16 квітня 2026 року м. Київ №320/25900/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Миколаївський експертно-технічний центр" до Антимонопольного комітету України в особі діючого комісії з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, третя особа: АТ "Національна атомна компанія "Енергоатом" про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне акціонерне товариство "Миколаївський експертно-технічний центр" з позовом до Антимонопольного комітету України в особі комісії з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Постійно діючої адміністративної комісії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель № 7675-р/пк-пз від 30 квітня 2024 року;
- зобов'язати Постійно діючу адміністративну комісію Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель прийняти нове рішення урахуванням висновків, викладених у судовому рішенні.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що під час проведення процедури закупівлі UA-2024-02-26-011215-a Замовником неправомірно визначено переможцем ТОВ «Експертно-технічний центр промислової безпеки», оскільки його тендерна пропозиція не відповідала вимогам тендерної документації та чинного законодавства. Зокрема, позивач стверджує, що переможець не мав належного атестата акредитації, а наданий атестат субпідрядника був прострочений (до 23.01.2024). У переможця були відсутні документи, що підтверджують можливість виконання робіт. Наданий переможцем гарантійний лист не є належним доказом майбутньої акредитації. Замовник не перевірив достовірність наданих документів. Позивач вважає, що такі порушення мали наслідком незаконне визначення переможця, а відтак і протиправність рішення АМКУ, який ці порушення не врахував.
Ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Відповідач у відзиві заперечує проти позову та зазначає, що розгляд скарги здійснено відповідно до ст. 18 Закону України «Про публічні закупівлі». Скарга позивача не містила належних доказів порушень. Замовник діяв у межах тендерної документації та законодавства. Відповідач звертає увагу на те, що вимоги щодо акредитації не підлягали застосуванню на момент проведення закупівлі. Отже, Комісія діяла в межах повноважень та об'єктивно оцінила матеріали скарги. АМКУ також зазначає, що процедура закупівлі проведена із дотриманням Особливостей, переможець відповідав вимогам тендерної документації. Під час розгляду скарги відповідачем не встановлено підстав для задоволення скарги не встановлено.
У додаткових поясненнях позивач наполягає на тому, що АМКУ формально підійшов до розгляду скарги. Позивач зазначає про те, що скаржник не зобов'язаний доводити порушення, а достатньо їх обґрунтувати. Позивач вказує на порушення принципу законності (ст. 19 Конституції України). Також, позивач наголошує на тому, що АМКУ не врахував норми інших законів, а не лише Закону «Про публічні закупівлі». На думку позивача переможець не мав чинного атестата, а отже не міг виконувати роботи. Також позивач звертає увагу на процесуальні порушення (ненадсилання відзиву всім учасникам).
Третя особа не скористалася правом подачі пояснень щодо предмету спору.
Також, відповідач надіслав клопотання про здійснення розгляду справи у порядку загального позовного провадження.
Розглянувши клопотання відповідача, суд зазначає таке.
За приписами частин першої - третьої статті 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно частин першою - третьою статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відтак, за загальним правилом, будь-яка справа може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, крім тих, які обов'язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження (їх визначено частиною четвертою статті 12, частиною четвертою статті 257 КАС України).
Відповідно до частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Відтак, справи за позовами юридичних осіб до контролюючих органів щодо оскарження індивідуальних актів, таких як рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, не належать до тієї категорії справ, які повинні розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження.
Представник відповідача не навів обґрунтованих мотивів, які б вказували про доцільність розгляду цієї справи за правилами загального позовного провадження.
Суд звертає увагу, що в ухвалі про відкриття провадження у справі сторонам у справі роз'яснено порядок викладення вимог, заперечень, аргументів, пояснень та міркувань щодо предмета спору у заявах по суті справи. Встановленим порядком відповідач не обмежений у можливості доводити перед судом переконливість своїх доводів та надавати докази. При цьому суд зауважує, що пояснення сторін у судовому засіданні не є доказами у справі.
Так само твердження представника відповідача у клопотанні про те, що справа має важливе значення для контролюючого органу та становить значний суспільний інтерес, є суб'єктивною думкою представника, що також не є підставою для розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в ухвалі від 05 квітня 2021 року у справі №420/8512/20 зазначив, що вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
Однак у цій справі спір стосується захисту прав конкретної юридичної особи та пов'язаний із оскарженням рішень відповідача як актів індивідуальної дії. Тому відсутні підстави для висновків про значний суспільний інтерес у зв'язку із розглядом такої справи.
