Справа № 373/3023/25
Провадження № 2/373/268/26
17 квітня 2026 року м. Переяслав
Переяславський міськрайонний суд Київської області у складі
головуючої судді Хасанової В.В.,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в особі представника Кудіної А.В. в жовтні 2025 року звернулось з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості за договором надання коштів у кредит № 8775458 від 02.11.2024 в загальному розмірі 18975,00 грн та судових витрат по справі.
В обґрунтування позову зазначила,що 02.11.2024 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір надання коштів у кредит № 8775458. Договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства із застосуванням електронного підпису позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Згідно з п. 2.1 кредитного договору кредитодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту або достроково та сплатити плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту.
Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомився на сайті товариства з повною інформацією щодо кредитодавця та його послуги, а також погодився, що на момент підписання договору вивчив умови договору та Правила надання коштів та банківських металів у кредит. Їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення договору їй зрозумілі.
27.03.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу № 27/03/25, відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору за плату належні йому права вимоги, а новий кредитор приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказані у реєстрі боржників.
Відповідачем умови договору не виконувалися належним чином, що призвело до утворення заборгованості.
Представник позивача стверджує, що відповідно до Реєстру боржників № 1 від 27.03.2025 до договору факторингу № 27/03/25 від 27.03.2025 до позивача перейшло право вимоги за вищезазначеним договором кредиту. Вважає, що відповідач має заборгованість за договором № 8775458 від 02.11.2024 в загальному розмірі 18975,00 грн, з яких: 11000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 31,9 грн - заборгованість за відсотками; 5500,00 грн - заборгованість по процентам за понадстрокове користування кредитом; 2443,1 грн - комісія за надання кредиту.
Ухвалою від 09.10.2025 відкрито провадження в даній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та роз'яснено право подати клопотання про розгляд справи у судовому засіданні.
Відповідно до Розпорядження № 21 від 22.01.2026, у зв'язку із звільненням судді Переяславського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_2 у відставку та відрахуванням з 10.12.2025 зі штату Переяславського міськрайонного суду Київської області, здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатами якого призначено головуючу суддю Хасанову В.В.
Ухвалою судді Хасанової В.В. від 09.03.2026 справу прийнято до провадження та продовжено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалу суду про відкриття провадження у справі з матеріалами позовної заяви направлено відповідачу за зареєстрованою адресою місця проживання. Поштове відправлення повернулось до суду без вручення з відміткою «адресат відсутній».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б). Таким чином, судова повістка, у відповідності до положень п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, вважається врученою, а тому відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи у суді.
Відзив на позов відповідач суду не надав, інших заяв та клопотань від нього не надходило.
Зважаючи на відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні та незначну складність спору, суд не вбачає підстав для проведення судового засідання, а тому справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 02.11.2024 було укладено електронний договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 8775458, який підписаний позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода).
Відповідно до умов кредитного договору № 8775458 від 02.11.2024 кредитодавець ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надав позичальнику ОСОБА_1 кредит у розмірі 11000,00 грн (п. 2.2.1 Договору) на строк - 30 днів з дати його надання. Дата повернення (виплати) кредиту - 01.12.2024 (п. 2.2.2 Договору).
Позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених цим договором (пролонгація) на підставі поданого до кредитодавця звернення із зазначеною датою в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Продовження строку кредитування здійснюється шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права Ініціювання позичальником продовження строку кредитування відбувається без змін умов договору в бік погіршення для позичальника, якщо інше не визначено додатковою угодою (п. 7.1 Договору).
Сторони договору погодили фіксовану процентну ставку у розмірі 0,01 % за один день користування кредитом (п. 2.2.3 Договору).
Договором встановлено розмір комісії за надання кредиту у розмірі 22,21 % від суми кредиту та дорівнює 2443,1 грн (п. 2.2.4 Договору).
