Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/1507/26
Провадження № 2/711/1482/26
17 квітня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого - судді Скляренко В.М.
при секретарі: Півень С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, -
Представник акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» (скорочене найменування - АТ «А-БАНК») - Шкапенко О.В., який діє на підставі довіреності №22908652-К-Н-О від 23.01.2024р., - звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «А-БАНК» заборгованість за кредитним договором №АВН0СТ155101760276141760 від 12.10.2025р. в розмірі 19 620,12 грн.
В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що відповідач порушив умови укладеного між сторонами кредитного договору, оскільки допустив прострочення повернення кредитних коштів, внаслідок чого за нього утворилась заборгованість, яка станом на 19.02.2026р. становить 19 620,12 грн. і складається з наступних сум: тіло кредиту - 15 000 грн.; проценти за користування кредитом - 4 459,77 грн., пеня - 160,35 грн.
Згідно статтей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
У порушення зазначених умов договору відповідачка зобов'язання за договором належним чином не виконала.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
А тому, просить стягнути із ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором №АВН0СТ155101760276141760 від 12.10.2025р. в загальній сумі 19 620,12 грн. та судовий збір в розмірі 2 662,40 грн.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.02.2026 року відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В судове засідання представник позивача не з'явився, не повідомивши суд про причину неявки, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений в установленому законом порядку. Разом з тим, в додатку до позовної заяви позивачем подано письмове клопотання про розгляд справи у відсутність представника, в якому він одночасно вказує, що не заперечує проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення.
В судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з'явився, не повідомивши суд про причину неявки, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомленим в установленому законом порядку - шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання, які повернулися на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Також відповідач повідомлявся шляхом направлення судових повісток про виклик до суду на контактний номер телефону у мобільному застосунку «Viber» та на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 (документи доставлені 23.02.2026 та 24.03.2026), а також шляхом розміщення оголошення на веб-порталі «Судова влада України».
Отже, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки, внаслідок чого на підставі ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК судом прийнято рішення про заочний розгляд справи.
Дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини і відповідні їм правовідносини.
02.10.2025р. відповідачем підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку /а.с. 17-17-зв.б./ та Заяву про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком /а.с. 25-26/.
12.10.2025р. відповідачем підписано Заяву про надання послуги «Швидка готівка» №АВН0СТ155101760276141760 від 12.10.2025р. /а.с. 18-19/, Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил банківських послуг в АТ «А-Банк» /а.с. 17/ та Паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка» /а.с. 15/.
На підставі заяви відповідача №АВН0СТ155101760276141760 від 12.10.2025р. про надання послуги «Швидка готівка» позивачем було надано відповідачу кредит в розмірі 15 000 грн. шляхом зарахування відповідної суми коштів на поточний рахунок відповідача, що підтверджується відповідним меморіальним ордером від 12.10.2025р. /а.с. 22, 22-зв.б./.
Заява №АВН0СТ155101760276141760 від 12.10.2025р. підписана від імені відповідача електронним підписом за допомогою відкритого ключа, використання якого було погоджено відповідною заявою від 02.10.2025 /а.с. 18-19/.
За змістом заяви №АВН0СТ155101760276141760 від 12.10.2025р. визначено наступні умови надання кредиту: сума кредиту - 15 000 грн.; строк кредиту - 60 місяців зі строком повернення до 11.10.2030р. включно; процентна ставка (фіксована) - 85% на рік; розмір щомісячного платежу (платіж рівними частинами, ануїтет) - 1 097,92 грн.; загальна вартість кредиту - 65 393,63 грн.
Аналогічні умови кредитування зазначені у паспорті споживчого кредиту та таблиці обчислення загальної вартості кредиту, з якими відповідач був ознайомлений в день складання заяви №АВН0СТ155101760276141760 від 12.10.2025р. /а.с. 15, 19-зв.б.-20/.
Згідно виписки про рух коштів по кредиту №АВН0СТ155101760276141760 за період з 12.10.2025р. по 19.02.2026р. відповідач не здійснював жодних платежів на погашення кредитної заборгованості, внаслідок чого станом на 19.02.2026р. за відповідачем обчислюється заборгованість в сумі 19 620,12 грн. /а.с. 23, 23-24/.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованість відповідача в сумі 19 620,12грн. складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 15 000 грн., відсотків за користування кредитними коштами в сумі 4 459,77 грн., які нараховані за період з 12.10.2025р. по 19.02.2026р., пені - 160,35 грн. /а.с. 21 зв.б./.
Оскільки відповідач в добровільному порядку не погоджується повернути заборгованість, обчислену позивачем, то останній звернувся до суду з даним позовом.
