджуються поза обґрунтованим сумнівом доводи позивача про те, що відповідачем вчинялися раніше, вчиняються зараз або у подальшому будуть вчинені будь-які дії, які б створювали реальну загрозу істотного порушення прав позивача та унеможливили б виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Водночас, вжиття таких заходів забезпечення позову, про які просить позивач у своїй заяві про забезпечення позову, на переконання суду несе ризики втручання судом в дискреційні повноваження суб'єктів владних повноважень (відповідачів, а також невизначеного кола інших суб'єктів, які є територіальними та/або структурними підрозділами Міністерства оборони України) та може мати характер вирішення судом наперед питання про протиправність ще не вчинених ними дій (бездіяльності), що суперечить принципам та завданню адміністративного судочинства.
З урахуванням наведеного суд дійшов до переконання про те, що наявними у справі матеріалами не підтверджено, що протиправність вказаних у позовній заяві дій та рішень відповідачів, з приводу оскарження яких позивач подав до суду свій позов, є очевидною, а також що невжиття запропонованих у заяві заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, оскільки жодних належних та допустимих доказів у розумінні статей 73, 76 КАС України на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, а також, що відновлення прав та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим, суду не надано.
А тому, станом на день постановлення цієї ухвали у суду відсутні підстави для висновку про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову, як і неможливість відновлення таких прав в майбутньому. Тим більше, можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, адже суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно можуть бути порушені у майбутньому. Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом у постанові від 06.09.2019 у справі №826/13306/18.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За таких обставин та враховуючи, що заявник не довів існування обставин, вказаних у частині 2 статті 150 КАС України, не довів наявності ознак очевидної протиправності оскаржених дій/рішень відповідачів, а також ефективності, співмірності та адекватності запропонованих ним заходів забезпечення позову, у суду відсутні підстави вважати, що невжиття судом запропонованих позивачем заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів заявника (позивача), а тому заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 150-158, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд
Відмовити у задоволенні заяви (клопотання) представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправним та скасування рішень і наказів, зобов'язання вчинення певних дій.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення (підписання) повного судового рішення (ухвали).
Повний текст ухвали складений та підписаний суддею 17.04.2026.
Суддя Олександр МАКСИМЧУК