17 квітня 2026 року м. Рівне№460/4016/26
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.М. Дуляницька, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ФОП ОСОБА_1
доДержавної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області
про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинення певних дій, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області про визнання протиправними та скасування постанов від 10.02.2026 № РВ004/26/ПС, РВ005/26/ПС, РВ006/26/ПС.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, яка здійснює господарську діяльність у магазині «Автозапчастини» за адресою: 33004, м.Рівне, проспект Генерала Безручка, 30. За результатами перевірки характеристик продукції, проведеної Відділом державного нагляду (контролю) у Рівненській області, було винесено низку рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів щодо ламп «OSRAM», «PULSO» та гальмівних колодок «MEYLE». Відповідачем було прийнято постанови від 10 лютого 2026 року № РВ005/26/ПС, № РВ006/26/ПС та № РВ004/26/ПС про накладення на позивача штрафів за невиконання зазначених рішень про вжиття обмежувальних заходів. Позивач зазначає, що оскаржувані постанови є протиправними, оскільки висновки відповідача про невідповідність продукції встановленим вимогам не є належним чином обґрунтованими. Вказує, що перевірка була проведена з порушенням процедури, позивач не був належним чином повідомлений про її проведення, а висновки за результатами перевірки є необґрунтованими, що свідчить про порушення його прав та гарантій як суб'єкта господарювання. Позивач просив позовні вимоги задовольнити, також стягнути з Відповідача понесені судові витрати по сплату судового збору та витрат на професійну правову допомогу у розмірі 60 000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.
Ухвалою суду від 10.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач подав відзив на позов, в якому заперечує проти позовних вимог. Вказує, що позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки оскаржувані постанови прийняті в межах повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства. Державний ринковий нагляд здійснювався з метою забезпечення відповідності продукції (автомобільних ламп та гальмівних колодок) встановленим вимогам, а також гарантування безпеки для життя та здоров'я громадян. В ході перевірки характеристик продукції було встановлено, що позивач, як розповсюджувач, надавав на ринку продукцію, яка не відповідала вимогам Технічного регламенту, зокрема щодо маркування та наявності необхідної супровідної документації. Позивачем не було виконано рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів у встановлені строки, що є самостійним правопорушенням, за яке передбачена відповідальність згідно із Законом України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції». Відповідач зазначає, що обов'язок пересвідчитися у наявності на продукції знака відповідності та необхідних документів покладено саме на розповсюджувача, і посилання позивача на те, що він не є виробником, не звільняє його від відповідальності за розповсюдження невідповідної продукції. Процедура розгляду справи про накладення штрафу була дотримана, позивач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, проте не скористався своїм правом на участь у засіданні. Щодо витрат на правничу допомогу, відповідач зазначає, що їх розмір є надмірним, неспівмірним зі складністю справи та фактичним обсягом наданих послуг, а тому вони не підлягають відшкодуванню в заявленому обсязі. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
02.04.2026 від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у виконавчих провадженнях: №80640165, №80640190, №80640225, відкритих головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Анненковою Оленою Юріївною, на підставі постанов Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті, які оскаржуються у даній справі.
Ухвалою від 03.04.2026 заяву представника ФОП ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Зупинено стягнення у виконавчих провадженнях № 80640165, № 80640190, № 80640225 від 01.04.2026 відкритих головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на підставі постанов Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 10.02.2026 №РВ004/26/ПС, № РВ005/26/ПС, РВ006/26/ПС, до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №460/4016/26.
15.04.2026 від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом заборони Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вчиняти дії, які спрямовані на блокування (арешт) рахунків, які відкриті у державних чи приватних банках та фінансових установах в межах виконавчих проваджень № 80640165, № 80640190, № 80640225 з метою запобіганню перешкоджання ФОП ОСОБА_1 виконувати, покладені на неї функції та господарську діяльність до набрання законної сили рішенням у даній справі; Заборони будь-яким банківським та фінансовим установам вчиняти дії, направлені на блокування (арешт) грошових коштів ФОП ОСОБА_1 та виконання постанов Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про арешт коштів боржника у виконавчих провадженнях: № 80640165, № 80640190, № 80640225 до набрання законної сили рішенням у даній справі.
Ухвалою суду від 17.04.2026 в задоволенні заяви представника ФОП ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Згідно з ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши заяви по суті, надані учасниками справи, з'ясувавши обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив таке.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність з роздрібної торгівлі деталями та приладдям для автотранспортних засобів у магазині «Автозапчастини» (33004, м. Рівне, проспект Генерала Безручка, 30).
Посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті було проведено планову перевірку характеристик продукції магазину "Автозапчастини" підприємця ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт від 31.10.2025 №РВ014/25/АП.
