Справа № 561/205/26
іменем України
17 квітня 2026 року с-ще Зарічне
Зарічненський районний суд Рівненської області у складі:
головуючого судді Дідика А. В.,
при секретарі Левчук І. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Підстава позову(позиція позивача). Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором №2974775 від 25.09.2020 в розмірі 42640,00 грн., а також понесені судові витрати, що складаються з судового збору в розмірі 2662,40 грн. та 16 000,00 грн. витрат на правову допомогу. В обгрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що 25.09.2020 між ТОВ «Авентус України» та ОСОБА_1 за допомогою ІКС Кредитодавця через веб-сайт Кредитодавця або мобільний застосунок “CreditPlus», який є сукупністю інформаційно-комунікаційних систем Кредитодавця, в рамках якого реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено Договір про споживчий кредит/Кредитний договір №2974775. Відповідно до умов договору, ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» взяло на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 13 000,00 грн; строк користування кредитними коштами - 360 днів, та складається з періоду 30 днів, від дати видачу кредиту, коли застосовується знижена процентна ставка 0,57% в день та стандартна процентна ставка 1,90 % в день після 30 днів за умови неповернення суми кредиту у 30 денний строк.
ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов'язання за кредитним договором виконало повністю, однак відповідач свої зобов'язання належним чином не виконував, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.
30.06.2021 року між ТОВ “Авентус Україна» та ТОВ “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір №30062021 відповідно до якого було викуплено права вимоги за кредитним договором №2974775.
23.05.2024 року було укладено договір №23/05/24 відповідно до якого ТОВ “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів» відступило на користь ТОВ “Факторинг Партнерс» право вимоги за кредитним договором №2974775.
Однак, на сьогоднішній день заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування коштами не сплачуються, у зв'язку з чим загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за договором №2974775 від 25.09.2020 року становить 42640,00 грн., яка складається з заборгованості за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) 13 000,00 грн; заборгованості за нарахованими процентами 29640,00 грн. Представник позивача в судове засідання не з'явився, в позовній заяві просить розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, проти ухвалення заочного рішення в разі неявки в судове засідання відповідача не заперечує.
На адресу суду представником позивача 06.04.2026 року подано відповідь на відзив відповідача у якому позивач з метою спростування твердження відповідачки про дію договору упродовж 30 днів, вказує, що відповідач ініціював пролонгацію строку кредитування шляхом сплати відсотків 24.10.2020 року та 21.11.2020 року, що на підставі п. 4.1.,4.2, 4.3 кредитного договору спричинило його продовження до 90 днів, після чого відсотки нараховувались на підставі п. 3.1 Договору (на 90 днів). Відповідно представник позивача просив позов задовольнити у повному обсязі. Ураховуючи принцип стандарту доказування - “баланс вірогідностей», оскільки, на його думку, відповідачка не заперечила факту пролонгації кредитного договору.
Позиція відповідача. Відповідачка ОСОБА_1 належним чином повідомлявся про час і місце розгляду справи., зокрема на 31.03.2026 року та 17.04.2026 року рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення повернулися на адресу суду з відміткою «вручено».
Подала на адресу суду 27.03.2026 року відзив на позовну заяву за змістом якого визнала вимоги частково на суму 11271,00 грн. з урахуванням раніше сплачених коштів у рахунок погашення заборгованості. Заперечила позицію позивача щодо пролонгації кредитного договору. Просила задовольнити позовні вимоги частково.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.
Ухвалою судді від 04.03.2026 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження на 31.03.2026 року. за клопотанням представника позивача від 31.03.2026 року розгляд справи відкладався на 17.04.2026 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені певні обставини.
З договору №2974775 про надання споживчого кредиту від 25.092020 року вбачається, що такий підписаний позичальницею електронним підписом одноразовим ідентифікатором А311202 від 25.09.2020 року 18:29:15.
З наданої інформації ТОВ “Фінансова компанія “Контрактовий дім» від 06.02.2026 року вих №20142 вбачається, що на підставі 25.09.2020 18:31 було успішно переказано на картковий рахунок відповідачки, зазначений у п. 2.1 Кредитного договору суму 13000,00 грн. А також, за відомостями ТОВ “Авентус Україна», вих. № 1577/26-Е від 09.02.2026 року для ОСОБА_1 через платіжну системи WayForPay було переказано 25.09.2020 року кошти за кредитним договором в сумі 13000,00 грн.
