16 квітня 2026 рокусправа № 380/4934/26
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шептицького відділення ДВС у Львівській області Західного міжрегіонального управління МЮУ про визнання бездіяльності протиправною, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Шептицького відділення ДВС у Львівській області Західного міжрегіонального управління МЮУ (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Шептицького вiддiлу державної виконавчої служби у Шептицькому районi Львiвської областi Львiвського мiжрегiонального управлiння Miністерства юстицiї України, яка полягає у неприйнятті рішення про закінчення виконавчого провадження №80143451, боржником у якому є ОСОБА_1 , невчиненні інших дій, згідно з заявою про закінчення виконавчого провадження від 05 березня 2026року;
- зобов'язати Шептицький вiддiл державної виконавчої служби у Шептицькому районi Львiвської областi Львiвського мiжрегiонального управлiння Miністерства юстицiї України закінчити виконавче провадження №80143451 відкрите 02.02.2026 року з примусового виконання постанови №67325379 виданої 01.11.2021 року Шептицьким ВДВС у Шептицькому районі Львівської області ЛМРУ МЮУ про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 4761,29 доларів, виключити записи про мене, ОСОБА_1 , з Єдиного реєстру боржників та скасувати інші заходи, вжиті під час примусового виконання у межах виконавчого провадження №80143451, повернути мені, ОСОБА_1 , стягнуті в межах цього виконавчого провадження кошти у розмірі 8181,63грн.
Ухвалою від 25.03.2025 відкрите спрощене провадження у справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.02.2026 головним державним виконавцем Шептицького відділу державної виконавчої служби у Шептицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дворецькою Іриною Петрівною, при примусовому виконанні Постанови № 67325379 виданої 01.11.2021 Шептицьким ВДВС у Шептицькому районі Львівської області ЛМРУ МЮУ про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 126028,68 гривень винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору ВП №80143451.
У зв'язку з тим, на виконанні у приватного виконавця Небор Іванни Андріївни перебуває виконавче провадження ВП №80343588 з виконання виконавчого листа № 459/134/20 виданого 01.10.2021 Червоноградським міським судом Львівської області та винесена постанова про стягнення з позивачки основної винагороди у сумі 5730,10долари США (USD), еквівалент в грн. станом на 25.02.2026 року - 247 911,63 грн., 1000 гривень (UAH), вважає, що виконавче провадження відкрите 02.02.2026 головним державним виконавцем Шептицького відділу державної виконавчої служби у Шептицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дворецькою Іриною Петрівною з виконання постанови про стягнення виконавчого збору ВП №80143451 має бути закінчено , а кошти у розмірі 8181,63грн. повернуто позивачці.
Шептицький відділ державної виконавчої служби у Шептицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відмовив позивачці у задоволенні її заяви від 05 березня 2026 року про закінчення виконавчого провадження №80143451.
Стверджує: «… Спірні правовідносини, які склались у цій справі, зводяться до питання правомірності дій (бездіяльності) державного виконавця щодо не винесення постанови про закінчення виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору, з підстав подальшого відкриття іншого виконавчого провадження приватним виконавцем та одночасного стягнення основної винагороди приватного виконавця щодо примусового виконання одного виконавчого документа… Стягнення з боржника виконавчого збору й основної винагороди за виконання одного судового рішення тягне за собою додаткові витрати. Ця обставина може розглядатися як накладання непропорційного і надмірного тягаря на боржника, що зачіпає його право власності, гарантоване статтею 41 Конституції України і статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист людських прав і основоположних свобод….».
Позивачка вважає бездіяльність відповідача протиправною та просить суд задовольнити позов.
Відповідач надіслав суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що згідно заяви стягувача вхідний номер 436 від 21.01.2026 а саме : стягувач АТ КБ «Приватбанк» у своїй заяві № E.00.0.0.0/3-260114/49706 від 14.01.2026 просить повернути виконавчий лист № 459/134/20 виданий 01.10.2021 Червоноградським міським судом Львівської області про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у користь АТ КБ "Приват Банк" заборгованість за кредитним договором від 31 березня 2008 року у розмірі 57301 долар США, що станом на 27 листопада 2020 року за офіційним курсом валют НБУ 28.44 еквівалентно 1629800,88 грн. Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у користь АТ КБ "Приват Банк" по 10000,00 грн. судового збору.
