Справа № 367/6797/24
Провадження №2/367/1735/2026
Іменем України
16 квітня 2026 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого судді Горбачової Ю.В.,
за участі секретаря Музики Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпінь матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про стягнення інфляційних втрат,
Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник Проценко М.М., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення інфляційних втрат, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача інфляційні втрати за період з 02.12.2020 року по 28.06.2024 року в розмірі 752267,27 грн., витрати на правничу допомогу та судовий збір.
В обґрунтування позову зазначено, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 25.05.2020 року по справі № 756/3115/17 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу було задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі: 1485000 (один мільйон чотириста вісімдесят п'ять тисяч) гривень - основного боргу; 181373 (сто вісімдесят одна тисяча триста сімдесят три) гривень 42 копійок - три відсотки річних; 8604 (вісім тисяч шістсот чотири) гривень - судового збору. Постановою Київського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року по справі № 756/3115/17 апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25.05.2020 року по справі № 756/3115/17 - без змін. Відтак рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25.05.2020 року по справі № 756/3115/17 набрало законної сили 02 грудня 2020 року.
В подальшому, було видано виконавчий лист від 15.01.2021 року, який був пред'явлений до примусового виконання до приватного виконавця. 23.01.2021 року було відкрито виконавче провадження № 64262350, яке відкрито й понині, однак жодного погашення заборгованості ні в межах добровільного виконання рішення суду, ні в межах виконавчого провадження не відбулося до цього часу.
Вказує, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання за рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 25.50.2020 року по справі № 756/3115/17 щодо сплати 1485 000 (один мільйон чотириста вісімдесят п'ять тисяч) гривень основного боргу.
У зв'язку з чим, вважає, що позивач має право на отримання (стягнення) суми інфляційних збитків (втрат) за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з дня набрання законної сили рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 25.50.2020 року по справі № 756/3115/17 по даний час, що становить грошову суму 752267,27 грн.
16 липня 2024 року ухвалою Ірпінського міського суду Київської області позовну заяву було залишено без руху з зазначенням недоліків та наданням позивачу строку для їх усунення. У встановлений строк позивач усунув виявлені недоліки.
Ухвалою суду від 25 вересня 2024 року було відкрито провадження, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання по справі.
14.11.2024 року від представника позивача, адвоката Проценка М.М. до суду надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, яку представник мотивує тим, що з моменту подання позову в період вирішення питання про відкриття провадження по справі та до дати сплати (погашення) основної заборгованості в розмірі 1485000 грн., що виникла на підставі Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25.05.2020 року по справі № 756/3115/17 (27.09.2024 року) в ОСОБА_3 виникла додаткова заборгованість по інфляційних втратах в розмірі 64677,66 грн. В той же час, за період з 26.01.2022 року до дати сплати (погашення) основної заборгованості в розмірі 1485000,00 грн., що виникла на підставі рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25.05.2020 року по справі № 756/3115/17 (27.09.2024 року) в ОСОБА_3 виникла додаткова заборгованість по трьох відсотках річних в розмірі 119125,48 грн. У зв'язку з наведеним, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача інфляційні втрати за період з 02.12.2020 року по 28.06.2024 року в розмірі 752267,27 грн., інфляційні втрати за період 01.06.2024 року по 27.09.2024 року в розмірі 64 677,66 грн., три відсотків річних за період з 26.01.2022 року по 27.09.2024 року в розмірі 119125,48 грн., витрати на правничу допомогу та судовий збір.
Ухвалою суду від 20 листопада 2024 року було вирішено питання про забезпечення позову.