Пунктом 10.5.1 Договору врегульовано, що за користування кредитом, сума якого перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на дату укладення Договору, понад встановлений договором строк нараховуються Проценти за понадстрокове користування Кредитом (його частиною) в розмірі, визначеному п. 2.2 Договору, що становить 5,00 % за кожен день такого користування з урахуванням обмежень визначених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства.
Умовами договору встановлено, що параметри, порядок і графік повернення кредиту, сплати процентів і комісії за надання кредиту визначено в Додатку № 1 до цього договору.
Відповідно до Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Додаток № 1), у день закінчення строку, на який надано кредит: 01.12.2024 позичальник повинен повернути кредит - 11000,00 грн, сплатити комісію - 2443,1 грн та проценти - 31,9 грн, а всього: 13475,00 грн.
Пунктом 2.1 Договору передбачено надання кредиту на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, що зазначений ним у розділі 12 Договору: НОМЕР_1 .
Судом встановлено, що відповідачем кредитний договір, був підписаний за допомогою одноразового ідентифікатора 001711, що був надісланий на вказаний ним номер телефону НОМЕР_2 . Електронні підписи сторін зазначені у розділі 12 Договору «Юридичні адреси та реквізити сторін».
27.03.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу № 27/03/25, відповідно до умов якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти у розпорядження клієнта (ціна продажу) за відповідний реєстр за плату.
ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» 27.03.2025 укладено додаткову угоду № 1, за умовами якої відповідно до договору факторингу № 27/03/25 від 27.03.2025, було відступлено позивачу права вимоги згідно реєстру № 1 від 27.03.2025.
Актом від 27.03.2025 встановлено, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло Реєстр боржників № 1 від 27.03.2025.
Платіжною інструкцією № 683 від 31.03.2025 підтверджено, що ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» сплатило ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» суму фінансування за відступлення права вимоги згідно Додаткової угоди № 1 від 27.03.2025 до договору факторингу № 27/03/25 від 27.03.2025.
Витягом з Реєстру боржників № 1 від 27.03.2025 встановлено, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги заборгованості до ОСОБА_1 за кредитним договором № 8775458 від 02.11.2024, що становить 18975,00 грн, з яких: 11000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 31,9 грн - заборгованість за відсотками; 5500,00 грн - заборгованість по процентам за понадстрокове користування кредитом; 2443,1 грн - комісія за надання кредиту.
Також представником позивача надано розрахунок заборгованості за кредитним договором № 8775458 від 02.11.2024 за період з 27.03.2025 по 31.08.2025, складений ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», що містить аналогічні відомості щодо розміру заборгованості відповідача станом на 31.08.2025, які відображені у Витягу з Реєстру боржників.
Судом встановлено, що між сторонами існує спір, що виник з договірних правовідносин, які регулюються нормами цивільного права про зобов'язання та договір, а також спеціальним Законом України «Про споживче кредитування».
Пункт 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлює, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є зокрема договори та інші правочини.
Відповідно до положень ст. 12 та ч. 1 ст. 13 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд, добросовісно та розумно, у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Зі змісту частин 2, 3 ст. 13 ЦК України слідує, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які б могли порушити права інших осіб. Не допускається зловживання правом у будь-якій формі.
За нормами ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (ч. 1, ч. 2 ст. 631 ЦК України).
Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицією укласти договір (офертою) є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться.
За змістом ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції (акцептом), якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відповідно до положень викладених у ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами. Моментом його підписання є використання електронного підпису з одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до п. 6 ст. 3 цього Закону підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом частини 2 статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 («Позика»), якщо інше не встановлено параграфом 2 («Кредит») і не випливає із суті кредитного договору.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (абз. 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК України).
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Згідно положень ч. 1 ст. 10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксована або змінювана. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.
За правилами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність (ч. 1 ст. 536 ЦК України).
Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За правилом ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.
Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж (ч. 1 ст. 1082 ЦК України).
За змістом ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
У ч. 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Позивачем доведено, що 27.03.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» було укладено Договір факторингу № 27/03/25, а також долучено належні та допустимі докази, які підтверджують, що у відповідності до вимог закону, товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до ОСОБА_1 за договором надання коштів у кредит № 8775458 від 02.11.2024.
