Провадження № 1-кс/359/483/2026
Справа № 359/3460/26
Іменем України
14 квітня 2026 року м. Бориспіль
Слідчий суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 , за участі секретаря - ОСОБА_2 , представника потерпілої - ОСОБА_3 , прокурора - ОСОБА_4 , з повною технічною фіксацією, розглянувши скаргу ОСОБА_5 , від імені та в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_3 , на постанову слідчого слідчого відділу Бориспільського районного управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_6 від 10.03.2026 про закриття кримінального провадження №12024111100002225 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України,-
29.03.2026 в системі «Електронний суд» представником ОСОБА_5 - адвокатом ОСОБА_3 до Бориспільського міськрайонного суду Київської області була подана скарга на постанову слідчого Бориспільського РУП ГУ НП в Київській області від 10.03.2026 про закриття кримінального провадження №12024111100002225 з проханням скасувати вказану постанову як незаконну, зазначивши, що потерпілій ОСОБА_5 така постанова не направлялася, а тому її зміст та підстави прийнятого рішення будуть проаналізовані після її надання органом досудового слідства та ознайомлення із кримінальним провадженням.
14.04.2026 після ознайомлення з матеріалами кримінального провадження №12024111100002225 від 16.11.2024 року, представником ОСОБА_5 - адвокатом ОСОБА_7 було подане доповнення до скарги, за змістом якого адвокат зазначає, що досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженніздійснювалося неповно та упереджено, із врахуванням переважно обставин, вигідних ОСОБА_8 , та ігноруванням інших доказів, у тому числі показань потерпілої та свідків.
Зокрема вказує, що первинне закриття провадження від 29.05.2024 року було здійснене після допиту ОСОБА_8 та двох свідків, які є його працівниками, без належної оцінки інших доказів. Після відкриття провадження 16.11.2024 року слідча ОСОБА_6 , не провівши слідчих дій, у той же день змінила правову кваліфікацію з ч.4 ст.186 КК України на ст.356 КК України, яка, на думку скаржника, не відповідає обставинам справи. Надалі слідча двічі приймала рішення про закриття провадження, які скасовувалися.
Скаржник вказує, що вказівки прокурорів виконувалися вибірково або не виконувалися взагалі, зокрема щодо отримання тимчасового доступу до матеріалів іншого кримінального провадження №...0191, яке, на його думку, містить суттєві для розслідування відомості та у якому ОСОБА_8 надавав суперечливі пояснення щодо обставин подій 16.05.2024 року. Також вказує, що на місці події були встановлені камери відеоспостереження, наявність яких безпідставно заперечується слідчим у постанові.
Також зазначає, що поза увагою слідчого залишилася зацікавленість свідків обвинувачення ОСОБА_9 , які є працівниками ОСОБА_8 та відсутність підтвердження їх свідчень неупередженими особами.
Крім того, у скарзі ставиться під сумнів аудіозапис, наданий ОСОБА_8 , зокрема через невідповідність технічних характеристик пристрою, на якому він збережений. Представник ОСОБА_10 звертає увагу на ідентичність тексту розшифровки аудіозапису аналогічній роздруківці, що міститься в протоколу огляду в іншому кримінальному провадженні, що, на думку скаржника, свідчить про неналежність та недопустимість такого доказу.
Скаржник також вказує, що слідством не надано оцінки показанням свідка ОСОБА_11 та іншим доказам, які підтверджують позицію потерпілої.
На думку адвоката, за наявності доказів, що свідчать про можливу причетність ОСОБА_8 до вчинення кримінального правопорушення, закриття провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України є передчасним та необґрунтованим.
Під час розгляду скарги слідчим суддею адвокат ОСОБА_3 скаргу підтримав,просив задовольнити з урахуванням поданих доповнень.
Прокурор Бориспільської окружної прокуратури ОСОБА_4 зі скаргою не погодився, вважає, що досудовим розслідуванням не встановлено ознак вчинення жодного кримінального правопорушення, що усі докази зібрані та проаналізовані слідчим в оскаржуваній постанові.