02.02.2026 Державним виконавцем Шептицького відділу державної виконавчої служби у Шептицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, керуючись п.1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.
Згідно п.2 постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 02.02.2026 (ВП №67325379) постанову про стягнення виконавчого збору виділено в окреме провадження( №80143451). 02.02.2026 керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України “Про виконавче провадження», головним державним виконавцем Шептицького відділу державної виконавчої служби у Шептицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дворецькою Іриною Петрівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (№80143451).
Відповідач стверджує, що відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження згідно статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку із чим просить суд відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши надані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.
На виконанні у відділі перебувало виконавче провадження АСВП № 67325379 щодо виконання постанови № 459/134/20, виданої 01.10.2021 Червоноградським міським судом Львівської області, про : стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 31 березня 2008 року у розмірі 57301 долар США, що станом на 27 листопада 2020 року за офіційним курсом валют НБУ 28.44 еквівалентно 1629800,88 грн. Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у користь АТ КБ "ПриватБанк" по 10000,00 грн. судового збору.
01.11.2021 державним виконавцем Червоноградського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гайдук Оленою Володимирівною, керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України “Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яку скеровано сторонам до відома та виконання.
01.11.2021 державним виконавцем Червоноградського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Гайдук Оленою Володимирівною винесено постанову про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі: 163980,08 гривень. У подальшому постановою про виправлення помилки у процесуальному документі від 25.02.2026 виправлено розмір виконавчого збору з 163980,08 гривень на 5730,1долар та 1000,00 гривень.
Згідно заяви стягувача вхідний номер 436 від 21.01.2026 а саме : стягувач АТ КБ «Приватбанк» у своїй заяві № E.00.0.0.0/3-260114/49706 від 14.01.2026 просить повернути виконавчий лист № 459/134/20 виданий 01.10.2021 Червоноградським міським судом Львівської області про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у користь АТ КБ "Приват Банк" заборгованість за кредитним договором від 31 березня 2008 року у розмірі 57301 долар США, що станом на 27 листопада 2020 року за офіційним курсом валют НБУ 28.44 еквівалентно 1629800,88 грн. Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у користь АТ КБ "Приват Банк" по 10000,00 грн. судового збору.
02.02.2026 Державним виконавцем Шептицького відділу державної виконавчої служби у Шептицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, на підставі п.1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу.
Згідно п.2 постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 02.02.2026 (ВП №67325379) постанову про стягнення виконавчого збору виділено в окреме провадження ( №80143451).
02.02.2026 головним державним виконавцем Шептицького відділу державної виконавчої служби у Шептицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дворецькою Іриною Петрівною, при примусовому виконанні Постанови № 67325379 виданої 01.11.2021 Шептицьким ВДВС у Шептицькому районі Львівської області ЛМРУ МЮУ про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 126028,68 гривень винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору ВП №80143451.
25.02.2026 головним державним виконавцем Шептицького відділу державної виконавчої служби у Шептицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дворецькою Іриною Петрівною винесено постанову про виправлення помилки у процесуальному документі ВП №80143451, згідно якої сума до стягнення виконавчого збору становить 4761,29 доларів.
25.02.2026 приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Небор Іванною Андріївною, при примусовому виконанні виконавчого листа № 459/134/20 виданого 01.10.2021 Червоноградським міським судом Львівської області про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором № CGR0GA0000000903 від 31 березня 2008 року у розмірі 57301 (п'ятдесят сім тисяч триста один) долар США, що станом на 27 листопада 2020 року за офіційним курсом валют НБУ 28,44 еквівалентно 1629800,88 грн. та стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» по 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп. судового збору винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №80343588.
Згідно п.3 даної постанови приватний виконавець постановив стягнути з боржника основну винагороду приватного виконавця у розмірі 5730.1 долари США (USD), еквівалент в грн. станом на 25.02.2026 року - 247 911,63 грн., 1000 гривень(UAH).
25.02.2026 приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Небор Іванною Андріївною у ВП №80343588 винесена постанова про стягнення з боржника основної винагороди згідно якої постановлено стягнути з мене основну винагороду у сумі 5730,10долари США (USD), еквівалент в грн. станом на 25.02.2026 року - 247 911,63 грн., 1000 гривень(UAH).
