17 квітня 2026 рокусправа № 380/2824/26
Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА ФУД» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА ФУД» (місце знаходження: 01054, м.Київ, вул.Дмитрівська (Шевченківський район), будинок 44-А, поверх 6, кімната 11, код ЄДРПОУ 44860440) звернулося до суду з позовом до Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1 ЄДРПОУ 43971343), в якому просить суд:
-визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 25.09.2025 №UA209000/2025/000413/2.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що ним було подано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом. На думку позивача, Львівською митницею, усупереч вимогам діючого законодавства за результатами опрацювання поданої митної декларації та документів, протиправно було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Зазначає, що в оскаржуваному рішенні не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не зазначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості і, як наслідок - до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. Позивач не погоджується із зазначеними у спірному рішенні доводами митного органу та стверджує, що подані ним документи містять усі відомості, що визначають та підтверджують митну вартість товару.
Відзив обґрунтований тим, що під час проведення контролю правильності визначення митної вартості товару позивача, було встановлено, що подані ним документи не містять всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари. У зв'язку з тим, що документи, подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, запропоновано надати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару. Відповідач зазначив, у зв'язку з неподанням повного переліку документів відповідно до частин 2-4 статті 53 МК України, митниця може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою особою митною вартістю. Звертає увагу, з метою підтвердження числових значень складових митної вартості та з метою забезпечення всебічного підходу до правильності визначення митної вартості, відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України декларанту була виставлена вимога про надання додаткових документів, що було зумовлено наявністю у митного органу обґрунтованого сумніву. На вимогу декларантом жодних додаткових документів не надано. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - третій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. З огляду на наведене вище, вважає оскаржене рішення про коригування митної вартості таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства. Враховуючи наведене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.
Суд встановив таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА ФУД» зареєстроване 07.07.2022, як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Видами діяльності позивача є: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.
Інші види діяльності: збирання безпечних відходів, Інша діяльність щодо поводження з відходами, Діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, Складське господарство, Транспортне оброблення вантажів, Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, Консультування з питань інформатизації, Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у., Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, Діяльність у сфері права, Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування, Посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації, Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів, Надання в оренду будівельних машин і устатковання, Загальне прибирання будинків, Інші види діяльності із прибирання, Фотокопіювання, підготування документів та інша спеціалізована допоміжна офісна діяльність.
Між товариством з обмеженою відповідальністю «Перемога Фуд» (покупець) та Dalian Haifeng International Trading Co., Ltd. (продавець) укладений контракт № PF/DHI001 від 12.07.2024, відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язується поставляти, точне найменування і асортимент якого вказаний в рахунках-фактурах постачальника покупцю, а покупець приймати та оплачувати на умовах контракту товари.
Відповідно до п. 4.1 ціна за товар вказується в доларах США у рахунку-проформі або рахунку-фактурі до дійсного договору. Банківські видатки оплачуються покупцем.
Згідно з п. 4.3 загальна вартість контракту складається з вартості всіх рахунків-проформ або рахунків-фактури.
Вартість окремих поставок по дійсному контракту повинна бути вказана в рахунках-проформі або рахунках-фактури, які являються невід'ємною частиною контракту.
Товаром, що ввозився на підставі митної декларації 25UA209120014935U8 від 24.09.2025, були печериці мариновані делікатесні відбірні цілі 314 мл, придбані згідно з рахунком-фактурою №HF004250209 від 26.01.2025 в кількості 3600 коробок вартістю 4104 USD.
Декларант ввозив частину партії в кількості 1752 упаковок товару на загальною вартістю 1997,28 USD.
Для здійснення митного оформлення товару позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №25UA209120014935U8 від 24.09.2025 разом з пакетом супровідних документів:
- сертифікат якості (Certificate of quality) б/н від 26.01.2025;
-пакувальний лист (Packing list) б/н від 26.01.2025;
-рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №HF004250209 від 26.01.2025;
- коносамент (Bill of lading) №KTLSHAF25010584 від 09.02.2025;
-накладна УМВС (SMGS consignment note (rail)) №31516956 від 17.04.2025;
-автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н від 23.04.2025;
-статус особи, яка подає митну декларацію №2;
-сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) №C256692250920013 від 13.02.2025;
-банківський платіжний документ, що стосується товару №00789020241121 від 21.11.2024;
-рахунок-фактура про надання транспортно експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №51 від 07.04.2025; - прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 26.01.2025;
-зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №PF/DHI001 від 12.07.2024;
- доповнення до внутрішнього договору (контракту) №1 від 16.04.2025; - договір про надання послуг митного брокера №16/04 від 16.04.2025;
- договір (контракт) про перевезення №МШ-ПФ001 від 19.04.2024;
- заява декларанта про незастосування обмежень щодо випуску товарів, встановлених Законом України “Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів б/н від 25.04.2025;
- інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом “єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, зґенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) №12779750;
- інші некласифіковані документи №25PL322080NUE48XK7 від 15.04.2025;
- інші некласифіковані документи лист №43 від 25.04.2025;
- копія митної декларації країни відправлення №425820250000160255 від 07.02.2025
- копія митної декларації країни відправлення №25UА209120014935U8 від 24.09.2025.