Слідчий у кримінальному провадженні на розгляд скарги не з'явився.
Заслухавши пояснення представника заявника, думку прокурора, дослідивши матеріали скарги, а також надані органом досудового розслідування матеріали кримінального провадження № 12024111100002225, слідчий суддя вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Строк звернення зі скаргою заявником не порушений.
Встановлено, що слідчим відділом Бориспільського РУП ГУ НП в Київській області здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024111100002225 від 16.11.2024 року за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.186 КК України.
Так, ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду від 25.10.2024 у справі №359/11282/24 зобов'язано уповноважених осіб Бориспільського РУП ГУ НП в Київські області внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за заявою ОСОБА_5 від 16.10.2024 про вчинення кримінального правопорушення за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.186 КК України.
16.11.2024 слідчим відділом Бориспільського РУП ГУ НП в Київській області на виконання ухвали слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду від 25.10.2024 (справа №359/11282/24) зареєстровано кримінальне провадження №12024111100002225 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, та розпочато досудове розслідування.
Встановлено, що 10 березня 2026 року слідчим СВ Бориспільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_6 винесено постанову про закриття кримінального провадження №12024111100002225 від 16.11.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення.
З постанови слідчого вбачається, що під час досудового розслідування допитано потерпілу, свідків та ОСОБА_8 , а також досліджено інші матеріали кримінального провадження.
Потерпіла ОСОБА_5 зазначила, що під час конфлікту 16.05.2024 року ОСОБА_8 вирвав у неї з рук мобільний телефон та в подальшому кинув його на землю, внаслідок чого телефон було пошкоджено.
Разом із тим свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 безпосереднього моменту заволодіння телефоном не бачили та повідомили про відповідні обставини зі слів потерпілої, хоча підтвердили наявність конфлікту та факт пошкодження телефону.
Водночас свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , які були присутні на початку конфлікту, а також сам ОСОБА_8 пояснили, що мобільний телефон було піднято ним із землі помилково, після чого він одразу, усвідомивши, що телефон йому не належить, добровільно передав його потерпілій, не маючи наміру заволодіти чужим майном.
З аудіозапису конфлікту, вилученого з мобільного телефону ОСОБА_8 , слідством встановлено, що між сторонами мав місце словесний конфлікт, під час якого ОСОБА_8 отримав у руки телефон та повернув його потерпілій, пояснивши, що помилково вважав його своїм.
Також встановлено, що на місці події відсутні камери відеоспостереження, а працівники поліції, які прибули за викликом, отримали повідомлення лише про спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , без заяв щодо заволодіння телефоном.
Оцінивши зібрані докази, слідчий дійшла висновку, що у діях ОСОБА_8 відсутній умисел на протиправне заволодіння чужим майном та корисливий мотив, як обов'язкові ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, оскільки телефон було повернуто потерпілій одразу на місці події.
У зв'язку з цим кримінальне провадження закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є, зокрема, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності, а жодна невинувата особа не була обвинувачена.
Згідно з вимогами ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, органом досудового розслідування допитано потерпілу, свідків події, у тому числі осіб, які безпосередньо були присутні на місці конфлікту, а також особу, щодо якої подавалася заява про вчинення кримінального правопорушення. Крім того, проведено огляд технічного пристрою та досліджено аудіозапис події.
За результатами оцінки зібраних доказів слідчим встановлено, що частина свідків не була очевидцями моменту можливого заволодіння майном та повідомляла про відповідні обставини зі слів потерпілої. Водночас інші свідки, які були присутні під час початку конфлікту, а також сама особа, щодо якої подано заяву, послідовно зазначали, що мобільний телефон було піднято з землі помилково та одразу повернуто потерпілій після з'ясування належності.
Дані обставини узгоджуються з відомостями, отриманими під час дослідження аудіозапису події, з якого вбачається наявність словесного конфлікту та факт повернення мобільного телефону потерпілій.
