17 квітня 2026 рокусправа № 380/22727/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком від 10.10.2025 №134150007309;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 18.05.1983 по 03.10.1983, з 16.05.1986 по 11.10.1986, з 15.02.1993 по 31.12.2003 згідно трудової книжки та призначити пенсію ОСОБА_1 за віком відповідно до ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" згідно поданої заяви від 03.10.2025.
Ухвалою від 21.11.2025 відкрите спрощене провадження у справі без виклику сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою щодо зарахування стажу для набуття права на призначення пенсії за віком. Зазначену заяву за принципом екстериторіальності розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та прийняло рішенням №134150007309 від 10 жовтня 2025 року про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
В обґрунтування вказаного рішення Відповідач-2 вказує, що у Позивача відсутній страховий стаж, який повинен становити, відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону, після досягнення 60 років з 01 січня по 31 грудня 2025 року - не менше 29 років стажу. Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону у разі відсутності, починаючи з 01 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 63 років за наявності страхового стажу з 01 січня по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 роки стажу. Починаючи з 01 січня 2019 року право на призначення пенсії за віком після досягнення 65 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 01 січня по 31 грудня 2027 року -15-24 роки стажу, а страховий стаж Позивача, як зазначає Відповідач-2 становить 16 років 07 місяців 00 днів.
Згідно цього рішення до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 18.05.1983- 03.10.1983 робота в росії, оскільки у разі відсутності документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат заявник заявою має повідомити про причини неможливості їх отримання; - 16.05.1986 - 11.10.1986 робота в республіці Казахстан, оскільки відсутнє документальне підтвердження від іншої держави колишнього СРСР про нездійснення призначення пенсії за стаж набутий до 01.01.1992, згідно Порядок № 562. У разі відсутності документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат заявник зазначає причини неможливості їх отримання та може звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України за допомогою в поданні до іншої держави запиту щодо відповідних документів; з 15.02.1993 - 31.12.2003, оскільки відсутні відомості щодо реорганізації «Зодочівське МПП» в «Золочівське КГП».
Позивач вважає спірне рішення протиправним та просить суд задовольнити позов.
08.12.2025 Відповідач-2 надіслав суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що 03 жовтня 2025 року ОСОБА_2 звернувся до територіального відділу Пенсійного фонду України з заявою та документами щодо призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі-Закон 1058). Згідно принципу екстериторіальності засобами програмного забезпечення заява Позивача та надані документи розподілено на Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області для опрацювання. За результатами розгляду звернення було винесено рішення від 10.10.2025 року №134150007309 про відмову у призначенні пенсії, в зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
За наданими документами та відомостями реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування страховий стаж склав 16 років 07 місяців 00 днів.
Стверджує: «…до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно записів трудової книжки БН вид. 06.10.1983: - з 18.05.1983- 03.10.1983 - робота в росії, оскільки у разі відсутності документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат заявник заявою має повідомити про причини неможливості їх отримання; - 16.05.1986 - 11.10.1986 - робота в республіці Казахстан, оскільки відсутнє документальне підтвердження від іншої держави колишнього СРСР про нездійснення призначення пенсії за стаж набутий до 01.01.1992 року, згідно Порядок № 562. У разі відсутності документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат заявник зазначає причини неможливості їх отримання та може звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України за допомогою в поданні до іншої держави запиту щодо відповідних документів. - з 15.02.1993 - 31.12.2003, оскільки відсутні відомості щодо реорганізації «Зодочівське МПП» в «Золочівське КГП». Отже, рішення про відмову в призначенні пенсії за віком від 10.10.2025 року № 134150007309 є законним та відповідним нормам діючого законодавства….».
Із вказаних підстав просить суд відмовити у задоволенні позову.
09.12.2025 Відповідач-1 надіслав суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою щодо зарахування стажу для набуття права на призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За принципом екстериторіальності, документи ОСОБА_1 розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Зазначає: «…дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 03.10.2025. Вік заявника 63 роки. Не працює. Згідно наданих документів та індивідуальних відомостей страховий стаж заявниці на дату звернення становить: 16 років, 07 місяців, 00 днів.
За наданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно записів трудової книжки БН вид. 06.10.1983 : - з 18.05.1983 - 03.10.1983 робота в росії, оскільки у разі відсутності документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат заявник заявою має повідомити про причини неможливості їх отримання; - 16.05.1986- 11.10.1986 робота в республіці Казахстан, оскільки відсутнє документальне підтвердження від іншої держави колишнього СРСР про нездійснення призначення пенсії за стаж набутий до 01.01.1992 року, згідно Порядку підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 01.01.1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2025 року №562. У разі відсутності документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат заявник зазначає причини неможливості їх отримання та може звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України за допомогою в поданні до іншої держави запиту щодо відповідних документів. - з 15.02.1993 31.12.2003, оскільки відсутні відомості щодо реорганізації «Зодочівське МПП» в «Золочівське КГП»…».
Просить суд відмовити у задоволенні позову.
22.12.2025 позивач подав до суду відповідь на відзив Відповідача-1 зазначивши: «…з трудової книжки позивача серії БН від 06 жовтня 1983 року вбачається, що ОСОБА_1 працював у «Золочівському МПП» у період з 15 лютого 1993 по 31 грудня 2003 років. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що при розрахунку стажу для призначення пенсії, органом ПФУ не зараховано трудову діяльність позивача у період роботи з 15 лютого 1993 по 31 грудня 2003 років, оскільки відсутні відомості про реорганізацію підприємства «Золочівське МПП» в «Золочівське КГП».
Однак, обов'язок щодо оформлення та ведення трудових книжок покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, які здійснюють заповнення трудової книжки, а не на працівника, тому наявність недоліків у заповненні трудової книжки не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу спірного періоду роботи позивача.
Відповідачем-1 не спростовано факт виконання позивачем трудових обов'язків у «Золочівське МПП», яке в подальшому реорганізоване в «Золочівське КГП». Що стосується роботи позивача у росії та Казахстані, відповідно до Порядку саме на органи Пенсійного Фонду покладені обов'язки про отриманні необхідних документів для призначення пенсії за віком позивачу. У відзиві на позовну заяву Відповідачем-1 не зазначено, що органом ПФУ здійснювалися запити до іншої держави з метою отримання відповідних документів для призначення позивачу пенсії за віком…».
22.12.2025 позивач подав до суду відповідь на відзив Відповідача-2 зазначивши: «…щодо не зарахування періоду роботи з 15 лютого 1983 - 31 грудня 2003 років, оскільки відсутні відомості щодо реорганізації «Золочівське МПП» в «Злочівське КГП» слід зазначити наступне.
Відповідно до довідки Архівного відділу Золочівської районної Державної адміністрації Львівської області за № б-690 від 15 жовтня 2025 року документи Золочівського МПП та ТзОВ «Прометей» (інкубаторна станція) на зберігання до архівного відділу не надходили, тому підтвердити період роботи з 15 лютого 1993 року по 01 березня 2004 років немає підстав. У даному випадку на позивача не може бути покладено обов'язок, щодо ведення трудових книжок, збереження, передачі підприємством документів щодо його реорганізації. Відсутність відомостей про реорганізацію юридичної особи не спростовують факт набуття позивачем страхового стажу.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог до трудової книжки. Що стосується роботи позивача у росії та Казахстані, відповідно до Порядку саме на органи Пенсійного Фонду покладені обов'язки про отриманні необхідних документів для призначення пенсії за віком позивачу.
У відзиві на позовну заяву Відповідачем-2 не зазначено, що органом ПФУ здійснювалися запити до іншої держави щодо отримання відповідних документів для призначення позивачу пенсії за віком.
Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Таким чином, Відповідачем-2 жодним чином не спростовано право позивача на призначення пенсії за віком…».