На думку суду, категорія та складність справи, обсяг та характер доказів у ній, значення справи для сторін та обраний позивачем спосіб захисту дають можливість та підстави суду розглянути справу саме за правилами спрощеного позовного провадження, у зв'язку із чим в задоволенні клопотання про розгляд цієї справи за правилами загального позовного провадження належить відмовити.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Приватне акціонерне товариство «Миколаївський експертно-технічний центр» звернулося до суду з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування рішення Постійно діючої адміністративної колегії від 30.04.2024 № 7674-р/пк-пз.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.02.2024 на веб-порталі уповноваженого органу з питань закупівель було оприлюднено оголошення про проведення відкритих торгів з особливостями за процедурою закупівлі UA-2024-02-26-011215-a за предметом закупівлі: послуги з технічного огляду та випробовувань (експертне обстеження та періодичний технічний огляд вантажопідіймальних механізмів після закінчення строку безпечної експлуатації).
Замовником зазначеної процедури закупівлі виступило Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція».
Відповідно до інформації, розміщеної в електронній системі закупівель, участь у процедурі закупівлі взяли, зокрема, ПрАТ «Миколаївський експертно-технічний центр» (позивач), ТОВ «Експертно-технічний центр промислової безпеки», ТОВ «Тандем сервіс про».
Розкриття тендерних пропозицій відбулося 21.03.2024.
За результатами розгляду та оцінки тендерних пропозицій рішенням уповноваженої особи Замовника, оформленим протоколом № 656 від 15.04.2024, переможцем процедури закупівлі визначено ТОВ «Експертно-технічний центр промислової безпеки», як учасника, тендерна пропозиція якого була визнана найбільш економічно вигідною.
Повідомлення про намір укласти договір з переможцем оприлюднено 16.04.2024.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням Замовника, ПрАТ «Миколаївський експертно-технічний центр» 19.04.2024 подало скаргу до Антимонопольного комітету України в порядку статті 18 Закону України «Про публічні закупівлі», в якій просило, зокрема, зобов'язати Замовника скасувати рішення про визначення переможця процедури закупівлі.
Рішенням Антимонопольного комітету України від 22.04.2024 № 7064-р/пк-пз скаргу було прийнято до розгляду та витребувано пояснення від Замовника.
У межах розгляду скарги Замовником надано відповідні пояснення, а позивачем 26.04.2024 подано додаткові пояснення.
За результатами розгляду скарги Постійно діюча адміністративна колегія Антимонопольного комітету України 30.04.2024 прийняла рішення № 7674-р/пк-пз, яким відмовила у задоволенні скарги позивача.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач 29.05.2024 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з даним позовом про його скасування.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.
Правове регулювання порядку проведення процедур публічних закупівель визначається Законом України «Про публічні закупівлі» та Особливостями здійснення публічних закупівель.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» тендерна документація є документацією щодо умов проведення тендеру, яка розробляється та затверджується замовником та оприлюднюється для вільного доступу в електронній системі закупівель.
Тендерна пропозиція, у свою чергу, є пропозицією щодо предмета закупівлі або його частини (лота), яку учасник процедури закупівлі подає замовнику відповідно до вимог тендерної документації.
Згідно з пунктом 24 Особливостей замовник самостійно та безоплатно через авторизований електронний майданчик оприлюднює в електронній системі закупівель оголошення про проведення відкритих торгів та тендерну документацію у строки, визначені законодавством, але не пізніше ніж за сім днів до кінцевого строку подання тендерних пропозицій.
Відповідно до пункту 28 Особливостей тендерна документація формується замовником відповідно до вимог статті 22 Закону України «Про публічні закупівлі» з урахуванням встановлених особливостей.
Частиною другою статті 22 Закону передбачено, що у тендерній документації зазначаються, зокрема, один або декілька кваліфікаційних критеріїв відповідно до статті 16 цього Закону.
Згідно зі статтею 16 Закону замовник вимагає від учасників процедури закупівлі подання документально підтвердженої інформації про їх відповідність кваліфікаційним критеріям.
До таких критеріїв належать, зокрема, наявність обладнання, матеріально-технічної бази та технологій; наявність працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід; наявність документально підтвердженого досвіду виконання аналогічного договору; наявність фінансової спроможності.