Відповідно до статті 53 Митного кодексу України декларанту надіслано вимогу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів: додатки до зовнішньоекономічного договору (контракту) у разі їх наявності; - рахунок-проформу; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (видаткові податкові накладні); транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (оплата попередніх аналогічних поставок, заявки на транспортні послуги, акт виконаних робіт (наданих послуг)); якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вртісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; переклади документів відповідно до вимог ст. 254 МКУ».
На вимогу митного органу декларант надав додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів.
За результатами розгляду ЕМД 25UA209120014935U8 від 24.09.2025 (електронна митна декларація) та доданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000413/2 від 25.09.2025.
У рішенні Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від №UA209000/2025/000413/2 від 25.09.2025, в графі 33 зазначено: «відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих декларантом документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
За результатами встановлено наступне:
- відповідно до п. 4.2 контракту №PF/DHI001 від 12.07.2024 умови оплати зазначаються в рахунку. в рахунку HF004250209 від 26.01.2025 умовами оплати зазначено 100% передоплата. Надане до митного оформлення платіжне доручення 00789020241121 датоване 21.11.2024 та не стосується даної поставки, у графі «призначення платежу» зазначено інвойс та проформу, які стосується іншої партії товару.
- Залізнична накладна 31516956 складена 17.04.2025 та засвідчує завантаження контейнера на станції Глівіце. Проте контейнер виїхав з порту Ґданська 15.04.2025. Транспортні документи на відрізку Ґданськ -Глівіце до митного оформлення не подано, що є порушенням вимог ч. 2 ст. 53 МКУ;
-Відповідно до пункту 1.3. договору на перевезення МШ-ПФ001 від 19.04.2024 експедирування здійснюється на підставі Заявки. Заявка до митного оформлення не подавалася.
-Відповідно до пункту 7.1.1. договору на перевезення МШ-ПФ001 від 19.04.2024 послуги оплачуються протягом 3-х банківських днів, з моменту виставлення рахунку-фактури, якщо інше не вказано в Заявці. Рахунок-фактура на перевезення № 51 датований 07.04.2025, проте банківські документи про оплату до митного оформлення не подавались, що є порушенням вимог ч. 2 ст. 53 МКУ та наказу Мінфіну від 24.05.2012 №599;
-Наданий рахунок № 51 датований 07.04.2025 містять відомості про витрати покупця на доставку контейнера до залізничної станції Мостиська-2. Проте, така знаходиться на території Польщі, а в Україну товар був ввезений автомобілем з дрн BС3256ТВ/BС4933ХС, про що свідчать відмітка митниці на CMR від 23.04.2025 та відомості, внесені до ПІК "Журнал пункту пропуску". Таким чином, покупець поніс також витрати на завантаження контейнера на транспортний засіб та його перевезення до пункту пропуску на митну територію України. Відповідно до вимог ч. 10 ст. 58 МКУ такі витрати є складовою митної вартості та мали бути додані при розрахунку. Однак, документи, що засвідчували б суму таких витрат, до митного оформлення не подавалися, а самі витрати не були додані при розрахунку митної вартості.
-У поданих до митного оформлення документах відсутні відомості про складські витрати, які поніс покупець на території Польщі. Зберігання контейнера, який прибув на залізничну станцію 18.04.2025 до моменту завантаження контейнера 23.04.2025 на транспортний засіб BС3256ТВ/BС4933ХС. Відповідно до вимог ч. 10 ст. 58 МКУ такі витрати є складовою митної вартості та мали бути додані при розрахунку.
