Справа № 362/3580/25
Провадження 1-кп/524/241/26
15.04.2026 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області у складі колегії суддів: головуючого судді: ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі: ОСОБА_4
за участю прокурора: ОСОБА_5
захисників: ОСОБА_6 , ОСОБА_7
ОСОБА_8 , ОСОБА_9
обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
ОСОБА_12
розглянувши у закритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у залі суду м.Кременчука Полтавської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22024170000000191 від 27.08.2024 року відносно вчинення ОСОБА_10 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2,3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.111 КК України, ОСОБА_11 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.111, ч.2 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.111 КК України, ОСОБА_12 кримінальних правопорушень , передбачених ч.5 ст.27, ч.2 ст.111, ч.5 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.111 КК України, -
17.02.2026 року в провадження Автозаводського районного суду м.Кременчука надійшли клопотання прокурора Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які вона в судовому засіданні підтримала, просить продовжити строк тримання під вартою відносно обвинувачених з наступних підстав:
Обвинувачений ОСОБА_10 вчиняє кримінальні правопорушення не вперше, перебуваючи на волі може незаконно впливати на свідків , з якими останній проживає в одному місті,також може здійснити незаконний вплив на експертів , може вчиняти дії направлені на примушення до змін наданих раніше свідчень допитаними особами, переховуватися від суду як на території України, так і на території тимчасово окупованих областей, оскільки в мобільному телефоні ОСОБА_10 встановлено наявність листування у відповідних групах, які надають послуги щодо незаконного переміщення через державний кордон поза межами пропускних пунктів та в якій він повідомив про намір перетнути кордон, знищити або спотворити будь яку із речей чи документів, які мають істотне значення для розгляду справи, вчинити інше кримінальне правопорушення, тобто існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України для продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_10 .
Обвинувачений ОСОБА_11 , враховуючи, що за вчинене ним кримінальне правопорушення передбачене покарання у виді позбавлення волі на 15 років або довічне позбавлення волі, може знищити або спотворити будь яку із речей чи документів, які мають істотне значення для розгляду справи, вчинити інше кримінальне правопорушення, переховуватись від суду як на території України, так і на території тимчасово окупованих областей, також з метою ухилення від кримінальної відповідальності, може як сам, так і на його вимогу чи прохання, використовуючи інших осіб, шляхом погроз, впливати на свідків , відомості про яких він може отримати як із копій матеріалів кримінального провадження так і з інших джерел, немає міцних соціальних зв'язків, постійного джерала до існування, злочинна діяльність була припинена тільки з моменту затримання особи і обрання обвинуваченому ОСОБА_11 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Обвинувачена ОСОБА_12 враховуючи, що за вчинене нею кримінальне правопорушення передбачене покарання у виді позбавлення волі на 15 років або довічне позбавлення волі, може знищити або спотворити будь яку із речей чи документів, які мають істотне значення для розгляду справи, вчинити інше кримінальне правопорушення, переховуватись від органів досудового розслідування або суду як на території України, так і на території тимчасово окупованих областей,оскільки вільно може перетнути державний кордон України, немає міцних соціальних зв'язків, ніде не працює, немає офіційного джерела до існування, у зв'язку з чим може вчинити інше кримінальне правопорушення, знаходячись на волі може здійснювати незаконний вплив на свідків, з якими проживає в одному місті.
Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, захисника ОСОБА_9 , який заперечує проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_11 , так як, вважає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України прокурором не доведені і є припущеннями, просить суд змінити обвинуваченому ОСОБА_11 запобіжний захід з тримання під вартою на запобіжний захід , не пов'язаний із тримання під вартою, а саме на цілодобовий домашній арешт, так як ОСОБА_11 має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, захисника ОСОБА_7 , який заперечує проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_10 , оскільки вважає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України прокурором не доведені, є припущеннями ,просить суд змінити обвинуваченому ОСОБА_10 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з носінням електронного засобу контролю , так як ОСОБА_10 має постійне місце проживання, захисника ОСОБА_8 , яка заперечує проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_10 , оскільки вважає, прокурором не надано доказів того, що обвинувачений ОСОБА_10 може здійснювати тиск на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, просить суд змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_10 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 ч.5 КПК України та носінням електронного засобу контролю , оскільки ОСОБА_10 має постійне місце проживання,мати обвинуваченого ОСОБА_10 надала письмову згоду на його проживання у будинку за адресою АДРЕСА_1 , захисника ОСОБА_6 , який заперечує проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_12 , так як вважає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України прокурором не доведені, оскільки докази того, що обвинувачена ОСОБА_12 може вчинити нові кримінальні правопорушення та продовжувати кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, прокурором суду не надані, тому просить суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора, просить суд змінти запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_12 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт , так як вона має постійне місце проживання та міцні соціальні зв'язки , обвинуваченого ОСОБА_11 , який підтримав думку свого захисника,обвинуваченої ОСОБА_12 ,яка також підтримує думку свого захисника, обвинуваченого ОСОБА_10 , який заперчує проти задоволення клопотання прокурора, підтримує думку своїх захиcників , приходить до наступних висновків.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, колегія суддів враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Згідно ст. 331 ч.1 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ст.331 ч.3 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Згідно з ч. 1 ст. 333 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.
Частиною 1 статті 131 КПК України передбачено , що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.
Статтею 177 КПК України встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, зокрема: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Отже, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань.
На переконання суду, відповідні ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений ОСОБА_10 може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. Водночас КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Встановлено, що надані стороною обвинувачення докази доводять обставини, які свідчать про: наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду, ризик впливати на свідків , ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Так, ризик переховування від органу досудового розслідування/суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Тяжкість ймовірного покарання особливо сильно підвищують ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Співставлення можливих негативних наслідків для обвинуваченого у вигляді його можливого ув'язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження.
Обвинувачений ОСОБА_10 усвідомлюючи реальність та невідворотність покарання, а також те, що у разі засудження за вчинення інкримінованого злочину судом може бути призначено йому покарання у вигляді довічного позбавлення волі, розуміючи неможливість на даний час повного контролю кордонів та території України в умовах збройної агресії російської федерації проти України, при застосуванні менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, може переховуватись від органу досудового розслідування або суду.
За обставин даного кримінального провадження, є підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_10 може впливати на свідків, місце перебування яких йому добре відомо, з якими він проживає в одному місті , що має істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень.
Також обставини інкримінованого кримінального правопорушення свідчать про можливість обвинуваченого ОСОБА_10 вчинити інше кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи чи продовжуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
При вирішенні питання про продовження до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім встановлених ризиків кримінального провадження, колегія суддів, на підставі наданих сторонами матеріалів, оцінює в сукупності існування інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України.
Вчинене обвинуваченим ОСОБА_10 кримінальне правопорушення кваліфікується як злочини проти основ національної безпеки України, внаслідок чого існує суспільний інтерес. А враховуючи позицію Європейського суду з прав людини у справі «Летельє проти Франції», в якому вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу, тому наявність саме суспільного інтересу може свідчити про те, що більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не може запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним, та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес, і обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки у провадженні існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають усталеній практиці Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Під час вирішення клопотання захсиника ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_7 колегією суддів вивчена можливість застосування обвинуваченому більш м'яких запобіжних заходів.
Однак, відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
У зв'язку з тим, що кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_10 кваліфіковане за ч. 2,3 ст.27, 3 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України, до нього може бути застосований виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, колегія суддів вважає необхідним продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_10 на 60 днів, а саме з 15.04.2026 року до 13.06.2026 року включно.
Вирішуючи питання про строк дії такого запобіжного заходу, колегія суддів враховує інтенсивність встановлених ризиків, обсяг обставин, що підлягають доказуванню, з огляду на правову кваліфікацію, а також введений на всій території України воєнний стан.
Згідно із ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Колегія суддів, відповідно до положень абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи фактичні обставини кримінального провадження, суспільну небезпечність інкримінованого діяння, не визначає у даному кримінальному провадженні розмір застави.