Суд також враховує, що відповідно до пункту 31 Особливостей тендерні пропозиції подаються в електронній формі через електронну систему закупівель шляхом заповнення електронних форм та завантаження необхідних документів, що підтверджують відповідність учасника встановленим вимогам.
Відповідно до пункту 37 Особливостей замовник здійснює розгляд найбільш економічно вигідної тендерної пропозиції на предмет її відповідності вимогам тендерної документації.
Таким чином, замовник наділений правом встановлювати кваліфікаційні критерії до учасників процедури закупівлі, однак такий обов'язок повинен реалізовуватись з дотриманням вимог законодавства, зокрема принципів недискримінації учасників, пропорційності та забезпечення добросовісної конкуренції.
Отже, при формуванні тендерної документації та оцінці тендерних пропозицій замовник зобов'язаний діяти в межах та у спосіб, визначених Законом, забезпечуючи рівні умови участі для всіх потенційних учасників процедури закупівлі.
Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідно до пункту 1 розділу III тендерної документації пропозиція учасника подається в електронній формі через електронну систему закупівель шляхом заповнення відповідних електронних форм та завантаження документів, визначених тендерною документацією.
Зокрема, учасники повинні були надати файл у форматі pdf, відсканований з документа (документів) на акредитацію національним органом України з акредитації як органу з інспектування, що здійснює інспектування як третя сторона, або гарантійний лист про отримання такої акредитації у визначений строк.
Відповідно до пункту 7 розділу III Документації учасник мав право залучати субпідрядників до виконання договору, зокрема у разі, якщо обсяг їх участі становить не менше 20 відсотків від вартості договору, із зазначенням відповідної інформації у складі пропозиції.
Як встановлено судом, у складі тендерної пропозиції переможця міститься довідка про залучення субпідрядника від 19.03.2024 № 01-18/54-1, відповідно до якої до виконання частини послуг (у розмірі 20%) залучається ТОВ «Науково-технічний центр експертизи об'єктів нафтогазової промисловості».
Крім того, у складі пропозиції міститься атестат акредитації зазначеного субпідрядника від 02.06.2021 № 70334, строк дії якого закінчився 23.01.2024, а також гарантійний лист від 19.03.2024 № 142-3 щодо проходження процедури повторної акредитації та отримання нового атестата до 16.08.2024.
Суд звертає увагу, що тендерна документація не містила окремих вимог щодо обов'язкового надання документів про акредитацію саме учасником процедури закупівлі, а також не містила вимоги щодо подання гарантійного листа виключно від учасника.
Водночас умовами документації передбачено альтернативний спосіб підтвердження відповідності - шляхом подання або документів про акредитацію, або гарантійного листа щодо її отримання у визначений строк.
За таких обставин наданий у складі пропозиції гарантійний лист субпідрядника, який залучається до виконання частини послуг, відповідає умовам тендерної документації та підтверджує намір отримання відповідної акредитації.
Разом з тим, судом встановлено, що Замовником було сформовано повідомлення про усунення невідповідностей, в якому зазначено про відсутність документів про акредитацію безпосередньо у переможця та поставлено під сумнів можливість виконання основного обсягу послуг.
Оцінюючи правомірність таких дій, суд виходить із положень пункту 43 Особливостей, відповідно до яких повідомлення про усунення невідповідностей може бути сформоване лише у випадку наявності невідповідностей у поданих документах або їх відсутності.
Разом з тим, як встановлено судом, у даному випадку учасником було подано всі документи, передбачені тендерною документацією, зокрема гарантійний лист як альтернативний спосіб підтвердження відповідності.
Отже, відсутність документів про акредитацію безпосередньо у учасника не може вважатися невідповідністю у розумінні пункту 43 Особливостей, оскільки документацією передбачено можливість підтвердження відповідності іншим способом.
З урахуванням викладеного суд погоджується з висновком органу оскарження про те, що у Замовника були відсутні підстави для застосування механізму усунення невідповідностей у цій частині.
Таким чином, дії Замовника щодо направлення вимоги про усунення невідповідностей не відповідають вимогам пункту 43 Особливостей та є безпідставними.
Відповідно до пункту 31 Особливостей тендерні пропозиції подаються в порядку, визначеному статтею 26 Закону України «Про публічні закупівлі», з урахуванням встановлених виключень.