Таким чином, митницею встановлено відсутність належним чином оформлених транспортних документів та документів, що містять відомості про транспортні витрати, відсутність належних платіжних документів, неправильний розрахунок митної вартості. Відповідно до ч. 2-3 ст. 53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: - документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Для визначення митної вартості товарів неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме метод 2а (ст. 59 МКУ) та 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні товари; методи 2б (ст. 62 МКУ) та 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності належних даних для розрахунку. Використано метод 2 ґ).
Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала митна вартість за МД 25UA110130016171U2 від 18.08.2025, за якою здійснено митне оформлення товару "консервовані гриби: печериці мариновані", визначена митна вартість - 2.0158 дол. США за кг.
Коригування у зв'язку з відмінністю умов поставки не здійснювалося, оскільки митна вартість в джерелі визначена з урахуванням витрат до кордону України. Коригування на обсяг партії товару, комерційні рівні не здійснювалося оскільки заявлені показники оцінюваної партії товару відповідають таким у джерелі».
Коригування митної вартості стало підставою для видання картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209120/2025/000089.
У цій же картці відмови митний орган роз'яснив можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення після приведення рівня митної вартості товару відповідно до рішення про коригування митної вартості №UA209000/2025/000413/2 від 25.09.2025.
Вважаючи рішення відповідача про коригування митної вартості протиправним, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.
Митний Кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в У країні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Частиною 1 статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина 1 статті 248 МК України).
Частиною 1 статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до частини 6 статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами 1, 2 статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до частини 4 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини 10 цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).
Згідно з частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частина 5 статті 53 містить норму, відповідно до якої забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.
Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №813/1229/16.
При цьому, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Тобто, наведені приписи зобов'язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
У свою чергу, не наведення відповідачем в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 № 826/997/16, від 20.02.2015 №826/8799/16, від 17.04.2018 №815/329/17, від 14.09.2018 №821/1617/17.
Аналізуючи вищезазначені положення Митного кодексу України, слід відмітити, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної і вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20 березня 2024 року у справі №826/5959/17.
Частиною 1 статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митного органу (частина 4, 5 статті 55 МК України).
Відповідно до частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частиною 2 статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3 статті 57 МК України). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 МК України).
Частиною 8 статті 57 МК України визначено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Частиною 2 статті 64 МК України визначено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.
Згідно з частиною 2 статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною 3 статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини 7 цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
На підставі статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 серед іншого затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено, що у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При вирішенні цього спору суд враховує такі висновки Верховного Суду:
- «…органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів», постанова від 18.12.2018 у справі №821/110/18;
-«…витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України […] Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації», постанова від 17.07.2019 у справі №809/872/17;
- «… у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не булла відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом», постанова від 05.02.2019 у справі №816/1199/15;
- «… у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів», постанова від 05.03.2019 у справі №815/143/174;
- «… в силу частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства», постанова від 21.12.2018 у справі №815/1670/17.
В цій постанові Верховний Суд зазначив, що відсутність в рішеннях обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для їх скасування.
Отже, посадова особа митного органу для прийняття рішення про витребування в декларанта додаткових документів (з метою підтвердження заявленої митної вартості) зобов'язана встановити та чітко викласти обставини, що свідчать про: обґрунтованість сумніву щодо вказаної декларантом митної вартості; причини, що унеможливлюють перевірку заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів.
Основним способом реалізації повноважень митного органу в цій ситуації є процедура консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.
При цьому єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов:
1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України;
2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості;
3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору);
4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
Як встановив суд, декларантом одночасно із митною декларацію було надано відповідачу документи для підтвердження митної вартості товару і обраний основний метод її визначення за ціною договору купівлі-продажу, а саме надано: сертифікат якості (Certificate of quality) б/н від 26.01.2025; пакувальний лист (Packing list) б/н від 26.01.2025; рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №HF004250209 від 26.01.2025; коносамент (Bill of lading) №KTLSHAF25010584 від 09.02.2025; накладна УМВС (SMGS consignment note (rail)) №31516956 від 17.04.2025; автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н від 23.04.2025; статус особи, яка подає митну декларацію №2; сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) №C256692250920013 від 13.02.2025; банківський платіжний документ, що стосується товару №00789020241121 від 21.11.2024; рахунок-фактура про надання транспортно експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №51 від 07.04.2025; прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 26.01.2025; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №PF/DHI001 від 12.07.2024; доповнення до внутрішнього договору (контракту) №1 від 16.04.2025; - договір про надання послуг митного брокера №16/04 від 16.04.2025; договір (контракт) про перевезення №МШ-ПФ001 від 19.04.2024; заява декларанта про незастосування обмежень щодо випуску товарів, встановлених Законом України “Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів б/н від 25.04.2025; інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом “єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, зґенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) №12779750; інші некласифіковані документи №25PL322080NUE48XK7 від 15.04.2025; інші некласифіковані документи лист №43 від 25.04.2025;копія митної декларації країни відправлення №425820250000160255 від 07.02.2025, копія митної декларації країни відправлення №25UА209120014935U8 від 24.09.2025.