Отже, з урахуванням зазначеного та вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ» як новий кредитор у грошовому зобов'язанні, що виникло на підставі кредитного договору № 8775458 від 02.11.2024, має інструменти та можливість, а отже повинен довести суду не лише факт прийняття позичальником пропозиції укласти кредитний договір, його умови, момент та спосіб підписання, а й реальність цього договору, тобто довести факт надання позичальнику кредитних коштів, що згідно положень ч. 2 ст. 1046 ЦК України вважається моментом укладання договору кредиту (позики).
Пунктом 2.1 кредитного договору № 8775458 від 02.11.2024 укладеного з ОСОБА_1 передбачено, що кредит надається в безготівковій формі на рахунок клієнта з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , що зазначена у розділі 12 Договору.
У постанові від 30 січня 2018 року в справі №161/16891/15 Верховний Суд вказав, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо ? безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
З наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Аналогічні за змістом висновки, викладені і у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі № 755/2284/16-ц.
При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов'язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов'язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.
Натомість, позивачем ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не надано доказів на підтвердження перерахування первісним кредитором кредитних коштів на рахунок відповідача.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що представник позивача взагалі не виклав обставини та не послався на докази того, що кредитні кошти дійсно були перераховані на картковий рахунок відповідача, не вказав на неможливість подати відповідні докази та, разом з тим, не заявляв клопотання про витребування доказів у первісного кредитора.
Тобто, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості за договором № 8775458 від 02.11.2024 складений позивачем не є належним доказом надання відповідачу кредитних коштів, оскільки він є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду переконатись, чи передавалися в дійсності кредитні кошти позичальнику.
Вказані висновки ґрунтуються на правових позиціях викладених Верховним Судом у постановах від 29 січня 2020 року у справі № 755/18920/18 та від 13 травня 2020 року у справі № 219/1704/17.
Ставлячи вимогу про стягнення з відповідача кредитної заборгованості, позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ» як новий кредитор, окрім факту надання кредитних коштів відповідачу також повинен був довести перед судом, що відповідач має прострочене грошове зобов'язання за кредитним договором № 8775458 від 02.11.2024 та, що розмір заборгованості первісним кредитором визначено у відповідності до умов договору та з урахуванням допущеного відповідачем прострочення.
Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором № 8775458 від 02.11.2024 згідно Реєстру боржників № 1 від 27.03.2025 до Договору факторингу, складеного станом на 27.03.2025, де загальна заборгованість відповідача визначена в сумі 18975,00 грн, з яких: 11000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 31,9 грн - заборгованість за відсотками; 5500,00 грн - заборгованість по процентам за понадстрокове користування кредитом; 2443,1 грн - комісія за надання кредиту.
Водночас, позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ» не витребував у первісного кредитора ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» належних документів по наданню кредиту та наявної заборгованості відповідача, як передбачено п. 4.1 Договору факторингу та ч. 1 ст. 517 ЦК України, та, як наслідок, не довів перед судом належними та допустимими доказами факт надання кредитних коштів за договором № 8775458 від 02.11.2024 та наявність у ОСОБА_1 простроченої заборгованості по відсоткам, яка вказана в позовних вимогах.
Відповідно до положень ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 263 ЦПК України вимагає, щоб судове рішення було законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення , ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом.
З'ясувавши обставини справи та проаналізувавши подані позивачем докази, суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог, оскільки така обставина як надання кредитних коштів безготівковим переказом на картковий рахунок відповідача не доведена, а наявність заборгованості та її розмір необґрунтований, не підтверджується долученими до позовної заяви доказами, а відтак в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Судові витрати в силу ст. 141 ЦПК України в разі відмови в задоволенні позову, відшкодуванню не підлягають.
Керуючисьст. 263-265 ЦПК України, суд
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повні найменування сторін та інших учасників справи:
позивач ? Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», адреса місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, буд. № 30, м. Київ, 01032; код ЄДРПОУ 35625014,
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя В.В. Хасанова