На підставі акта перевірки відповідачем було прийнято низку рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів щодо продукції від 31.10.2025 р. №№РВ056/25/ПВ, РВ058/25/ПВ, РВ059/25/ТЗ, РВ057/25/ПВ, РВ061/25/ТЗ, РВ060/25/ПВ якими позивача зобов'язано усунути невідповідності шляхом приведення продукції у відповідність до встановлених вимог.
Під час перевірки було виявлено продукцію (автомобільні лампи «OSRAM», «PULSO» та гальмівні колодки «MEYLE»), яка не відповідала вимогам Технічного регламенту щодо маркування та супровідної документації.
Відповідно до наказу Укртрансбезпеки від 20.01.2026 №99 працівниками Управління державного нагляду (контролю) у Рівненській області проведено перевірку стану виконання зазначених рішень про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів, за результатами якої складено акт № РВ003/26/ВР від 26.01.2026. Орган ринкового нагляду дійшов висновку про невиконання позивачем вимог щодо корегувальних заходів у встановлений строк.
10 лютого 2026 року заступником начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області винесено постанови про накладення штрафних санкцій: № РВ004/26/ПС; № РВ005/26/ПС; № РВ006/26/ПС.
Позивач, не погоджуючись із зазначеними постановами, звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи його відсутністю складу правопорушення, порушенням процедури перевірки та неправильним визначенням його статусу як суб'єкта, відповідального за сертифікацію продукції.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно абзацу 3 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» №442 від 10.09.2014 Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті була реорганізована шляхом злиття з Державною інспекцією України з безпеки на морському та річковому транспорті, та утворено Державну службу України з безпеки на транспорті.
Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Підпунктами 2, 15, 27, 54, 58, 62 пункту 5 даного Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю; проводить перевірки за додержанням суб'єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється; здійснює інші повноваження, визначені законом.
Згідно з пунктом 8 вказаного Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Нормативно-правовим актом, який встановлює правові та організаційні засади здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції, є Закон України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» від від02.12.2010№2735-VI (далі - Закон №2735-VI).
Відповідно до ст.3 Закону №2735-VI законодавство України про державний ринковий нагляд і контроль продукції складається з цього Закону, Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини в цій сфері, у тому числі технічних регламентів.
Згідно зі ст.1 Закону № 2735 орган державного ринкового нагляду - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного ринкового нагляду у межах сфери своєї відповідальності, державний колегіальний орган, що визначається відповідно до цього Закону (далі - орган ринкового нагляду).
У разі якщо орган ринкового нагляду здійснює визначені цим Законом та Законом України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» повноваження також через свої територіальні органи, термін «орган ринкового нагляду» позначає також його територіальні органи;
державний ринковий нагляд (далі - ринковий нагляд) - діяльність органів ринкового нагляду з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз суспільним інтересам;
сфера відповідальності органу ринкового нагляду - перелік видів продукції, затверджений відповідно до цього Закону Кабінетом Міністрів України, щодо яких відповідний орган ринкового нагляду здійснює ринковий нагляд.
За нормами ч.1 ст.4 Закону №2735 метою здійснення ринкового нагляду є вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з відповідним інформуванням про це громадськості щодо продукції, яка при її використанні за призначенням або за обґрунтовано передбачуваних умов і при належному встановленні та технічному обслуговуванні становить загрозу суспільним інтересам чи яка в інший спосіб не відповідає встановленим вимогам.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.10 Закону №2735 ринковий нагляд здійснюється органами ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності. Органи ринкового нагляду становлять єдину систему. Сфери відповідальності органів ринкового нагляду включають види продукції, що є об'єктами технічних регламентів, і можуть включати види продукції, що не є об'єктами технічних регламентів.
Так, за приписами Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 (далі Положення № 103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно із підпунктом 15-1 пункту 5 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює державний ринковий нагляд у межах сфери своєї відповідальності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 року №1069 (далі - Постанова № 1069) затверджено Перелік видів продукції, щодо яких органи державного ринкового нагляду здійснюють державний ринковий нагляд, пунктами третім, четвертим, п'ятим якого визначено види продукції, щодо яких державний ринковий нагляд здійснюється Укртрансбезпекою, а також найменування нормативно - правового акта, дія якого поширюється на відповідний вид продукції.
Згідно з положеннями ст.8 Закону №2735 обов'язки суб'єктів господарювання під час здійснення ринкового нагляду та контролю продукції встановлюються цим Законом, Законом України "Про загальну безпечність нехарчової продукції", виданими відповідно до них іншими нормативно-правовими актами, технічними регламентами.
Суб'єкти господарювання зобов'язані при здійсненні господарської діяльності ефективно взаємодіяти між собою під час вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, передбачених цим Законом.