Таким чином, спір між сторонами виник із зобов'язальних відносин, що регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та Закону України №1734-VIII від 15.11.2016 «Про споживче кредитування» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №1734). При цьому згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Надаючи оцінку позовним вимогам в контексті обставин спірних правовідносин суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статтей 626, 628 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною першою статті 638 ЦК встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 638 ЦК договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За частиною першою статті 640 ЦК договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена (а. 2 ч. 1, ч. 3 ст. 641 ЦК).
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону №1734 до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.
Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з ч. 3 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» (а. 2 ч. 2 ст. 9 Закону №1734).
Інформація, що надається кредитодавцем споживачу, зазначена у ч. 2 ст. 9 Закону №1734 передбачена у частині третій статті 9 цього Закону.
Споживач зобов'язаний надати кредитодавцю підтвердження про ознайомлення з інформацією, надання якої передбачено частинами другою та третьою цієї статті, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) ч. 6 ст. 9 Закону №1734).
Згідно ч. 1 ст. 14 Закону №1734 договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ст. 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК).
За матеріалами справи судом встановлено, що на підставі заяви відповідач №АВН0СТ155101760276141760 від 12.10.2025р. йому було надано кредитні кошти позивачем в розмірі 15 000 грн. шляхом зарахування відповідної суми коштів на поточний рахунок відповідача, що підтверджується відповідним меморіальним ордером.
Статтею 509 ЦК визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтями 12, 13, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Наявні в матеріалах справи докази дають підстави вважати доведеними аргументи позивача, що відповідачем було отримано кредитні кошти на умовах та в порядку, що зазначені у кредитному договорі №АВН0СТ155101760276141760 від 12.10.2025р. і він користувався кредитними коштами. Також по обставинам спірних правовідносин судом встановлено, що відповідачем допущене порушення його зобов'язання в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, внаслідок чого за ним станом на 19.02.2026р. (останній день нарахованих кредитором процентів) за ним обчислювалась заборгованість в загальному розмірі 19 620,12 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту в розмірі 15 000 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами в сумі 4 459,77 грн., пеня в сумі 160,35 грн. /а.с. 21 зв.б./.
Враховуючи ту обставину, що в порушення умов кредитного договору №АВН0СТ155101760276141760 від 12.10.2025р відповідач фактично отримані та використані кошти у добровільному порядку та у строки, передбачені договором, не повертає, а зокрема не сплачує тіло кредиту та відсотки, чим порушує умови договору, то позовні вимоги про стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором, яка складається із заборгованості за тілом кредиту (основний борг) - 15 000 грн., заборгованості за процентами - 4 459,77 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення на загальну суму 19 459,77 грн.
При цьому, варто звернути увагу, що, відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, внаслідок чого, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України відповідачкою не надано суду будь-яких заперечень проти позовних вимог та не повідомлено про обставини, які б спростували правомірність заявлених позивачем вимог та встановлені судом обставин спірних правовідносин.
Що стосується позовних вимог позивача в частині стягнення із відповідачки пені (неустойки) - в розмірі 160,35 грн., то слід зазначити наступне.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-IX) доповнено, серед іншого, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України пунктом 18.
Зокрема, наразі вказаним пунктом визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Також, вказаним пунктом установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Оскільки неустойка за невиконання грошового зобов'язання в розмірі 160,35 грн. нарахована відповідачу в період дії в Україні воєнного стану, тобто в період коли відповідач є звільненим від сплати такої неустойки, підстав для її стягнення із відповідача на користь позивача немає.
За таких підстав позовні вимоги позивача підлягають до часткового задоволення на суму 19 459,77 грн.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що судові витрати по справі складаються із судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду в сумі 2662,40 грн. /а.с. 1/.
Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення часткового, то на підставі ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України до стягнення із відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 2 640,57 грн. (пропорційно до задоволених позовних вимог із розрахунку: 2 662,40 грн. /сума плаченого судового збору/ х 99,18% /відсоток на який задоволено позовні вимоги/ = 2 640,57 грн.).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 11-13, 81, 83, 89, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» (код ЄДРПОУ 14360080; юридична адреса: вул. Батумська, буд. 11, м. Дніпро, 49074; рах. № НОМЕР_2 , МФО №307770) заборгованість за кредитним договором №АВН0СТ155101760276141760 від 12.10.2025р. в загальній сумі 19 459,77 грн. та судовий збір в розмірі 2 640,57 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складений 17.04.2026 року.
Головуючий: В.М. Скляренко