з питань забезпечення позову
17 квітня 2026 року м. Рівне№460/4016/26
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.М. Дуляницька, розглянувши клопотання представника позивача з питань забезпечення адміністративного позову по справі за позовом
ФОП ОСОБА_1
доДержавної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області
провизнання протиправними та скасування постанов,
ФОП ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті Відділ державного нагляду (контролю) у Рівненській області про визнання протиправними та скасування постанов.
Ухвалою суду від 11.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 03.04.2026 задоволено заяву представника ФОП ОСОБА_1 про забезпечення позову. Зупинено стягнення у виконавчих провадженнях № 80640165, № 80640190, № 80640225 від 01.04.2026 відкритих головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на підставі постанов Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 10.02.2026 №РВ004/26/ПС, № РВ005/26/ПС, РВ006/26/ПС, до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №460/4016/26.
15.04.2026 від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить:
- заборонити Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вчиняти дії, які спрямовані на блокування (арешт) рахунків, які відкриті у державних чи приватних банках та фінансових установах в межах виконавчих проваджень № 80640165, № 80640190, № 80640225 з метою запобіганню перешкоджання ФОП ОСОБА_1 виконувати, покладені на неї функції та господарську діяльність до набрання законної сили рішенням у даній справі.
- заборонити будь-яким банківським та фінансовим установам вчиняти дії, направлені на блокування (арешт) грошових коштів ФОП ОСОБА_1 та виконання постанов Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про арешт коштів боржника у виконавчих провадженнях: № 80640165, № 80640190, № 80640225 до набрання законної сили рішенням у даній справі.
На обгрунтування заяви зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, за захистом яких він звернувся.
Вирішуючи вказану заяву, суд керується та враховує таке.
Положеннями ч.1 ст.150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Таким чином, ст.150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити існування хоча б однієї з них, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно з ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Тобто, заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
Поряд з цим, ч.3 ст.151 КАС України встановлено ряд заборон щодо вжиття окремих видів заходів забезпечення позову.
Значення інституту забезпечення позову в адміністративному процесуальному праві полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику. Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ'я сторін.
У будь-якому випадку при вирішенні питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Висновки аналогічного змісту неодноразово висловлювалися Верховним Судом, зокрема, у постановах від 22.10.2025 у справі №120/12578/24, від 12.03.2025 у справі № 380/20209/24, від 02.04.2025 у справі №160/28383/24.
З наведеного слідує, що обов'язковою передумовою вжиття заходів для забезпечення позову, є обґрунтована заява сторони із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення та/або неможливості в подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
Разом з тим, суд звертає увагу, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 вже зверталася до суду з заявою про забезпечення позову та ухвалою суду від 03.04.2026 її заяву було задоволено. Зупинино стягнення у виконавчих провадженнях № 80640165, № 80640190, № 80640225 від 01.04.2026 відкритих головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на підставі постанов Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 10.02.2026 №РВ004/26/ПС, № РВ005/26/ПС, РВ006/26/ПС, до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №460/4016/26.
15.04.2026 позивач повторно звернувся з заявою про вжиття заходів забезпечення, у якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом: Заборони Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вчиняти дії, які спрямовані на блокування (арешт) рахунків, які відкриті у державних чи приватних банках та фінансових установах в межах виконавчих проваджень № 80640165, № 80640190, № 80640225 з метою запобіганню перешкоджання ФОП ОСОБА_1 виконувати, покладені на неї функції та господарську діяльність до набрання законної сили рішенням у даній справі; заборони будь-яким банківським та фінансовим установам вчиняти дії, направлені на блокування (арешт) грошових коштів ФОП ОСОБА_1 та виконання постанов Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про арешт коштів боржника у виконавчих провадженнях: № 80640165, № 80640190, № 80640225 до набрання законної сили рішенням у даній справі.
Водночас, аналіз змісту вказаної заяви про забезпечення позову свідчить про те що вказані вище заходи забезпечення позову не стосуються оскаржуваних постанов, які є предметом спору в даній справі.
Згідно зі ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", зупинення вчинення виконавчих дій є імперативною підставою для припинення будь-яких активних заходів примусового характеру з боку державного виконавця. Таким чином, правовий статус позивача вже є захищеним.
Крім того, як зазначалося судом, що обов'язковою передумовою вжиття заходів для забезпечення позову, є наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
Так, предметом даного позову є визнання протиправними та скасування постанов Державної служби України з безпеки на транспорті Відділ державного нагляду (контролю) у Рівненській області від 10.02.2026 №РВ004/26/ПС, №РВ006/26/ПС, №РВ004/26/ПС.
Заборона виконавцю вчиняти дії щодо блокування рахунків фактично дублює вже прийняте рішення про зупинення стягнення. Заборона банківським установам виконувати постанови виконавця є передчасною та неспівмірною. Банки діють як технічні виконавці волі державного органу. Оскільки судом уже зупинено першоджерело (виконавче провадження), заборона «іншим особам» (банкам) є надмірним втручанням у діяльність фінансових установ.
Суд зазначає, що якщо позивач вважає, що державний виконавець порушує ухвалу суду від 03.04.2026, належним способом захисту є оскарження дій (бездіяльності) виконавця, а не повторне звернення із заявою про забезпечення позову.
А відтак, враховуючи, що раніше вжитий захід у вигляді зупинення стягнення за своєю правовою природою є вичерпним і охоплює заборону на вчинення будь-яких дій, спрямованих на арешт коштів боржника, суд вважає нову заяву позивача про забезпечення позову необґрунтованою та такою, що не відповідаює критерію необхідності та співмірності.
Враховуючи викладене та беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтями 150-158, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову у справі - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Повний текст ухвали складений 17 квітня 2026 року.
Суддя С.М. Дуляницька