Справа № 373/152/26
Провадження № 2/373/710/26
(заочне)
17 квітня 2026 року м. Переяслав
Переяславський міськрайонний суд Київської області
під головуванням судді Свояк Д.В.,
за участі секретарки судових засідань Хоменко Н.І.,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача:
Представник позивача звернувся до суду з вимогами: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №100446692 від 21.01.2025 у розмірі 27066,94 грн; стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №8210467 від 15.01.2025 у розмірі 27452,91 грн; стягнути з відповідача понесені судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ТОВ «Мілоан» та відповідачем 15.01.2025 був укладений кредитний договір №8210467, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 10000,00 грн на строк 345 днів, денна відсоткова ставка 0,97%, комісія за надання кредиту у розмірі 2500,00 грн, комісія за обслуговування кредиту у розмірі 30800,00 грн.
Також, між ТОВ «Мілоан» та відповідачем 21.01.2025 був укладений кредитний договір №100446692, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 7600,00 грн на строк 345 днів, денна відсоткова ставка 0,93%, комісія за надання кредиту у розмірі 456,00 грн, комісія за обслуговування кредиту у розмірі 11704,00 грн.
Відповідач не виконує свої кредитні зобов'язання належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі:
Ухвалою суду від 27.01.2026 відкрито провадження в цій справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження в судове засідання.
Ухвалою суду від 27.02.2026 у справі призначено судове засідання.
Ухвалою суду від 14.04.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів.
В судове засідання сторони не з'явились, про дату розгляду справи повідомленні, від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, проти винесення заочного рішення не заперечує.
У зв'язку з цим, відповідно до вимог ст. 280, 281 ЦПК України, судом ухвалено здійснювати заочний розгляд справи.
Судом встановлено наступні обставини:
15.01.2025 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем був укладений договір про споживчий кредит №8210467, за умовами якого йому були надані кошти у розмірі 10000,00 грн, на строк 345 днів, зі сплатою 3257,21 % річних, зі сплатою одноразової комісії у розмірі 2500,00 грн., комісія за обслуговування кредиту 30800,00 грн.
Зазначений договір засвідчений електронним підписом відповідача.
До позову додані копії графіку платежів за договором про споживчий кредит, паспорту споживчого кредиту, заяви на отримання кредиту.
В доданій до позову копії анкети-заяви на кредит №8210467 від 16.01.2025 зазначені погоджені умови кредитування, а саме: сума - 10000,00 грн, строк - 15 днів, одноразова комісія за надання - 25%, процентна ставка None%.
До позову додана копія листа ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» від 06.06.2025 №7/11576, в якому зазначено про переказ коштів у розмірі 10000,00 грн на рахунок відповідача згідно з договором №6537815.
До позову додана копія вимоги про дострокове повернення боргу №10/06-212 від 10.06.2025.
21.01.2025 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем був укладений договір про споживчий кредит №100446692, за умовами якого йому були надані кошти у розмірі 7600,00 грн, на строк 345 днів, зі сплатою 3327,30 % річних, зі сплатою одноразової комісії у розмірі 456,00 грн., комісія за обслуговування кредиту 11704,00 грн.
Зазначений договір засвідчений електронним підписом відповідача.
До позову додані копії графіку платежів за договором про споживчий кредит, паспорту споживчого кредиту, заяви на отримання кредиту.
В доданій до позову копії анкети-заяви на кредит №100446692 від 21.01.2025 зазначені погоджені умови кредитування, а саме: сума - 7600,00 грн, строк - 15 днів, одноразова комісія за надання - 20%, процентна ставка None%.
До позову додана копія листа ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» від 06.06.2025 №7/11589, в якому зазначено про переказ коштів у розмірі 7600,00 грн на рахунок відповідача згідно з договором №10446692.
До позову додана копія вимоги про дострокове повернення боргу №10/06-211 від 10.06.2025.
