Дата документу 14.04.2026Справа № 554/3082/26
Провадження № 3/554/482/2026
14 квітня 2026 року місто Полтава
Суддя Шевченківського районного суду міста Полтави Лизенко А. В., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , розглянувши матеріали справи, які надійшли від батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області ДПП НП України про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, з професійно-технічною освітою, приватного підприємця, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , протягом року притягався до адміністративної відповідальності 25 лютого 2026 року за ч. 1 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 425,00 грн,
за адміністративні правопорушення, передбачені ст. 124, ст. 122-4 КУпАП,
25 лютого 2026 року, приблизно о 21:26 год, в м. Полтаві по вул. Героїв України, 8А водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом HYUNDAI H1D, реєстраційний номер НОМЕР_2 , не врахував безпечного бокового інтервалу та здійснив наїзд на транспортний засіб MERCEDES-BENZ E 270 CD, реєстраційний номер НОМЕР_3 , який був припаркований у дворі, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 13.1 Правил дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП (протокол серії ЕПР1 № 600841 від 25 лютого 2026 року).
Крім цього, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом HYUNDAI H1D, реєстраційний номер НОМЕР_2 , будучи причетним до ДТП, місце пригоди залишив, чим порушив вимоги п. 2.10.а Правил дорожнього руху України, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП (протокол серії ЕПР1 № 600842 від 25 лютого 2026 року).
13 квітня 2026 року від ОСОБА_1 на адресу суду надійшли письмові пояснення, в яких він зазначив, що він визнає свою вину повністю, щиро кається, проте просить врахувати особливі обставини та його особу при призначенні стягненні. Наголошує на відсутності прямого умислу під час події, яка сталася 25 лютого 2026 року, приблизно о 20:26 год по вул. Героїв України, 8А. Зазначає, що під час паркування на власному автомобілі в темну пору доби він відчув легкий дотик до іншого автомобіля. Тоді він негайно зупинився, вийшов з автомобіля та оглянув місце контакту з ліхтарем від телефону. Оскільки видимих пошкоджень на обох транспортних засобах він не виявив, то дійшов помилкового висновку, що зіткнувся з бордюром або наткнувся на камінь. Враховуючи відсутність місць для осіб з інвалідністю біля свого під'їзду та не маючи наміру приховувати факт пригоди чи уникати відповідальності, він здійснив парковку автомобіля біля найближчого місця, в якому дозволено паркуватися біля будинку. Після дзвінка співробітника поліції він негайно з'явився до автомобіля, сприяв встановленню обставин та не заперечував своєї участі. Надалі повністю відшкодував завдані збитки потерпілій стороні. Крім того, зазначає, що він є особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок війни. За станом здоров'я має обмежену мобільність та гостру потребу в транспортному засобі для регулярного відвідування медичних закладів та реабілітації, а також для реалізації особистих потреб та потреб, пов'язаних із допомогою побратимам та їх перевезенням. Наголошує на тому, що все життя, особливо, маючи досвід військової служби, ґрунтується на засадах честі, гідності та беззаперечної поваги до закону. Захищаючи суверенітет та територіальну цілісність України, ОСОБА_1 щоденно ризикував життям саме для того, щоб у нашій державі панував правопорядок. Для нього поняття “честь офіцера/солдата» та “законослухняний громадянин» є нерозривними. Саме тому вважає необхідним підкреслити, що в його діях не було і не могло бути жодного прямого умислу на залишення місця події чи намагання уникнути відповідальності. Сама лише думка проте, щоб свідомо порушити норми закону або завдати комусь шкоди та приховати це - суперечить його моральним переконанням та вихованню. А його від'їзд із місця події був зумовлений виключно добросовісною помилкою. Вважає такий факт прикрим непорозумінням. На підставі викладеного, просить накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в мінімальному розмірі (а. с. 16-19).
