ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"17" квітня 2026 р. справа № 300/8591/25
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Главач І.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Шкуропацька Марина Олександрівна (надалі, також - представниця позивача), звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (надалі, також - відповідач, ГУ ПФУ в Донецькій області), у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо непроведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 , на коефіцієнти у розмірі 1,197, у розмірі 1,0796, у розмірі 1,115, для забезпечення індексації пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, ОСОБА_1 в розмірі 10846,37 гривень, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 з 01.03.2023 року відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №?168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01.03.2024 року відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2024 № 185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році", на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 з 01.03.2025 року відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" та у зв'язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії починаючи з 01.03.2023 року.
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати на надання професійної правничої допомоги адвоката в розмірі 5000 гривень.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 з 08.05.2022 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" 09.07.2003 за № 1058-ІV (надалі, також - Закон № 1058-IV). Для обчислення розміру пенсії позивача при її призначенні відповідачем враховано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2019-2021 роки, в розмірі 10846,37 гривень. Як вказує позивач, ГУ ПФУ в Донецькій області протиправно не здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, розмір якого становить 10846,37 гривень, на коефіцієнт збільшення в розмірі 1,197 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 за № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" (надалі, також - Постанова № 168), починаючи з 01.03.2023, та на коефіцієнт збільшення в розмірі 1,0796 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 за № 185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" (надалі, також - Постанова № 185), починаючи з 01.03.2024, а лише встановлено щомісячну доплату до пенсії в розмірі 100 гривень та 100 гривень відповідно, а також на коефіцієнт збільшення в розмірі 1,115 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 за № 209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" (надалі, також - Постанова № 209), починаючи з 01.03.2025, натомість здійснивши індексацію пенсії із застосуванням пониженого коефіцієнту 1,046. Позивач звернув увагу на те, що норми частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV та положення Порядку № 124 регулюють одне і те ж коло відносин щодо щорічної індексації пенсійних виплат, при цьому вони суперечать один одному, тому необхідно керуватися приписами, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56), де сформульований правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. З наведених підстав просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с. 1-31).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.12.2025 даний позов залишено без руху. Визначено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків шляхом подання до суду позовної заяви, в необхідній кількості примірників, в якій уточнити зміст позовних вимог або обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, а також відомостей про місце знаходження оригіналів письмових доказів, долучених позивачем до позовної заяви (а.с. 33-37).
12.12.2025 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (а.с. 39-44).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 позов повернуто позивачу в частині заявлених позовних вимог про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області вчинити певні дії, зокрема щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, ОСОБА_1 в розмірі 10846,37 гривень, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 з 01.03.2023 року відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №?168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01.03.2024 року відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2024 № 185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році", на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 з 01.03.2025 року відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" та у зв'язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії починаючи з 01.03.2023 року в частині періоду з 01.03.2023 по 26.05.2025 (а.с. 45-54).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 продовжено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, викладених в ухвалі про залишення позовної заяви без руху (а.с. 56-57).
24.12.2025 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, в якій надано відомості щодо місцезнаходження оригіналів доказів, долучених до позовної заяви (а.с. 59-61).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с. 62-64).
20.01.2026 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У своєму відзиві відповідач вказує на те, що розмір пенсії позивача було визначено із розміру середньої заробітної плати за 2019-2021 роки і становить 10846,37 гривень, що перевищувало показники розмірів середньої заробітної плати, пенсії яких підлягали індексації у 2023 та 2024 роках, а тому позивачу нараховано доплату, відповідно до вимог Постанов КМУ. З 01.03.2025 проведено індексацію пенсії позивача, відповідно до положень пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України № 209, із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні в розмірі 1,046 (а.с. 66-104).
Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував на лікарняному з 19.01.2026 по 30.01.2026, у зв'язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк періоду непрацездатності.
26.02.2026 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, яким до матеріалів справи долучено докази понесення позивачем витрат на правову допомогу (а.с. 105-112).
Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 17.03.2026 по 20.03.2026 згідно наказу від 11.03.2026 № 19-В, у зв'язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.