При розгляді клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів відносно обвинуваченого ОСОБА_11 суд приходить до наступних висновків:
Обвинуваченому ОСОБА_11 пред'явлено обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.111, ч.2 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.111 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжкими злочинами, які посягають на територіальну цілісність і недоторканість України, вчинені в умовах повномасштабного збройного вторгнення російської федерації на суверенну територію України, ці злочини були скоєні протягом тривалого періоду часу, а злочинна діяльність була припинена лише після обрання обвинуваченому відповідного запобіжного заходу, він міцних соціальних зв'язків не має, не працює, офіційних джерел доходу немає.
Крім того, відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_11 здійснював свою протиправну діяльність неодноразово в різних частинах України, що може свідчити про тривале існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість вчинити нове кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.
Тому суд вважає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою є обґрунтованим, відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінуються, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, як переховуванню обвинуваченого від суду, незаконному впливу обвинуваченого на свідків в цьому кримінальному провадженні, вчинення ним іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому він обвинувачується, так і перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, ризики чого є реальними та дійсними.
Згідно з частиною 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, зокрема передбаченого статтею 111 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті тримання під вартою.
Оскільки ОСОБА_11 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.111, ч.2 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.111 КК України, приписи вищевказаної статті не передбачають обрання альтернативного запобіжного заходу, тому відсутні підстави для застосування до нього інших більш м'яких запобіжних заходів, на чому наполягає сторона захисту. При цьому, наявні на цей момент характеризуючи дані про особу ОСОБА_11 неможливо віднести до тих стримуючих чинників, які б були у повному обсязі здатні мінімізувати ймовірність вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на ухилення від явки суду, перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином або продовження вчинення злочину.
Відносно клопотання заявленого захисником ОСОБА_9 про зміну обвинуваченому ОСОБА_11 запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт , то згідно ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р. суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
При цьому, твердження сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України не знайшли свого підтвердження під час вирішення питання про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_11 строку тримання під вартою, оскільки не ґрунтуються на матеріалах справи.
Таким чином, обставини даного кримінального провадження, на думку колегії суддів, дають достатні підстави припускати, що обвинувачений ОСОБА_11 , розуміючи можливість призначення суворого покарання, яке йому загрожує у разі доведеності його вини за результатами розгляду кримінального провадження, може здійснити спроби переховування від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, не можна визнавати недоведеним, як стверджує захисник ОСОБА_9 .
Для відмови в зміні запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_11 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт також слід враховувати і ризик перешкоджання з боку обвинуваченого , у випадку зміни йому запобіжного заходу , процесові здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ у справі «Вемгофф проти Німеччини» від 27.06.1968), оскільки він, володіючи відомостями щодо осіб свідків, які ще не допитані, може вплинути на них з метою схилення до зміни показань та відмови від показань взагалі, що вказує на наявність ризиків, передбачених п.п. 3, 4 ч. 1ст. 177 КПК України. Ці ж обставини вказують на недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів обвинуваченому ОСОБА_11 .
Отже, вказані судом вище обставини дають достатні підстави вважати про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання запобіжного заходу та на час вирішення клопотання не перестали існувати та істотно не зменшились .
Тобто, стороною захисту не наведені переконливі підстави для зміни запобіжного заходу на більш м'який або докази, які б вказували, що більш м'який запобіжний захід здатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_11 , також у відповідності до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ст. 111 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
На підставі вище зазначеного, суд приходить до висновку про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_11 строком на 60 днів, а саме з 15.04.2026 року до 13.06.2026 року включно, без визначення згідно вимог ст. 183 ч.4 КПК України розміру застави.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_12 , то суд виходить із наступного.
Згідно ухвали суду від 18.02.2026 року обвинуваченій ОСОБА_12 продовжений запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк якого спливає 18.04.2026 року.