09.12.2024 року від представника відповідача, адвоката Шейко В.В. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав. Звертає увагу, що 16 червня 2021 року постановою Верховного Суду постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 756/3115/17 в частині вирішення позовних вимог про стягнення основної суми боргу за договором позики та 3% річних скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Лише, 21 березня 2023 року постановою Київського апеляційного суду рішення Оболонського районного суду у справі № 756/3115/17 залишилось в силі. Тобто, фактично сума боргу у розмірі 1485000 грн. 00 коп. була сформована 21 березня 2023 року. Наголошує, що рішення суду було виконане відповідачем, за постановою про закінчення виконавчого провадження від 27.09.2024 року борг фактично був погашений, тому будь-які нарахування після вказаної дати є незаконними та такими, що не ґрунтуються на законі. Відповідно, інфляційні витрати, які поніс позивач у зв'язку із невиконанням рішення Оболонського районного суду міста Києва повинні бути нараховані в період з 18 червня 2024 року до 27.09.2024 року, що становить 31318 грн. 65 коп. Зауважує, що індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає. Тому норми ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, яке визначене у гривні. В свою чергу, прийняття судового рішення про стягнення грошового боргу в національній валюті не змінює природу грошового зобов'язання як такого, що визначене в іноземній валюті, і не є підставою для застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції. У зв'язку з чим, вважає, що відсутні будь-які підстави для застосування в даному випадку ч. 2 ст. 625 ЦК України та задоволення позовних вимог.
12.12.2024 року від представника позивача, адвоката Проценка М.М. до суду надійшла відповідь відзив, в якій вважає, що відзив на позовну заяву поданий представником відповідача з пропуском строку, встановленого законом і ухвалою про відкриття провадження по справі та з порушенням форми його подання а тому він має бути залишений без розгляду та повернутий відповідачу. Щодо заперечень на доводи і міркування, викладенні в відзиві на позовну заяву, зазначає, що в межах даної справи виносилися постанова Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року, постанова Київського апеляційного суду від 21 березня 2023 року та постанова Касаційного цивільного суду від 17 червня 2024 року, на які посилається відповідач, але рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 25.50.2020 року по справі № 756/3115/17 так і залишилося в силі і жодної зміни розміру заборгованості і бази нарахування інфляції та трьох відсотків річних не виникло. А, оскільки, відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання за рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 25.50.2020 року по справі № 756/3115/17 щодо сплати 1485000,00 грн., тому позивач має право на отримання (стягнення) суми інфляційних збитків (втрат) та трьох відсотків річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з дня набрання рішенням законної сили.
Ухвалою суду 21 лютого 2025 року закрито було підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.
У судове засідання позивач та її представник не з'явилися. Від представника позивача, адвоката Проценка М.М. до суду надійшла заява про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують та просять задовольнити.
Відповідач та його представник у судове засідання не з'явилися. Від представника відповідача, адвоката Шейко В.В. до суду надійшла заява про розгляд справи без їх участі, проти позовних вимог заперечують та визнають лише частково, в розмірі долученого розрахунку, що становить грошову суму 67772,10 грн.
Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному з'ясуванні обставин справи, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Ч. 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ч. 2 ст. 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Частинами 5 та 6 ст. 81 ЦПК України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 25 травня 2020 року по справі № 756/3115/17 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу було задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі: 1485000 (один мільйон чотириста вісімдесят п'ять тисяч) гривень - основного боргу; 181373 (сто вісімдесят одна тисяча триста сімдесят три) гривень 42 копійок - три відсотки річних; 8604 (вісім тисяч шістсот чотири) гривень - судового збору.
Зі змісту вказаного рішення вбачається, що між позивачем та відповідачем 07.07.2014 року було укладено договір позики грошових коштів у розмірі 55000 доларів США строком до 31.12.2014 року. Відповідачем у строк, що обумовлений договором, свої зобов'язання не виконано, кошти позивачу не повернуті.
Згідно з положеннями ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Постановою Київського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року по справі № 756/3115/17 апеляційну скаргу ОСОБА_3 було залишено без задоволення, а рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25.05.2020 року по справі № 756/3115/17 - без змін.
15 січня 2021 року Оболонським районним судом м. Києва на підставі рішення від 25 травня 2020 року по справі № 756/3115/17 було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі: 1485000 (один мільйон чотириста вісімдесят п'ять тисяч) гривень - основного боргу; 181373 (сто вісімдесят одна тисяча триста сімдесят три) гривень 42 копійок - три відсотки річних; 8604 (вісім тисяч шістсот чотири) гривень - судового збору.
23 січня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Бурко А.М. на підставі виконавчого листа № 756/3115/17 виданого 15 січня 2021 року Оболонським районним судом м. Києва було відкрито виконавче провадження № 64262350, що підтверджується копією постанови.