Суб'єкти господарювання зобов'язані надавати на запит органів ринкового нагляду документацію, що дає змогу ідентифікувати:
1) суб'єкта господарювання, який поставив їм продукцію;
2) суб'єкта господарювання, якому вони поставили продукцію.
Зазначена документація надається у випадках, передбачених частиною дванадцятою статті 23 та частиною третьою статті 24 цього Закону.
Суб'єкти господарювання зобов'язані надавати документацію, визначену частиною п'ятою цієї статті, протягом строку, встановленого відповідним технічним регламентом, а якщо такий строк технічним регламентом не встановлено - протягом десяти років після того, як їм було поставлено відповідну продукцію, та протягом десяти років після того, як вони поставили відповідну продукцію.
У разі якщо виробник продукції не може бути ідентифікований органом ринкового нагляду, для цілей цього Закону особою, що ввела таку продукцію в обіг, вважається кожен суб'єкт господарювання в ланцюгу постачання відповідної продукції, який протягом строку проведення перевірки не надав документацію, що дає змогу встановити найменування та місцезнаходження виробника або особи, яка поставила суб'єкту господарювання цю продукцію.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.11 Закону № 2735 до повноважень органів ринкового нагляду, з метою здійснення ринкового нагляду, в межах сфер їх відповідальності, зокрема, належить проводити перевірки характеристик продукції, в тому числі відбирати зразки продукції та забезпечувати проведення їх експертизи (випробування).
За змістом ч.3 ч.4 ст.23 Закону № 2735 органи ринкового нагляду проводять планові та позапланові перевірки характеристик продукції. Планові перевірки характеристик продукції проводяться у розповсюджувачів цієї продукції, а позапланові - у розповсюджувачів та виробників такої продукції. Предметом таких перевірок є характеристики продукції певного виду (типу), категорії та/або групи. Під час проведення перевірок продукції певного виду (типу), категорії та/або групи забороняється перевіряти продукцію іншого виду (типу), категорії та/або групи.
Згідно із ч.1 ст.22 Закону №2735 заходами ринкового нагляду є: 1) перевірки характеристик продукції, у тому числі відбір зразків продукції та їх експертиза (випробування); 2) обмежувальні (корегувальні) заходи, що включають: а) обмеження надання продукції на ринку; б) заборону надання продукції на ринку; в) вилучення продукції з обігу; г) відкликання продукції; 3) контроль стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів; 4) попередження органами ринкового нагляду споживачів (користувачів) про виявлену цими органами небезпеку, що становить продукція.
Відповідно до ч.5 ст.23-1 Закону № 2735-VI за результатами здійснення планової або позапланової перевірки характеристик продукції посадова особа органу ринкового нагляду складає акт. Посадова особа органу ринкового нагляду зазначає в акті детальний опис порушень вимог законодавства, виявлених під час перевірки, з посиланням на відповідну вимогу законодавства. Один примірник акту вручається керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі, у тому числі фізичній особі - підприємцю, або уповноваженій нею особі в останній день перевірки, а другий зберігається в органі ринкового нагляду.
Відповідно до частини 6 статті 23 Закону № 2735-VІ, перевірки характеристик продукції проводяться: у торговельних та складських приміщенням суб'єктів господарювання; у місцях введення продукції в експлуатацію (якщо відповідність продукції певним встановленим вимогам може бути визначена лише під час введення її в експлуатацію); за місцем проведення ярмарку, виставки, показу або демонстрації продукції в інший спосіб; у місцях зберігання під митним контролем продукції, митне оформлення якої призупинено за результатами контролю продукції; за місцезнаходженням органу ринкового нагляду.
Перевірки характеристик продукції проводяться на підставі наказів органів ринкового нагляду та направлень на проведення перевірки, що видаються та оформлюються відповідно до Закону № 2735-VІ (частина 5 статті 23 Закону № 2735-VІ).
