17 квітня 2026 року м. Київ № 640/6990/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Проксімус" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (ВП ДПС України) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Проксімус" звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.03.2017 № 0001531402, № 0001541402, № 0001551402, № 0001561402 та від 26.10.2018 № 00013381402, № 00013391402, № 00013401402, № 00013411402.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.04.2020 відкрито провадження у адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.10.2020 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Проксімус" про зупинення провадження у справі №640/6990/20, зупинено провадження у справі №640/6990/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проксімус" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень до перегляду за нововиявленими обставинами рішення у справі №826/7677/17, зобов'язано сторін повідомити суд відсутність обставин, що стали підставою для зупинення провадження у справі №640/6990/20.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України №2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали справи №640/6990/20 до Київського окружного адміністративного суду.
За результатом автоматизованого розподілу, справу №640/6990/20 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 прийнято адміністративну справу до провадження судді Лисенко В.І., поновлено провадження в адміністративній справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Протокольною ухвалою суду від 21.01.2026 замінено відповідача Головне управління Державної податкової служби у м. Києві на його правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ ВП: 44116011).
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд справи по суті.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 постановлено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.04.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про закриття провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на виникнення нових обставин, які не існували на момент розгляду справи №826/7677/17 та не могли бути відомі суду. Позивач зазначає, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваних ППР слугували висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій з ТОВ «Лейтер Плюс», ТОВ «Строй Кепітал Груп» та ТОВ «Інкомстрой». Проте, вже після набрання законної сили рішенням у справі №826/7677/17, відбулися суттєві зміни у правовій оцінці дій контрагентів. Зокрема, позивач посилається на правову позицію Верховного Суду у постанові від 11.04.2019 (справа №357/3311/18) та ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду від 13.02.2020, якими констатовано порушення принципу презумпції невинуватості при формулюванні підозр директорам контрагентів. Також позивач вказує на постанову Верховного Суду від 20.12.2019 у справі №761/18813/18, де зазначено, що звільнення директора ТОВ «Інкомстрой» від кримінальної відповідальності за нереабілітуючими обставинами не є автоматичним підтвердженням фіктивності діяльності підприємства та не може бути преюдицією для ТОВ «Проксімус». Крім того, позивач вказав на те, що всі господарські операції підтверджені належним чином оформленими первинними документами. Тому, на думку позивача, оскаржувані ППР підлягають скасуванню, оскільки висновки про безтоварність операцій спростовані новими судовими рішеннями та фактичними обставинами.
Відповідач проти задоволення позову заперечив, у відзиві на позовну заяву зазначив, що посадові особи контролюючого органу при проведенні перевірки та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Відповідач вважає позицію позивача необґрунтованою та протиправною спробою переглянути обставини, які вже були предметом дослідження у справі №826/7677/17.
Встановивши правові позиції сторін по справі та їх обґрунтування, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані до матеріалів справи, судом встановлено наступне.
Посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві у період з 29.01.2016 року по 17.02.2017 року проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 року по 31.12.2014 року.
За наслідками перевірки складено акт від 24.02.2017 року №63/26-15-14-02-03/31355139 згідно з яким встановлено порушення позивачем вимог підпункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу, у результаті чого, з урахуванням вимог статті 102 ПК, занижено податок на прибуток на загальну суму 4 021 367,00 грн., у тому числі за 2014 рік в сумі 4 021 367,00 грн.; пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 ПК, у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 068 595,00 грн., у тому числі за: лютий 2014 в сумі 113 991,00 грн., березень 2014 в сумі 137 838,00 грн., квітень 2014 року в сумі 150 621,00 грн., травень 2014 року в сумі 173 413,00 грн., червень 2014 року в сумі 147 467,00 грн., липень 2014 року в сумі 321 437,00 грн., серпень 2014 року в сумі 20 000,00 грн., вересень 2014 року в сумі 3 828,00 грн., що призвело до зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 820 966,00 грн., у тому числі за грудень 2014 року в сумі 820 966,00 грн., зменшення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів на загальну 1 314 109,00 грн., у тому числі по періодах: вересень 2014 року в сумі 28 000,00 грн., листопад 2014 року в сумі 518 196,00 грн., грудень 2014 року в сумі 767 913,00 грн.
