справа №380/7046/26
з питань забезпечення позову
17 квітня 2026 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У. Б., розглянувши у порядку письмового провадження заяву позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області про скасування рішення,
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) пред'явив позов до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області (місцезнаходження: вул. Святослава Караванського, буд. 23, кв. 1,1-А, м. Одеса, 65045; ЄДРПОУ 23861029), у якому просить суд скасувати рішення дисциплінарної палати КДКА Одеської області від 31.03.2026 про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвоката ОСОБА_1 згідно п. 3 ч. 1 ст. 31 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» з 31 березня 2026 по 31 травня 2026 року.
Ухвалою судді від 17.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
15.04.2026 позивач подав заяву про забезпечення позову, у якій просить застосувати заходи забезпечення позову, а саме зупинити дію рішення дисциплінарної палати КДКА Одеської області від 31.03.2026 про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвоката ОСОБА_1 згідно п. 3 ч. 1 ст. 31 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» з 31 березня 2026 по 31 травня 2026 року.
В обґрунтування заяви позивач зазначає, що існують очевидні ознаки протиправності рішення відповідача, оскільки останнє ухвалено з порушенням процедури дисциплінарного провадження, а також існує очевидність ознак порушення прав, свобод та інтересів позивача. Наголошує, що ухвалене відповідачем рішення позбавляє позивача можливості здійснювати адвокатську діяльність. При цьому, позивач не може надавати правничу допомогу особам, захист і представництво яких він здійснює, що негативно вплине на їхні інтереси. Звертає увагу, що здійснює адвокатську діяльність індивідуально, а тому не має можливості швидко передати справи колегам, які б могли ефективно здійснювати захист чи представництво у справах клієнтів. Констатує, що в нього працює помічник та секретар-референт, що є підставами для застосування заходів забезпечення позову, позаяк гонорар адвоката є джерелом оплати праці зазначених осіб.
Крім того акцентує на тому, що рішення про зупинення адвокатської діяльності позивача має строкову дію і закінчується через 45 днів, тобто в межах процесуального строку, упродовж якого має бути розглянута, а тому подальше виконання рішення суду по поновленню порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, буде істотно ускладнено чи унеможливлено, а репутаційні втрати неможливо буде компенсувати. З урахуванням викладеного, просить заяву задовольнити.
За правилами ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов.
Приписами ч. 2, 3 ст. 154 КАС України регламентовано що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
З огляду на те, що матеріалів заяви достатньо для вирішення відповідного процесуального питання, суд не вважає за потрібне розглядати заяву у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін. Відтак, розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється у порядку письмового провадження без повідомлення заінтересованих осіб.
Вирішуючи питання щодо наявності/відсутності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд керувався таким.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів задля створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Суд зазначає, що вищезазначені підстави є оціночними, а тому містять небезпеку застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до негативних правових наслідків для позивача та/чи відповідача, а також інших осіб, що не є сторонами провадження.
Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
За приписами ч. 2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
У зв'язку з цим суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є захід забезпечення позову, про який просить позивач, співмірним з позовними вимогами та чи відповідає він меті і завданням правового інституту забезпечення позову.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з наслідками, які настануть внаслідок, зокрема, зупинення дії оскаржуваного адміністративного акта.
Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу, дотримання дозволеного законодавством способу забезпечення позову.
Подібні висновки містяться, зокрема, у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі №640/10883/22, від 03.08.2023 у справі №600/2304/22-а і від 20.04.2021 у справі №640/17351/19.
При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.
У контексті співмірності суди також повинні перевіряти не тільки співмірність заходів забезпечення позову із позовними вимогами, а й надавати оцінку порушеному праву позивача, про захист якого він просить.
Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Щодо наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, то вони повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав, повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними ч. 2 ст. 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. В іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивачів до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі.
У постановах від 10.04.2019 у справі № 826/16509/18, від 06.02.2019 у справі №826/13306/18, від 20.05.2020 у справі № 640/11330/19, від 13.10.2021 у справі №640/9082/21 Верховний Суд дійшов висновку, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має встановити наявність саме таких ознак, які свідчать про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом, а не встановлювати правомірність/протиправність оскаржуваного рішення на цій стадії.
Під час розгляду заяви про забезпечення позову суд повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позов та з'ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Водночас в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
При цьому під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Крім того, вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 14.05.2025 у справі № 260/5758/24.