Приписами статті 15 Закону № 2735-VІ визначені права посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд, а саме: 1. Посадові особи, які здійснюють ринковий нагляд, мають право:
1) проводити у випадках і порядку, визначених Законом № 2735-VІ, перевірки документів та обстеження зразків продукції, відбирати зразки продукції і забезпечувати проведення їх експертизи (випробування);
2) безперешкодно відвідувати, за умови пред'явлення службового посвідчення та направлення на проведення перевірки, у будь-який час протягом часу роботи об'єкта:
а) торговельні та складські приміщення суб'єктів господарювання і місця, зазначені у пункті 2 частини шостої статті 23 Закону № 2735-VІ, для проведення перевірок характеристик продукції і перевірок стану виконання суб'єктами господарювання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів;
б) місця, зазначені в пункті 3 частини шостої статті 23 Закону № 2735-VІ, для проведення перевірок додержання вимог щодо представлення продукції, яка не відповідає встановленим вимогам, перевірок характеристик продукції та перевірок виконання суб'єктами господарювання приписів і рішень відповідно до частини п'ятої статті 26 Закону № 2735-VІ;
в) місця, зазначені в пункті 4 частини шостої статті 23 Закону № 2735-VІ, для проведення перевірок характеристик продукції;
3) вимагати від суб'єктів господарювання надання документів і матеріалів, необхідних для здійснення ринкового нагляду, одержувати копії таких документів і матеріалів. За згодою органу ринкового нагляду документи і матеріали, необхідні для здійснення ринкового нагляду, їх копії можуть надаватися йому мовою оригіналу або іншою мовою, ніж мова діловодства та документації державних органів, якщо ця мова є зрозумілою для посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд. У разі якщо оригінали таких документів і матеріалів складені іншою мовою, ніж мова діловодства та документації державних органів, на вимогу органів ринкового нагляду суб'єкти господарювання зобов'язані у строк не більше ніж тридцять робочих днів за власний рахунок забезпечити їх переклад мовою діловодства та документації державних органів в обсязі, необхідному для здійснення ринкового нагляду;
4) вимагати від посадових осіб суб'єктів господарювання та фізичних осіб - підприємців надання у погоджений з ними строк усних чи письмових пояснень з питань, що виникають під час проведення перевірок і вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів;
5) складати акти перевірок та застосовувати в установленому законом порядку адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу до суб'єктів господарювання за порушення вимог цього Закону, Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» та встановлених вимог;
6) складати на основі актів перевірок протоколи про адміністративні правопорушення у сфері здійснення ринкового нагляду та розглядати справи про відповідні адміністративні правопорушення згідно із законом України;
7) залучати у разі потреби в установленому порядку до здійснення ринкового нагляду працівників наукових установ та фахівців. На осіб, які залучені в установленому порядку до здійснення ринкового нагляду, поширюються обов'язки, визначені пунктами 1-5 частини першої статті 17 цього Закону;
8) вимагати від посадових осіб суб'єктів господарювання та фізичних осіб - підприємців припинення дій, які перешкоджають здійсненню заходів ринкового нагляду, а в разі їх відмови від припинення таких дій - звертатися до органів Національної поліції за допомогою у здійсненні законної діяльності з ринкового нагляду.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону № 2735-VІ, якщо орган ринкового нагляду встановив, що продукція становить серйозний ризик, він невідкладно вимагає відповідно до методики вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, затвердженої Кабінетом Міністрів України, від відповідного суб'єкта господарювання вилучити таку продукцію з обігу, відкликати її та/або знищити або привести її в інший спосіб до стану, що виключає її використання, чи забороняє надання такої продукції на ринку.
Нормами ч.1 та ч.2 ст.29 Закону № 2735-VI визначено, що у разі якщо органом ринкового нагляду встановлено, що продукція не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону, та формальної невідповідності), орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб'єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами.
У разі якщо органом ринкового нагляду встановлено, що продукція не відповідає встановленим вимогам та одночасно становить серйозний ризик, орган ринкового нагляду вживає обмежувальних (корегувальних) заходів, передбачених частиною першою статті 28 цього Закону.
Відповідно до ч.1 ст.30 Закону №2735-VI обмеження надання продукції на ринку здійснюються шляхом: 1) приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами (згідно із частинами першою і четвертою статті 29 цього Закону); 2) усунення формальної невідповідності (згідно із частиною третьою статті 29 цього Закону); 3) тимчасової заборони надання продукції на ринку.
За правилами ч.7 ст.33 Закону № 2735-VI у рішенні органу ринкового нагляду про заборону чи обмеження надання продукції на ринку, вилучення продукції з обігу або її відкликання зазначаються: 1) обґрунтування підстав прийняття такого рішення; 2) конкретні обмежувальні (корегувальні) заходи та пов'язані з ними дії, що має виконати суб'єкт господарювання, до якого застосовуються такі заходи; 3) потреба у вжитті відповідних обмежувальних (корегувальних) заходів щодо всього обсягу продукції певної марки (моделі, артикулу, модифікації) або її окремих партій чи серій; 4) строк виконання рішення; 5) способи, порядок і строки оскарження суб'єктом господарювання цього рішення; 6) строк повідомлення відповідним суб'єктом господарювання органу ринкового нагляду про виконання рішення.
Згідно з приписами частин 1-3 ст.34 Закону №2735-VI з метою контролю стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів органи ринкового нагляду: 1) аналізують повідомлення про виконання цих рішень, надані (надіслані) суб'єктами господарювання, яких стосувалися такі рішення; 2) проводять перевірки стану виконання суб'єктами господарювання цих рішень; 3) здійснюють моніторинг результативності вжитих обмежувальних (корегувальних) заходів.