В судовому засіданні ОСОБА_1 не заперечував своєї вини у спричиненні ДТП та вчиненні ним інкримінованих адміністративних правопорушень, підтримав надані ним письмові пояснення. Наголосив на тому, що не мав умислу на залишення місця пригоди.
Заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи та надані докази, суддя дійшов до таких висновків.
Справу розглянуто в порядку ст. 36 КУпАП.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За змістом ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У статті 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
На підставі ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Щодо адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
Відповідальність за ст. 124 КУпАП настає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Склад адміністративного правопорушення, передбаченого цією статтею є матеріальним, обов'язковою ознакою якого є шкідливі наслідки, в результаті яких заподіюється матеріальна шкода.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України “Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху.
Згідно з п. 2.3.б ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Відповідно до п. 13.1 (дистанція, інтервал, зустрічний роз'їзд) Правил дорожнього руху водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9 ПДР України).
Крім визнання вини ОСОБА_1 , його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, повністю підтверджується такими доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 600841 від 25 лютого 2026 року, що складений за ст. 124 КУпАП, відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, в якому зафіксовано дату, місце та обставини вчинення правопорушення, та цей протокол підписаний особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, і не містить зауважень щодо зазначених у ньому відомостей (а. с. 1); карткою обліку адміністративного правопорушення (витяг з ІКС ІПНП підсистеми “Адмінпрактика» а. с. 3);
- схемою місця ДТП та описом місця події від 25 лютого 2026 року, підписаною учасниками пригоди, і яка не містить зауважень щодо зафіксованих у ній відомостей (а. с. 5);
- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 25 лютого 2026 року, який пояснив, що в день події, приблизно о 20:26 год, він керував транспортним власним засобом та шукав місце для паркування у дворі будинку, хотів роз'їхатися з іншим автомобілем. Визнає, що допустив зіткнення, а саме зачепив припаркований біля паркану чорний Мерседес. Зазначив, що він вийшов з автомобіля і не побачив, що завдав шкоди, тому поїхав шукати далі місце для паркування (а. с. 8);
- письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 25 лютого 2026 року (а. с. 7),
- письмовими поясненнями ОСОБА_3 від 25 лютого 2026 року (а. с. 6), а також дослідженими матеріалами справи у їх сукупності.
Вищезазначені докази у розумінні ст. 251 КУпАП України суддя визнає належними, допустимими, і такими, які повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративних правопорушень, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 600841 від 25 лютого 2026 року.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 600841 від 25 лютого 2026 року, дослідивши надані суду письмові докази, суддя дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 13.1 Правил дорожнього руху, що призвело до виникнення ДТП, внаслідок якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження, доведена під час розгляду справи в суді, поза розумним сумнівом.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Враховуючи викладене, суддя вважає, що з метою виховання ОСОБА_1 у дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, є необхідним та достатнім накладення на нього адміністративного стягнення в межах санкції, встановленої за ст. 124 КУпАП у виді штрафу.
Положеннями ст. 40-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення стягується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на день винесення постанови становить 665 гривень 60 коп.
Однак відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи. Статтею 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначено категорії осіб, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни. ОСОБА_1 надав до суду Витяг з рішення експертної команди про встановлення групи інвалідності, пов'язаної із захистом Батьківщини. З огляду на вищевикладене, відповідно до положень п. 8 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" підстави для стягнення з ОСОБА_1 судового збору відсутні.
Щодо наявності події і складу адміністративного правопорушення за ст.122-4 КУпАП у діях особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суддя зазначає про таке.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, органом поліції надано ті ж самі докази та протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 600842 від 25 лютого 2026 року.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, полягає у залишенні місця дорожньо-транспортної пригоди особами, до якої вони причетні (формальний склад).
Суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі умислу. Тобто залишення місця пригоди умисною дією, за якої особа має усвідомлювати свою причетність до пригоди.