Оскільки ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду позовна заява повернута позивачу в частині заявлених позовних вимог, то розгляд справи здійснюватиметься за такими позовними вимогами: "- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо непроведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 , на коефіцієнти у розмірі 1,197, у розмірі 1,0796, у розмірі 1,115, для забезпечення індексації пенсії; - зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, ОСОБА_1 в розмірі 10846,37 гривень, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №?168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2024 № 185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році", на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" та у зв'язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії починаючи з 27.05.2025 року.".
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 08.05.2022 року перебуває на обліку в Головному управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" 09.07.2003 за № 1058-ІV. Для обчислення розміру пенсії позивача при її призначенні відповідачем враховано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2019-2021 роки, в розмірі 10846,37 гривень, що не заперечується відповідачем.
23.09.2025 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Донецькій області із заявою щодо проведення належної індексації пенсії позивача та надання копій протоколів про перерахунок пенсії у зв'язку з індексацією (а.с. 22-24).
У відповідь на дану заяву Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надіслало позивачу лист від 30.09.2025 № 40154-40699/К-02/8-0500/25, в якому повідомило позивача, що оскільки кожного року під час проведення індексації розмір пенсії позивача перевищував розмір показника осучасненого заробітку для обчислення пенсії, то з огляду на це з 01.03.2023 на підставі пункту 6 Постанови КМУ № 168 позивачу було встановлено щомісячну доплату до пенсії в розмірі 100 грн, а з 01.03.2024 відповідно до пункту 3 Постанови КМУ № 185 - також доплату в розмірі 100 грн. З 01.03.2025 проведено індексацію пенсії позивача, відповідно до положень пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України № 209, із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні в розмірі 1,046 (а.с. 18-19).
Вважаючи, що відповідач протиправно відмовив йому у проведенні індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197, 1,0796 та 1,115 відповідно, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд встановив таке.
Суд, у відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи правову норму, яку слід застосувати до спірних правовідносин, зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України № 1058-IV від 09.07.2003 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності з 01.01.2004, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин.
За змістом пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-ІV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно абзацу 2 частини 1 статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" № 1282-XII (надалі, також - Закон № 1282-ХІІ) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії.
Частиною 5 статті 2 Закону № 1282-XII визначено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV.
Так, відповідно частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
Механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначено Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини 2 статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124.
Пунктом 1 Порядку № 124 встановлено, що він визначає механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (надалі, також - індексація, індексація пенсії).
За приписами абзацу 2 пункту 2 Порядку № 124 перерахунку підлягають пенсії, обчислені відповідно до Закону № 1058-IV.
Згідно пункту 4 Порядку № 124 коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається за такою формулою:
К= ((ЗСЦ + ЗСЗ) х 50% ) : 100% ) + 1,
де ЗСЦ - показник зростання споживчих цін за попередній рік (у відсотках);
ЗСЗ - показник зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (у відсотках), що визначається за такою формулою:
ЗСЗ = Псзп (1) : Псзп (2) х 100 % - 100 %,
де Псзп (1) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення;
Псзп (2) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду України для фінансування виплати пенсій у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування коефіцієнт щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, може бути збільшено, але він не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарних роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається щороку Кабінетом Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України. При цьому в разі відсутності даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, для визначення розміру коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком зазначеного коефіцієнта для підвищення пенсії відповідно до цього Порядку.
Перерахунок пенсій відповідно до цього Порядку проводиться щороку з 1 березня.
Отже, для перерахунку пенсії з метою індексації не застосований вказаний вище множник - Зс. Натомість у формулі перерахунку пенсії із зазначеною метою вказано показники зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні та споживчих цін за попередній рік (у відсотках).
Відповідно до пункту 5 Порядку № 124 у 2019 році перерахунок пенсій у зв'язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 01.10.2017 на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом 1 пункту 4 зазначеного Порядку.