В подальшому, постановою Верховного Суду від 16 червня 2021 року по справі № 756/3115/17 було частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_3 . Постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення основної суми боргу за договором позики та 3% річних скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Київського апеляційного суду 21 березня 2023 року по справі № 756/3115/17 рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25 травня 2020 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення основної суми боргу за договором позики та 3% річних було залишено без змін.
В подальшому, постановою Верховного Суду від 17 червня 2024 року по справі № 756/3115/17 касаційну скаргу ОСОБА_3 було залишено без задоволення. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25 травня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду 21 березня 2023 року залишено без змін та поновлено виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25 травня 2020 року та постанови Київського апеляційного суду 21 березня 2023 року.
Враховуючи викладене, суд погоджується з позицією позивача, що останній має право на отримання (стягнення) суми інфляційних збитків (втрат) та трьох відсотків річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з дня набрання законної сили рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 25 травня 2020 року по справі № 756/3115/17.
Відтак, датою виникнення грошового зобов'язання зі сплати відповідачем на користь позивача грошових коштів у розмірі 1485000,00 грн. основного боргу за рішенням суду слід вважати саме 02 грудня 2020 року.
Поряд з цим, суд враховує, що заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 11 квітня 2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 було задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача три відсотки річних у розмірі 133 772 (сто тридцять три тисячі сімсот сімдесят дві) гривні 05 копійок та судовий збір у розмірі 1337 грн. 72 коп.
Зі змісту вказаного рішення вбачається, що 3% річних у розмірі 133 772 грн. 05 коп. було стягнуто судом за період з 26.01.2019 року по 26.01.2022 року.
Також, суд бере до уваги той факт, що рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25 травня 2020 року було виконане відповідачем 27 вересня 2024 року, про що зазначає представник відповідача та підтверджує представник позивача. Таким чином, відповідач визнав факт наявності перед позивачем 1485000,00 грн. основного боргу за рішенням суду.
Згідно ст. 1046 ЦПК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року (справа № 686/21962/15-ц) міститься висновок про те, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань. Грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, із невиконанням грошового зобов'язання.
Таким чином, у даній справі між сторонами виник спір щодо стягнення на підставі ст. 625 ЦК України трьох відсотків річних та інфляційних збитків, у зв'язку з неналежним виконання грошового зобов'язання за рішенням суду.
Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.
При цьому, заборгованість відповідача за рішенням суду складала 1485000,00 грн. основного боргу.
Позивач наводить розрахунок розміру інфляційних втрат за період з 02.12.2020 року по 27.09.2024 року в загальному розмірі 816944,93 грн., а також 3% річних за період з 26.01.2022 року по 27.09.2024 року в розмірі 119125,48 грн.
Суд, з'ясувавши обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, здійснивши оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується, дійшов висновку про правильне здійснення позивачем такого розрахунку, а відтак такий розрахунок заслуговує на увагу і приймається судом, як належний та допустимий доказ.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення 3 % річних та інфляційних збитків виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), а тому зобов'язання відповідача перед позивачем за договором позики не припинилося.
Законодавець визначає обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв'язку із чим таке зобов'язання є триваючим.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача нарахованих, відповідно до ст. 625 ЦК України, інфляційних втрат за період з 02.12.2020 року по 27.09.2024 року в загальному розмірі 816944,93 грн., а також 3% річних за період з 26.01.2022 року по 27.09.2024 року в розмірі 119125,48 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76, 77, 81, 89, 133, 141, 247, 263-265, 268, 273, 274, 279, 280, 354 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 610-612, 625 ЦК України, суд
Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник Проценко М.М., до ОСОБА_3 про стягнення інфляційних втрат - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) інфляційні втрати за період з 02.12.2020 року по 27.09.2024 року в загальному розмірі 816944 (вісімсот шістнадцять тисяч дев'ятсот сорок чотири) грн. 93 коп. та 3% річних за період з 26.01.2022 року по 27.09.2024 року в розмірі 119125 (сто дев'ятнадцять тисяч сто двадцять п'ять) грн. 48 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) суму судового збору за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову в загальному розмірі 8461 (вісім тисяч чотириста шістдесят одна) грн. 76 коп.
Копію рішення направити сторонам.
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України -https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя: Ю.В. Горбачова