16 квітня 2026 року м. Київ №320/58311/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області , Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області , Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 14.11.2024 року №932400151417 щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії з врахуванням отриманої ним оплати праці за роботу в 30 кілометровій зоні ЧАЕС в листопаді 1990 року відповідно до особового рахунку та довідки про роботу позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджено рішенням суду від 27.11.2023 у справі № 320/9387/23, яким встановлено факт його роботи у зоні відчуження та зобов'язано надати відповідний статус. Позивач вказує, що ним надано документи, які підтверджують роботу у зоні ЧАЕС та отримання підвищеної заробітної плати. Вказані обставини вже встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили. Натомість відповідач не врахував преюдиційні обставини. Отже відмова відповідача мотивована лише відсутністю окремих первинних документів, що є формальним підходом. Таким чином, позивач вважає, що відповідач порушив принцип законності та обґрунтованості рішення.
Ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Відповідачі не скористалися правом подачі відзиву на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту.
У 1990 році перебував у трудових відносинах з Райзаготкооппромом Вишгородського райспоживтовариства.
У періоди з 28.08.1990 по 30.08.1990; з 08.10.1990 по 20.10.1990; з 05.11.1990 по 27.11.1990 позивач був відряджений до зони відчуження ЧАЕС для виконання робіт із забезпечення об'єктів продуктами харчування.
Згідно з розпорядженням № 68 від 27.08.1990; розпорядженням № 94 від 02.11.1990; табелями обліку робочого часу; особовим рахунком по заробітній платі; довідкою від 24.12.1990 № 84 позивач працював у зоні ЧАЕС із підвищеною оплатою праці.
07.01.2020 позивачу встановлено інвалідність 2 групи з захворювання, пов'язаного із впливом аварії на Чорнобильській АЕС.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27.11.2023 у справі № 320/9387/23 встановлено факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та зобов'язано надати відповідний статус.
Під час розгляду вказаної справи судом встановлено, що згідно із табелем обліку робочого часу за листопад 1990 року ОСОБА_1 з 05.11.1990 по 27.11.1990 відпрацював 20 днів по 10 годин щоденно у тридцяти кілометровій зоні відчуження Чорнобильської АЕС.
За вказану роботу позивачу було нараховано та виплачено 846 крб. згідно особового рахунку по зарплаті за 1990 рік.
Відповідно до довідки Райзаготкооппрому Вишгородського райспоживчтовариства Київської облспоживсілки від 24.12.1990 N5 84 ОСОБА_1 був направлений в зону відчуження Чорнобильської АЕС з 28.08.1990 по 30.08.1990, з 08.10.1990 по 20.10.1990, 05.11.1990 по 27.11.1990. За вказану роботу йому було нараховано та виплачено за серпень 363,00 карб, за жовтень 650 крб, за листопад 846,00 карб.
Відповідно до вимог ст. 78 КАС України вказані обставини мають силу преюдиції та не підлягають доказуванню.
На виконання судового рішення у справі №320/9387/23 позивачу встановлено статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та видано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
07.11.2024 позивач звернувся до Пенсійного фонду із заявою № 5679 про перерахунок пенсії.
Рішенням від 14.11.2024 № 932400151417 відповідач, ГУ ПФУ у Львівській області, відмовив у перерахунку пенсії, посилаючись на відсутність документів про нараховану заробітну плату (первинних бухгалтерських документів).
Підставою відмови зазначено відсутність підтвердження заробітної плати у зоні відчуження.
Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України громадянам гарантується право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV).
Абзацом першим ч.1 ст.40 Закону № 1058-IV передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (абз.5ч.1ст.40 цього Закону).
Згідно з пунктами 1-2 статті 41 Закону № 1058-IV до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються:
1) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону;
2) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.
Аналіз норм права дає підстави для висновку, що у разі надання особою заяви на призначення (перерахунок) пенсії із наданням довідки за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд незалежно від перерв до 01 липня 2000 року, зазначена довідка може бути врахована для призначення (перерахунку) розміру пенсії тільки після обов'язкового підтвердження первинними документами, на підставі яких було видано зазначену довідку.
Так, Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1).
Згідно з підпунктом 3 пункту 2.1 Порядку №22-1, до заяви про призначення (перерахунок) пенсії за віком, крім іншого, за бажанням пенсіонера, ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Відповідно до п. 2.10 Порядку №22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об'єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.
В свою чергу суд зазначає, що підтвердження достовірності даних довідки здійснюється шляхом проведення органом Пенсійного фонду перевірки за місцем зберігання первинної документації, а не шляхом покладення на особу, яка звернулася за перерахунком/призначенням пенсії, обов'язку щодо надання цих первинних документів.
Як встановлено судом, позивач перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримує пенсію за віком на умовах статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати, отриманої під час виконання робіт у зоні відчуження Чорнобильської АЕС.