Суб'єкт господарювання, якого стосується рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, має у визначений у такому рішенні строк надати (надіслати) органу ринкового нагляду, що прийняв відповідне рішення, повідомлення про його виконання. До цього повідомлення суб'єкт господарювання може додавати документи або їх копії, що підтверджують виконання рішення.
У разі якщо інформація, що міститься в повідомленні суб'єкта господарювання про виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, та долучені до рішення документи є недостатніми для підтвердження результативності виконання цього рішення, а також за наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності цієї інформації відповідний орган ринкового нагляду проводить перевірку стану виконання суб'єктом господарювання такого рішення.
Отже, органом ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності за результатом проведення планової чи позапланової перевірки характеристик продукції, у тому числі відбору зразків продукції та їх експертизи, може прийматися рішення про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів, зокрема, щодо обмеження чи заборони надання продукції на ринку. Водночас суб'єкт господарювання відповідно до Закону має право надати (надіслати) свої пояснення, заперечення та/або інформацію до такого рішення в будь-який час після його прийняття, але до закінчення визначеного строку виконання такого рішення.
Висновки аналогічного змісту викладені Верховним Судом у постанові від 11.02.2025 у справі №340/1859/22.
Відповідно до п.2 ч.4 ст.44 Закону № 2735-VI до суб'єкта господарювання застосовуються адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу в разі невиконання або неповного виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, визначених статтею 29 цього Закону, крім усунення формальної невідповідності, передбаченої частиною третьою статті 29 цього Закону, - у розмірі шести тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для осіб, які ввели продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважаються такими, що ввели продукцію в обіг, та у розмірі чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для розповсюджувачів.
Судом встановлено, що в період з 28.10.2025 по 31.10.2025 року посадовими особами Укртрансбезпеки проведено планову перевірку характеристик продукції у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
В акті за результатами перевірки від 31.10.2025 року зафіксовано порушення, виявлені під час перевірки, щодо продукції:
- розповсюджується продукція, а саме: гальмівні колодки «MEYLE», артикул 0252339219/W та лампа «OSRAM», артикул H412V- без нанесення виробником на вироби або на упаковку чи зазначення в супровідній документації щодо використання продукції (інструкції (керівництві) щодо експлуатації тощо) номера сертифікату типу, що є порушенням вимог пункту 8.2 Порядку затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання та Порядку ведення реєстру сертифікатів типу транспортних засобів та обладнання і виданих виробниками сертифікатів відповідності транспортних засобів або обладнання, затвердженого наказом Мінінфраструктури від 17.08.2012 №521.
- розповсюджується продукція, а саме: лампа «PULSO», артикул LP-24152- без сертифікату відповідності, що є порушенням вимог пункту 1.2, 1.3 Порядку затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання та Порядку ведення реєстру сертифікатів типу транспортних засобів та обладнання і виданих виробниками сертифікатів відповідності транспортних засобів або обладнання, затвердженого наказом Мінінфраструктури від 17.08.2012 №521.
Зазначається, що порушено вимоги пунктів 1.2 та 1.3 Порядку затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання та Порядку ведення реєстру сертифікатів типу транспортних засобів та обладнання і виданих виробниками сертифікатів відповідності транспортних засобів або обладнання, затвердженого наказом Мінінфраструктури 17.08.2012 № 521.
31.10.2025 року Відділом державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті прийнято низку рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів:
1. Рішення про вживання обмежувальних (корегувальних) заходів від 31 жовтня 2025 року № РВ056/25/ПВ на підставі Акту перевірки характеристик продукції від 31.10.2025 №РВ014/25/АП, в якому прийнято рішення щодо приведення продукції у відповідальність із встановленими вимогами в якому конкретизовано, що саме потрібно вжити суб'єкту господарювання та встановлено строк на його виконання до 15 січня 2026 року.
2. Рішення про вживання обмежувальних (корегувальних) заходів від 31 жовтня 2025 року № РВ057/25/ПВ на підставі Акту перевірки характеристик продукції від 31.10.2025 №РВ014/25/АП в якому прийнято рішення щодо тимчасової заборони надання продукції на ринку в якому конкретизовано, що саме потрібно вжити суб'єкту господарювання та встановлено строк на його виконання до 15 січня 2026 року.
3. Рішення про вживання обмежувальних (корегувальних) заходів від 31 жовтня 2025 року № РВ058/25/ПВ на підставі Акту перевірки характеристик продукції від 31.10.2025 №РВ014/25/АП, в якому прийнято рішення щодо приведення продукції у відповідальність із встановленими вимогами в якому конкретизовано, що саме потрібно вжити суб'єкту господарювання та встановлено строк на його виконання до 15 січня 2026 року.