З договору №2974775 від 25 вересня 2020 року про надання споживчого кредиту, який укладений між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 та графіку платежів до цього договору вбачається, що Товариство приймає на себе зобов'язання надати, а позичальник має право отримати та зобов'язаний повернути кредит та сплатити плату за користування кредитом, у вигляді нарахованих на суму кредиту процентів за фактичний строк користування кредитом у порядку, встановленому цим Договором. Сума кредиту 13 000,00 грн., строк кредиту 30 днів (п. 1.4), який починається з 25.09.2020 року та закінчується 25.10.2020.
При цьому упродовж 30-ти днів застосовується знижена процентна ставка 0,57% в день, а далі: застосовується стандартна процентна ставка 1,90 % в день від суми кредиту, у межах строку надання кредиту, зазначеного в п. 1.4 цього договору (30 днів). Умовою для застосування стандартної процентної ставки є невиконання позичальником умов кредитного договору, зазначених у п. 1.5.1 (неповернення кредиту під час дії зниженої процентної ставки -30 днів). Також стандартна процентна ставка може бути застосована у межах нового строку дії кредитного договору, якщо відбулось продовження строку користування кредитом відповідно до п. 4.1-4.6 кредитного договору.
З розрахунку заборгованості за кредитним договором №2974775 від 25.09.2020 року вбачається, що загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 , станом на 29.06.2021 року, складає 42640,00 грн., з яких: 13000,00 грн. заборгованість по тілу кредиту; 2223,00 грн. заборгованість за процентами, нарахованими по зниженій процентній ставці, 36556,00 грн. заборгованість по процентах, нарахованих за стандартною процентною ставкою. Позичальницею було погашено 9139,00 грн. платежів.
За договором факторингу від 30.06.2021 року №30062021, укладеного між ТОВ “Авентус Україна» та ТОВ “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів» було викуплено права вимоги за кредитним договором №2974775, що підтверджено Актом прийому-передачі Реєстру боржників в тому числі боргу ОСОБА_1 на суму 42640,00 грн.
23.05.2024 року було укладено договір №23/05/24 відповідно до якого ТОВ “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів» відступило на користь ТОВ “Факторинг Партнерс» право вимоги за кредитним договором №2974775, згідно реєстру заборгованостей на суму 42640,00 грн.
Норми права, які застосовує суд при вирішенні спірних правовідносин.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Пленум Верховного Суду України у пункті 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.
За змістом ч. 2ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, з-поміж іншого, договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У свою чергу системний аналіз ст. ст. 524-526, 533-535 ЦК Українидає підстави стверджувати про те, що грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Порушенням зобов'язання, як встановлено у ч. 1ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно дост. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
За змістом ст. ст. 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 1ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному уст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним уст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому уст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому уст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному уст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
На підставі абз. 2 ч. 2 ст. 639ЦК, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З урахуванням викладеного вмотивування суд дійшов висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205,207 ЦК).
Відповідно до ч. 1ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно із ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, якою регламентовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст.1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.1ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ст.ст.1077,1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Згідно з ч.1ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Мотивована оцінка доказів, наданих сторонами та висновки суду за результатами позову.
Судом встановлено, що 25.09.2020 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 2974775, який був підписаний відповідачем за допомогою одноразового Ідентифікатора.
За умовами п. 1.4 цього договору ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» надала ОСОБА_1 кредит у розмірі 13000,00 грн. на строк 30 днів, з 25.09.2020 року по 25.10.2020 року, зі сплатою за користування грошовими коштами у розмірі 0,57% зниженої процентної ставки від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом 30 днів, за умови повної сплати позичальником заборгованості у цей строк. У випадку несплати кредиту застосовується стандартна процентна ставка 1,90 % в день від суми кредиту. Крім того стандартна процентна ставка може бути застосована у випадку пролонгації кредитного договору у межах нового строку користування кредитом відповідно до п. 4.1-4.6 цього договору, а також у межах періоду прострочення, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення.
На підтвердження виконання договору, позивачем долучено до позовної заяви лист ТОВ Фінансова компанія “Контрактовий дім», відповідно до якого 25.09.2020 року на картковий рахунок відповідачки, зазначений у кредитному договорі було перераховано кошти в сумі 13 000,00 грн за реквізитами платіжної картки НОМЕР_1 , що являється доказом видачі кредитних коштів.
Судом також встановлено, що 30.06.2021 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ “Фінансова компанія “Європейська агенція повернення боргів» було укладено договір факторингу №30062021 за умовами якого відступлено право вимоги за кредитним договором. Крім того 23 травня 2024 року між ТОВ “Фінансова компанія “Європейська агенція повернення боргів» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір факторингу №23/05/24, за умовами якого ТОВ ФК “Європейська агенція повернення боргів» відступила на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права грошової вимоги до боржників, зокрема, до ОСОБА_1 .