На підтвердження зазначених обставин позивачем подано довідку, видану Райзаготкооппромом Вишгородського райспоживтовариства, відповідно до якої позивач у періоди з 28.08.1990 по 30.08.1990; з 08.10.1990 по 20.10.1990; з 05.11.1990 по 27.11.1990 безпосередньо виконував роботи у зоні відчуження (м. Чорнобиль, с. Ольшанка, с. Луб'янка Київської області)
Зазначеною довідкою також підтверджено, що за виконання цих робіт позивачу була нарахована та виплачена підвищена заробітна плата, зокрема, за серпень 1990 року - 363,00 руб.; за жовтень 1990 року - 650,00 руб.; за листопад 1990 року - 846,00 руб.
Крім того, у довідці міститься інформація про характер виконуваних робіт, посилання на нормативні акти, відповідно до яких такі роботи дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також зазначено, що відповідні періоди підлягають зарахуванню до стажу у кратному розмірі.
Суд зазначає, що вказана довідка містить усі необхідні реквізити, а саме: дані про особу позивача; чітко визначені періоди роботи; відомості про місце виконання робіт; розмір нарахованої заробітної плати; підпис уповноваженої особи та відбиток печатки підприємства.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що зазначена довідка є належним та допустимим доказом, який підтверджує як факт виконання позивачем робіт у зоні відчуження, так і розмір отриманої ним заробітної плати.
При цьому суд враховує, що обставини щодо виконання позивачем робіт у зоні відчуження Чорнобильської АЕС, характеру таких робіт та пов'язаних із цим правових наслідків вже були встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, а відтак відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України є преюдиційними, не підлягають повторному доказуванню та є обов'язковими для врахування відповідачем при вирішенні питання щодо перерахунку пенсії позивача.
Відтак, така довідка відповідає вимогам законодавства та підлягає врахуванню відповідачем при вирішенні питання щодо перерахунку пенсії позивача.
До того ж, як зазначено Верховним Судом у постанові від 23.12.2020 у справі №520/7125/17, посилання органу Пенсійного фонду України на неможливість врахування заробітної плати в зв'язку з неможливістю проведення перевірки обґрунтованості видачі довідки є безпідставним і висновки судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки надана позивачем довідка містила посилання на особові рахунки як на первинні документи, на підставі яких вона видана, а тому підстави для проведення перевірки поданої довідки у відповідача були відсутні. Як передбачено частиною 3 статті 44 Закон №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Отже, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у призначенні/перерахунку пенсії.
Будь-яких належних доказів невідповідності змісту довідки, доказів її недостовірності відповідач не надав та матеріали справи не містять.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що органом пенсійного забезпечення безпідставно не враховано позивачу заробітну плату згідно з довідки про заробітну плату за листопад 1990 року.
Суд також враховує, що відповідно до статті 2 КАС України адміністративні суди перевіряють, чи прийняті рішення суб'єкта владних повноважень, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, а також чи є вони обґрунтованими.
Разом з тим, відповідачем не доведено правомірності прийнятого рішення, зокрема не спростовано встановлені судом обставини щодо участі позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та отримання відповідної оплати праці.
Отже, суд доходить висновку, що оскаржуване рішення прийняте без урахування усіх істотних обставин справи, з порушенням принципу законності та обґрунтованості, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно з частиною другою статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може, зокрема, зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Водночас суд враховує, що питання призначення та перерахунку пенсії належить до дискреційних повноважень органів Пенсійного фонду України, які уповноважені здійснювати відповідні розрахунки, оцінювати подані документи та приймати рішення з урахуванням вимог законодавства.
За таких обставин суд не підміняє собою суб'єкта владних повноважень та не здійснює самостійного обчислення розміру пенсії, а перевіряє правомірність прийнятого рішення та дотримання процедури його ухвалення.
Враховуючи встановлені судом порушення, зокрема неврахування відповідачем преюдиційних обставин та належних доказів, суд доходить висновку, що належним способом захисту прав позивача є скасування оскаржуваного рішення та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
При цьому суд зазначає, що обов'язок щодо повторного розгляду заяви покладається саме на той орган Пенсійного фонду України, який прийняв оскаржуване рішення, оскільки саме він є належним суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах та здійснював розгляд заяви позивача.
Разом з тим, вимоги позивача до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області задоволенню не підлягають, оскільки матеріалами справи підтверджено, що зазначений орган не приймав оскаржуваного рішення, не здійснював розгляд заяви позивача та не є суб'єктом владних повноважень, дії чи бездіяльність якого оскаржуються у цій справі.
Отже, відсутні правові підстави для покладення на Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області обов'язку щодо повторного розгляду заяви позивача, оскільки такий обов'язок може бути покладений виключно на належного відповідача у справі.
Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно із статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звільнений від сплати судового збору, а тому відсутні підстави для розподілу судових витрат у справі.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 14.11.2024 року №932400151417 щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду у Львівській області (код ЄДРПОУ - 13814885, вул.Митрополита Андрея, буд.10, м.Львів, 79016) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) від 07.11.2024 №5679 про перерахунок пенсії з врахуванням отриманої ним оплати праці за роботу в 30-ти кілометровій зоні ЧАЕС у листопаді 1990 року відповідно до особового рахунку та довідки про роботу.
Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.