Єдиний унікальний номер № 285/1154/19
Провадження № 1-кп/0285/61/26
17 квітня 2026 року м. Звягель
Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Звягель кримінальне провадження № 285/1154/19 (№ 420180600360000293, 42019060360000099, 62023240020001104) за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Червоноармійськ Червоноармійського району Житомирської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407, ч. 5 ст. 407 КК України,
Прокурор заявив клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_4 . Клопотання мотивував тим, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень за які передбачено покарання у виді позбавлення волі, систематично не з'являється на виклики в судові засідання.
Обвинувачений заперечив проти задоволення клопотання прокурора.
Оглянувши матеріали кримінального провадження, вивчивши клопотання прокурора, суд приходить до наступного висновку.
Маючи статус обвинуваченого з моменту передання обвинувального акту до суду, відповідно до п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України, ОСОБА_4 зобов'язаний прибути за викликом до суду, а у разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь про це повідомити.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого національним законодавством України передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Крім того, слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Суд бере до уваги, що розгляд справи не розпочався, обвинувачений систематично не з'являється на виклики в судові засідання, суспільну небезпечність вчинення кримінального правопорушення, що він може вчинити повторне кримінальне правопорушення, про що свідчить наявність в провадженні суду трох кримінальних проваджень за якими ОСОБА_4 обвинувачується за ст. 407 КК України.
Підстав обрати запобіжний захід обвинуваченому, який не пов'язаний з триманням під вартою на час розгляду клопотання - не має. Ризики, які зазначені в клопотанні існують і залишаються актуальними та вони виключають можливість обрання більш м'якого запобіжного заходу.
З огляду на наведене клопотання прокурора є таким, що підлягає задоволенню.
Згідно ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 27, 42, 107, 318, 335, 369 - 372 КПК України, суд
Обрати обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів до 15.06.2026 включно.
Ухвала може буту оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Головуючий: