Справа № 544/1015/26
пров. № 4-с/544/5/2026
про залишення заяви без руху
17 квітня 2026 року м. Пирятин
Суддя Пирятинського районного суд Полтавської області Ощинська Ю.О., розглянувши скаргу ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця,
ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії та рішення державного виконавця, просить скасувати постанову начальника Пирятинського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Журби Тетяни Олександрівни від 28.08.2025 про закінчення виконавчого провадження (ВП № 59094103) та визнати її дії неправомірними. Зобов'язати керівника Пирятинського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління міністерства юстиції України в особі в.о. начальника Олени Кірніс відновити виконавче провадження №59094103, провести виконавчі дії в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» до повного виконання рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 15.03.2019 по справі № 549/323/18.
Дослідивши скаргу суд доходить таких висновків.
За змістом статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до частини 1 статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів (частина п'ята статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).
Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (частина перша статті 123 ЦПК України).
Відповідно до частин першої, четвертої статті 124 ЦПК України строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. Перебіг строку, закінчення якого пов'язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події.
Згідно з частинами першою, другою статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
У постанові Верховного Суду від 19 квітня 2023 року у справі № 759/20392/18 зазначено, що виходячи з результату системного аналізу статей 123, 124, 126 ЦПК України із положеннями пункту «а» частини першої статті 449 ЦПК України, статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якої пов'язано його початок, тобто після фактичної обізнаності особи про порушення її прав і свобод.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 2-1441/10 (провадження № 61-17257св20) та від 07 липня 2021 року у справі № 127/2-200/2004 (провадження № 61-16384св19).
У постанові Верховного Суду від 23 червня 2022 року у справі № 914/2265/20 зазначено, що: «Водночас об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 04.02.2022 у справі № 925/308/13-г зазначила, що за порівняльного аналізу змісту термінів «дізнався» та «повинен був дізнатися», що містяться у положеннях статті 341 Господарського процесуального кодексу України, суд доходить висновку про презумпцію обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні; доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо. У цьому висновку Суд враховує, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя і сторони повинні очікувати їх застосування задля забезпечення дотримання принципу юридичної визначеності. Отже, під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб'єкта, закріпленого у частині першій статті 341 Господарського процесуального кодексу України, необхідно враховувати поведінку скаржника (чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з'ясування стану виконавчого провадження тощо). У висновку про презумпцію обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, що є сталою та послідовною судовою практикою, суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, в постановах від 14.08.2019 у справі № 910/7221/17, від 12.01.2021 у справі № 910/8794/17, від 12.10.2021 у справі № 918/333/13-г».
Судом встановлено, що оскаржувана постанова винесена державним виконавцем 28 серпня 2025 року.
Доказів того, що скаржнику стало відомо про оскаржувану постанову тільки у квітні 2026 року, останньою не надано.
Частиною 2 статті 449 ЦПК України передбачено, що пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Відтак, скаржник в разі необхідності має право звернутися до суду із заявою про поновлення строку для звернення до суду, вказавши, чим підтверджується поважність причини пропуску такого строку.
Разом з тим, з наданих скаржником доказів суд не може встановити, коли саме йому стало відомо про винесення оскаржуваної постанови.
Розділ VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» - це окремий вид судового провадження, який містить у собі окремий процесуальний режим розгляду справ, а тому, до скарг, якими ініціюється початок провадження у справі на дії виконавця, застосовуються загальні положення позовного провадження, у тому числі, залишення скарги без руху, якщо є для цього підстави, а не її повернення. До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 27 січня 2021 року у справі № 569/13154/20, провадження № 61-15520св20; від 17 лютого 2021 року у справі № 569/13160/20, провадження № 61-15478св20, від 10 березня 2021 року у справі № 766/17333/20-ц.
Відповідно до частини 9 статті 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Отже, скарги подані в порядку здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, за формою та змістом мають відповідати вимогам, викладеним у статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, відповідно до частини 1 статті 185 ЦПК України, скарга підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку для усунення виявлених недоліків.
Керуючись статтями 2-4, 175, 177, 185, 447-449 ЦПК України, суддя
Скаргу ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця - залишити без руху.
Надати скаржнику строк для усунення недоліків - 10 днів з дня вручення ухвали про залишення скарги без руху.
Роз'яснити скаржнику, що у разі не усунення ним недоліків скарги у строк, встановлений судом, скарга буде вважатись неподаною та підлягає поверненню.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.О.Ощинська