05.03.2026 боржниця ОСОБА_1 звернулася з заявою до головного державного виконавця Шептицького відділу державної виконавчої служби у Шептицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дворецької Ірини Петрівни, у якій просила:
«…1. Закінчити виконавче провадження №80143451 відкрите 02.02.2026 року з примусового виконання постанови №67325379 виданої 01.11.2021 року Шептицьким ВДВС у Шептицькому районі Львівської області ЛМРУ МЮУ про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 4761,29 доларів.
2. Виключити записи про мене, ОСОБА_1 , з Єдиного реєстру боржників та скасувати інші заходи, вжиті під час примусового виконання у межах виконавчого провадження №80143451, повернути мені, ОСОБА_1 , стягнуті в межах цього виконавчого провадження кошти у розмірі 4047,95грн., що є еквівалентом 92,32 доларів США…».
Листом від 10.03.2026року №12790 відповідач повідомив позивачку, що законних підстав закінчити виконавче провадження №80143451 немає.
Не погодившись із відмовою, позивачка звернулась до суду.
Надаючи оцінку позиціям сторін, суд застосовує наступні правові норми.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 1 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404 - VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404 - VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України , цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону , а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404 - VIII врегульовано, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з частинами першою-другою статті 15 Закону № 1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Частиною першою статті 6 Закону № 1404-VIII передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому повноваження у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Стаття 11 Закону № 1404 - VIII визначає, що державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Частиною першою статті 18 Закону № 1404 - VIII передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону).
За змістом частини третьої статті 18 Закону № 1404 - VIII виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону ; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.
Згідно із частинами першою-четвертою статті 27 Закону № 1404 - VIII виконавчий збір це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника юридичної особи. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Відповідно до частин другої, третьої статті 42 Закону № 1404 - VIII витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті. Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.
Згідно із частиною дев'ятою статті 27 Закону № 1404 - VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону , якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону . Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 та підпункту 26.2 пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» .
Відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404 - VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону , якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно із частиною першою статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі:
1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення;
2) затвердження (визнання) судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення;
3) припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника;
4) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;
5) скасування рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;
6) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена;
7) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів;
8) визнання боржника банкрутом;
9) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;
10) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;
11) надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону;
12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;
13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону;
14) якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витребувані стягувачем протягом року та у зв'язку з цим перераховані до Державного бюджету України;
15) якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України "Про іпотеку" за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки;
16) погашення, списання згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "Газ України", Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), перед постачальниками електричної енергії за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням.
У цьому контексті варто зауважити, що основна винагорода приватного виконавця і виконавчий збір у виконавчому провадженні, що здійснює державний виконавець, хоча й виступають формами винагороди виконавців, проте не є тотожними поняттями. Згідно з приписами статті 45 Закону України «Про виконавче провадження» спільним для цих форм винагороди є лише порядок стягнення. Що стосується підстав виникнення у приватного виконавця права на основну винагороду та розміру цієї винагороди, такі питання регулюється окремими правовими нормами.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі №640/13434/19, від 26 серпня 2021 року у справі №380/6503/20.
Стягнення з боржника виконавчого збору й основної винагороди за виконання одного судового рішення тягне за собою додаткові витрати. Ця обставина може розглядатися як накладання непропорційного і надмірного тягара на боржника, що зачіпає його право власності, гарантоване статтею 41 Конституції України і статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист людських прав і основоположних свобод.
Так, указана проблема за колом осіб, головним чином, стосується прав та інтересів державних виконавців, приватних виконавців і боржників. Однак з-поміж інших учасників виконавчого провадження саме боржники перебувають у найбільш уразливому становищі, позаяк у зв'язку з неповнотою законодавчого регулювання зобов'язані платити двічі за виконання одного й того ж виконавчого документа.
Розв'язуючи це питання, суд зазначає, що виконавче законодавство не ставить право приватного виконавця на отримання основної винагороди у залежність від тієї обставини, що на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби перебуває постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору. Зрештою, як уже зазначалося, це право залежить від того чи виконане рішення в повному або частковому обсязі внаслідок дій приватного виконавця.
На противагу цьому, виконавче законодавство містить норму, у якій обумовлений випадок, коли виконавчий збір не стягується або припиняється стягуватися у зв'язку із участю приватного виконавця у процедурі виконання того ж самого виконавчого документа.