Таким чином, права вимоги за кредитним договором, укладеним ОСОБА_1 з первісним кредитором, перейшло ТОВ «Факторинг Партнерс».
Суд ураховує, що згідно п. 1.4 кредитного договору строк кредиту становить 30 днів. Відповідачка порушила умови повернення кредиту, тому наявні підстави для застосування стандартної процентної ставки, згідно п. 1.5.1. Кредитного договору.
Разом з тим матеріалами справи не містять доказів, що строк кредиту становить 360 днів, що вказано в позовній заяві або 90 днів у відповіді позивача на відзив відповідача. Так згідно п. 1.4. кредитного договору, а також згідно графіку платежів та паспорту споживчого кредиту строк кредитування складає 30 днів.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Крім того немає підстав вважати, що відбулась пролонгація договору на підставі п. 4.1, 9.2., оскільки це суперечить роз'ясненням, викладеним у постанові Верховного Суду від 14 травня 2022 року у справі № 944/3046/20, де зазначено, що у разі, якщо з'ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч. ч. 3, 4 ст. 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення "contra proferentem". "Contra proferentem" (лат. "verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem") - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" ("no individually negotiated"), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін". Тобто contra proferentem має застосовуватися у разі, якщо є два різні тлумачення умови (чи умов) договору, а не дві відмінні редакції певної умови (умов) договору, з врахуванням того, що: contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність; contra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань); contra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою; у разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань.
Відповідно до ч. 8 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Також, згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем вбачається часткове погашення процентів за кредитом на суму 9139,00 грн. двома платежами 24.10.2020 року на суму - 2223,00 грн. та 21.11.2020р. на суму 6916,00 грн.
При цьому суд враховує, що сторонами було погоджено процентну ставку, яку має сплатити відповідач у межах строку кредитування за користування кредитними коштами. Розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.
Згідно п. 1 ч. 1 ст.512ЦК кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що відповідачка ОСОБА_1 належним чином виконувала кредитні зобов'язання як щодо первісного кредитора, так і стосовно нових кредиторів.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Факторинг Партнерс» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 2974775 від 25.09.2020 року підлягають частковому задоволенню, а саме: до стягнення підлягає сума заборгованості за тілом кредиту, відсотки, розраховані за стандартною процентною ставкою 1,9% в день, упродовж строку кредиту -30 днів, за вирахуванням сплачених відповідачкою платежів. Тобто (13000,00 грн. + 7410,00 грн.) - 9139,00 грн.= 11271,00 грн.
Відтак, з ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Факторинг Партнерс» підлягає до стягнення заборгованість в загальному розмірі 11 271,00 грн.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.1 та п.1 ч.3ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з вимогами ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з ч. ч. 2, 3ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Із заявки на надання юридичної допомоги №1629 від 01.01.2026 року вбачається, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката складає 16 000,00 грн., з яких: надання усної консультації з вивчення документів 4000,00 грн. за 2 год.; складання позовної заяви про стягнення боргу 12000,00 грн. за 4 год.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 12 лютого 2020 року у справі за № 648/1102/19, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 ч. 2 ст.137 ЦПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов'язані із розглядом справи, покладаються на обидві сторони, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Факторинг Партнерс», слід стягнути витрати на професійну правову допомогу в розмірі пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме: позовні вимоги задоволено на 26,43% (11271,00*100/42640=26,43%). Тобто сума до стягнення витрат на професійну правничу допомогу складає 4 228,80 грн. (26,43% від 16000,00 грн)
Згідно зі ст.141 ЦПК України при задоволенні позовних вимог з відповідача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з наведеним, слід стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 703,67 грн. (26.43% від 2662,40), який підтверджено платіжною інструкцією №0615870017 від 23.02.2026 року.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , (адреса реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (місцезнаходження: вул. Гедройця Єжи, б. 6, офіс 521, ЄДРПОУ 42640371) заборгованість за договором №2974775 від 25.09.2020 року в розмірі 11 271 (одинадцять тисяч двісті сімдесят одна) гривня 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , (адреса реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (місцезнаходження: вул. Гедройця Єжи, б. 6, офіс 521, ЄДРПОУ 42640371) судовий збір в розмірі 703 (сімсот три) гривні 67 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 4 228 (чотири тисячі двісті двадцять вісім) гривень 80 коп.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Рівненського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження,якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення виготовлено 17.04.2026 року.
Суддя А. В. Дідик