Суд враховує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Водночас суд зазначає, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53 МК України) заборонено (Постанова ВС КАС від 05 березня 2019року у справі №815/5791/17, адміністративне провадження №К/9901/55081/18).
Суд проаналізував зміст наданих декларантом документів та встановив, що такі містять необхідні відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар.
Суд наголошує, що повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.
Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив, зокрема в постановах від 27.03.2020 (справа №540/2605/18), від 06.05.2020 (справа №140/1713/19), від 21.10.2021 (справа №420/4820/19).
Як видно з оскаржуваного рішення, то в ньому відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності у поданих декларантом документах впливають на митну вартість товарів. Окрім того суд вважає, що розбіжності, про які зазначено у рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.
Відповідач витребував визначені у ст. 53 Митного кодексу України документи, однак не надав доказів того, що подані позивачем документи для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації.
Натомість відповідач прийняв оскаржувані рішення у зв'язку із неподанням декларантом всіх витребуваних у нього документів. Такі дії митного органу не узгоджуються з положеннями п. 2 ч. 4 ст. 54 МК України та спричиняють те, що декларант, будучи необізнаним стосовно фактичних причин, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана, не має можливості адекватно реагувати та усунути такі розбіжності (недоліки) на стадії здійснення митного контролю правильності визначення задекларованої ним митної вартості товарів.
Щодо твердження відповідача, що «відповідно до п. 4.2 контракту № PF/DHI001 від 12.07.2024 умови оплати зазначаються в рахунку. В рахунку HF004250209 від 26.01.2025 умовами оплати зазначено 100% передоплата. Надане до митного оформлення платіжне доручення 00789020241121 датоване 21.11.2024 та не стосується даної поставки, у графі «призначення платежу» зазначено інвойс та проформу, які стосується іншої партії товару», то суд зазначає таке.
Згідно з інвойсу №HF004250209 від 26.01.2025 передбачено чітко умови оплати - оплатити - 100% передоплата, тобто на день митного оформлення імпортованого товару, останній було оплачено в повному обсязі та надано контролюючому органу підтвердження такої оплати (свіфт від 21.11.2024р на суму 4104,00 дол. США). Однак, даний факт не було взято до уваги митним органом.
Також, у вказаному свіфті чітко визначено: контракт №PF/DHI001 від 12.07.2024, проформу-інвойс HF В024004 від 14.11.2024.
Так під час дослідження матеріалів справи, судом встановлено, що у платіжному документі вказано крім контракту, проформу згідно з якою здійснювалась передоплата.
Так, проформа-інвойс - це попередній комерційний документ, який містить відомості про ціну товару та може бути виписаний на продукцію, що ще не відвантажена, для узгодження основних характеристик та умов поставки. Остаточні дані щодо кількості та вартості товару фіксуються у комерційному інвойсі, який супроводжує вантаж.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 53 МК України рахунок-проформа подається митному органу для підтвердження митної вартості лише у тому випадку, коли товар не є об'єктом купівлі-продажу. Якщо товар є об'єктом купівлі-продажу, то митному органу надається рахунок-фактура (інвойс).
Оскільки, станом на день митного оформлення імпортованого товару Продавець вже видав інвойс №HF004250209 від 26.01.2025 з визначеними кількісними та вартісними показниками поставки, то відсутність проформи жодним чином не впливає на заявлену декларантом ціну товару.
Крім того, банківський платіжний документ №00789020241121 від 21.11.2024 містить посилання на зовнішньоекономічний контракт №PF/DHI001 від 12.07.2024, суму та дату операції та реквізити сторін, що узгоджується з усіма іншими наданими до митного оформлення документами. Тому, в сукупності з іншими документами можна ідентифікувати, що оплата здійснена саме за цю поставку товарів.
При цьому, чинним законодавством не встановлено обов'язку здійснювати посилання в платіжному документі на інвойс чи проформу-інвойс.
Відповідно до частини 2 ст. 40 Закону України «Про платіжні послуги», платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції.