Так, частиною восьмою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що «під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі. У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає».
Логічний і цільовий способи трактування частини восьмої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» свідчать, що у вказаному випадку її приписи мають імперативний характер і встановлюють пряму заборону стягувати (перший абзац) або продовжувати стягнення виконавчого збору (другий абзац).
Указана норма спрямована на те, щоб не допустити одночасного стягнення з боржника виконавчого збору і основної винагород. Ця норма покликана уникнути подвійної плати боржником зазначених коштів. Тож її застосування дозволяє розв'язати спір стосовно справедливості подвійного стягнення плати державному і приватному виконавцям за виконання одного й того ж виконавчого документа.
Тож, у наведеній постанові Верховний Суд сформував правовий висновок, що у разі коли державний виконавець повернув виконавчий лист за заявою стягувача і розпочав стягнення виконавчого збору, а після цього стягувач пред'явив цей лист до виконання приватному виконавцю, який у свою чергу відкрив виконавче провадження й виніс постанову про стягнення основної винагороди у розмірі 10 відсотків від фактично стягнутих сум, то надалі виконавчий збір не стягується.
У разі стягнення частини виконавчого збору на момент відкриття приватним виконавцем провадження з виконання того ж самого виконавчого документа стягнута частина виконавчого збору не повертається.
Положення пункту 1 частини першої статті 37 вказаного Закону передбачає процедуру повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою з подальшим самостійним пред'явлення стягувачем такого виконавчого документа до виконання приватному виконавцю.
При цьому боржник позбавлений можливості впливати на волевиявлення стягувача щодо форми передачі виконавчого документа на виконання приватному виконавцю: за частиною п'ятою статті 5 Закону чи за пунктом 1 частини першої статті 37 вказаного Закону.
Буквальне тлумачення положень частини восьмої статті 27 Закону в частині неможливості стягнення виконавчого збору лише у разі передачі виконавчого листа за процедурою, що передбачена частиною п'ятою статті 5 Закону очевидно є диспропорційним втручанням у майнові права боржника.
Суд за наведеного обґрунтування вважає, що позивачем було вірно обрано спосіб захисту свого порушеного права, а саме: зобов'язання відповідача закінчити виконавче провадження № 80143451, виключити записи про цього боржника з Єдиного реєстру боржників та скасувати інші заходи, вжиті під час примусового виконання у межах цього виконавчого провадження.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 березня 2025 року по справі № 580/245/24.
Щодо повернення суми стягнутих коштів, керуючись правовими висновками, викладених у постановах Верховного Суду від 21 липня 2022 року у справі №320/6215/19 та від 14 березня 2025 року у справі №580/245/24, суд вважає, що позивачка має право на повернення стягнутих з неї коштів в рахунок виконавчого збору за період після відкриття приватним виконавцем провадження з виконання того ж самого виконавчого документа, тобто після 25.02.2026.
Відтак позов належить задовольнити частково.
Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст. 6 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Суд акцентує увагу на приписах ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Шептицького відділу Державної виконавчої служби у Шептицькому районі Львівської області Львівського Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у закінченні виконавчого провадження № 80143451 від 02.02.2026 щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору.
Зобов'язати Шептицький відділ Державної виконавчої служби у Шептицькому районі Львівської області Львівського Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ 34992085, адреса: вул. Мазепи, 16, м.Шептицький, Шептицький р-н, Львівська обл., 80100) закінчити виконавче провадження № 80143451 від 02.02.2026 щодо стягнення з ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) виконавчого збору шляхом винесення відповідної постанови та скасування усіх накладених обтяжень, у тому числі виключення запису про ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з Єдиного реєстру боржників.
Зобов'язати Шептицький відділ Державної виконавчої служби у Шептицькому районі Львівської області Львівського Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ 34992085, адреса: вул. Мазепи, 16,м. Шептицький, Шептицький р-н, Львівська обл.,80108) повернути ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) кошти, стягнуті в межах виконавчого провадження № 80143451 у період після 25.02.2026.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Шептицького відділу Державної виконавчої служби у Шептицькому районі Львівської області Львівського Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ 34992085, адреса: вул. Мазепи, 16,м. Шептицький, Шептицький р-н, Львівська обл.,80108) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 665 грн (шістсот шістдесят п'ять ) грн. 60 коп..
У задоволенні решти позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМорська Галина Михайлівна