Норми права, застосовані судом:
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 3 ст.203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За нормами ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до норм ст. 526, 530, 610, ч.1 ст.612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
У ч. 1 ст. 513 ЦК України зазначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у договорі про споживчий кредит зазначаються:
У договорі про споживчий кредит зазначаються:
1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника);
2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту;
3) загальний розмір наданого кредиту;
4) порядок та умови надання кредиту;
5) строк, на який надається кредит;
6) необхідність укладення договорів щодо додаткових та/або супутніх послуг третіх осіб, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності);
7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення);
8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів;
9) денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов'язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. У разі відсутності у кредитодавця інформації про вартість певної додаткової та/або супутньої послуги, що надається споживачу третьою особою під час укладення договору про споживчий кредит, орієнтовна вартість такої послуги визначається відповідно до пункту 7 частини третьої статті 9 цього Закону. Усі припущення, використані для обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та/або орієнтовної загальної вартості кредиту, повинні бути зазначені;
10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися);
11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов'язання за договором про споживчий кредит;
12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту;
13) порядок дострокового повернення кредиту;
14) відповідальність сторін за порушення умов договору;
15) право споживача на звернення до Національного банку України у разі порушення кредитодавцем, новим кредитором та/або колекторською компанією законодавства у сфері споживчого кредитування, у тому числі порушення вимог щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимог щодо етичної поведінки), а також на звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої споживачу у процесі врегулювання простроченої заборгованості.
У договорі про споживчий кредит можуть бути зазначені інші умови, визначені законом та за домовленістю сторін (ч.2 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування»).
Відповідно до ч. 1 - 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.
Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Частиною 3 цієї статті визначено перелік несправедливих умов договору.
Вказаний перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.
Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.
Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.
Згідно з ч. 1 ст. 14 цього Закону договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Частиною 1 ст. 18 цього Закону передбачено, що відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит здійснюється відповідно до цивільного законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Законом України «Про платіжні послуги» визначаються поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, встановлює виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, установлює права, обов'язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, визначає загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури.
Відповідно до п. 53 ст. 1 цього Закону переказ коштів без відкриття рахунку - платіжна послуга, що надається платнику з метою переказу коштів у готівковій чи безготівковій формі отримувачу або надавачу платіжних послуг, який діє від імені отримувача, під час якої надавач цієї послуги не використовує відкритий у нього рахунок платника та/або отримувача.
Згідно з п. 54 ст. 1 цього Закону, платіжна інструкція - розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції.
Як зазначено в п. 6 ч. 1 ст. 5 цього Закону, до фінансових платіжних послуг належать послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст. 46 цього Закону надавач платіжних послуг має право виконувати платіжні операції користувачів за допомогою/з використанням однієї чи кількох платіжних систем, учасником яких він є, або залучати для виконання платіжних операцій інших надавачів платіжних послуг як посередників. Надавачі платіжних послуг виконують платіжні інструкції відповідно до черговості їх надходження (крім випадків, установлених законом) та виключно в межах залишку коштів на рахунку платника, крім випадків виконання платіжної операції за рахунок наданого платнику кредиту.
Згідно з ч. 8 ст. 46 цього Закону надавач платіжних послуг вважається таким, що виконав належним чином платіжну операцію, якщо така операція виконана на користь отримувача відповідно до унікального ідентифікатора, зазначеного ініціатором у платіжній інструкції.
Як зазначено в ч. 1 ст. 49-1 цього Закону надавачі платіжних послуг виконують миттєвий кредитовий переказ відповідно до вимог, встановлених цим Законом. Національний банк України має право встановлювати додаткові вимоги та обмеження щодо виконання миттєвого кредитового переказу.
Відповідно до ч.ч.3, 4 ст. 49-1 цього Закону надавач платіжних послуг з обслуговування рахунку після отримання платіжної інструкції на виконання миттєвого кредитового переказу зобов'язаний перевірити дотримання всіх необхідних умов для виконання такої платіжної інструкції та наявність і доступність коштів на рахунку платника. Надавач платіжних послуг з обслуговування рахунку після вчинення всіх дій щодо перевірки блокує суму коштів платіжної операції, необхідну для виконання миттєвого кредитового переказу, або списує суму коштів платіжної операції з рахунку платника.
Моментом прийняття платіжної інструкції на виконання миттєвого кредитового переказу є зафіксований в операційно-обліковій системі надавача платіжних послуг з обслуговування рахунку час надходження до нього такої платіжної інструкції від платника, незалежно від години або календарного дня її прийняття.
Згідно з ч. 5 ст. 49-1 цього Закону надавач платіжних послуг отримувача зобов'язаний протягом 10 секунд з моменту прийняття платіжної інструкції на виконання миттєвого кредитового переказу забезпечити зарахування суми коштів за платіжною операцією на рахунок отримувача, доступність для отримувача зарахованих коштів та повідомити надавача платіжних послуг з обслуговування рахунку про завершення платіжної операції.