У цій справі, зокрема, з наданих особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, пояснень та доказів слідує, що водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом HYUNDAI H1D, реєстраційний номер НОМЕР_2 , не мав наміру залишати місце дорожньо-транспортної пригоди, оскільки не помітив, що внаслідок зіткнення було завдано механічних пошкоджень іншому транспортному засобу, та останній добросовісно помилявся щодо цієї події. Водночас ОСОБА_1 не заперечує своєї причетності до ДТП і повністю усунув заподіяну ним шкоду потерпілому, що підтверджується відповідною розпискою та квитанціями (а. с. 20, 22, 23).
Суддя вважає, що надані ОСОБА_1 пояснення є послідовними, а докази переконливими, не суперечать матеріалам справи і дозволяють припускати, що водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, під час руху та паркування в темну пору доби у дворі будинку дійсно, міг не помітити наслідки вчиненої ним дорожньо-транспортної пригоди за обставин, наведених ним у поясненнях, наданих в суді, та що зазначені останнім під час складання протоколу про адміністративне правопорушення від 25 лютого 2026 року.
Такі твердження сторони захисту щодо необізнаності водія ОСОБА_1 про те, що внаслідок його дій під час керування ТЗ відбулось пошкодження іншого автомобіля також підтверджуються матеріалами справи у їх сукупності та взаємному зв'язку.
Протягом судового розгляду цієї справи також не було здобуто беззаперечних доказів того, що водій ОСОБА_1 знав та усвідомлював, що залишає місце ДТП. Будь-яких ознак умислу в таких його діях суддя не вбачає.
За змістом ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Виходячи зі змісту диспозиції ст. 122-4 КУпАП, для кваліфікації дій правопорушника за даною статтею, необхідною умовою є наявність факту дорожньо-транспортної пригоди, усвідомлення особою, що притягується до адміністративної відповідальності, причетності до неї та умисел вказаної особи на залишення дорожньо-транспортної пригоди.
Таким чином умислу на вчинення адміністративного правопорушення за ст. 122-4 КУпАП в діях ОСОБА_1 протягом розгляду цієї справи не встановлено.
Оскільки склад правопорушення - це наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням, то відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу правопорушення загалом.
Як зазначено у ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Тобто особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних, достатніх та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.
Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не може бути достатнім доказом для встановлення винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки вина правопорушника повинна підтверджуватись сукупністю доказів, про що вірно було зазначено захисником.
У цій же справі такі достатньо переконливі, чіткі і узгоджені між собою висновки чи неспростовні презумпції факту події та складу правопорушення за ст. 122-4 КУпАП, з огляду на викладене вище, відсутні.
Крім того, суддя здійснює розгляд справи виключно в межах протоколу про адміністративне правопорушення.
Отже, вина водія транспортного засобу у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, у цій справі не доведена достатніми доказами поза розумним сумнівом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Викладене вище дає обґрунтовані підстави дійти висновку про недоведеність матеріалами справи складу інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, оскільки відповідно до вимог ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь, у зв'язку з чим справа про адміністративне правопорушення в цій частині підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення за ст. 122-4 КУпАП.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 33, 36, 40-1, 276-280, 283, 284, 285 КУпАП, суддя
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 122-4 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить в сумі 850 (вісімсот п'ятдесят) грн 00 коп. на користь держави (стягувач: Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України; місцезнаходження: вул. Кременчуцька, 2В, с. Розсошенці, Полтавський район, Полтавська область, 38751).
Роз'яснити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, що штраф має бути сплачений не пізніше як через 15 (п'ятнадцять) днів з дня отримання постанови із наданням відповідної квитанції про сплату штрафу до канцелярії суду, у разі несплати добровільно штрафу протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з дня вручення копії постанови, при примусовому виконанні постанови суду згідно з ч. 2 ст. 308 КУпАП, штраф підлягає стягненню у подвійному розмірі 1700,00 (одна тисяча сімсот) грн 00 коп.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Полтави.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя А. В. Лизенко