Тендерна пропозиція подається в електронній формі через електронну систему закупівель шляхом заповнення електронних форм та завантаження документів, що підтверджують відповідність учасника кваліфікаційним критеріям, відсутність підстав для відмови та відповідність вимогам тендерної документації.
Згідно з пунктом 33 Особливостей тендерні пропозиції після закінчення кінцевого строку їх подання електронною системою закупівель не приймаються.
Як встановлено судом, відповідно до інформації, оприлюдненої на веб-порталі Уповноваженого органу, кінцевий строк подання тендерних пропозицій у даній процедурі закупівлі визначено 20.03.2024.
Отже, документи, подані учасниками після зазначеної дати, не можуть вважатися такими, що подані у складі тендерної пропозиції, та не підлягають врахуванню Замовником під час оцінки пропозицій.
Судом встановлено, що переможцем процедури закупівлі 28.03.2024 було завантажено додатковий документ, зокрема файл «Лист щодо виконання вимог».
Оцінюючи зазначені обставини, суд виходить з того, що подання документів після закінчення строку подання тендерних пропозицій не може впливати на зміст тендерної пропозиції учасника, яка підлягає оцінці виключно станом на момент закінчення такого строку.
Відтак, зазначений документ не може бути врахований як складова тендерної пропозиції учасника.
Разом з тим, суд зазначає, що сам по собі факт завантаження додаткових документів після закінчення строку подання тендерних пропозицій не свідчить про подання учасником недостовірної інформації.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що переможцем процедури закупівлі було подано недостовірну інформацію у складі тендерної пропозиції.
За таких обставин суд погоджується з висновками органу оскарження про відсутність підстав для задоволення скарги в цій частині.
Таким чином, доводи позивача є необґрунтованими та не спростовують правомірності оскаржуваного рішення.
Суд також зазначає, що відповідно до пункту 28 Особливостей тендерна документація формується замовником відповідно до вимог статті 22 Закону України «Про публічні закупівлі» з урахуванням встановлених особливостей.
Згідно з частиною третьою статті 22 Закону тендерна документація може містити іншу інформацію та вимоги, наявність яких передбачена законодавством або які замовник вважає за необхідне включити до тендерної документації.
Як встановлено судом, пунктом 1 розділу III тендерної документації передбачено, що тендерна пропозиція подається в електронній формі через електронну систему закупівель шляхом заповнення електронних форм та завантаження відповідних документів.
Зокрема, умовами тендерної документації передбачено обов'язок учасника надати у складі пропозиції файл у форматі pdf, відсканований з листа, складеного у довільній формі та підписаного уповноваженою особою учасника, яким підтверджується наявність допуску персоналу до особливих робіт відповідно до вимог чинного законодавства.
Судом встановлено, що у складі тендерної пропозиції переможця міститься гарантійний лист від 19.03.2024 № 01-18/54-2, у якому зазначено, що персонал підприємства має у встановленому порядку оформлені допуски до виконання особливих робіт відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1997 № 1471.
Оцінюючи відповідність поданих документів вимогам тендерної документації, суд зазначає, що остання не містила вимоги щодо обов'язкового подання у складі пропозиції наказу чи іншого підтверджуючого документа про надання відповідного допуску.
Натомість Замовником прямо передбачено можливість підтвердження такої інформації шляхом подання гарантійного листа у довільній формі.
Отже, наданий переможцем гарантійний лист відповідає вимогам тендерної документації та є належним способом підтвердження відповідної інформації.
Доводи позивача щодо недостовірності поданої інформації є необґрунтованими, оскільки позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність у переможця відповідного допуску або про подання ним недостовірної інформації.
За таких обставин суд погоджується з висновками органу оскарження про відсутність підстав для задоволення скарги у цій частині.
Суд зазначає, що порядок визначення та оцінки аномально низької тендерної пропозиції регулюється Законом України «Про публічні закупівлі» та Особливостями здійснення публічних закупівель.
Відповідно до пункту 37 Особливостей, учасник процедури закупівлі, тендерна пропозиція якого визначена електронною системою закупівель як аномально низька, зобов'язаний протягом одного робочого дня з дня визначення найбільш економічно вигідної пропозиції надати обґрунтування її ціни у довільній формі.
Згідно з частиною чотирнадцятою статті 29 Закону України «Про публічні закупівлі» таке обґрунтування може містити інформацію, зокрема, щодо досягнення економії завдяки застосованим технологічним рішенням, сприятливих умов виконання договору або отримання державної допомоги.