Кожен наступний перерахунок у зв'язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Пенсії, які призначені відповідно до Закону та розмір яких не підвищено відповідно до пункту 4 цього Порядку, абзаців першого, другого цього пункту, з урахуванням абзаців першого, третього частини першої, частини другої статті 28, абзацу другого пункту 4-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону, пункту 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", а також з урахуванням щомісячної державної адресної допомоги до пенсії, що виплачується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян", щороку підвищуються за рішенням Кабінету Міністрів України в межах бюджету Пенсійного фонду України. Підвищення встановлюється в межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, і враховується під час подальших перерахунків пенсії.
Отже, відповідно до Порядку № 124 в 2019 році індексація пенсій відбулась шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався для обчислення пенсії станом на 01.10.2017, тобто за три попередні роки (2014-2016), розмір якої становив 3764,30 гривень.
Враховуючи вказане, цією постановою Уряду не передбачалось у 2019 році індексації пенсії пенсіонерів, яким пенсія була призначена в 2018 році, адже для обчислення розміру пенсії таких пенсіонерів враховувався показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2015-2017 роки. У подальшому Кабінет Міністрів України не змінив підходу до визначення кола пенсіонерів, пенсії яких підлягають перерахунку у зв'язку з щорічною індексацією, залишивши за основу показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався для обчислення пенсії станом на 01.10.2017, а Пенсійний Фонд України з 2020 року застосовує положення абзацу 2 пункту 5 Порядку № 124, здійснюючи кожний наступний перерахунок у зв'язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні.
Відповідно до пункту 6 Порядку № 124, під час перерахунку пенсій у зв'язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, призначених відповідно до Закону, застосовується величина оцінки одного року страхового стажу, визначена статтею 25 Закону на дату проведення перерахунку.
Під час перерахунку пенсій відповідно до цього Порядку враховуються суми доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, суми індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законодавством). Якщо внаслідок перерахунку розмір пенсії зменшується, пенсія перераховується під час наступного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Як слідує зі змісту листа відповідача від 30.09.2025 № 40154-40699/К-02/8-0500/25, ГУ ПФУ в Донецькій області при здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 в 2023-2025 роках, застосовувало показник середньої заробітної плати за 2019-2021 роки в розмірі 10846,37 гривень, як такий, що визначений в 2022 році, тобто в році призначення пенсії (а.с. 18-19).
Зважаючи на зміст відзиву ГУ ПФУ в Донецькій області, вказане призвело до того, що згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини 2 статті 42 Закону № 1058-ІV в 2023, 2024 і в 2025 роках пенсія (призначена) в 2022 році, не підлягала перерахунку при щорічній індексації, оскільки її обчислення відбувалося з урахуванням показників середньої заробітної плати відповідно 10846,37 гривень, який перевищує розмір показника середньої заробітної плати у значенні, 7405,03 гривень, 7994,47 гривень та 8913,83 гривень відповідно, що склалися під час індексації в 2023, в 2024 та 2025 роках.
Показники середнього заробітку за 2023-2025 роки утворилися шляхом множення коефіцієнтів підвищення (індексації) пенсій на усереднений показник середньої зарплати за 2014-2016 роки (3764,40 гривень), який встановлений абзацом першим пункту 5 Порядку № 124, починаючи із 2019 року. Із застосуванням таких коефіцієнтів, сума середнього заробітку, який враховується для обчислення пенсії в 2023-2025 роках встановлювався у розмірах 7405,03 гривень, 7994,47 гривень та 8913,83 гривень відповідно.
На виконання вимог вищезазначених норм у 2023-2025 роках прийнято постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 за № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", від 23.02.2024 за № 185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році", від 25.02.2025 за № 209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році".
Пунктом 1 постанови № 168 установлено, що з 1 березня 2023 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,197.