Надавач платіжних послуг отримувача після зарахування на рахунок отримувача суми коштів за платіжною операцією з виконання миттєвого кредитового переказу зобов'язаний невідкладно безкоштовно повідомити отримувача про таке зарахування коштів у спосіб, передбачений договором між ними.
Частинами 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Згідно з пунктами 153, 154 розділу VIIІ Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженому постановою Правління НБУ від 29.07.2022 №164, документи за операціями з використанням платіжних інструментів можуть бути в паперовій та/або електронній формі.
Пунктом 160 цього розділу передбачено, що документи за операціями з використанням електронних платіжних інструментів повинні містити такі обов'язкові реквізити:
1) ідентифікатор еквайра або інші реквізити, за допомогою яких є можливість ідентифікувати еквайра; 2) ідентифікатор отримувача: 3) ідентифікатор платіжного пристрою; 4) дату та час здійснення операції; 5) суму та валюту операції; 6) суму комісійної винагороди еквайра (за наявності); 7) унікальний номер платіжного інструменту; 8) призначення платіжної операції; 9) унікальний код операції.
Згідно з п.18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 78 ЦПК України визначено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Стаття 80 ЦПК України визначає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як передбачено ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Оцінка аргументів сторін, доказів.
Cудом враховується, що передбачений ст. 81 ЦПК України обов'язок доказування розповсюджується на сторони лише щодо посилання ними на певні обставини. Закон не покладає на відповідача обов'язку спростування певних тверджень позивача, крім справ щодо визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, до яких ця справа не відноситься. Будь-яких судових рішень на підтвердження обставин, на які посилається позивач, суду не надано.
Отже, неподання відповідачем відзиву на позов або доказів, що спростовують факт укладення кредитного договору, чи наявність заборгованості, чи її розмір є правом відповідача та не свідчить про визнання ним обставин, на які посилається позивач.
Зважаючи на основні засади цивільного судочинства - верховенство права (правовладдя) та законність, суд не може покладати на відповідачку у цій справі обов'язок спростування будь-яких обставин, на які посилається позивач.
З огляду на вищенаведені приписи цивільного законодавства, кредитний договір є укладеним з моменту передання грошей.
Згідно з буквальним тлумаченням слова передавати, яке наводиться у тлумачних словниках, його можна охарактеризувати як: віддавати, подавати, вручати кому-небудь те, що тримають у руках або беруть у руки; віддавати що-небудь своє, від себе і таке інше в чиєсь відання, володіння; віддавати в розпорядження кого-, чого-небудь.
Отже, для встановлення обставин укладення кредитного договору підлягає доказуванню факт передачі (віддачі, надання) відповідних кредитних коштів кредитодавцем позичальнику саме у зв'язку з домовленістю (угодою, договором) про це.
За цих умов позивач має довести, що саме кредитодавець ТОВ «Мілоан», передав (надав, віддав) суму коштів, що зазначено у кредитному договорі, на виконання цього договору та у визначений в ньому спосіб.
Оскільки у позовній заяві вказано про те, що передача коштів за кредитним договором №8210467 від 15.01.2025 відбулася із використанням надавача платіжних послуг, на ці правовідносини розповсюджуються вимоги Закону України «Про платіжні послуги».
Як вказано у вищезазначених положеннях Закону України «Про платіжні послуги», платіжна операція здійснюється надавачем платіжних послуг за розпорядженням ініціатора, яке відбувається у формі платіжної інструкції. При цьому, належним виконанням платіжної операції є її виконання на користь отримувача відповідно до унікального ідентифікатора, зазначеного ініціатором у платіжній інструкції.
З цього вбачається, що документ, який надається на підтвердження виконання платіжної інструкції, має містити унікальний ідентифікатор, зазначений ініціатором у платіжній інструкції або іншим чином вказувати, що цей документ підтверджує виконання саме цієї платіжної інструкції.
Аналіз вказаних норм Закону України «Про платіжні послуги», у взаємозв'язку з зазначеними вище нормами, що регулюють бухгалтерський облік та фінансову звітність, дають підстави для висновку, що належними доказами на підтвердження здійснення переказу коштів із застосуванням платіжної системи на виконання кредитного договору, є платіжна інструкція з унікальним ідентифікатором, зазначеного ініціатором, а також відмітка у цій інструкції надавача платіжних послуг про її виконання або підтвердження надавача платіжних послуг про виконання цієї інструкції в іншій формі, визначеній в договорі про надання платіжних послуг.