На підставі викладених актів перевірки висновків контролюючим органом прийнято податкові повідомлення - рішення від 22.03.2017 року №0001561402, яким позивачу визначено суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 820 966,00 грн.; №0001541402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 5 026 709,00 грн., з яких 4 021 367,00 грн. за основним платежем та 1 005 342,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0001531402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 431 906,00 грн., з яких 954 604,00 грн. за основним платежем та 477 302,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0001551402, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 314 109,00 грн., з яких 328 527,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.
Вважаючи вказані податкові повідомлення - рішення протиправними, у червні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Проксімус" звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22 березня 2017 року №0001531402, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 954 604 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 477 302 грн, №0001541402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 4 021 367 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 005 342 грн, №0001551402, яким зменшено суму бюджетного відшкодування за вересень-грудень 2014 року у розмірі 1 314 109 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 328 527 грн, №0001561402, яким зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2014 року у розмірі 820 966 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.
23 листопада 2017 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Аблова Є.В. у справі № 826/7677/17 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
19 вересня 2018 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду рішення суду першої інстанції скасовано, позов Товариства задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 22 березня 2017 року №0001541402 в частині основного зобов'язання у сумі 833 546 грн 68 коп. (вісімсот тридцять три тисячі п'ятсот сорок шість грн шістдесят вісім коп.) та штрафної санкції у сумі 208 386 грн 67 коп. (двісті вісім тисяч триста вісімдесят шість грн. шістдесят сім коп.); №0001531402 в частині основного зобов'язання у сумі 318 791 грн (триста вісімнадцять тисяч сімсот дев'яносто одна грн.) та штрафної санкції у сумі 159 395 грн 50 коп. (сто п'ятдесят дев'ять тисяч триста дев'яносто п'ять грн. п'ятдесят коп.); №0001551402 в частині основного зобов'язання у сумі 290 414 грн (двісті дев'яносто тисяч чотириста чотирнадцять грн.) та штрафної санкції у сумі 72 603 грн 50 коп. (сімдесят дві тисячі шістсот три грн. п'ятдесят коп.); №0001561402 в частині основного зобов'язання у сумі 508 207 грн (п'ятсот вісім тисяч двісті сім грн. У решті позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 20.11.2018 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Проксімус" залишено без задоволення, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року у справі № 826/7677/17 - без змін.
Надалі, 11.11.2019 р. до Шостого апеляційного адміністративного суду від ТОВ «Проксімус» надійшла заява вх. № 40824 про перегляд постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2018 р. у справі № 826/7677/17 за нововиявленими обставинами, в якій заявник просить:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.03.2017 р. № 0001531402, №0001541402, №0001551402, №0001561402 в частині, що стосується донарахування відповідачем податку за основним зобов'язанням та штрафної санкції щодо господарських взаємовідносин між ТОВ «Проксімус» та ТОВ «Лейтер Плюс», ТОВ «Строй Кепітал Груп», а саме:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001531402 в частині на суму донарахування податку на додану вартість у сумі 635 813,00 грн та штрафної санкції - 317 906,50 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від № 0001541402 в частині на суму донарахування податку на прибуток у сумі 1 280 220,30 грн та штрафної санкції - 320 055,08 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001551402 в частині на суму донарахування податку на додану вартість у сумі 399 028,00 грн та штрафної санкції - 99 757,00 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001561402 в частині на суму донарахування податку на додану вартість у сумі 312 759,00 грн.
Обґрунтовуючи заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, заявник посилався на те, що ухвала Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18.04.2018 р. у справі № 357/3311/18, яка була покладена в основу постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2018 р. та слугувала підставою для відмови в частині позовних вимог, що стосується правової оцінки взаємовідносин між ТОВ «Проксімус» та ТОВ «Лейтер Плюс», ТОВ «Строй Кепітал Груп», скасована Київським апеляційним судом 09.10.2019 р.