Пунктом 6 постанови № 168 установлено, що з 1 березня 2023 року до пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2022 р. включно, які не підвищуються з 1 березня 2023 року згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року за № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році" (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), щомісячну доплату до пенсії в розмірі 100 гривень, яка виплачується додатково до щомісячних доплат до пенсії, встановлених пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2021 року за № 127 "Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році" (Офіційний вісник України, 2021 р., № 17, ст. 679) та пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року за № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" (Офіційний вісник України, 2022 р., № 18, ст. 968), в межах максимального розміру пенсії, визначеного законом. Зазначені щомісячні доплати враховуються під час наступних перерахунків пенсії у зв'язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Крім цього, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" від 23.02.2024 за № 185 установлено, що з 1 березня 2024 року перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини 2 статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796.
Відповідно до підпункту 6 пункту 2 Постанови № 185 до пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2023 року включно, які не підвищуються з 1 березня 2024 року згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", встановлюється щомісячна доплата до пенсії в розмірі 100 гривень, яка виплачується додатково до щомісячних доплат до пенсії, встановлених пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2021 року № 127 "Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році", пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" та пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році, в межах максимального розміру пенсії, визначеного законом. Зазначені щомісячні доплати враховуються під час наступних перерахунків пенсії у зв'язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Пунктом 1 постанови № 209 установлено, що з 1 березня 2025 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,115.
Пунктом 6 частини 2 Постанови № 209 установлено, що з 1 березня 2025 р. з метою зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених у різні роки, пенсії, призначені відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2024 р. включно, які не підвищені згідно з пунктом 1 цієї постанови, перераховуються шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який використовувався для призначення/перерахунку їх пенсії, на коефіцієнт збільшення:
для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для призначення пенсії у 2021 році, - 1,0575;
для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для призначення пенсії у 2022 році, - 1,046;
для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для призначення пенсії у 2023 році, - 1,0345;
для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для призначення пенсії у 2024 році, - 1,023.
Перерахунок пенсій відповідно до цього підпункту проводиться із збереженням щомісячних доплат до пенсії, встановлених пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році", пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 року № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" і підпунктом 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 року № 185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році", в межах максимального розміру пенсії, визначеного Законом. Зазначені щомісячні доплати враховуються під час подальших перерахунків пенсії у зв'язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
У 2019 році під час індексації пенсій коефіцієнт збільшення становив 1,17, в 2020 році - 1,11, в 2021 році - 1,11, в 2022 році - 1,14, в 2023 році - 1,197, в 2024 році - 1,0796, в 2025 році - 1,115. Шляхом множення зазначеного показника на ці коефіцієнти й складається добуток в розмірі 8913,83 гривень (3764,40 гривень х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796 х 1,115 = 8913,83 гривень).
При цьому необхідно враховувати, що положення постанов Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 за № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році"; від 22.02.2021 за № 127 "Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році"; від 16.02.2022 за № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році"; від 24.02.2023 за № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", від 23.02.2024 за № 185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" та від 25.02.2025 за № 209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" щодо обмеження у проведенні індексацій мають явні ознаки протиправності, адже не відповідають нормам Закону № 1058-ІV, частиною другою статті 42 якого встановлено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Аналіз зазначеного дає підставу стверджувати, що у період з 2020 Кабінетом Міністрів України проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (індексація) відбувається не у спосіб та порядок, що передбачений частиною 2 статті 42 Закону № 1058-ІV, адже в ній немає згадки , що показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, фіксується для наступних перерахунків станом на 1 жовтня 2017 року.
Оскільки норми частини другої статті 42 Закону № 1058-ІV та положення Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-ІV, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 за № 124, регулюють одне і те ж коло відносин щодо індексації пенсійних виплат, при цьому суперечать один одному, тому необхідно керуватися приписами Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56), яка сформулювала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії і про який йдеться у статті 42 Закону № 1058-ІV, не є сталим. У кожної пенсії, призначеної та обчисленої відповідно до цього Закону, є "свій" показник середньої заробітної плати, який залежить від року призначення пенсії, і саме він має збільшуватись під час індексації.
Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 08.05.2022 року перебуває на обліку в Головному управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" 09.07.2003 за № 1058-ІV.
