Справа № 555/478/26
Номер провадження 1-кп/555/161/26
"17" квітня 2026 р.м. Березне
Березнівський районний суд Рівненської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Березнівського районного суду Рівненської області кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026181060000002 від 02 січня 2026 року щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Березне, Березнівського району, Рівненської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із середньою освітою, на утриманні неповнолітніх дітей, непрацездатних осіб та осіб похилого віку не має, розлученого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні солдат, нагороджений державними та відомчими нагородами, медалями як учасник бойових дій, не судимого, не депутата, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України,
- розгляд кримінального провадження відбувся за участю сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 ,-
ОСОБА_3 будучи призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, до військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні "солдат", у порушення вимог ст. ст. 11, 16, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які затверджені Законом України N 548-XIV від 24 березня 1999 року, ст.ст. 3, 28, 29, 68 Конституції України, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи негативні наслідки, маючи умисел на заподіяння психологічних та фізичних страждань, діючи систематично, з мотивів явної неповаги до існуючих норм співжиття в сім'ї, вчинив відносно колишньої дружини, з якою продовжує спільно проживати за однією адресою, в розумінні п. 3 ч. 1 ст. 1, п. 2 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» - ОСОБА_5 , домашнє насильство, фізичного та психологічного характеру, що викликало у потерпілої побоювання за свою безпеку, спричинили емоційну невпевненість та залежність, а також завдали шкоди її психічному здоров'ю, а саме: погіршення стану здоров'я, психоемоційного навантаження, втоми та негативних переживань, та в свою чергу призвели до погіршення якості життя потерпілої особи, а також до її фізичних страждань.
Так, 06.01.2025, 01.03.2025, 02.03.2025 та 16.12.2025 ОСОБА_3 безпричинно вчинив відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_5 психологічне та фізичне насильство у формі штовхання, що не спричинили явних тілесних ушкоджень, намагання вчинити бійку, образи, висловлювання на її адресу нецензурною лайкою, погрози фізичною розправою, завдаючи шкоди психічному та фізичному здоров'ю потерпілої, за що 15.01.2025, 27.05.2025, 12.03.2025 та 13.01.2026 був притягнутий Березнівським районним судом Рівненської області до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.
Тож, ОСОБА_3 , будучи неодноразово притягнутим до адміністративної відповідальності, на шлях виправлення не став та продовжив вчиняти тотожні та об'єднанні спільним умислом дії, спрямовані на вчинення домашнього насильства.
В подальшому, ОСОБА_3 , усвідомлюючи та продовжуючи свої умисні протиправні дії, діючи систематично, маючи умисел на заподіяння шкоди фізичному та психічному здоров'ю колишній дружині ОСОБА_5 , 01 січня 2026 року, близько 16 год. 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння в будинку за місцем спільного проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 вчинив психологічне насильство відносно останньої, яке виразилось у словесних образах, погрозах, приниженні та залякуванні, що викликали у потерпілої побоювання за свою безпеку, спричинили емоційну невпевненість та залежність, а також завдали шкоди її психічному здоров'ю, а саме: погіршення стану здоров'я, психоемоційного навантаження, втоми та
негативних переживань, та в свою чергу призвели до погіршення якості життя потерпілої особи, а також, маючи умисел на заподіяння фізичних страждань ОСОБА_5 , вчинив стосовно неї фізичне насильство, яке виразилось у штовханні та шарпанні останньої, а також вчиненні дій, які полягали у здавлюванні шиї потерпілої руками та як наслідок завданні потерпілій фізичного болю.
Таким чином, ОСОБА_3 вчинив домашнє насильство, тобто умисне систематичне фізичне та психологічне насильство щодо особи, з якою перебував у сімейних та близьких відносинах, що призвело до фізичних та психологічних страждань потерпілої, погіршення якості її життя та емоційної залежності, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ст. 126-1 КК України.
Пред'явлене ОСОБА_3 обвинувачення суд визнає доведеним і кваліфікує його дії за ст.126-1 КК України та визнає ОСОБА_3 винним у вчиненні вказаного злочину, кримінального правопорушення.
Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні винним себе у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, визнав всі фактичні обставини вчинення злочину, як вони пред'явлені в обвинуваченні та пояснив, що дійсно вчинив щодо потерпілої психологічне насильство за наведених обставин. У вчиненому розкаявся, вину визнає повністю.
Показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і учасниками процесу не оспорюються.
Потерпіла ОСОБА_5 подала до суду письмову заяву, в якій просила суд розглядати справу у її відсутності. В призначенні покарання обвинуваченому покладаються на розсуд суду, жодних претензій до обвинуваченого не має.
Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_3 свою вину визнав повністю, не оспорював фактичні обставини справи, а також те, що заперечень від учасників судового розгляду, щодо недоцільності дослідження інших обставин справи, їх скоєння не надходило, і вони ніким не оспорюються, при цьому, суд з'ясував чи правильно вони розуміють зміст цих обставин та сумнівів у добровільності та істинності їх позиції немає, а також, роз'яснивши, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд вважає, що дослідження доказів у більшому об"ємі є недоцільним у відповідності до ч.3 ст. 349 КПК України, а тому враховуючи викладене вище, суд, допитавши обвинуваченого, вислухавши думку прокурора, дослідивши матеріали, що характеризують особу обвинуваченого, матеріали про притягнення останнього до адміністративної відповідальності, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведені повністю, його дії за ст. 126-1 КК України, як умисне систематичне фізичне та психологічне насильство щодо особи, з якою перебував у сімейних та близьких відносинах, що призвело до фізичних та психологічних страждань потерпілої, погіршення якості її життя та емоційної залежності, кваліфіковано правильно.
Таким чином, відповідно до ст. 22 КПК України, стороною обвинувачення доведено, що ОСОБА_3 вчинив домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного та фізичного та насильства щодо особи, з якою винний перебував у сімейних відносинах, що призвело до психологічних та фізичних страждань, погіршення якості життя потерпілої особи, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 126-1 КК України.
Відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.
Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.
За положеннями ст. 50 КК України - покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими так і іншими особами.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
При призначенні обвинуваченому виду і міри покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, дані про особу обвинуваченого.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_3 , суд визнає щире каяття, оскільки обвинувачений у судовому засіданні вину визнав повністю, критично оцінив свою поведінку та висловив жаль з приводу вчиненого.
Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Разом із тим, суд ураховує, що кримінальне правопорушення пов'язане з домашнім насильством, мало систематичний характер та було вчинене після неодноразового притягнення обвинуваченого ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за аналогічну поведінку, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку його дій і необхідність призначення такого покарання, яке реально впливатиме на поведінку обвинуваченого.
Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, конкретні обставини його вчинення, дані про особу винного, а саме те, що обвинувачений повністю визнав вину у вчиненні кримінального правопорушення, раніше не судимий, за місцем реєстрації проживання характеризується позитивно, на психіатричному та наркологічному обліках не перебуває, щире каяття, є військовослужбовцем, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, та з урахуванням позиції прокурора та потерпілої у справі, згідно якої виправлення обвинуваченого можливе без позбавлення чи обмеження волі, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, також що при призначенні покарання має бути застосований принцип гуманізації відповідальності з врахуванням засад закріплених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню згідно зі ст.9 Конституції України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання в межах санкції ст. 126-1 КК України у виді пробаційного нагляду, в межах санкції ст.126-1КК України з покладенням обов'язків, передбачених ст. 59-1 КК України.
З урахуванням систематичності вчинення ОСОБА_3 домашнього насильства щодо колишньої дружини, заподіяння потерпілій фізичних і психологічних страждань та погіршення якості її життя, а також беручи до уваги, що суд призначає обвинуваченому покарання, не пов'язане з позбавленням волі, в інтересах потерпілої до обвинуваченого слід застосувати обмежувальний захід, передбачений пунктом 5 частини першої статті 91-1 КК України, у виді направлення для проходження програми для кривдників
Суд вважає, що покарання у зазначеному виді, передбачене санкцією ст. 126-1 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Цивільний позов не заявлявся.
Заходи забезпечення у даному кримінальному провадженні, у тому числі запобіжний захід відносно обвинуваченого не застосовувалися.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349, 368-370, 373, 374, 392-395 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду строком на 2 (два) роки.
На підставі п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 59-1 КК України, покласти на ОСОБА_3 , протягом строку пробаційного нагляду такі обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислювати з дня постановки обвинуваченого на облік уповноваженим органом з питань пробації, за місцем його проживання.
На підставі пункту 5 частини першої статті 91-1 КК України застосувати до ОСОБА_3 обмежувальний захід у виді направлення для проходження програми для кривдників строком на 3 (три) місяці.
Виконання вироку в частині направлення ОСОБА_3 для проходження програми для кривдників покласти на уповноважений орган Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області (вул. Київська, 6, м. Березне, Рівненський район, Рівненська область, 34600 Код ЄДРПОУ: 04387823 КОАТУУ: 5620410100).
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_3 , що умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, є підставою для притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 390-1 КК України.
Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні. Цивільний позов не заявлявся. Заходи забезпечення у даному кримінальному провадженні, у тому числі запобіжний захід відносно обвинуваченого не застосовувалися.
Вирок суду першої інстанції в частині встановлення обставин
справи, дослідження яких було визнане недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, оскарженню не підлягає.
В іншій частині вирок може бути оскаржений учасниками судового провадження протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Березнівський районний суд Рівненської області.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору та захиснику.
Суддя: ОСОБА_1