Наведене, на думку, заявника, було підставою для перегляду постанови Київського апеляційного адміністративного суду в частині, що стосується донарахування відповідачем зобов'язань та штрафних санкцій щодо господарських взаємовідносин між ТОВ «Проксімус», ТОВ «Лейтер Плюс», ТОВ «Строй Кепітал».
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2020 в задоволенні заяви ТОВ «Проксімус» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року у справі № 826/7677/17 - відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 07.05.2020 ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2020 про відмову у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2018 у справі № 826/7677/17 скасовано. Справу направлено до Шостого апеляційного адміністративного суду на новий розгляд у частині розгляду заяви ТОВ «Проксімус» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2018.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2020 у задоволенні заяви ТОВ «Проксімус» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2018 відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 06.07.2021 касаційну скаргу ТОВ «Проксімус» залишено без задоволення, а ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2020 у справі № 826/7677/17 - без змін.
З вищевказаних обставин справи вбачається, що ППР від 22.03.2017 № 0001531402, № 0001541402, № 0001551402, № 0001561402 є такими, що визнані судовим рішенням, яке набрало законної сили 19.09.2018, частково протиправними та скасованими, а саме :
- ППР №0001541402 скасовано в частині основного зобов'язання у сумі 833 546 грн 68 коп. та штрафної санкції у сумі 208 386 грн 67 коп.;
- ППР №0001531402 - в частині основного зобов'язання у сумі 318 791 грн та штрафної санкції у сумі 159 395 грн 50 коп.;
- ППР №0001551402 - в частині основного зобов'язання у сумі 290 414 грн. та штрафної санкції у сумі 72 603 грн 50 коп.;
- ППР №0001561402 - в частині основного зобов'язання у сумі 508 207 грн.
У решті позову відмовлено.
У зв'язку з вищевикладеним, контролюючим органом з урахуванням висновків апеляційної інстанції прийнято було нові податкові повідомлення-рішення від 26.10.2018 №00013381402, №00013391402, №00013401402, №00013411402.
Не погоджуючись з правомірністю прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України.
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу.
Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно зі статтею 1 Закон «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
За змістом частин першої та другої статті 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу.
Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
За правилами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Згідно висновків акту перевірки від 24.02.2017 року №63/26-15-14-02-03/31355139 податковий орган дійшов висновку про безпідставність формування позивачем податкового кредиту та витрат по господарським взаємовідносинам з суб'єктами господарювання - ТОВ «ІНКОМ СТРОЙ», ТОВ «СТРОЙ КЕПІТАЛ ГРУП», ТОВ «Лейтер Плюс», ТОВ «НОРД ЛЮКС», ТОВ «ЛІКС ГРУП», ТОВ «КОМПАНІЯ «КАНІС ТРАНС СС», ПП «РВП-ПЛЮС», ТОВ «АВІГАРД», ТОВ «СЕМИКС», «АВТО БЕЗПЕКА», які на думку відповідача, не мають реального характеру.
На підставі викладених в акті перевірки висновків, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення - рішення від 22.03.2017 року №0001561402, яким позивачу визначено суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 820 966,00 грн.; №0001541402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 5 026 709,00 грн., з яких 4 021 367,00 грн. за основним платежем та 1 005 342,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0001531402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 431 906,00 грн., з яких 954 604,00 грн. за основним платежем та 477 302,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0001551402, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 314 109,00 грн., з яких 328 527,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.
Вважаючи вказані податкові повідомлення - рішення протиправними, у червні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Проксімус" звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання їх протиправними та скасування, за наслідками розгляду яких постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2017 року у справі № 826/7677/17 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Рішення суду умотивовано тим, що висновки акта перевірки є обґрунтованими, а тому збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та зменшення суми бюджетного відшкодування відповідно, є правомірним.