Страховий стаж позивача становить 41 рік 09 місяців 11 днів. Для обчислення розміру пенсії позивача при її призначенні відповідачем враховано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2019-2021 роки, в розмірі 10846,37 гривень, що підтверджується відповідачем у листі від 30.09.2025 № 40154-40699/К-02/8-0500/25 (а.с. 18-19).
На підставі правових норм Постанови № 168, Постанови № 185 та Постанови № 209 ОСОБА_1 , рішеннями Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області встановлено з 01.03.2023 доплату до пенсії 100,00 гривень на індексації, з 01.03.2024 доплату до пенсії 100,00 гривень на індексації. З 01.03.2025 проведено індексацію пенсії позивача, відповідно до положень пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України № 209, із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні в розмірі 1,046 (а.с. 18-19).
Суд вказує, що положення абзацу першого частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV, яким законодавець визначив, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Із наведеного слідує, що мова йде про показник середньої заробітної плати (доходу), який в кожному індивідуальному випадку враховується для обчислення пенсії, а отже про показник, який визначений на момент призначення пенсії при обчисленню розміру пенсії, або показник, який є останнім із актуальних для обчислення (в межах останніх трьох років, які передують індексації розміру пенсії).
Про аналогічне поняття "показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії" законодавець вказав і в абзаці другому частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV, у відповідності до якого показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У спірному випадку слід звернути увагу на пункт 4-5 Розділу XV "Прикінцевих положень" Закону № 1058-IV, якими визначено що збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який застосовується для обчислення пенсій, передбачене частиною другою статті 42 цього Закону, проводиться починаючи з 2021 року.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який застосовується для перерахунку пенсій, збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за рік, що передує року, в якому проводиться збільшення, порівняно з роком, що передує року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
В той же час абзацом першим частини 5 Порядку № 124 Уряд України визначив, що у 2019 році перерахунок пенсій у зв'язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку.
Системний аналіз коментованих норм свідчить, що Законом № 1058-IV, на відміну від частини 5 Порядку № 124, не введено поняття "показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року", який би мав застосовуватися для проведення індексації пенсії після 2021 року.
Відтак, визначене в абзаці 4 частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV положення про те, що "розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини", не стосується повноважень Уряду України фіксувати "показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на певну календарну дату", так як Законом № 1058-IV чітко визначено поняття, що такою величиною є "показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії".
Таким чином, положення Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року за № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", не узгоджені з приписами частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки по-різному визначають показник, який збільшується на відповідні коефіцієнти:
показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (за приписами Закону);
показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, станом на 01 жовтня 2017 року (за приписами Порядку).
Верховний Суд у постанові від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23 (провадження № К/990/23359/24) досліджуючи правовідносини, що є аналогічними до спірних правовідносин сформував такі правові висновки: "…40. Отже, абзац перший в сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку № 124 повинні застосовуватися у відповідності з частиною другою статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення.
41. В іншому випадку, відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
42. Повноваження суду не застосовувати нормативно-правовий акт у разі висновку про його суперечність Конституцій України закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту кореспондує з принципом верховенства права.
43. При цьому, дотримання принципу верховенства права можливе лише за умови застосування судами під час розгляду та вирішення справ законодавчого акта, який відповідає критерію "якості закону".
44. Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі нормативно-правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19).
45. У випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
46. Таким чином, при проведенні перерахунку пенсій, призначених у 2020 - 2023 роках згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у зв'язку з щорічною індексацією, збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, як це передбачено частиною другою статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Застосуванню також підлягають відповідні постанови Кабінету Міністрів України "Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році" від 22 лютого 2021 року № 127,"Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" від 16 лютого 2022 року № 118, "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" від 24 лютого 2023 року № 168.
47. Порядок № 124 підлягає застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
48. З огляду на визначення загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами застосування при проведенні індексації пенсій починаючи з 2020 року відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" положень пункту 5 Порядку № 124, є протиправним.
49. З врахуванням вищевикладеного, абзац 1 в сукупності з абзацом 2 пункту 5 Порядку № 124 повинні застосовуватися лише у відповідності з частиною другою статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення вказаної пенсії.