4. Рішення про вживання обмежувальних (корегувальних) заходів від 31 жовтня 2025 року № РВ059/25/ПВ на підставі Акту перевірки характеристик продукції від 31.10.2025 №РВ014/25/АП в якому прийнято рішення щодо тимчасової заборони надання продукції на ринку в якому конкретизовано, що саме потрібно вжити суб'єкту господарювання та встановлено строк на його виконання до 15 січня 2026 року.
5. Рішення про вживання обмежувальних (корегувальних) заходів від 31 жовтня 2025 року № РВ060/25/ПВ на підставі Акту перевірки характеристик продукції від 31.10.2025 №РВ014/25/АП, в якому прийнято рішення щодо приведення продукції у відповідальність із встановленими вимогами в якому конкретизовано, що саме потрібно вжити суб'єкту господарювання та встановлено строк на його виконання до 15 січня 2026 року.
6. Рішення про вживання обмежувальних (корегувальних) заходів від 31 жовтня 2025 року № РВ056/25/ПВ на підставі Акту перевірки характеристик продукції від 31.10.2025 №РВ014/25/АП в якому прийнято рішення щодо тимчасової заборони надання продукції на ринку в якому конкретизовано, що саме потрібно вжити суб'єкту господарювання та встановлено строк на його виконання до 15 січня 2026 року.
26.01.2026 Державною службою України з безпеки на транспорті складено протоколи про виявлені порушення вимог Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» №РВ004/26/ПР, №РВ006/26/ПР, №РВ006/26/ПР, в яких зафіксовано порушення п.2 ч.4 ст. 44 Закону № 2735-VІ, а саме невиконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів.
10.02.2026 були винесені постанови №РВ004/26/ ПС, №РВ006/26/ПС, №РВ006/26/ПС про накладення штрафу.
Позивачем до закінчення перевірки характеристик продукції були надані відповідачу документи, що встановено судовим розглядом та підтверджено матеріалами справи.
Зокрема, відповідачу надано позивачем
1. Колодки гальмівні MEYLE артикул МРР 0333 (025 233 9219/W), видаткова накладна № 3232638 від 28.10.2025р., сертифікат відповідності та сертифікат типу;
2. Лампа XENON HIP LAMP BREVIA артикул 85315 С, видаткова накладна № АН-0000580 від 07.05.2025, сертифікат відповідності та сертифікат типу;
3. Лампа OSRAM артикул 64193, видаткова накладна № RV25F038687 від 21.10.2025, сертифікат відповідності та сертифікат типу;
4. Лампа PULSO артикул LP-24152, видаткова накладна згідно договору від 08.04.2019, лист-роз'яснення №109 від 25.10.2023.
Видаткові накладні та сертифікати дозволяють ідентифікувати ланцюг постачання.
Згідно зі п. 9 ч. 1 ст. 7 Закону № 2735-VI, суб'єкти господарювання під час здійснення ринкового нагляду та контролю продукції мають право: вживати за власною ініціативою заходів щодо запобігання та уникнення ризиків, які становить продукція, що надається ними на ринку, забезпечення відповідності цієї продукції встановленим вимогам та усунення порушень вимог, встановлених цим Законом та Законом України "Про загальну безпечність нехарчової продукції".
Отже, продукція вважається такою, що відповідає встановленим вимогам, якщо вона відповідає національним стандартам. Надання сертифікатів нівелює твердження органу нагляду про "небезпечність" або "невідповідність" продукції.
Відповідачем зазначено, що продукція не відповідає пунктам 1.2 та 1.3 Порядку затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання та Порядку ведення реєстру сертифікатів типу транспортних засобів та обладнання і виданих виробниками сертифікатів відповідності транспортних засобів або обладнання, затвердженого наказом Мінінфраструктури 17.08.2012 № 521.
Відповідач не врахував, що у позивача відсутні повноваження виробника або імпортера, а отже він не несе обов'язку щодо сертифікації продукції відповідно до законодавства.
Як встановлено судом, позивач не є виробником продукції, що була предметом перевірки, позивач є її розповсюджувачем у розумінні Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції".
Судом встановлено, що Позивачем до матеріалів справи додано договори та видаткові накладні, які дозволяють чітко ідентифікувати ланцюг постачання вищевказаної продукції. Таким чином, Позивач виконав свій обов'язок щодо простежуваності продукції, визначений законом. Крім того, Позивачем надано сертифікати відповідності на лампи «OSRAM», «PULSO» та гальмівні колодки «MEYLE». Наявність цих документів свідчить про те, що продукція відповідає встановленим вимогам безпеки.
Суд зауважує, що постановою Кабінету Міністрів України № 367 від 27 березня 2019 року «Деякі питання дерегуляції господарської діяльності» (надалі Постанова №367) внесено зміни до Постанови КМУ від 09.06.2011 №738 та скасовано вимогу отримання в Україні сертифікату типу або сертифікату відповідності, виданого уповноваженим органом України для автозапчастин, що були офіційно затверджені за типом конструкції у країнах ЄС або в одній із Договірних Сторін Угоди про прийняття єдиних технічних приписів для колісних транспортних засобів, предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах, і про умови взаємного визнання офіційних затверджень, виданих на основі цих приписів (Женевська Угода 1958 року).