Розглянувши наявні у справі документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 03 жовтня 2025 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою та документами щодо призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі-Закон 1058).
Вік заявника 63 роки. Не працює.
Із метою підтвердження наявного страхового стажу для призначення пільгової пенсії за віком позивач подав до пенсійного органу:
1. довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру № НОМЕР_1 ;
2. заяву про призначення/перерахунок пенсії від 03.10.2025 №2905;
3. паспорт серії НОМЕР_2 від 23.05.1996;
4. заяву про спосіб виплати пенсії (для виплати через банк) від 03.10.2025;
5. пам'ятку пенсіонера.
Із 01.04.2021 впроваджено нову технологію екстериторіального призначення/ перерахунку пенсії та ухвалено Постанову правління Пенсійного фонду України “Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України» від 16.12.2020 року № 25-1, зареєстровану в Міністерстві Юстиції України 16.03.2021 за №339/35961, згідно з якою внесено, зокрема, відповідну низку змін до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України.
Відповідно до п. 1.1 Порядку, заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (зі змінами), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
За принципом екстериторіальності засобами програмного забезпечення заява Позивача та надані документи розподілено на Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області для опрацювання.
За наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 03.10.2025 щодо призначення йому пенсії на пільгових умовах, а також доданих до заяви документів, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийняте Рішення від 10.10.2025 року №134150007309, відповідно до якого позивачу відмовлено в призначенні такого виду пенсії, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
Рішення мотивоване наступним:
«…у Позивача відсутній страховий стаж, який повинен становити відповідно до ч. 1 ст.26 Закону після досягнення 60 років з 01 січня по 31 грудня 2025 року - не менше 29 років стажу. Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону у разі відсутності, починаючи з 01 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 63 років за наявності страхового стажу з 01 січня по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 роки стажу. Починаючи з 01 січня 2019 року право на призначення пенсії за віком після досягнення 65 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 01 січня по 31 грудня 2027 року -15-24 роки стажу, а страховий стаж Позивача, як зазначає Відповідач-2 становить 16 років 07 місяців 00 днів.
Згідно цього рішення до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 18.05.1983- 03.10.1983 робота в росії, оскільки у разі відсутності документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат заявник заявою має повідомити про причини неможливості їх отримання; - 16.05.1986 - 11.10.1986 робота в республіці Казахстан, оскільки відсутнє документальне підтвердження від іншої держави колишнього СРСР про нездійснення призначення пенсії за стаж набутий до 01.01.1992 року, згідно Порядок № 562. У разі відсутності документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат заявник зазначає причини неможливості їх отримання та може звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України за допомогою в поданні до іншої держави запиту щодо відповідних документів; з 15.02.1993 по 31.12.2003, оскільки відсутні відомості щодо реорганізації «Золочівське МПП» в «Золочівське КГП».
Не погодившись із цим рішенням, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку позиціям сторін, суд застосовує наступні правові норми.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), норми якого суд застосовує в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин.
У розумінні абз.22 ст.1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
За змістом ч.1 ст.9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч.4 ст.24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності вказаним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених зазначеним Законом.
Відповідно до ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За приписами ст.48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог статті 62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637), пунктом 3 якого визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно із пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до «Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях», затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162:
- трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців;
- трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій *, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню;
- всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження);
- записи проводяться акуратно, пір'яною чи кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору;
- в розділах «Відомості про роботу», «Відомості про нагородження», «Відомості про заохочення» трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається; - в графі 3 розділу «Відомості про роботу» у вигляді заголовка пишеться повне найменування підприємства;
- в графі 3 пишеться: «Прийнято або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво» із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнято працівника, виробляються: для робітників - відповідно до найменуваннями професій, вказаних у Єдиному тарифно-кваліфікаційному довіднику робіт і професій робітників; для службовців - відповідно до найменуваннями посад, зазначених в Єдиної номенклатурі посад службовців, або відповідно до штатного розкладу;
- при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів;
- бланки трудових книжок і вкладишів до них зберігаються в бухгалтерії підприємства як документи суворої звітності і видаються за заявкою у підзвіт особі, відповідальній за ведення трудових книжок;
- після закінчення кожного місяця бухгалтерія вимагає від особи, відповідальної за ведення трудових книжок, звіту про наявність бланків трудових книжок і вкладишів до них, з додатком прибуткового ордера каси підприємства. На зіпсовані під час заповнення бланки трудових книжок і вкладишів до них складається акт.