Слідчий суддя враховує, що відповідно до ст. 110 КПК України процесуальні рішення слідчого, прокурора приймаються у формі постанови, яка повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.
Оскаржувана постанова містить виклад обставин кримінального провадження, аналіз зібраних доказів та мотиви прийнятого рішення, що свідчить про дотримання встановлених законом вимог до її змісту.
Оцінивши наведені у скарзі доводи, слідчий суддя приходить до висновку, що вони зводяться до незгоди з оцінкою доказів, наданою слідчим, та пропонують інше тлумачення обставин події, однак самі по собі не спростовують висновків досудового розслідування щодо відсутності в діях ОСОБА_8 умислу на протиправне заволодіння чужим майном та корисливого мотиву як обов'язкових ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
В цьому зв'язку слідчий суддя враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06 грудня 2018 року у справі №718/642/16-к та від 21 жовтня 2021 року у справі № 596/1688/18, відповідно до яких обов'язковою ознакою складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 КК України, є наявність у діях особи прямого умислу на протиправне заволодіння чужим майном та корисливого мотиву, спрямованого на обернення такого майна на власну користь. Відсутність цих ознак виключає наявність складу злочину.
Верховний Суд також зазначив, що саме по собі вилучення чи перебування майна у фактичному володінні особи не свідчить про вчинення грабежу, якщо не встановлено наміру розпорядитися таким майном як власним, а також що за результатами оцінки доказів відповідно до ст. 94 КПК України, у разі недоведеності суб'єктивної сторони кримінального правопорушення прийняття рішення про відсутність складу злочину є правомірним.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, свідки, які були присутні на початку конфлікту, а також сам ОСОБА_8 послідовно зазначали, що мобільний телефон було піднято ним із землі, після чого, одразу усвідомивши, що телефон йому не належить, він повернув його потерпілій. Дані обставини узгоджуються з відомостями аудіозапису конфлікту, з якого вбачається факт повернення телефону на місці події.
При цьому будь-яких об'єктивних даних, які б свідчили про намір ОСОБА_8 розпорядитися зазначеним майном на власну користь, приховати його або утримувати протягом тривалого часу, матеріали кримінального провадження не містять. Навпаки, встановлено короткочасність фактичного володіння телефоном та його негайне повернення потерпілій.
За таких обставин, навіть з урахуванням доводів потерпілої щодо способу отримання телефону ОСОБА_8 , встановлені під час досудового розслідування факти не свідчать про наявність у його діях корисливого мотиву та прямого умислу на протиправне заволодіння чужим майном у розумінні ст. 186 КК України.
Крім того, аналіз зібраних доказів у їх сукупності, у тому числі з урахуванням позиції потерпілої щодо умисного пошкодження її мобільного телефону, не дає підстав для висновку про наявність у діях ОСОБА_8 ознак будь-якого іншого кримінального правопорушення, з огляду на відсутність даних про заподіяння істотної шкоди майну потерпілої.
Отже, висновок слідчого про відсутність у діях ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення відповідає фактичним обставинам кримінального провадження та узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, тоді як доводи скарги не спростовують правильності такої правової оцінки.
З урахуванням наведеного, слідчий суддя доходить висновку, що досудове розслідування проведено в межах наданих повноважень, зібрані докази оцінено з дотриманням вимог ст. 94 КПК України, а постанова про закриття кримінального провадження відповідає вимогам ст. 110 КПК України, є законною та обґрунтованою.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що підстав для скасування постанови слідчого не вбачається, у зв'язку з чим скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст.2, 7, 32, 303-307,309, 376 Кримінального процесуального кодексу України, -
У задоволенні скарги ОСОБА_5 , від імені та в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_3 про скасування постанови слідчого відділу Бориспільського районного управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_6 від 10.03.2026 про закриття кримінального провадження №12024111100002225 від 16.11.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, відмовити
Повний текст ухвали буде виготовлений і проголошений 17.04.2026 о 09.15 год.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_17