При цьому, зі змісту підтвердження надавача платіжних послуг про виконання цієї інструкції в іншій формі, визначеній в договорі про надання платіжних послуг, повинно вбачатися, що воно стосується виконання відповідного кредитного договору. Тобто, має бути зазначено у призначенні платежу, що він здійснюється на виконання відповідного кредитного договору.
У постанові ВС від 04 лютого 2026 року у справі № 758/14925/23 зроблено висновок, що у разі використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором цей ідентифікатор може бути прикріплений до даних, які ним підписуються, в будь-якій формі і в будь-який спосіб, який надає змогу установити, що за його допомогою були підписані ті чи інші дані саме тією особою, яка в них указана в якості підписувача. Цей ідентифікатор технічно може існувати окремо від підписуваних за його допомогою даних, однак логічно з ними поєднуватися, що може бути встановлено при огляді інформаційно-комунікаційної системи особи, яка згенерувала і надіслала одноразовий ідентифікатор підписувача. Факт поєднання одноразового ідентифікатора з підписаними за його допомогою даними може підтверджуватися тим, що: (а) особа, яка підписала ті чи інші дані, певним чином ідентифікувалася в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, і залишила там свої контактні дані; (б) особа отримала цей ідентифікатор за тими контактними даними, які лишила, і ввела цей ідентифікатор у спеціально відведене поле; (в) ці дії особи були пов'язані саме з її наміром укласти певний договір, що може підтверджуватися тим, що текст договору або посилання на нього візуально розміщувалися поряд із тими полями, в які мав бути введений одноразовий ідентифікатор.
Отже, на підтвердження обставин виникнення між кредитором та відповідачем у справі зобов'язань за кредитним договором, укладеним шляхом обміну електронними повідомленнями, позивач має надати докази підписання такого договору його сторонами - текст договору, підтвердження проставлення відповідних електронно-цифрових підписів сторонами під/поряд з цим текстом, а також, за умов використання платіжної системи, передання кредитором відповідачу обумовленої у цьому договорі грошової суми - платіжна інструкція з унікальним ідентифікатором, зазначеного кредитором, а також відмітка у цій інструкції надавача платіжних послуг про її виконання або підтвердження надавача платіжних послуг про виконання цієї інструкції в іншій формі, визначеній в договорі про надання платіжних послуг, із зазначенням у призначенні платежу, що він здійснюється на виконання відповідного кредитного договору.
З встановлених судом обставин вбачається, що за кредитним договором №8210467 від 15.01.2025 ТОВ «Мілоан» мало надати відповідачу кредитні кошти на загальну суму 10000,00 грн.
Однак, належних, допустимих та достатніх доказів щодо надання позивачем відповідачу зазначеної суми не надано.
Зокрема, не надано передбаченого Законом України «Про платіжні послуги» платіжного доручення/інструкції з унікальним ідентифікатором, де би зазначалося про перерахування саме ТОВ «Мілоан» на виконання саме кредитного договору №8210467 від 15.01.2025 на картковий рахунок № НОМЕР_1 , який визначений у договорі, 10000,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження передачі відповідачу ТОВ «Мілоан» коштів долучена до матеріалів справи довідка ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» №7/11576 від 06.06.2025.
Однак, відсутні підстави для визнання цієї довідки належним доказом у цій справі, оскільки предметом доказування у цій справі є стягнення заборгованості за кредитним договором №8210467 від 15.01.2025, про який у довідці не згадується, натомість вказано номер договору 6537815, інформація про укладення якого відсутня. При цьому суд не може перевірити відповідність унікального ідентифікатора платіжної операції тому, що мав бути зазначений у платіжній інструкції.
Інших доказів, які б підтверджували надання відповідачу кредитних коштів саме на виконання кредитного договору №8210467 від 15.01.2025, позивачем не надано.
При цьому, суд бере до уваги, що до позовної заяви, на виконання припису ч. 4 ст. 177 ЦПК України, представником позивача додано копію платіжної інструкції про сплату судового збору за подання цієї позовної заяви, яка містить усі необхідні реквізити бухгалтерського документу, у тому числі відомості про призначення платежу: «Код виду сплати: 101 Інфо запису: 40484607; Судовий збір, за позовом ТОВ «Мілоан» до ОСОБА_1 , Переяславський міськрайонний суд Київської області».
Отже, представник позивача обізнаний, що документом, яким доводиться відповідна сплата коштів є платіжна інструкція, яка заповнена у визначеному законом порядку та її виконання підтверджено надавачем платіжних послуг.