50. Застосовуючи наведені вище норми права, з урахуванням зазначених вище висновків Верховного Суду, колегія суддів констатує, що ГУ ПФУ, здійснюючи перерахунок пенсії позивачці на підставі частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", встановивши їй щомісячну доплату до пенсії в розмірі 135,00 грн у 2022 році та 100,00 грн у 2023 році, замість застосування коефіцієнта збільшення 1,14 та 1,197, відповідно до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії позивачки, діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства…".
Дана позиція була підтримана у постанові Верховного Суду від 16.04.2025 у справі № 200/5836/24 (провадження № К/990/4755/25).
З огляду на правові висновки Верховного Суду зі спірних відносин, суд доходить висновку, що бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо непроведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197, у розмірі 1,0796 та у розмірі 1,115 є протиправною.
Водночас суд зазначає, що дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Суд зауважує, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб'єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
При цьому, згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За приписами вказаної норми у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Отже, зобов'язання судовим рішенням суб'єкта владних повноважень до вчинення конкретних дій (прийняття конкретних рішень) можливе, за загальним правилом, лише за умови почергового встановлення судом двох обставин: позивач на момент звернення до відповідного суб'єкта владних повноважень забезпечив виконання всіх без винятку вимог закону для отримання конкретного рішення; зобов'язання суб'єкта владних повноважень розглянути повторно звернення позивача з урахуванням висновків суду є недоцільним (об'єктивно встановлено безальтернативність рішення суб'єкта владних повноважень, яке може бути прийняте за встановлених судом обставин у конкретній справі).
Відтак, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
Оскільки матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про відсутність можливості у відповідача прийняти обґрунтоване та законне рішення у формі, передбаченій чинним законодавством, а також враховуючи те, що призначення, перерахунок та виплата пенсії є дискреційними повноваженнями пенсійного органу, суд дійшов висновку, що з метою захисту порушеного права позивача слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке уповноважене вирішувати питання щодо перерахунку (індексації) пенсії позивача, шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески у відповідності до частини 2 статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за № 1058-IV, який враховується для обчислення пенсії на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197, відповідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" від 24.02.2023 за № 168, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" від 24.02.2024 за № 185, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 з 01.03.2025 відповідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" від 25.02.2025 за № 209 та у зв'язку із вказаним провести з 27.05.2025 перерахунок і виплату недоотриманих сум пенсії, з урахуванням виплачених сум.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про часткове обґрунтування заявлених позовних вимог, тому позов підлягає задоволенню частково.
Суд вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд користується повноваженнями, передбаченими частиною другою статті 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: самостійно визначає формулювання резолютивної частини рішення суду, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.
Щодо судових витрат суд звертає увагу на наступне.
Частина 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Документально підтвердженими судовими витратами в даній справі є витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 968,96 грн згідно квитанції до платіжної інструкції № 0798-8288-2227-3524 від 26.11.2025 (а.с. 13).
Як наслідок, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області підлягає стягненню частина сплаченого судового збору в розмірі 484,48 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Інші витрати, питання про розподіл яких може бути вирішено судом, відсутні.
Також позивачем у позовній заяві заявлено клопотання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу.
Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Судом встановлено, що клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу заявлено позивачем у позовній заяві, а отже таку вимогу подано з дотриманням строків, передбачених частиною 7 статті 139 КАС України.
Розглянувши вказану вимогу позивача, суд зазначає наступне.
Так, положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; 4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; 5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; 7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; 9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв'язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Згідно положень частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до положень пунктів 1, 5 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
За змістом статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до частин 3-4 статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
З аналізу положень статті 134 КАС України встановлено, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині 5 статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частинами 6, 7 статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Так, до матеріалів справи позивачем для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано наступні копії документів: договір про надання правової допомоги № 21/11/25-СК від 21.11.2025 року, додаткову угоду № 1 від 21.11.2025 до договору про надання правової допомоги № 21/11/25-СК від 21.11.2025 року, акт наданих послуг від 21.11.2025 року та копія платіжної інструкції № @2PL550618 від 06.02.2026 (а.с. 107-110).