Зазначена Інструкція втратила чинність на підставі наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993.
На виконання вимог статті 62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 №637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637), пунктом 3 якого визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно із пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз вищезазначених положень дає суду підстави для висновку, що обов'язок ведення трудових книжок законодавцем покладений на адміністрацію підприємств, тому її неналежне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Більше того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 "Про трудові книжки працівників" №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Тому, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Судом встановлено, що у трудовій книжці позивача серії БН вид. 06.10.1983 року містяться наступні записи за спірні періоди:
- запис №1, 18.05.1983, прийнятий на посаду шофера у Соколовський совхоз (наказ №164а ст 15/5-80а від 18.05.1983);
- запис №2, 03.10.1983, звільнений із займаної посади (наказ №339 §3 від 03.10.1983);
- запис №5, 16.05.1986, прийнятий на роботу будівельником у совхоз «Суворовський» (наказ №3117 к 5/06.86 від 16.05.1986);
- запис №6, 11.10.1986, звільнений із займаної роботи за власним бажанням (наказ №555к від 11.10.1986);
- запис №13, 15.02.1993, прийнятий сторожем у Золочівське МПП (наказ №4 від 15.02.1993);
- запис №14, 14.12.1999, Золочівське КГП реогранізовано на приватну агроферму «Прометей» (розпорядження голови адміністрації №578);
- запис №15, 01.03.2004, звільнений з роботи за угодою сторін (наказ №1 від 01.03.2004).
Записи скріплені печатками підприємств.
Щодо періодів роботи ОСОБА_1 з 18.05.1983 по 03.10.1983, то Відповідач-2 вказав підставою те, що Позивач перебуваючи на роботі в росії не надав документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат та не повідомив про причини неможливості їх отримання. Крім того, періоди роботи з 16.05.1986 по 11.10.1986 охоплює період робот в республіці Казахстан, підставою Відповідач-2 вказав відсутнє документальне підтвердження від іншої держави колишнього СРСР про нездійснення призначення пенсії за стаж набутий до 01.01.1992 року, згідно Порядок № 562, з урахуванням вищезазначеного, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону № 1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Згідно вимог частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
У відповідності до частини 1 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону №1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так само, пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637 (надалі - Порядок №637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 названого Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
У відповідності до абзаців першого, другого пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Статтею 44 Закону №1058-IV передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Відповідно до статті 24-1. Закону №1058-IV періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави і неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди особа повідомляє про це органи Пенсійного фонду в заяві про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2025 р. № 562 затверджений Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу (далі - Порядок № 562).
Так пунктами 1-3 Порядку № 562 встановлено, що цей Порядок визначає механізм підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування таких періодів трудової діяльності до страхового стажу, зокрема на пільгових умовах. У разі укладення міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, періоди трудової діяльності особи в будь-якій республіці колишнього Союзу РСР (крім Української РСР) зараховуються до страхового стажу на умовах міжнародного договору. У цьому Порядку термін “інші держави» означає держави з числа республік колишнього Союзу РСР, до яких належать Азербайджанська РСР, Вірменська РСР, Білоруська РСР, Грузинська РСР, Казахська РСР, Киргизька РСР, Латвійська РСР, Литовська РСР, Молдавська РСР, Російська РФСР, Таджицька РСР, Туркменська РСР, Узбецька РСР, Естонська РСР.
У разі коли в документах, що подаються особою до територіального органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії, зазначено періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, у заяві про призначення пенсії така особа зазначає інформацію про те, що вона отримує або не отримує пенсійні виплати в інших державах.