З огляду на вищевказане, зважаючи на те, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд дійшов висновку, що обставини виникнення у відповідача зобов'язань перед позивачем, на умовах, вказаних у позові, та порушення його прав, за захистом яких мало місце звернення до суду, не підтверджується належними, допустимими та достатніми доказами, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за кредитним договором №8210467 від 15.01.2025.
Що стосується кредитного договору №100446692 від 21.01.2025 слід зазначити наступне.
При оцінці доказів та аргументів суд враховує положення ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договору тлумачить на користь відповідача, як споживача послуг позивача.
Відповідно до висновку Верховного Суду, зробленого у постанові від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23, під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Судом встановлено, що підписавши кредитний договір №100446692, відповідач прийняв умови надання всіх послуг, зокрема, строк кредитування, плату за кредит, порядок погашення кредиту, відповідальність.
У п.1.6 договору вказано, що тип процентної ставки за цим договором - фіксована.
У п.1.5 договору зазначено, що загальні витрати позичальника за кредитом складають 24308,35 грн. Денна процентна ставка складає 0,93%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка дорівнює 3327,30% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає 31908,35 грн.
У п. 1.5.3 - 1.5.4 договору зазначено, що проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 66,00% річних на фактичну заборгованість за кредитом. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 220,00% річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів.
Нараховані згідно п.1.5.3 та 1.5.4 договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть: 12148,35 грн.
У п.1.5.2 договору зазначено, що комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 11704,00 грн, що нараховується за ставкою 7,00% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів.
До позову додана анкета-заява на кредит № 100446692 від 21.01.2025, де вказано, що сума кредиту складає 7600,00 грн, строк кредиту - 15 днів з 21.01.2025, дата повернення кредиту 05.02.2025. Сума до повернення 31908,35 грн, яка складається з комісії - 12160,00 грн, проценти - 12148,35 грн.
Далі в цій анкеті заяві зазначається про погоджені умови кредитування по заяві 100446692: замовлена сума - 7600,00 грн, замовлений строк - 15 днів, погоджена сума - 7600,00 грн, погоджений строк - 15 днів, комісія за надання - 20% одноразово, ставка процентів - None% за кожен день користування.
Зважаючи на погоджені умови кредитування, суд оцінює нарахування комісії за обслуговування кредиту та відсотків за користування кредитом безпідставними.
Крім того, п.4.1 договору, щодо обов'язку позичальника сплатити штрафу у розмірі 1000,00 грн за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов'язання зі сплати платежів, не відповідає вимогам чинного законодавства.
Так, указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX у зв'язку з військовою агресією проти України в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, який продовжувався відповідними указами, у тому числі № 40 від 12.01.2026, затвердженими відповідними Законами України.
Кредитний договір між сторонами укладено 21.01.2025 під час дії воєнного стану, отже дія п. 18 Прикінцевих положень ЦК України розповсюджується на ці кредитні зобов'язання.
За таких обставин вимога про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 8339,88 грн не підлягає задоволенню.
У зв'язку з наведеним суд дійшов висновку про часткове порушення прав позивача, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Зокрема, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №100446692 за комісією - 456,00 грн, основним зобов'язанням - 7600,00 грн, інфляційні втрати - 385,25 грн, що становить 15,5 % від ціни позову.
Відповідно до ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, як передбачено ст.4 ЗУ «Про судовий збір». Ціна позову визначена позивачем сумою стягнення - 54519,85 грн.
Оскільки, суд частково задовольняє вимоги - на суму 8441,25 грн, що становить 15,5% від ціни позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 412,67 грн (2662,40:100 х 15,5%) судових витрат у виді судового збору.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Представником позивача заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн, однак не надано жодних доказів в обґрунтування зазначеної суми.
Керуючись ст. 263 - 265 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мілоан» заборгованість за кредитним договором № 100446692 від 21.01.2025 у сумі 8441,25 (вісім тисяч чотириста сорок) гривень 25 копійок, що складається із заборгованості за кредитом в розмірі 7600 (сім тисяч шістсот) гривень 00 копійок, заборгованість за комісією в розмірі 456 (чотириста п'ятдесят шість) гривень 00 копійок, інфляційні втрати в розмірі 385 (триста вісімдесят п'ять) 25 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» судовий збір у розмірі 412 (чотириста дванадцять) 67 копійок.
У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повні найменування сторін та інших учасників справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан», ЄДРПОУ 40484607, місцезнаходження: вул.Багговутівська, 17-21, м. Київ, 04108;
ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Д. В. Свояк