Судом встановлено, що відповідно до інформації, оприлюдненої в електронній системі закупівель, очікувана вартість закупівлі становила 2 418 519,68 грн з ПДВ, тоді як запропонована переможцем ціна становила 925 573,52 грн з ПДВ, у зв'язку з чим така пропозиція була визначена електронною системою як аномально низька.
Відповідно до встановлених строків, переможець повинен був надати обґрунтування аномально низької ціни до 23.03.2024.
Як встановлено судом, переможцем 22.03.2024 подано довідку-роз'яснення від 21.03.2024 № 01-18/57, у якій наведено обґрунтування запропонованої ціни, зокрема, застосування вільного ціноутворення відповідно до законодавства; формування ціни на підставі аналізу ринку аналогічних закупівель; наявність власного обладнання та кваліфікованого персоналу; мінімізація витрат за рахунок виконання робіт у регіоні Замовника; зниження витрат на логістику та залучення ресурсів.
Оцінюючи належність такого обґрунтування, суд виходить із того, що ні Законом, ні тендерною документацією не встановлено вичерпного переліку вимог до форми та змісту обґрунтування аномально низької ціни, а також не передбачено обов'язку надання детальних розрахунків вартості послуг.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.09.2022 у справі № 640/30067/20, відповідно до якої відсутність у тендерній документації конкретних вимог щодо структури обґрунтування виключає можливість визнання його неналежним лише з формальних підстав.
Суд також враховує, що замовник має право відхилити тендерну пропозицію лише у разі ненадання або неналежного обґрунтування аномально низької ціни, що повинно бути належним чином доведено.
Разом з тим, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що подане переможцем обґрунтування є формальним, недостовірним або таким, що не дозволяє виконати договір.
За таких обставин суд погоджується з висновками органу оскарження про те, що переможцем належним чином виконано обов'язок щодо надання обґрунтування аномально низької ціни, а отже підстави для відхилення його тендерної пропозиції були відсутні.
Таким чином, доводи позивача у цій частині є необґрунтованими та не спростовують правомірності оскаржуваного рішення.
З огляду на викладене, у відповідача були відсутні підстави для задоволення скарги.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до абзацу третього пункту 59 Особливостей скарги, що стосуються рішень, дій чи бездіяльності замовника після оцінки тендерних пропозицій, подаються у визначений строк, але до моменту укладення договору про закупівлю.
Згідно з пунктом 61 Особливостей, скарги щодо укладених договорів про закупівлю підлягають розгляду виключно у судовому порядку.
Судом встановлено, що процедура закупівлі, яка є предметом спору, є завершеною, оскільки Замовником укладено договір про закупівлю з переможцем процедури.
За таких обставин суд зазначає, що після укладення договору орган оскарження позбавлений повноважень щодо розгляду скарг у межах такої процедури закупівлі, а також щодо надання оцінки правомірності дій замовника в межах завершеної процедури.
Аналогічна правова позиція висловлена у судовій практиці, зокрема в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01.03.2016 № К/800/8954/15, відповідно до якої укладення договору про закупівлю унеможливлює подальший розгляд скарги органом оскарження.
Суд також враховує, що розгляд скарги по суті після укладення договору фактично призвів би до втручання у господарську діяльність сторін договору, що виходить за межі повноважень органу оскарження.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів осіб.
Разом з тим, відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, засіб юридичного захисту має бути ефективним як у правовому, так і у практичному аспекті.
Суд зазначає, що ефективність способу захисту оцінюється з урахуванням можливості реального відновлення порушеного права.
Верховний Суд у постанові від 08.02.2018 у справі № 800/191/17 наголосив, що обраний позивачем спосіб захисту має бути таким, який дійсно забезпечує відновлення порушеного права.
Однак у даному випадку навіть у разі задоволення позовних вимог процедура закупівлі не може бути повернута на стадію розгляду скарги, оскільки чинне законодавство не передбачає такого механізму.
Крім того, функціонал електронної системи закупівель не передбачає можливості примусового повернення процедури закупівлі на попередні стадії після укладення договору або зобов'язання замовника розірвати укладений договір.
Отже, обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним, оскільки не призводить до відновлення порушеного права.
Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні повноваження щодо повторного розгляду скарги після завершення процедури закупівлі, а позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Питання розподілу судових витрат, відповідно до норм статті 139 КАС України, судом не вирішується з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.