Чинна редакція постанови КМУ від 09.06.2011 року №738 не містить вимоги отримання сертифікату відповідності на партію обладнання та частин для надання їх на ринку.
Відповідно до діючої редакції постанови КМУ № 738 (зі змінами, внесеними згідно з Постанови КМУ від 27 березня 2019 р. № 367) надання на ринку предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені на транспортному засобі та/або використані для його оснащення (далі - обладнання), вимоги щодо типу яких встановлені прийнятими до застосування в Україні єдиними технічними приписами (Правилами Європейської Економічної Комісії Організації Об'єднаних Націй, що є додатками до Угоди), дозволяється за наявності:
- маркування знаком офіційного затвердження типу обладнання, нанесеного відповідно до вимог Угоди); або
- маркування знаком офіційного затвердження типу Європейського Союзу, нанесеного відповідно до вимог директив та регламентів Європейського Союзу, що встановлюють технічні приписи для обладнання; або
- інформації про сертифікат типу обладнання (або сертифікат типу транспортного засобу, якщо обладнання є ідентичним тому, яке встановлено на такому транспортному засобі), виданий компетентним органом будь-якої Договірної Сторони Угоди (зокрема України); або
- інформації про сертифікат Європейського Союзу про затвердження типу обладнання (або сертифікат типу транспортного засобу, якщо обладнання є ідентичним тому, яке встановлено на такому транспортному засобі), виданий уповноваженим органом держави - члена Європейського Союзу.
Таким чином, надання на ринку предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені на транспортному засобі та/або використані для його оснащення, може здійснюватися на підставі маркування знаком офіційного затвердження типу обладнання, нанесеного відповідно до вимог Женевської угоди 1958 року/директив та регламентів Європейського Союзу або інформації про сертифікат типу обладнання, виданий компетентним органом будь-якої Договірної Сторони Угоди /держави члена Європейського Союзу, що встановлено постановою КМУ від 09.06.2011 №738 «Деякі питання сертифікації транспортних засобів, їх частин та обладнання».
Органом державного ринкового нагляду в акті перевірки та, відповідно, в рішеннях в частині обгрунтування підстав їх прийняття, не встановлено невідповідність характеристик продукції відповідним вимогам, встановленим постановою КМУ №738 для надання їх на ринку. Не встановлено відсутність як одночасно і відповідного маркування знаком офіційного затвердження типу обладнання і інформації про сертифікат типу обладнання так і будь-чого окремо з них. Тому, виявлена органом ринкового нагляду під час перевірки відсутність сертифікату відповідності на обладнання відповідно пунктів 1.2, 7.1, 7.2, 12.4 Порядку № 521, не є встановленою вимогою щодо обмеження надання продукції на ринку шляхом приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами.
Таким чином, доводи відповідача про ненадання позивачем відповідних документів щодо походження і введення в обіг продукції спростовується матеріалами справи та не відповідають дійсності.
З огляду на наведене та враховуючи наявні в матеріалах справи докази, на переконання суду, позивачем як на момент проведення перевірки та прийняття оскаржуваних рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів були надані відповідачу всі необхідні документи .
При цьому, суд зауважує, що Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі від 19 квітня 2019 року № 667 затверджена форма Рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів. Відповідно до вимог вказаного наказу та ч.7 ст.33 Закону №2735-VI, рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів повинне містити, зокрема зміст обмежувального (корегувального) заходу та пов'язані з ним дії, що має виконати суб'єкт господарювання.
Тобто, усунення порушень прямо залежить від чіткого визначення суб'єктом владних повноважень конкретного заходу (варіанту поведінки), яких слід вжити суб'єкту господарюванню для усунення порушень. Відповідно орган перевірки несе імперативний обов'язок визначити конкретний спосіб усунення порушення. Зазначення конкретних дій у рішенні, які має вчинити суб'єкт господарювання слугує не лише досягненню основних завдань державної політики у сфері забезпечення безпечності нехарчової продукції, а й однакового розуміння норм законодавства з метою його дотримання як суб'єктом господарювання, так і органом ринкового нагляду.
Висновки аналогічного змісту викладені Верховним Судом у постанові від 11.02.2025 у справі №340/1859/22.
Встановлені обставини справи в їх сукупності свідчать, що відповідач, приймаючи спірні рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів та відповідно спірних постанов діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, встановлені чинним законодавством. Вказані рішення не відповідають критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст.2 КАС України, є необґрунтованими, безпідставними, а отже протиправними і такими, що підлягають скасуванню.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не виконав процесуального обов'язку доказування своєї позиції та не довів правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах, натомість доводи позивача відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.