Обвинуваченій ОСОБА_12 висунуте обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.2 ст.111, ч.5 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.111 КК України, які посягають на територіальну цілісність і недоторканість України, вчинені в умовах повномасштабного збройного вторгнення російської федерації на суверенну територію України, які у відповідності до ст. 12 КК України є особливо тяжкими злочинами, враховує особу обвинуваченої, яка на утриманні неповнолітніх дітей та осіб похилого віку не має, до затримання офіційно ніде не працювала, тобто не мала офіційних джерел до існування, у зв'язку з чим може вчинити інше кримінальне правопорушення, суд також враховує її стан здоров'я, матеріальне становище, і тому вважає , що запобіжний захід у виді утримання під вартою є обґрунтованим, відповідає особі обвинуваченої, характеру та тяжкості діянь, які їй інкримінуються, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, як переховуванню обвинуваченої ОСОБА_12 від суду, незаконному впливу обвинуваченої на свідків в цьому кримінальному провадженні, вчинення нею іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому вона обвинувачується, так і перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, ризики чого є реальними та дійсними. А обрання більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, не забезпечить належної поведінки обвинуваченої в процесі розгляду кримінального провадження в суді. До того ж, жодних обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченій ОСОБА_12 запобіжному заході у виді тримання під вартою відпала, судом не встановлено.
Також, в матеріалах кримінального провадження містяться достатні дані, які свідчать про наявність ризиків, які виправдовують утримання обвинуваченої під вартою.
Таким чином, суд вважає за доцільне продовжити дію обраного щодо обвинуваченої ОСОБА_12 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів, а саме з 15.04.2026 року до 13.06.2026 року включно.
Продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою дасть можливість забезпечити виконання обвинуваченій ОСОБА_12 покладених на неї процесуальних обов'язків, а також запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України. Тому ризик ухилення від суду, обумовлений можливим покаранням за особливо тяжкий злочин, наявний. Інкримінована обвинуваченій ОСОБА_12 співпраця на шкоду державної безпеки України з представниками спецслужб держави, яка здійснює збройну агресію проти України, приводить до висновку про високий ризик продовження аналогічної або іншої протиправної діяльності.
Відносно клопотання заявленого захисником ОСОБА_6 про зміну обвинуваченій ОСОБА_12 запобіжного заходу з тримання під вартою на м'який запобіжний захід , не пов'язаний з позбавленням волі , то суд, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини враховує, що ризики, які дають підстави вважати, що обвинувачена може не виконувати покладені на неї процесуальні обов'язки, є реальними та триваючими, вони виключають можливість зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_12 , а альтернативні запобіжні заходи, як вважає суд не забезпечать достатній рівень гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченої.
Отже, вказані судом вище обставини дають достатні підстави вважати про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання запобіжного заходу та на час вирішення клопотання прокурора не зменшилися.
Тобто, стороною захисту не наведені переконливі підстави для зміни запобіжного заходу на більш м'який або доказів, які б вказували, що більш м'який запобіжний захід здатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої ОСОБА_12 .
Відповідно до ст. 183 ч.4 КПК України суд вважає не визначати заставу у даному кримінальному провадженні при розгляді клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_12 , так як їй пред'явлено обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.2 ст.111, ч.5 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.111 КК України.
Керуючись ст.ст. 331 ч.3, 369, 372, 392, 394 ч.5, ст. 395 ч.2 п. 1-1 КПК України, суд ,
Клопотання, заявлене прокурором Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 у виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, а саме з 15.04.2026 року до 13.06.2026 року включно.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 60 днів, а саме з 15.04.2026 року до 13.06.2026 року включно.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на 60 днів, а саме з 15.04.2026 року до 13.06.2026 року включно.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_11 з тримання під вартою на цілодобовий домашный арешт, захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_10 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт , захисника ОСОБА_8 про зміну обвинуваченому ОСОБА_10 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт із покладенням обов'язків, передбачених ст.194 ч.5 КПК України та носінням засобу контролю, захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_12 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт - відмовити.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення обвинуваченими, їх захисниками, законними представниками, прокурором.
Головуючий суддя : ОСОБА_13
Судді :
ОСОБА_14