Справа № 567/471/26
Провадження №2-а/567/4/26
17 квітня 2026 рокум. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя - Назарук В.А.
при секретарі - Гічиновська Я.В.
з участю
позивача ОСОБА_1
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №3 Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області Лялика І.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - інспектор сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №3 Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області Лялик Іван Петрович, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та закриття провадження у справі
встановив:
в Острозький районний суд Рівненської області з позовом до Головного управління Національної поліції в Рівненській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕНА №6795459 від 09.03.2026 та закриття справи про адміністративне правопорушення звернувся ОСОБА_1 .
В обґрунтування позову зазначив, що постановою інспектора ВП №3 Рівненського РУП ГНУП в Рівненській області Лялика І.П. серії ЕНА №6795459 від 09.03.2026 його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.121-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2550 грн.
Вказує, що дана постанова мотивована тим, що 07.03.2026 о 03 год. 51 хв. він керував автомобілем BMW X5 із незаконно встановленим номерним знаком Збройних Сил України 2240В1, який зареєстровано на іноземній реєстрації LPT 815, чим порушив п.2.9 в Правил дорожнього руху.
Вважає постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності незаконною, посилаючись на те, що даним автомобілем не керував та водієм не був.
Ухвалою суду від 26.03.2026 відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити у спрощеному порядку з викликом сторін, та задоволено клопотання позивача про виклик в судове засідання свідка, визначено строки для подання письмових заяв по суті справи. Зазначеною ухвалою строк для подання відзиву та пояснення третьої особи, з врахуванням положень ч.1 ст.286 КАС України, за якими адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі, було визначено до 06.04.2026.
У визначений строк відповідач відзиву на позов не подав.
Ухвалою суду від 17.04.2026, постановленою без оформлення окремого документу, судом було поновлено пропущений третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору строк для подання пояснення по справі.
В зазначеному поясненні третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору просить відмовити в позові, зазначаючи про те, що факт зупинки ним разом з іншим працівником поліції автомобіля під керуванням позивача було зафіксовано нагрудним відеореєстратором, він та інший працівник поліції Ковалюк під час роз'їзду з автомобілем під керуванням позивача безпосередньо бачили, що автомобілем керував саме позивач, який в подальшому пересів на пасажирське сидіння і який відразу після зупинки транспортного засобу не заперечував, що він був водієм транспортного засобу, зазначивши, що помінявся місцем з товаришем і лише після телефонної розмови став заперечувати, що саме він керував транспортним засобом, зазначаючи, що водій автомобіля пішов пити каву на АЗС.
Суд, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в їх сукупності, приходить до наступних висновків.
В судовому засіданні встановлено, що постановою інспектора сектору реагування патрульної поліції ВП №3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області Лялика І.П. серії ЕНА №6795459 від 09.03.2026, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.121-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2550 грн.
Постанова мотивована тим, що 07.03.2026 о 03 год. 51 хв. в м.Острог по вул.Соборна ОСОБА_1 керував автомобілем BMW X53 із незаконно встановленим номерним знаком Збройних Сил України 2240В1, який зареєстровано на іноземній реєстрації LPT 815, чим порушив п.2.9 в Правил дорожнього руху.
Згідно ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовано це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення регламентований главою 22 КУпАП.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Згідно з ч.1, 2 ст.222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, які полягають, зокрема, у порушенні правил дорожнього руху, відповідальність за які передбачена ч.2 ст.121-3 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.121-3 КУпАП, належить до компетенції органів Національної поліції. Працівники органів поліції, які мають спеціальні звання поліції, мають право накладати адміністративні стягнення та розглядають справи про адміністративні правопорушення від імені цих органів.
Відповідно до ст.283 КУпАП, постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
У своїй позовній заяві та в поясненнях у справі ОСОБА_1 вказує на те, що 07.03.2026 автомобілем BMW X53 із незаконно встановленим номерним знаком Збройних Сил України 2240В1, який зареєстровано на іноземній реєстрації LPT 815 не керував, оскільки перебував в стані алкогольного сп'яніння та попросив керувати автомобілем свого знайомого ОСОБА_2 , який на той час перебував на риболовлі в с.Новомалин Рівненського району.
Водночас, в судовому засіданні підтвердив, що автомобіль фактично перебуває в його користуванні та зазначив, що саме він встановив на автомобіль номерний знак Збройних Сил України НОМЕР_1 , хоча автомобіль зареєстровано на іноземній реєстрації з номером LPT 815.
Зазначив, що 07.03.2026 в нічний час автомобілем керував ОСОБА_2 , він сидів позаду водія, а ще один військовослужбовець, прізвища якого він не знає, також перебував на задньому сидінні автомобіля, та коли автомобіль зупинили працівники поліції, то ОСОБА_2 пересів на праве пасажирське сидіння.
Пояснив, що працівники поліції пропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння після зупинки транспортного засобу біля АЗС ОККО, але він від такого огляду відмовився, оскільки водієм не був. Зазначив, що працівниками поліції щодо нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
Позивач на уточнююче запитання щодо невідповідності його показань про те, що водій транспортного засобу після його зупинки пішов на АЗС ОККО пити каву, а той час як на дослідженому відеозаписі зафіксовано, що ОСОБА_2 під час спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 весь час перебував в декількох метрах від них, зазначив, що під час зупинки транспортного засобу спав та не зорієнтувався в ситуації.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - інспектор сектору реагування патрульної поліції ВП №3 Рівненського РУП Головного управління Національної поліції в Рівненській області Лялик І.П. з приводу пояснень позивача зазначив, що на АЗС ОККО, яке добре проглядалось з місця зупинки транспортного засобу, жодних сторонніх осіб не було.
Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердив пояснення позивача, зазначивши, що не пам'ятає коли саме мали місце ці події.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За правилами ч.5 ст.160 КАС України, право оскаржити рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень мають особи, права, свободи та інтереси яких відповідні рішення, дії чи бездіяльність порушують.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об'єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.
Згідно ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов'язана, по-перше, встановити склад правопорушення, яким, відповідно до статті 9 КУпАП, є протиправна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).
Згідно ст.251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" визначається Правилами дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306.
Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
За пунктом 1.3. ПДР України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно до п.1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством, а відповідно до п.2.9.в Правил передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що:
?не належить цьому засобу;
?не відповідає вимогам стандартів;
?закріплений не в установленому для цього місці;
?закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м;
?неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий;
Позивачем не оспорюється факт встановлення на автомобілі номерного знаку Збройних Сил України 2240В1, в той час як автомобіль зареєстровано на іноземній реєстрації з номером LPT 815. При цьому, позивач визнає, що сам вчинив дії по заміні номерного знаку транспортного засобу.
Частиною 2 статті 121-3 КУпАП встановлено відповідальність за керування або експлуатацію транспортного засобу із незаконно встановленими номерними знаками Збройних Сил України, Національної гвардії України, Національної поліції України, Державної прикордонної служби України, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації або дипломатичних представництв, консульств та інших міжнародних організацій, які користуються повним та частковим імунітетом.
Зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що ОСОБА_1 допущено керування транспортним засобом із незаконно встановленими номерним знаком Збройних Сил України.
Статтею 9 КУпАП закріплено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченими ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
В силу положень ч.1 ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч.1 ст.75 КАС України, достовірним є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а ч.1, 2 ст.76 КАС України передбачає, що достатнім є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та суд вирішує питання про достатність доказів відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Положення цього Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.
У письмовому поясненні третя особа без самостійних вимог на предмет спору, як на доказ обставин вчинення правопорушення покликається на винесену постанову у справі про адміністративне правопорушення, долучений відеозапис.
При цьому, постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не можна вважати беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Однак, з відеозапису, доданого до письмових пояснень на позовну заяву, вбачається, що автомобіль BMW X53 з реєстраційним номером НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 рухався в м.Острог по вул.Соборна Рівненської області. При цьому, на вказаному відеозаписі відображена інформація про те, що ОСОБА_1 відразу після зупинки транспортного засобу визнавав, що саме він ним керував, а в подальшому зазначав, що водій транспортного засобу пішов на АЗС пити каву, в той час, як ОСОБА_2 , якого позивач зазначає як водія транспортного засобу, весь час стояв поряд з ним і не зазначав поліцейським, що він був водієм транспортного засобу.
Таким чином, факт вчинення позивачем порушення ПДР України підтверджено належними доказами.
При цьому, суд вважає, що оскарження ОСОБА_1 постанови у справі про адміністративне правопорушення направлено на уникнення відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Крім цього, при вирішенні справи суд оцінює показання свідка ОСОБА_2 , як такі, що направлені на уникнення відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП.
При вирішенні справи суд надає перевагу наданому відеозапису, зважаючи на положення ч.1 ст.40 Закону України "Про Національну поліцію", за яким поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні літальні апарати та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп'яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото-і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.2 ст.121-3 КУпАП, і накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Приписами ст.129 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, задекларовано, що основними засадами судочинства, серед іншого, є змагальність та забезпечення доведеності вини.
Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.
Враховуючи вищевказані вимоги та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (п.45 Рішення ЄСПЛ у справі "Бочаров проти України" від 17.06.2011; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі "Огороднік проти України" від 05.05.2015; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі "Єрохін проти України" від 15.02.2013).
В судовому засіданні встановлено, що під час винесення постанови відносно ОСОБА_1 працівником поліції були дотримані норми чинного законодавства, які гарантують особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, право на об'єктивний та справедливий розгляд справи.
На підставі викладеного, беручи до уваги встановлені під час судового розгляду справи обставини та докази, суд приходить до висновку, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення та винесенні оскаржуваної постанови було дотримано вимоги КУпАП.
Згідно ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд приходить до висновку, що приймаючи оскаржувану постанову в справі про адміністративне правопорушення, посадовою особою її було мотивовано та дотримано встановленого законом порядку її винесення, поліцейським при її винесенні було зібрано відповідні докази, що підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121-3, КУпАП, а тому в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.
Згідно з ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
В судовому засіданні встановлено, що позиція позивача щодо відсутності в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121-3 КУпАП нічим не доведена, на відео, долученому до відзиву на позов зафіксовано факт вчинення ним зазначеного правопорушення, поліцейським при винесенні рішення про притягнення до адміністративної відповідальності позивача дотримані положення КУпАП, а тому суд вважає, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121-3 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу винесена правомірно, а тому її слід залишити без змін, а позовну заяву без задоволення.
На підставі ст.222, 258, 265-2, 283, 284, 287, 293 КУпАП, керуючись ст.9, 246, 250, 268, 286 КАС України
вирішив:
в позові ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Рівненській області про скасування постанови серії ЕНА №6795459 від 09.03.2026 у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та закриття провадження у справі відмовити.
Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - інспектор сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №3 Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області Лялик Іван Петрович (місцезнаходження: м.Острог, пр.Незалежності, 48 Рівненської області),
відповідач - Головне управління Національної поліції в Рівненській області (місцезнаходження: м.Рівне, вул.Хвильового, 2, код ЄДРПОУ 40108761).
Повне рішення складено 17.04.2026.
Суддя Острозького районного судуНазарук В.А.