19 вересня 2018 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20.11.2018, рішення суду першої інстанції скасовано, позов Товариства задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 22 березня 2017 року №0001541402 в частині основного зобов'язання у сумі 833 546 грн 68 коп. (вісімсот тридцять три тисячі п'ятсот сорок шість грн шістдесят вісім коп.) та штрафної санкції у сумі 208 386 грн 67 коп. (двісті вісім тисяч триста вісімдесят шість грн. шістдесят сім коп.); №0001531402 в частині основного зобов'язання у сумі 318 791 грн (триста вісімнадцять тисяч сімсот дев'яносто одна грн.) та штрафної санкції у сумі 159 395 грн 50 коп. (сто п'ятдесят дев'ять тисяч триста дев'яносто п'ять грн. п'ятдесят коп.); №0001551402 в частині основного зобов'язання у сумі 290 414 грн (двісті дев'яносто тисяч чотириста чотирнадцять грн.) та штрафної санкції у сумі 72 603 грн 50 коп. (сімдесят дві тисячі шістсот три грн. п'ятдесят коп.); №0001561402 в частині основного зобов'язання у сумі 508 207 грн (п'ятсот вісім тисяч двісті сім грн. У решті позову відмовлено.
11.11.2019 р. до Шостого апеляційного адміністративного суду від ТОВ «Проксімус» надійшла заява вх. № 40824 про перегляд постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2018 р. у справі № 826/7677/17 за нововиявленими обставинами, в якій заявник просив скасувати податкові ППР, в частині, яка не скасована під час судового розгляду справи № № 826/7677/17, мотивуючи це тим, що ухвала Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18.04.2018 р. у справі № 357/3311/18, яка була покладена в основу постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2018 р. та слугувала підставою для відмови в частині позовних вимог, що стосується правової оцінки взаємовідносин між ТОВ «Проксімус» та ТОВ «Лейтер Плюс», ТОВ «Строй Кепітал Груп», ТОВ «Інкомстрой» скасована Київським апеляційним судом 09.10.2019 р.
Наведене, на думку, заявника, було підставою для перегляду постанови Київського апеляційного адміністративного суду в спірній частині.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2020 в задоволенні заяви ТОВ «Проксімус» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року у справі № 826/7677/17 - відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 07.05.2020 ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2020 про відмову у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2018 у справі № 826/7677/17 скасовано. Справу направлено до Шостого апеляційного адміністративного суду на новий розгляд у частині розгляду заяви ТОВ «Проксімус» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2018.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2020, яка залишена без змін ухвалою Верховного Суду від 06.07.2021, у задоволенні заяви ТОВ «Проксімус» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2018 відмовлено.
З вищевказаних обставин справи вбачається, що ППР від 22.03.2017 № 0001531402, № 0001541402, № 0001551402, № 0001561402 є такими, що визнані судовим рішенням, яке набрало законної сили 19.09.2018, частково протиправними та скасованими, а саме :
- ППР №0001541402 скасовано в частині основного зобов'язання у сумі 833 546 грн 68 коп. та штрафної санкції у сумі 208 386 грн 67 коп.;
- ППР №0001531402 - в частині основного зобов'язання у сумі 318 791 грн та штрафної санкції у сумі 159 395 грн 50 коп.;
- ППР №0001551402 - в частині основного зобов'язання у сумі 290 414 грн. та штрафної санкції у сумі 72 603 грн 50 коп.;
- ППР №0001561402 - в частині основного зобов'язання у сумі 508 207 грн.
У решті позову відмовлено.
У зв'язку з вищевикладеним, контролюючим органом з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції прийнято нові податкові повідомлення-рішення від 26.10.2018 №00013381402, №00013391402, №00013401402, №00013411402.
Отже, суд вказує, що податкові повідомлення - рішення від 22.03.2017 року №0001561402, №0001541402, №0001551402 були предметом судового розгляду в межах адміністративної справи № 826/7677/17, за наслідками розгляду яких прийнято судове рішення, що набрало законної сили 19.09.2018, яким податкові повідомлення - рішення від 22 березня 2017 року №0001541402, №0001531402 та №0001551402 скасовані частково, проте донарахування відповідачем податку по основним зобов?язанням та штрафної санкції щодо господарських взаємовідносин між ТОВ «Проксімус» та ТОВ «Лейтер Плюс», ТОВ «Строй Кепітал Груп» та ТОВ «Інкомстрой» визнані правомірними.
При цьому, Київський апеляційний адміністративний суд у своїй постанові від 19 вересня 2018 року у справі № 826/7677/17 вказав, що, згідно з показів свідка (директор ТОВ «ЛЕЙТЕР ПЛЮС», ТОВ «СТРОЙ КЕПІТАЛ») у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32015110080000006 від 20.05.2015 року, ОСОБА_1 не займався веденням фінансового - господарською діяльністю підприємств ТОВ "СТРОЙ КЕПІТАЛ ГРУП", ТОВ "ЛЕЙТЕР ПЛЮС". За наведених обставин надані позивачем первинні документи не можуть бути прийняті до уваги судом як такі, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Протокол допиту свідка є джерелом доказів, у розумінні статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, яке підлягає обов'язковій оцінці судом у сукупності, разом з іншими доказами, з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (стаття 90 Кодексу адміністративного судочинства України).
Зокрема, Верховний Суд у своїй постанові від 20 листопада 2018 року по справі №826/7677/17 не погодився з доводом касаційної скарги ТОВ "Проксімус", що оцінка протоколу судом апеляційної інстанції як джерела доказу є безпідставною, оскільки такий протокол має бути оцінений, з точки зору його належності (відношення до обставин справа), допустимості (отримання уповноваженими суб'єктами у спосіб та у порядку, встановлений законом), достовірності (відповідності фактам об'єктивної дійсності).
Крім того, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду зауважено, що ТОВ «Інком Строй», ТОВ «СТРОЙ КЕПІТАЛ ГРУП», ТОВ «ЛЕЙТЕР ПЛЮС» відповідно до протоколів огляду, відсутні за юридичними адресами та у цих товариств відсутні основні засоби, складські приміщення, виробничі потужності.
Отже, на підставі вищевказаних обставин, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновків, що позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод стосовно взаємовідносин позивача з контрагентами ТОВ «Інком Строй», ТОВ «СТРОЙ КЕПІТАЛ ГРУП», ТОВ «ЛЕЙТЕР ПЛЮС», відповідно при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в цій частині контролюючий орган діяв правомірно, у межах наданих йому повноважень.
Підстави звільнення від доказування визначені статтею 78 КАС України, відповідно до частини четвертої цієї статті обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.
Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.
Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.
Суть преюдиції полягає в неприпустимості ставлення під сумнів судового рішення, яке набрало законної сили, а також повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Конституцією України (статті 8, 129 та 147) гарантовано визнання та застосування в Україні принципу верховенства права. При цьому, загальновизнано, що його базовим елементом є принцип правової визначеності, який, крім іншого, означає стабільність та єдність судової практики, а також можливість відступу судом від своєї попередньої правової позиції лише за наявності вагомих підстав.
Виходячи з прецедентної практики Європейського суду, принцип правової визначеності передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
Отже, дана норма визначає преюдиційні підстави звільнення осіб, які беруть участь у справі, від доказування обставин з метою досягнення процесуальної економії - за наявності цих підстав у суду не буде необхідності досліджувати докази для встановлення певних обставин.
Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15.10.2019 по справі № 813/8801/14.
Враховуючи наведене, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2018 у справі № 826/7677/17 має преюдиціальне значення для вирішення цього спору. Відтак, встановлені у ній факти є безспірними та враховуються судом при наданні правової оцінки дійсних обставин справи.
Відповідно до пункту 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
За правилами підпункту 60.1.5 пункту 60.1 статті 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.
Наведені положення кореспондують приписам Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року № 1204 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок).
Так, підпунктом 4 пункту 1 розділу V Порядку передбачено, що податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, сума зменшення (збільшення) податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені в тому числі за порушення норм іншого законодавства, що визначені у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу.
Згідно з пунктом 5 розділу ІІ Порядку якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов'язання, зменшення (збільшення) суми податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафна (фінансова) санкція (штраф) та пеня в тому числі за порушення норм іншого законодавства, зазначені у податковому повідомленні-рішенні, зменшуються, то шляхом опрацювання інформації підрозділів правової роботи щодо прийнятих рішень за результатами розгляду скарг в адміністративному та/або судовому порядку складається податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, зменшену суму зменшення (збільшення) податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені в тому числі за порушення норм іншого законодавства.