Предметом оскарження у межах спірних правовідносин є рішення дисциплінарної палати КДКА Одеської області від 31.03.2026 про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвоката ОСОБА_1 згідно з п. 3 ч. 1 ст. 31 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» з 31 березня 2026 по 31 травня 2026 року.
Суд звертає увагу на правові позиції Верховного Суду щодо застосування ч. 2 ст. 150 КАС України у подібних правовідносинах, а саме у справах, предметом яких є забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Дисциплінарної комісії КДКА про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення або позбавлення права на зайняття адвокатською діяльністю, що викладені у постановах від 03.08.2023 у справі №600/2304/22-а, від 14.05.2021 у справі № 320/3957/20, від 22.10.2020 у справі №640/1304/20, від 30.09.2020 у справі №640/1305/20 і від 14.05.2025 у справі №260/5758/24.
У постановах від 14.05.2021 у справі №320/3957/20, від 22.10.2020 у справі №640/1304/20 і від 30.09.2020 у справі №640/1305/20 Верховний Суд виходив з того, що оскільки позивачі звернулися до суду із позовом, зокрема, щодо скасування рішень Дисциплінарних комісій КДКА, дія яких обмежена в часі, то зупинення таких рішень в порядку забезпечення позову фактично вказує на вирішення позовних вимог в адміністративному спорі по суті, з огляду на їх тимчасовий характер.
У постанові від 03.08.2023 у справі №600/2304/22-а Верховний Суд також зазначив, що позивач звернувся до суду із позовом про визнання протиправним і скасування рішення про накладення дисциплінарного стягнення. Рішення суду за такими позовами не потребують виконання, їх значення полягає у констатації факту правомірності/неправомірності оскаржуваного рішення і позбавлення його правових наслідків шляхом скасування. Позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підміняє судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.
З урахуванням усталеної правозастосовної практики суду касаційної інстанції у цій категорії спорів, суд зауважує, що відповідачем застосовано до позивача захід дисциплінарного впливу, який передбачений Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Правова оцінка законності такого рішення має бути надана в межах судового розгляду, з дотриманням відповідних процесуальних гарантій.
Стосовно покликання позивача про те, що наявність факту застосування до позивача дисциплінарного стягнення впливає на його професійну репутацію, то суд зазначає, що рішення чи дії суб'єктів владних повноважень безумовно мають певний вплив на права та інтереси особи, щодо якої вони прийняті/вчинені. Такі рішення можуть мати негативний вплив на права та обов'язки особи, тим більше якщо це рішення, прийняте уповноваженим дисциплінарним органом, спрямоване на застосування передбаченої законом спеціальної професійної відповідальності, правова природа якої обумовлена особливим статусом адвоката.
Водночас такі обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в цій адміністративній справі.
У цій справі не доведено та документально не підтверджено обставини, які б унеможливили захист прав і інтересів позивача без вжиття відповідних заходів.
Забезпечення позову у визначений позивачем спосіб призводить до продовження його діяльності як адвоката на противагу спірному рішенню відповідача, який є компетентним органом щодо прийняття рішень про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю.
Позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підміняє судове рішення у справі. Надання правової оцінки оскаржуваному рішенню Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури має здійснюватися судом у межах процедури судового розгляду, з дотриманням усіх процесуальних гарантій учасників справи, передбачених процесуальним законом, а тому вжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб фактично призводить до вирішення спору по суті.
Подібна за змістом позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 20.05.2025 №460/27546/23.
Позивачем не доведено наявності обставин, які надають підстави стверджувати, що оскаржуване рішення відповідача явно суперечить вимогам закону та порушує права або інтереси позивача, і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.
Перевіривши зазначені у заяві доводи на предмет їх відповідності приписам ч. 2 ст. 150 та ч. 2 ст. 151 КАС України та з'ясованим судом обставинам, а також оцінивши додані до неї докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
За правилами ч. 8 ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Керуючись ст. 150, 151, 154, 243, 248, 294, 295 КАС України, суд
У задоволенні заяви позивача про забезпечення позову в справі №380/7046/26 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області про скасування рішення відмовити.
Копію ухвали надіслати (надати) позивачу.
Ухвала з питань забезпечення позову набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвалу з питань забезпечення позову може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного її тексту. Оскарження цієї ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Повну ухвалу складено 17.04.2026.
СуддяАндрусів Уляна Богданівна