Надана позивачем платіжна інструкція від 21.11.2024, яка подавалась до митного оформлення, підтверджує оплату товару за інвойсом №HF004250209 від 26.01.2025, у ньому зазначена сплачена сума 4104,00дол. США.
Також, вказаний банківський документ містить посилання на зовнішньоекономічний контракт №PF/DHI001 від 12.07.2024, дату операції, суму операції, найменування банку відправника і банку отримувача, розрахункові рахунки сторін.
Відсутність посилання на інвойс чи проформу-інвойс, за умови наявності вказівки на контракт, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару, а у сукупності з іншими документами, що стосуються поставки оцінюваного товару, і були подані позивачем для митного контролю, дозволяють ідентифікувати платіж з оцінюваним товаром.
З огляду на зазначене, суд вважає, що позивач надав митному органу усі необхідні документи, які надають можливість перевірити та підтвердити заявлену митну вартість товару.
Щодо твердження відповідача, що «залізнична накладна 31516956 складена 17.04.2025 та засвідчує завантаження контейнера на станції Глівіце. Проте, контейнер виїхав з порту Ґданська 15.04.2025. Транспортні документи на відрізку Ґданськ - Глівіце до митного оформлення не подано, що є порушенням вимог ч. 2 ст. 53 МКУ», то суд зазначає таке.
Доводи митного органу щодо неподання транспортних документів на відрізок маршруту Ґданськ-Ґлівіце необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні змісту поданих декларантом документів.
Як видно з рахунку на оплату № 51 від 07.04.2025 та довідки про транспортні витрати, позивачем було замовлено та документально підтверджено надання комплексної послуги з міжнародного перевезення за єдиним маршрутом: «Порт Ґданськ (Польща) - м/п Мостиська-Пшемисль (кордон України)».
Вартість транспортування на відрізку маршруту Ґданськ-Ґлівіце є невід'ємною складовою загальної ціни перевезення за вказаним міжнародним маршрутом, яка у повному обсязі задокументована та підтверджена вищезазначеними рахунком та довідкою.
Той факт, що залізнична накладна (SMGS) була оформлена на проміжній станції Ґлівіце, є виключно логістичною особливістю організації процесу перевезення експедитором і жодним чином не спростовує факту надання декларантом документів, що містять вичерпні відомості про вартість транспортування товару на всьому шляху прямування від порту прибуття до кордону України.
Суд зазначає, що вимога митного органу щодо надання окремого транспортного документа на внутрішню частину єдиного міжнародного маршруту не передбачена положеннями статті 53 Митного кодексу України. Оскільки надані документи дозволяли однозначно встановити витрати на транспортування та були взаємопов'язаними, у митниці були відсутні законні підстави для витребування додаткових підтвердних документів та подальшого коригування митної вартості.
Крім того, суд зазначає, що доставка імпортованого товару здійснювалась ТОВ «МАЙ ШИПІНГ», яке згідно з п.4.4.2 Договору транспортного експедирування №МШ-ПФ001 від 19.04.2024 зобов'язане забезпечувати оптимальне транспортне обслуговування, а також організацію перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав.
Згідно з вказаним Договором експедитор, діючи від свого імені та за рахунок замовника, у межах даного договору організовує виконання транспортно-експедиційних послуг, визначених договором про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні шляхом залучення найманого або власного вантажного транспорту, керуючись законами України «Про транспортно-експедиторську діяльність», «Про автомобільний транспорт», «Про транзит вантажів», Цивільним та Господарським кодексами України, Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів дорогами (КДПВ) та Протоколом до неї від 05 липня 1978 року, Митною конвенцією про міжнародні перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП від 14 листопада 1975 року, Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом України та іншими нормативними актами, що регулюють правові відносини в галузі перевезень вантажів в межах України та в міжнародному сполученні і угод в галузі міжнародних перевезень.
Відтак, позивачем підтверджено факт надання транспортно-експедиційних послуг, їх об'єму та вартості, яка включена позивачем до митної вартості товару.
Також пункт 1.1. Договору транспортного експедирування №МШ-ПФ001 від 19.04.2024 передбачає, що Експедитор (ТОВ «МАЙ ШИПІНГ») здійснює або організовує надання транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних та транзитних вантажів Клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу, в т.ч. надання митно-брокерських послуг.
Пунктом 4.4.4. Договору закріплено обов'язок Експедитора здійснювати розрахунки з портами, транспортними організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів. Тому, твердження відповідача щодо витрат на зберігання, а саме: зберігання контейнера, який прибув на залізничну станцію 18.04.2025 до моменту завантаження контейнера 23.04.2025 на транспортний засіб НОМЕР_1 / НОМЕР_2 є помилковими.