Відповідно до пункту 3 розділу V Порядку у випадках, визначених підпунктами 2 і 4 пункту 1 цього розділу, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня отримання платником податків податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, суму зменшення (збільшення) податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені, в тому числі за порушення норм іншого законодавства.
За правилами пункту 7 розділу II Порядку податкові повідомлення-рішення згідно з пунктами 4-6 цього розділу складаються контролюючим органом, який склав попереднє податкове повідомлення-рішення, протягом 3 робочих днів з дня, що настає за днем отримання таким контролюючим органом рішення за результатами адміністративного, судового оскарження або іншого рішення про скасування раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення. При цьому у разі отримання вищезазначених рішень структурним підрозділом, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції контролюючого органу, або відповідальною особою, визначеною керівником (виконуючим його обов'язки, його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу для виконання таких функцій, забезпечується надання такого рішення структурному підрозділу, яким складалось попереднє податкове повідомлення-рішення, протягом 1 робочого дня, що настає за днем його отримання.
Зміст наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі якщо податкове повідомлення-рішення контролюючого органу про збільшення грошового зобов'язання оскаржено в судовому порядку, то таке зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. З дня набрання законної сили судовим рішенням про оскарження податкового повідомлення-рішення грошове зобов'язання (його частина) стає узгодженим, а у платника податку виникає податковий обов'язок самостійно погасити узгоджену суму протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
При цьому, податкове повідомлення-рішення, сума грошового зобов'язання за яким є зменшеною за рішенням суду, що набрало законної сили, вважається відкликаним, а податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, є рішенням, що складається на виконання вимог законодавства у зв'язку зі зменшенням судом суми грошового зобов'язання і не містить в собі нових підстав для визначення такого зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 813/3211/16 та від 25.06.2020 у справі № 804/15181/15.
Таким чином, оскарження податкових повідомлень-рішень від 22.03.2017 року №0001561402, №0001541402, №0001551402 в частині донарахувань відповідачем податку по основним зобов?язанням та штрафної санкції щодо господарських взаємовідносин між ТОВ «Проксімус» та ТОВ «Лейтер Плюс», ТОВ «Строй Кепітал Груп» та ТОВ «Інкомстрой» не є належним способом захисту, оскільки наступне скасування таких рішень не може призвести до відновлення права, про порушення якого вказує позивач.
Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15.08.2023 у справі №810/1807/16.
Крім того скасування ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.02.2020 у справі № 357/3311/18 не може слугувати новою підставою для задоволення позову про протиправність ППР від 22.03.2017 в оскаржуваній частині, оскільки Шостим апеляційним адміністративним судом вже надавалася оцінка вказаним ідентичним доводам позивача при розгляді його заяви вх. № 40824 про перегляд постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2018 р. у справі № 826/7677/17 за нововиявленими обставинами.
Зокрема, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2020, залишеною без змін ухвалою Верховного Суду від 06.07.2021, у задоволенні заяви ТОВ «Проксімус» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2018 відмовлено.
Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи наведене, ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2020, що залишена без змін ухвалою Верховного Суду від 06.07.2021, має преюдиціальне значення для вирішення цього спору. Відтак, встановлені у ній факти є безспірними та враховуються судом при наданні правової оцінки дійсних обставин справи.
Крім того, посилання позивача на нове судове рішення у вигляді ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.02.2020 у справі № 357/3311/18 є необгрунтованим, оскільки апеляційний суд у постанові від 19.09.2018 в частині висновків, що стосується донарахування відповідачем зобов'язань та штрафних санкцій щодо господарських взаємовідносин між ТОВ «Проксімус» та ТОВ «Лейтер Плюс», ТОВ «Строй Кепітал», виходив не тільки з доводів мотивувальної частини ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18.04.2018 у справі №357/3311/18, що скасована, а враховував надані сторонами в сукупності докази, що свідчать про безтоварність операцій. Лише факт скасування ухвали у справі №357/3311/18 не свідчить про товарність операцій з вказаними контрагентами.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 06 липня 2021 року у справі №826/7677/17, яка має преюдиційне значення для вирішення цієї справи.