Відповідно до положень договору про надання правової допомоги № 21/11/25-СК від 21.11.2025 року, ОСОБА_1 та адвокат Шкуропацька М.О. уклали цей договір про надання правової допомоги щодо захисту інтересів клієнта в порядку, передбаченому законом. За змістом пункту 7.1 даного договору, адвокат має право на отримання гонорару у зв'язку з виконанням доручення клієнта у порядку, встановленому договором. Гонорар полягає в оплаті послуг адвоката з виконання доручення. Розмір гонорару за кожен вид наданих послуг визначається сторонами у додаткових угодах, які є невід'ємною частиною такого договору. Відповідно до пункту 7.2 договору, клієнт сплачує передоплату в розмірі 100% суми гонорару на користь адвоката в якості оплати послуг адвоката з виконання доручення, визначеного у відповідній додатковій угоді протягом 10 календарних днів після підписання договору та акту наданих послуг (а.с. 108-109).
За змістом пункту 1 додаткової угоди до договору про надання правничої допомоги № 21/11/25-СК від 21.11.2025 року, сторони домовились, що додаткова угода визначає, що правова допомога за договором про надання правової допомоги надається виконавцем, зокрема в адміністративній справі до ГУ ПФУ в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_2 , на коєфіцієнти у розмірі 1,197, у розмірі 1,0796 та у розмірі 1,115 для забезпечення індексації пенсії та зобов'язання вчинити відповідні дії щодо проведення такого перерахунку (а.с. 110).
Відповідно до пункту 2 додаткової угоди до договору про надання правничої допомоги № 21/11/25-СК від 21.11.2025 року, сторони домовились, що вартість послуг виконавця з представництва інтересів замовника в суді першої інстанції складає 5000 грн (п'ять тисяч гривень), що включає складання та подання позовної заяви до суду, супровід справи в суді за умови, що такий розгляд буде проведений без виклику сторін. У випадку розгляду справи з викликом сторін, вартість участі виконавця у одному судовому засіданні, незалежно від його тривалості складає 700 грн, та оплачується клієнтом окремо по завершенню розгляду справи в суді першої інстанції. Підпунктом 2.2 передбачено, що кінцевий перелік послуг (детальний опис), їх обсяг визначаються в акті виконаних робіт (наданих послуг), який укладається та підписується сторонами за результатом наданих послуг (а.с. 110).
Згідно акту наданих послуг від 21.11.2025, адвокат Шкуропацька М.О. з однієї сторони та ОСОБА_1 з іншої сторони, склали цей Акт про надання правничої допомоги про наступне:
Адвокат виконав, а клієнт прийняв роботи, щодо надання правової допомоги (складання та подання позовної заяви до суду, супровід заяви в суді без участі в судових засіданнях) в суді першої інстанції. Відповідно до чинного законодавства в разі фіксованої суми вартості професійної правничої допомоги детальний опис виконаних робіт адвокатом не наводиться (зворотна сторона а.с. 110).
Загальна вартість наданих послуг становить 5000 гривень. Клієнт не має претензій стосовно якості, строків виконання та об'єму виконаних робіт (зворотна сторона а.с. 110).
Також до документів, що підтверджують понесення позивачем витрат на правову допомогу додано платіжну інструкцію № @2PL550618 від 06.02.2026, відповідно до змісту якої від ОСОБА_1 на банківський рахунок ОСОБА_3 перераховано грошові кошти в сумі 5000,00 грн. Призначення платежу - сплата адвокатських послуг за договором № 26/11/25-СК від 26.11.2025, угода 1 від 26.11.2025, ОСОБА_1 (а.с. 107).
Заперечень щодо розміру витрат на правничу допомогу від відповідача не надійшло.
Верховний Суд у постанові від 01 вересня 2022 року у справі № 640/16093/21 вказав, що в будь-якому випадку, суд зобов'язаний перевірити докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, їх вартість, з огляду на положення частини четвертої статті 134 КАС України, згідно з якою для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи (частина п'ята статті 134 КАС України).