Із заяви позивача слідує, що він зазначив, що не отримує пенсію на у російській федерації, ні у інших державах.
Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Вказана Угода підписана Україною та відповідно, була обов'язкова для застосування .
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн"" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Частиною 2 статті 4 Угоди «Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів» від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Записи про періоди роботи позивача в російській федерації, виконані в трудовій книжці, засвідчені чітким відтиском печатки відповідного підприємства та не містить ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості. Протилежного відповідачами не зауважено та судом не встановлено.
Суд зауважує, що згідно з частиною першою статті 5 Закону №1058-IV цей Закон регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
За правилами частини другої статті 4 Закону №1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Отже, призначення і виплата пенсій в Україні здійснюється також на підставі міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Згідно з ч. 2 ст. 10 Закону України "Про зайнятість населення" від 05 липня 2012 року №5067-VI права громадян України, які працюють за кордоном, захищаються законодавством України та держави перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 року №1906-IV укладені й належним чином ратифіковані міжнародні договори України є невід'ємною частиною національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, укладання якого відбулось у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.
Відтак, до питання призначення пенсії застосовуються правила, передбачені договорами (угодами) між Україною та іншими державами.
Згідно з приписами Угод між Урядом України і урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993 (Угода у галузі пенсійного забезпечення, чинною станом на дату прийняття відповідачем-1 оскарженого рішення) та про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами.
Згідно зі статтею 1 Угоди у галузі пенсійного забезпечення, пенсійне забезпечення громадян держав-учасників цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється по законодавству держави, на території якої вони проживають.
Статтею 5 Угоди у галузі пенсійного забезпечення, встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держави-учасниць угод.
Відповідно до статті 6 зазначеної Угоди у галузі пенсійного забезпечення призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди здійснюється за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільговій основі і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, отриманий на території будь-якої із цих країн, а також на територіях колишнього СРСР за час до вступу в силу даної Угоди (пункти 1, 2 статті 6).
Суд зауважує, що прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови від 29.11.2022 № 1328 Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення не є підставою для відмови позивачу у зарахуванні стажу, оскільки вказана постанова набрала чинності лише 02.12.2022.
Відтак суд приходить до висновку про необхідність зарахування позивачу до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком період роботи у російській федерації з 18.05.1983 по 03.10.1983 шофером у Соколовському совхозі та період роботи 16.05.1986 - 11.10.1986 в республіці Казахстан на посаді будівельника у совхозі «Суворовський».
Щодо періоду роботи Позивач з 15.02.1993 по 31.12.2003 на посаді сторожа у Золочівському МПП, суд встановив наступне.
Із трудової книжки позивача серії БН від 06 жовтня 1983 року вбачається, що ОСОБА_1 працював у «Золочівському МПП» у період з 15.02.1993 по 01.03.2004 При цьому, з матеріалів справи вбачається, що при розрахунку стажу для призначення пенсії, органом ПФУ не зараховано трудову діяльність позивача у вказаний період роботи, оскільки відсутні відомості про реорганізацію підприємства «Золочівське МПП» в «Золочівське КГП».
Суд вважає таку підставу необґрунтованою, оскільки трудова книжка позивача містить запис про його прийняття на роботу сторожем у Золочівське МПП наказ №4 від 15.02.1993, а також містить запис про звільнення із цієї посади із зазначенням причин звільнення.
Крім того, у трудовій книжці також наявний запис №14 в якому вказано про те, що Золочівське КГП реорганізовано на приватну агрофірму "Прометей" за Розпорядженням голови адміністрації №578. Однак, відповідальним працівником підприємства не було внесено відомостей про раніше реорганізазоване підприємство «Золочівське МПП» в «Золочівське КГП».