Також, не приймається судом до уваги посилання позивача на постанову Верховного Суду, викладену у постанові від 11.04.2019 у справі № 357/3311/18, як на нову підставу для звернення до суду з позовом, оскільки касаційна скарга стосувалася скасування ухвали апеляційного суду про повернення апеляційної скарги на підставі ст.ст. 393, 394 КПК України у зв'язку з порушенням права касатора на доступ до правосуддя. Тобто, колегія суддів не досліджувала питання правомірності прийняття ППР від 22.03.2017 року №0001561402, №0001541402, №0001551402 в частині донарахувань відповідачем податку по основним зобов?язанням та штрафної санкції щодо господарських взаємовідносин між ТОВ «Проксімус» та ТОВ «Лейтер Плюс», ТОВ «Строй Кепітал Груп» та ТОВ «Інкомстрой».
При цьому, суд наголошує, що податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, є рішенням, що складається на виконання вимог законодавства у зв'язку зі зменшенням судом суми грошового зобов'язання і не містить в собі нових підстав для визначення такого зобов'язання.
Податкове повідомлення-рішення є формою реалізації податковим органом владних управлінських функцій щодо повідомлення платника податків про обов'язок сплати грошового зобов'язання. Водночас суб'єкт владних повноважень одночасно із прийняттям податкових повідомлень-рішень не завжди визначає нові грошові зобов'язання. Така ситуація виникає, зокрема, у разі прийняття податкового повідомлення-рішення на підставі судового рішення про часткове скасування збільшених грошових зобов'язань, яке набрало законної сили.
Аналізуючи норми підпункту 60.1.5 пункту 60.1, пункту 60.4 статті 60 ПК України, пункту 5 розділу ІІ Порядку № 1204 у їх системному взаємозв'язку Верховний Суд неодноразово (зокрема, але не виключно постанови від 07 грудня 2020 року у справі № 826/15527/17, від 12 серпня 2021 року у справі № 804/3114/16, від 27 вересня 2022 року у справі № 380/7694/20, від 21 вересня 2023 року у справі № 420/7190/22, від 08 лютого 2024 року у справі № 200/3119/21-а) вказував, що норми Податкового кодексу України хоча і передбачають направлення нового податкового повідомлення-рішення у випадку зменшення в судовому порядку суми грошового зобов'язання, однак, воно має інше юридичне значення та наслідки. Зокрема, на таке рішення не розповсюджується процедура узгодження грошового зобов'язання та/або виникнення права на його повторне оскарження.
Вказані правові висновки, зокрема, викладені у постанові від 14.01.2025 по справі №520/10284/23.
Податкове повідомлення-рішення прийняте в результаті судового оскарження попереднього (відкликаного) податкового повідомлення-рішення, що є заключним етапом процедури оскарження запровадженої процедури, встановленої Податковим кодексом України, та не може розглядатися окремо у відриві від усієї процедури, включаючи результати судового оскарження.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 06.09.2022 по справі № 640/10625/21.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про правомірність податкових повідомлень-рішень від 26.10.2018 № 00013381402, № 00013391402, № 00013401402, № 00013411402.
За визначенням частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Достатніми, у розумінні частини першої статті 76 КАС України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За змістом частини другої вищезазначеної правової норми процесуального закону, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Разом з тим частина перша статті 77 КАС України покладає на кожну сторону обов'язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на заявлені позивачем предмет та підставу позову, ураховуючи встановлені в ході розгляду справи обставини та висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 16.01.2024 у справі № 320/5689/18, суд доходить висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Належних та достатніх доказів, які б доводили обґрунтованість заявленого позову, суду не надано.
Інші доводи учасників справи не спростовують вищенаведених висновків суду.
Враховуючи висновки суду за наслідками вирішення справи, положення ст. ст. 139, 143 КАС України, у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.