Частиною 9 статті 139 КАС України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Системний аналіз наведених вище норм права дає підстави вважати, що на підтвердження понесення витрат на правову допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об'ємів робіт, їх кількості та видів.
Крім того, відповідно до частин 2, 3 статті 30 Закону № 5076-VI порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Вказана правова позиція викладена у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду у від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
При вирішенні питання стосовно розподілу витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвоката, суд враховує те, що розгляд цієї справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи. Представниця позивача, адвокат Шкуропацька М.О. в межах даної справи здійснювала подання позовної заяви, заяв про усунення недоліків та клопотання про долучення доказів.
Водночас, положеннями додаткової угоди № 1 до договору про надання правничої допомоги № 21/11/25-СК від 21.11.2025 та акту наданих послуг передбачено надання адвокатом позивачу правової допомоги, а саме складання позовної заяви та подання цієї заяви до суду, а також супровід справи в суді без участі в судових засіданнях на загальну вартість 5000,00 грн. Суд звертає увагу позивача, що жодним з наданих документів не конкретизовано, що саме слід розуміти під поняттям "супровід справи в суді без участі в судових засіданнях". Таким чином, в суду відсутні підстави для висновку про належність підтвердження витрат на супровід справи в суді без участі в судових засіданнях без належної конкретизації змісту та обсягу наданої послуги. Крім того, суд звертає увагу на те, що підписання акту наданих послуг відбулося між сторонами 21.11.2025, тобто до подання позовної заяви до суду, у зв'язку з чим до акту включено неіснуючі на той момент витрати, оскільки станом на 21.11.2025 у провадженні Івано-Франківського окружного адміністративного суду відповідна справа була відсутня, з огляду на що жодних дій задля супроводу справи у суді представниця позивача вчинити не могла. Крім того, суд звертає увагу позивача, що акт наданих послуг підписується вже після надання послуг, проте, за обставинами даної справи, акт про надання послуг підписано ще до моменту їх фактичного надання.
Суд зазначає, що зважаючи на відсутність розрахунку кожної складової витрат на правничу допомогу, неможливо встановити яка сума коштів закладена у дії адвоката щодо супроводу справи в суді першої інстації, а яка сума передбачена до сплати за подання до суду позовної заяви.
Водночас, матеріалами справи підтверджується подання представницею позивача позовної заяви, заяв про усунення недоліків та клопотання про долучення доказів, що суд вважає за необхідне визначити вартістю 1000,00 грн
Таким чином, матеріалами справи підтверджено понесення позивачем витрат на правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн.
Зважаючи на відсутність заперечень відповідача, беручи до уваги положення частини 6 КАС України, суд робить висновок про те, що обґрунтованими є заявлені представником позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн.
Суд відмічає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 за № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 за № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України від 23.01.2014, заява № 19336/04, пункт 268). У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.2002 у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заяви представниці позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а саме на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правову допомогу адвоката в сумі 1000,00 грн.
Інші витрати, питання про розподіл яких може бути вирішено судом, відсутні.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо непроведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197, у розмірі 1,0796 та у розмірі 1,115.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке уповноважене вирішувати питання щодо перерахунку (індексації) пенсії ОСОБА_1 , шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески у відповідності до частини 2 статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за № 1058-IV, який враховується для обчислення пенсії на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 відповідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" від 24.02.2023 за № 168, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" від 24.02.2024 за № 185, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 відповідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" від 25.02.2025 за № 209 та у зв'язку із вказаним провести з 27.05.2025 перерахунок і виплату недоотриманих сум пенсії, з урахуванням виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, пл. Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, Краматорський район, Донецька область, 84122) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) частину сплаченого судового збору в розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 (сорок вісім) копійок.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, пл. Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, Краматорський район, Донецька область, 84122) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 (нуль) копійок.
Копію рішення надіслати представниці позивача та відповідачу через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, пл. Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, Краматорський район, Донецька область, 84122).
Суддя Главач І.А.