Крім того, відповідно до умов Договору, Експедитор може доручити поставку товару, на адресу Покупця, третій особі «Відправнику», товарно-транспортні документи можуть бути виставлені третьою особою «Відправником». Так як це договірні відносини між третьою особою та Експедитором, останній не зобов'язаний надавати їх позивачу. Також, з матеріалів справи видно, що всі понесені Експедитором витрати включено у рахунку на оплату №51 від 07.04.2025 року.
Отже, переміщення контейнера після вивантаження із борту судна здійснюється як частина внутрішнього логістичного процесу оператора та не потребує оформлення окремим транспортним документом.
Крім того, вартість навантажувально-розвантажувальних робіт, а також переміщення контейнера входить до загальної вартості транспортно-експедиторського обслуговування за межами державного кордону.
Тобто, імпортований товар, що транспортувався у контейнері HASU1135352 за весь цей час перебував у віданні Експедитора, який в подальшому виставив рахунок №51 від 07.04.2025 за надані ними послуги.
З огляду на вказане, суд зазначає, що не надання транспортних документів на відрізку Ґданськ-Ґлівіце жодним чином не впливає на ціну імпортованого товару, крім того що до митного оформлення було надано коносамент №KTLSHAF25010584, транзитну декларація ТІ MRN 25PL322080NUE48XK7, залізничну накладну №31516956. Ці документи дають змогу прослідкувати рух (переміщення) імпортованого товару.
Щодо твердження відповідача, що «відповідно до пункту 1.3. договору на перевезення МШ-ПФ001 від 19.04.2024 експедирування здійснюється на підставі Заявки. Заявка до митного оформлення не подавалася», то суд зазначає таке.
Заявка на перевезення - це офіційний запит від замовника до перевізника про перевезення вантажу, що містить конкретні умови доставки. Цей документ підтверджує наміри сторін, слугує основою для договірних відносин та може використовуватися як доказ у разі спірних ситуацій.
Тобто, відсутність Заявки не має значення для визначення митної вартості і факт подання/не подання до митного органу заявки на перевезення, оскільки зазначений документ не визначений як обов'язковий при вирішенні питання визначення митної вартості товару.
Аналогічна позиція щодо вимагання від імпортерів надання заявки на перевезення висловлена Верховним Судом у постанові від 16.11.2018 у справі №813/1012/17 у якій вказано, що серед документів, перелічених у ч. 2 ст. 53 МК України, відсутня заявка на перевезення вантажу, оскільки така заявка не є первинним чи розрахунковим документом та, відповідно, не підтверджує факт надання транспортних послуг чи їх вартість», тому вимога про її надання є безпідставною.
Щодо твердження відповідача, що «відповідно до пункту 7.1.1. договору на перевезення МШ-ПФ001 від 19.04.2024 послуги оплачуються протягом 3-х банківських днів, з моменту виставлення рахунку-фактури, якщо інше не вказано в Заявці. Рахунок-фактура на перевезення № 51 датований 07.04.2025, проте банківські документи про оплату до митного оформлення не подавались, що є порушенням вимог ч. 2 ст. 53 МКУ та наказу Мінфіну від 24.05.2012 № 599», то суд зазначає таке.
Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» визначено, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товарів. До таких документів можуть належати, зокрема, рахунок-фактура (акт виконаних робіт), банківські та платіжні документи, а також калькуляція транспортних витрат.
Використання законодавцем формулювання «можуть належати» свідчить про те, що перелік таких документів не є вичерпним, а для підтвердження транспортних витрат достатнім є подання одного або декількох із перелічених документів, які у сукупності дають змогу ідентифікувати відповідні витрати.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 дійшов висновку, що у разі якщо законом не визначено доказів, виключно якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. При цьому Митний кодекс України не встановлює обмежень щодо виду доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, та не вимагає, щоб такими доказами були виключно фінансові чи бухгалтерські документи.
Суд встановив, що коносамент №KTLSHAF25010584 від 09.02.2025, містить всі необхідні реквізити (дата, маршрут, відправник, одержувач, опис вантажу, контейнерний номер). Контейнерний номер у коносаменті повністю збігається з контейнерним номером, вказаним у рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору транспортного експедирування №МШ-ПФ001 від 19.04.2024, що підтверджує належність коносамента саме до цієї товарної партії.
