ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"17" квітня 2026 р. справа № 300/182/26
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Микитюку Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії
Представник ОСОБА_1 звернувся в суд із позовною заявою до військової частини Військової частини НОМЕР_1 в якій просив:
- визнати протиправними дії Відповідача, щодо застосування розміру прожиткового мінімуму встановленого на 01 січня 2018 років для визначення розміру окладу ОСОБА_1 в період військової служби з 28.02.2022 року по 19.05.2025 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплати недоотримане грошове забезпечення громадянину ОСОБА_1 з урахуванням встановленого прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2022 року за період з 01 січня 2022 по грудень 2022 року включно, з урахуванням встановленого прожиткового встановленого станом на 01 січня 2023 року за період з січня 2023 року по грудень 2023 року включно, з урахуванням встановленого прожиткового встановленого станом на 01 січня 2024 року за період з січня 2024 року по грудень 2024 року включно, з урахуванням встановленого прожиткового встановленого станом на 01 січня 2025 року за період з січня 2025 року по 19.05.2025 року включно;
- визнати протиправними дії Відповідача, щодо застосування розміру прожиткового мінімуму встановленого на 01 січня 2018 років для визначення розміру матеріальної допомоги та допомоги для оздоровлення ОСОБА_1 в період військової служби з 28.02.2022 року по 19.05.2025 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплати недоотримане грошове забезпечення громадянину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , недоотриману матеріальну допомогу та допомогу на оздоровлення за період військової служби, з урахуванням висновків Суду;
- визнати протиправними дії відповідача, щодо застосування розміру прожиткового мінімуму встановленого на 01 січня 2018 років для визначення розміру компенсації за невикористані щорічної відпустки: за 2022 рік - 20 днів, за 2024 рік - 15 днів, за 2025 рік - 30 днів та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2023 рік - 14 днів, за 2024 рік - 14 днів, за 2025 рік - 14 днів ОСОБА_1 в період військової служби з 28.02.2022 року по 19.05.2025 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплати недоотримане грошове забезпечення громадянину ОСОБА_1 компенсацію за невикористані відпустки, а саме: з урахуванням встановленого прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2022 року за 20 днів невикористаної відпустки, з урахуванням встановленого прожиткового встановленого станом на 01 січня 2023 року за 14 днів невикористаної відпустки, з урахуванням встановленого прожиткового встановленого станом на 01 січня 2024 року за 29 днів невикористаної відпустки, з урахуванням встановленого прожиткового встановленого станом на 01 січня 2025 року за 44 дня невикористаної відпустки.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.01.2025 відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідач військова частина НОМЕР_1 подала до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із пропущенням строку звернення до адміністративного суду. В обґрунтування клопотання представника відповідача зазначив, що ОСОБА_1 проходив військову службу в період з 28.02.2025 по 19.05.2025. Вважає, що з дня отримання грошового забезпечення особою, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів, у тому числі й щодо розміру нарахування та виплати грошового забезпечення. Звернув увагу, що позивачу під час проходження військової служби було відомо про те, яким чином та з урахуванням яких критеріїв розраховувалося йому грошове забезпечення, проте він звернувся до суду лише після звільнення з військової служби. Тому, просив суд позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без розгляду.
Розглянувши заявлене клопотання, дослідивши матеріали справи, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом спірних правовідносин у даній справі є нарахування та виплата позивачу грошового забезпечення у належному розмірі за період з 28.02.2022 по 19.05.2025.
Таким чином, спір щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення у належному розмірі, пов'язаний з недотриманням законодавства про оплату праці.
Відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин") у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, у постанові від 21.03.2025 по справі №460/21394/23 дійшов висновків, що якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин").
Як вбачається із позовної заяви розрахунковий лист відповідачем ОСОБА_1 не було надано, а про порушені права позивач дізнався в усному порядку звернувшись на гарячу лінію 17.10.2025.
Таким чином, з урахуванням положень КЗпП України, відлік строку звернення до суду з даним позовом розпочався з моменту отримання усної інформації про нараховане грошове забезпечення.
Вказане узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 21.03.2025 по справі №460/21394/23.
Крім цього, суд звертає увагу відповідача на те, що Верховний Суд в ухвалі від 23 липня 2024 року по справі №990/233/23, зазначив: "На підставі документів, які є у справі, та беручи до уваги пояснення сторін, суд з'ясував, що позивач не отримувала письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені їй при звільненні, як це передбачено у статті 116 КЗпП України.
Водночас, відлік строку для звернення до суду з позовом про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, у розумінні статті 233 КЗпП України (у редакції, викладеній згідно із Законом № 2352-IX), пов'язується саме з днем одержання ним (працівником) письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні відповідно до статті 116 КЗпП України.
Варто зауважити також, що стаття 116 КЗпП України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 2352-IX, теж покладала на "роботодавця" обов'язок у письмовій формі повідомити про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, перед виплатою зазначених сум.
З уваги на наведені міркування суд вважає, що позаяк позивач, як встановлено у справі, не отримала (при звільненні) письмового повідомлення ВРП про суми, нараховані та виплачені їй при звільненні відповідно до приписів статті 116 КЗпП України, то для неї відлік строку для звернення до суду з позовом про виплату всіх сум, що належать їй при звільненні, яким суд трактує цей позов не починався, відповідно не може бути пропущений".
Доказів отримання позивачем при звільненні письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні відповідно до приписів статті 116 КЗпП України, відповідачем не надано.
Отже, в задоволенні клопотання відповідача про залишення без розгляду позовної заяви у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду слід відмовити.
Враховуючи вищенаведене, керуючись статтями 122, 123, 240, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
в задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 від 01.02.2026 про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Сторонам ухвалу надіслати через підсистему "Електронний суд".
Ухвала, окремо від рішення суду, не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя /підпис/ Микитюк Р.В