Довідкою №50 від 24 лютого 2023 року, виданою Директором ТДВ «Золочівський радіозавод» стверджено, що Золочівський радіозавод», на якому працював ОСОБА_1 , наказом №588 від 29.12.1995 був перейменований на Державний концерн «Золочівський радозавод», який наказом №1749 від 26.11.1997 був перейменований у Відкрите Акціонерне Товариство «Золочівський радіозавод», та наказом №1 від 08.07.2011 був перейменований у Товариство з додатковою відповідальністю «Золочівський радіозавод».
Суд зазначає, що обов'язок щодо оформлення та ведення трудових книжок покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, які здійснюють заповнення трудової книжки, а не на працівника, тому наявність недоліків у заповненні трудової книжки не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу спірного періоду роботи позивача.
Також відповідач не надав суду жодних доказів на спростування факту роботи позивача у спірний період.
Варто зауважити, що недоліки у заповненні трудової книжки, враховуючи відсутність сумніву та спору щодо належності трудової книжки позивачу, наявність інших обов'язкових реквізитів, є формальним та таким, що не спричиняє втрату юридичної сили всього документу.
Відтак відповідач надто формально підходить до питання зарахування страхового стажу та не враховує, що основною умовою для зарахування трудового стажу до 01.01.2004 є належне підтвердження трудових правовідносин записами трудової книжки або іншими документами, визначеними у Порядку №637.
Тому суд погоджується із позивачем, що зазначені відповідачами обставини щодо недоліків у заповненні трудової книжки, у даному випадку є формальними.
Відтак суд вважає, що на працівника не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань про зарахування стажу) за формальні недоліки оформлення записів трудової книжки, якщо недоліки допущені із вини адміністрації підприємства.
Так Верховний Суд у постанові від 19.12.2019 у справі № 307/541/17 зазначив, що підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Крім цього Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 в справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.
Враховуючи встановлені судом обставини та описані вище правові норми, суд приходить до висновку про скасування спірного рішення від 10.10.2025 №134150007309 та необхідність зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи в росії з 18.05.1983 по 03.10.1983 на посаді шофера у Соколовському совхозі, на роботі в республіці Казахстан з 16.05.1986 по 11.10.1986 на посаді будівельника у совхозі «Суворовський» та період роботи з 15.02.1993 - 31.12.2003 на посаді сторожа у Золочівському МПП.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати стаж та призначити позивачу пенсію за віком, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У справі, яка розглядається суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ у Вінницькій області, рішенням якого позивачу відмовлено в зарахуванні спірного стажу роботи.
Тож, дії зобов'язального характеру щодо вирішення питання про зарахування стажу має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення пенсії, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ у Вінницькій області.
Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.05.2024 у справі №460/38580/22 та 24.05.2024 №460/17257/23 .
Також суд зауважує, що для призначення пенсії позивачу належить обрахувати наявний у нього трудовий стаж з урахуванням задоволення позову, відтак позов в частині зобов'язання призначити пенсію належить задовольнити шляхом зобов'язання вирішити питання про призначення пенсії.
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб зобов'язання ГУ ПФУ у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 18.05.1983 по 03.10.1983, з 16.05.1993 по 11.10.1986, з 15.02.1993 по 31.12.2003 та вирішити питання про призначення пенсії з дати звернення.
Згідно приписів ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього кодексу, проте згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності свого рішення та дій.
За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .
Суд не здійснює розподілу судових витрат, оскільки ухвалою від 21.11.2025 позивача звільнено від сплати судового збору на підставі ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 10.10.2025 №134150007309 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (ЄДРПОУ 13322403, адреса: вул. Зодчих, буд. 22, м. Вінниця, Вінницька обл., 21005) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) період роботи з 18.05.1983 по 03.10.1983 на посаді шофера у Соколовському совхозі, період роботи з 16.05.1986 по 11.10.1986 на посаді будівельника у совхозі «Суворовський», період роботи з 15.02.1993 по 31.12.2003 на посаді сторожа у Золочівському МПП та вирішити питання про призначення пенсії за віком з дати звернення.
У задоволенні решти позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМорська Галина Михайлівна