Як видно з матеріалів справи, в обґрунтовуючи заявлені транспортні витрати, декларантом до митного контролю було подано: рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг; коносамент; накладну; автотранспортну накладну; митну декларацію країни відправлення.
Суд також враховує, що договір транспортного експедирування зазначений у МД №25UA209120014996U4 з позначкою «m».
Згідно з Порядком заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 30.05.2012 року №651, позначка «m» біля коду у графі 44 митної декларації означає, що вказаний документ надавався митному органу в попередніх випадках митного оформлення товарів із застосуванням МД.
Таким чином, суд дійшов висновку, що декларантом було подано повний пакет товаросупровідних та транспортних документів, які підтверджують понесені транспортні витрати відповідно до вимог наказу Міністерства фінансів України №599.
Щодо твердження відповідача, що «наданий рахунок № 51 датований 07.04.2025 містить відомості про витрати покупця на доставку контейнера до залізничної станції Мостиська-2. Проте, така знаходиться на території Польщі, а в Україну товар був ввезений автомобілем з дрн BС3256ТВ/BС4933ХС, про що свідчать відмітка митниці на CMR від 23.04.2025 та відомості, внесені до ПІК "Журнал пункту пропуску". Таким чином, покупець поніс також витрати на завантаження контейнера на транспортний засіб та його перевезення до пункту пропуску на митну територію України, однак такі витрати не були додані при розрахунку митної вартості, то суд зазначає таке.
Поставка товару (консервовані гриби) з Китаю на адресу ТОВ «ПЕРЕМОГА ФУД» відбулася в повному обсязі, відправником надано усі товарно-супровідні документи, в тому числі: коносамент №KTLSHAF25010584, експортну декларацію країни відправлення 425820250000160255, транзитний документ ТІ MRN 25PL322080NUE48XK7, накладна SMGS №31516956 - видання яких підтверджує, що відправник немає жодних претензій до вантажоодержувача стосовно оплати товару.
З урахуванням наведеного, надані возивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Щодо твердження відповідача, що «у поданих до митного оформлення документах відсутні відомості про складські витрати, які поніс покупець на території Польщі. Зберігання контейнера, який прибув на залізничну станцію 18.04.2025 до моменту завантаження контейнера 23.04.2025 на транспортний засіб BС3256ТВ/BС4933ХС. Відповідно до вимог ч. 10 ст. 58 МКУ такі витрати є складовою митної вартості та мали бути додані при розрахунку», то суд зазначає таке.
Згідно з офіційними правилами Incoterms (FCA), якщо постачання відбувається поза приміщеннями продавця, продавець вважається таким, що виконав свої обов'язки з поставки, коли він передав товар у розпорядження перевізника покупця, не завантаженим на транспортний засіб.
При цьому, витрати на завантаження товару на транспортний засіб, якщо вони здійснюються перевізником, згідно з міжнародною практикою та правилами бухгалтерського обліку, зазвичай входять до загальної вартості послуг із перевезення (фрахту). Відповідно до рахунків про надання транспортно-експедиційних послуг та заявленої структури митної вартості, позивачем у повному обсязі враховано транспортні витрати до кордону України. Окреме виділення витрат на завантаження у декларації митної вартості не вимагається, якщо такі витрати є складовою частиною ціни за перевезення, підтвердженої відповідним рахунком-фактурою.
До того ж, митний орган, висловлюючи припущення про неврахування витрат на завантаження, не надав жодних доказів того, що позивач поніс ці витрати окремо від вартості перевезення, або що ці послуги надавалися третьою стороною за окрему плату. Саме лише припущення митного органу про можливу наявність додаткових витрат, без надання доказів їх фактичного існування та розміру, не може бути підставою для відмови у визнанні заявленої митної вартості.
При цьому суд звертає увагу, що у CMR зазначено місце завантаження (Ґданськ (Польща), що повністю відповідає логістичному ланцюгу та умовам контракту.
Суд звертає увагу, що відповідач не довів наявність умов, які зумовлюють необхідність подання декларантом додаткових документів. Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.
Відповідно до пункту 7 частини третьої статті 53 МК України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів.
Суд також зауважує, що покупець не впливає на заповнення експортної декларації і тому подає її митниці в такому вигляді, в якому отримав від відправника.
З урахуванням встановлених обставин суд зазначає, що зауваження відповідача до пред'явлених позивачем для митного декларування документів жодним чином не є доказами неможливості визнання задекларованої митної вартості та не можуть бути обґрунтуванням для прийняття рішення про коригування митної вартості, оскільки саме по собі не містить відомостей, які б свідчили про розбіжності в поданих документах, ознаки їх підробки, відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.
