Справа № 357/20016/25
Провадження № 2/357/554/26
17 квітня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі - головуючий суддя Цуранов А.Ю., при секретарі Козубенко Я.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,
У грудні 2025 року від представника ТДВ «Страхова група «Оберіг» до суду надійшла вищевказана позовна заява, в якій позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь страхове відшкодування в порядку регресу в сумі 15 499,80 грн, інфляційні втрати в сумі 1 279,08 грн, пеню в розмірі 2 346,99 грн, 3% річних в сумі 269,34 грн, витрати на правничу допомогу в розмірі 7 300 грн та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
В обґрунтування позову вказано, що 26.08.2024 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів CITROEN BERLINGO, державний номер НОМЕР_1 , та Skoda Fabia Аmbition, державний номер НОМЕР_2 . В судовому порядку відповідача було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 та ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Позивач, на виконання полісу страхування №EP-217657623, на підставі заяви про виплату страхового відшкодування з метою відшкодування шкоди третій особі за пошкодження транспортного засобу Skoda Fabia Аmbition, державний номер НОМЕР_2 , здійснив виплату відповідного страхового відшкодування в сумі 20 247 грн. З огляду на самовільне залишення відповідачем місця ДТП, позивач отримав право на компенсацію виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано на розгляд судді Цуранову А.Ю.
12.12.2025 ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи 17.02.2025.
15.12.2025 на адресу суду надійшла заява представника позивача з проханням задовольнити вимоги в повному обсязі та розглядати справу без участі представника позивача, проти заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився повторно, про розгляд справи повідомлявся належним чином за адресою зареєстрованого місця проживання, відзив (заперечення) на позов чи будь-які інші заяви (клопотання) від сторони відповідача до суду не надходили, тому суд ухвалив провести по справі заочний розгляд відповідно до ст. 280 ЦПК України.
В силу вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд перейшов до стадії ухвалення рішення.
Судом встановлено наступне.
26.08.2024 о 16:38 год. в м. Біла Церква по вул. Січневого прориву буд. 216А, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Citroen н.з. НОМЕР_3 під час руху заднім ходом не скористався за допомогою до сторонніх осіб, проявив неуважність, внаслідок чого скоїв наїзд на припаркований позаду транспортний засіб Skoda Fabia н.з. НОМЕР_4 , власник ОСОБА_2 , що призвело до пошкодження транспортних засобів, та залишив місце пригоди.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06.09.2024 у справі № 357/12575/24 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 124, 122-4 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн.
Вказана постанова набрала законної сили 17.09.2024.
Станом на дату настання страхового випадку цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Citroen н.з. НОМЕР_3 , була застрахована у ТДВ «СГ «Оберіг» на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-217657623.
18.09.2024 власник пошкодженого автомобіля марки Skoda Fabia н.з. НОМЕР_4 , ОСОБА_2 звернувся до ТДВ «СГ «Оберіг» із заявою на виплату страхового відшкодування, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
На підставі акта огляду КТЗ від 03.09.2024, ремонтної калькуляції № 51996 від 11.09.2024 та страхового акту № 51996/1 від 24.09.2024, ТДВ «СГ «Оберіг» виплатило ОСОБА_2 страхове відшкодування в розмірі 20 247 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції № 10503 від 24.09.2024.
26.05.2025 позивачем на адресу ОСОБА_1 направлено вимогу про виплату грошових коштів за вихідним № 51996/1.
При вирішенні справи суд зазначає наступне.
Згідно із пунктом 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав для виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
За правилом ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно із ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно з п.п. «в» п. 38.1.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов: до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що з вини ОСОБА_1 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої транспортний засіб Skoda Fabia н.з. НОМЕР_4 , отримав пошкодження, які компенсовані власнику пошкодженого автомобіля позивачем у розмірі 20 247 грн на підставі поліса, тому з урахуванням залишення відповідачем місця дорожньо-транспортної пригоди, позивач має право на компенсацію виплаченої суми.
Щодо стягнення інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
У постанові Верховного Суду від 16.10.2019 у справі №452/3519/15 (провадження №61-14973св18) зазначено, що правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов'язанням.
У постанові від 25.09.2019 у справі №757/26834/15-ц (провадження №61-23871св18) Верховний Суд зазначив, що оскільки за своєю правовою природою зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування є грошовим, до спірних правовідносин слід застосовувати положення статті 625 ЦК України щодо стягнення зі страхової компанії трьох відсотків річних від простроченої суми та інфляційних втрат. У постанові ВС від 30.10.2019 у справі №200/4309/14-ц (провадження №61-23763св18) також зазначено, що інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання здійснюється незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Таким чином, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Наведені позивачем нарахування інфляційних втрат, пені та 3 % річних перевірено судом, відповідачем вказане нарахування не спростовано згідно з положеннями статей 76-81 ЦПК України.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заявлених у позові грошових сум.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження судових витрат понесених позивачем представником позивача надано копії наступних документів: договір від 16.07.2025 про надання професійної правничої допомоги, укладений між товариством з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» та ФОП Адвокатом Войціховським Антоном Віталійовичем; акт від 27.11.2025 прийому-передачі наданих послуг до договору про надання професійної правничої допомоги від 16.07.2025; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю; довіреність.
З наданих документів вбачається, що позивачем в межах даного спору понесено витрати на правничу допомогу на суму 7 300 грн, в тому числі: 1 460 грн (1 год.) - ознайомлення та аналіз документів; 730 грн (0,5 год.) - консультація; 4 380 грн (3 год.) - складання позовної заяви; 730 грн (0,5 год.) - підготовка додатків.
Враховуючи предмет позову, обсяг матеріалів справи, співмірність складності справи із наданими адвокатом послугами, враховуючи відсутність обґрунтованого клопотання про зменшення витрат на правову допомогу від відповідача, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 7 300 грн правничої допомоги, а також сплачений за подачу позову судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 268, 280-282, 273, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» страхове відшкодування в порядку регресу в розмірі 20 247 грн, інфляційні втрати в розмірі 324,90 грн, пеню в розмірі 2 854,55 грн, 3% річних у розмірі 276,25 грн, витрати на правничу допомогу в розмірі 7 300 грн та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Позивач Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», адреса: вул. Васильківська, буд. 14, м. Київ, код ЄДРПОУ: 39433769.
Відповідач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його підписання. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його підписання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя А. Ю. Цуранов