З огляду на вказане, позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.
Щодо витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.
Позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 60 000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу до матеріалів справи позивачем додано:
- копію ордеру на надання правничої допомоги від 26.02.2026 року;
- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії РН 1516 від 30.11.2018 року.
- копію договору про надання правової допомоги №26/02 від 26.02.2026 року;
- акт надання послуг №03/03 від 03.03.2026 на 60000,00 грн;
- квитанцію до прибуткового касового ордера №03/03 від 03.03.2026 на 60000,00 грн.
Так, судом встановлено, що 26.02.2026 року між Адвокатським бюро "Дупака Валентина Германовича" в особі керуючого, адвоката Дупака Валентина Германовича, та Позивачем укладено договір про надання правової допомоги №26/02.
З матеріалів справи вбачається, що адвокатом Дупаком В.Г. було підготовлено наступні процесуальні документи, а саме: позовна заява від 06.03.2026, заява про забезпечення позову від 02.04.2026, заява про забезпечення позову від 15.04.2026.
У Акті надання послуг №03/03 від 03.03.2026 зазначено послугу з підготовки адвокатського запиту. Проте, судом встановлено, що матеріали справи не містять ані копії самого запиту, ані відповідей на нього, ані доказів його впливу на збирання доказів у даній справі. Відповідно до принципу реальності адвокатських витрат, стягненню підлягають лише ті витрати, надання яких підтверджено належними доказами. Оскільки факт складання та направлення запиту не підтверджений документально в межах судового розгляду, витрати в цій частині є необґрунтованими.
Позивач зазначає у акті від 03.03.2026 у складі витрат "представництво інтересів у суді першої інстанції - в т.ч. формування та надіслання відповіді на відзив". Разом з тим, ухвалою суду від 11.03.2026 було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Судові засідання у справі не призначалися та не проводилися, фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснювалося. Адвокат не брав участі в судових засіданнях, оскільки розгляд справи відбувався виключно на підставі наявних письмових матеріалів. Як свідчать матеріали справи відповіді на відзив адвокат не подавав.
Таким чином, включення до Акта послуг із "представництва", які фактично не надавалися та не могли бути надані в межах даного провадження, свідчить про завищення обсягу правової допомоги.
Суд наголошує, що учасник справи не повинен отримувати необґрунтовану вигоду за рахунок іншої сторони (бюджетних асигнувань відповідача) шляхом подання до стягнення витрат на послуги, які не мають значення для вирішення справи або не виконувалися адвокатом фактично.
На переконання суду, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 60000 гривень є завищеними, оскільки дана справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
З урахуванням обставин справи, виходячи з характеру доказів у справі (відсутності експертиз, відсутності виклику свідків, тощо); кількості сторін та відсутності інших учасників у справі; виходячи з фактично витраченого представником позивача часу, а також виду та обсягу наданих послуг, перелічених в акті приймання передачі наданої правової допомоги №03/03 від 03.03.2026 та складених процесуальних документів, суд вважає розмір вартості наданих послуг є неспівмірним обсягом наданих адвокатом послуг.
При цьому, суд зазначає, що попри волю сторін договору визначити розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги та встановлювати її фактичність (постанова Верховного Суду від 31.08.2023 справа №824/20/23).
Відповідач у своєму відзиві вказав, щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу, у зв'язку із неспівмірністю вказаних витрат складності справи.
Відповідно до положень пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною першою статті 134 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно із частиною другою статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною п'ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Крім того, згідно з частиною 9 статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Таким чином, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
При визначенні суми відшкодування інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, Суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Згідно з положеннями статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
З огляду на викладене, враховуючи предмет спору, обсяг адвокатських послуг, беручи до уваги категорію та складність справи, суд дійшов висновку, про наявність підстав для зменшення суми витрат, що підлягають відшкодуванню позивачу до 10000,00 грн, що відповідатиме вимогам співмірності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути сплачений ним судовий збір.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинення певних дій задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненькій області Державної служби України з безпеки на транспорті від 10.02.2026 року №РВ005/26ПС, РВ006/26/ПС, РВ004/26/ПС про накладення на фізичну особу- підприємця ОСОБА_1 штрафу.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби з безпеки на транспорті судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3328,00 грн.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби з безпеки на транспорті витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 17 квітня 2026 року
Учасники справи:
Позивач - ФОП ОСОБА_1 (жилий маси АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті Відділ державного нагляду (контролю) у Рівненській області (вул. Відінська, 8,м. Рівне,Рівненський р-н, Рівненська обл.,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 39816845)
Суддя С.М. Дуляницька