Таким чином, вказані розбіжності не впливають на числові значення складових митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, з урахуванням того, що позивачем використані відомості, які повністю підтверджені документально.
Окрім цього суд зауважує, що, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі №821/1050/17).
Такої вимоги відповідач не надавав, а лише зазначив весь перелік додаткових документів, що може вимагати митний орган відповідно до ч.3,4 ст.53 МК України.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про відсутність підстав ставити під сумнів митну вартість товару визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах викликані безпідставними припущеннями. Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення. А Львівською митницею не обґрунтовано, яким чином вищевикладені обставини впливають на рівень митної вартості ввезеного товару.
Крім того, щодо аргументів відповідача, що «На вимогу декларантом не надано додаткових документів на підтвердження митної вартості. Усі надіслані документи вже були подані разом з митною декларацією», то суд зазначає таке.
Суд вказує на те, що відповідно до пункту 8 частини третьої статті 53 МК України у позивача існує право на надання висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.
Водночас, вимога відповідача про надання документів та інформації, які використовували під час надання висновку, не відповідає змісту пункту 8 частини 3 статті 53 МК України, а тому у позивача відсутній обов'язок надавати контролюючому органу вказані документи.
Отже, суд висновує, що вказані відповідачем обставини не свідчать про наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Суд критично оцінює доводи відповідача щодо неподання позивачем додаткових документів до митного оформлення з огляду на таке.
Згідно пункту 3 статті 53 Митного кодексу України митний орган має право у виняткових випадках на витребування додаткових документів.
В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №809/872/17.
Неподання декларантом додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами.
Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.08.2018 у справі №826/8799/16, від 19.12.2019 у справі №810/5295/15, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16.
Відтак, ненадання документів, які відсутні в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах.
Повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статею 53 Митного кодексу України. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду справа № 809/857/17 від 02.03.2021; справа № 804/150/16 від 05.07.2022.
При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення (у цьому випадку рішення про відмову у митному оформленні товару за ціною позивача); відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
У свою чергу декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено органом доходів і зборів. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 02.07.2020 справа №803/916/17 та від 08.10.2019 справа №803/776/17.
Відповідач безпідставно поставив під сумнів митну вартість товару зазначену позивачем та, як наслідок, весь поданий перелік документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки відповідачем не доведено обставин, які б свідчили про існування у митного органу достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару.
Також оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суд враховує, що письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
В оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів:
- відсутнє належне обґрунтування неможливості застосування методів 2а, 2б, 2в, 2г;
- застосування резервного методу та визначення митної вартості імпортованого товару обґрунтовано митницею використанням інформації з баз даних ЄАІС Держмитслужби та зазначенням номеру та дати митної декларації.
В графі 33 оскаржених рішень про коригування митної вартості вказані номери та дати митних декларацій, що слугували джерелом інформації для прийняття рішень про коригування митної вартості. При цьому відповідач не пояснив аргументацію обрання саме цих декларацій в якості джерела інформації для визначення митної вартості, а не будь-яких інших. Суд констатує, що митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо. Тому зазначення лише номера та дати митної декларації, яка з неочевидних суду причин була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування її вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскаржуваного рішення.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).
У всіх випадках, де посадові особи митниці брали за основу попередньо оформлені митні декларації, партії товарів не були співрозмірні з тими, що імпортувались нами, умови поставок були різними, однак жодного коригування проведено не було.
З урахуванням викладеного, суд висновує про протиправність рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 25.09.2025 №UA209000/2025/000413/2, а тому таке необхідно скасувати.
Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації. В той же час позивач належними доказами підтвердив правомірність своїх вимог.
На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.
Відповідно до положень ст. 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір за подання позову до суду в сумі 3328,00грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд
адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА ФУД» (місце знаходження: 01054, м.Київ, вул.Дмитрівська (Шевченківський район), будинок 44-А, поверх 6, кімната 11, код ЄДРПОУ 44860440) до Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 25.09.2025 №UA209000/2025/000413/2.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА ФУД» (місце знаходження: 01054, м.Київ, вул.Дмитрівська (Шевченківський район), будинок 44-А, поверх 6, кімната 11, код ЄДРПОУ 44860440) 3328 (три тисячі триста двадцять вісім)грн 00коп. сплаченого судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 17.04.2026.
Суддя Лунь З. І.