"16" квітня 2026 р.Справа № 390/135/26
Провадження № 2/390/108/26
Кропивницький районний суд Кіровоградської області у складі судді Підгірської Г.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення 39 360,00 грн,
ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 39 360,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 01.04.2020 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №2224231 про надання коштів на умовах споживчого кредиту на суму 12 000,00 грн на строк 30 днів. Відповідачка порушила умови договору, тому виникла заборгованість за кредитом.
26.02.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення права вимоги № ККАУ-26022021 відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» за плату належні йому права вимоги, в тому числі до ОСОБА_1 за наведеним вище кредитним договором.
ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором не виконала, тому позивач змушений звернутися за захистом своїх прав до суду.
Ухвалою суду від 11.02.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін.
Позивач в судові засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, подав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.
Відповідачка в судові засідання також не з'явилася, однак 08.04.2026 подала заяву про розгляд справи без її участі і про часткове визнання позову в частині заборгованості за тілом кредиту і за нарахованими процентами за 30 днів.
Крім того ОСОБА_1 просила звільнити її від сплати судового збору і зменшити компенсацію розміру витрат позивача на правову допомогу до однієї тисячі гривень, оскільки опинилася в скрутних життєвих обставинах, пов'язаних із утриманням дитини з інвалідністю.
Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За змістом частин четвертої і п'ятої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Враховуючи положення частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Також, згідно з частиною першою та другою статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
За змістом частини першої статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Також, згідно з статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно з статтею 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до статті 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Згідно зі статтею 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Судом встановлено, що 01.04.2020 між ТОВ «ФК «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2224231,підписаний відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором «М24917».
Відповідно до кредитного договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 12 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до паспорту споживчого кредитного договору, кредит надається строком на 30 днів. Стандартна процента ставка становить 1,9 % в день, знижена - 0,57 %.
Факт отримання грошових коштів позивачкою визнається обома сторонами.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 ЦК України, в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачкою своїх зобов'язань за кредитним договором, у неї виникла заборгованість.
26.02.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення права вимоги № ККАУ-26022021 відповідно до умов якого, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Авентус Україна», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №2224231 від 01.04.2020.
Позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість в сумі 39 360,00 грн, яка складається з: 12 000,00 грн. - тіло кредиту; заборгованість за процентами - 27 360,00 грн.
Однак суд не може повністю погодитися із таким розрахунком процентів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц (провадження №14-318цс18) зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18).
У постанові від 05.04.2023 в справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Разом із тим, згідно розрахунків заборгованості, долучених до позовної заяви, вбачається, що відсотки за користування кредитом продовжували незаконно нараховуватися після закінчення строку основного зобов'язання.
Заявляючи вимоги про стягнення з відповідачки відсотків, нарахованих за межами 30 днів кредитування, позивач не звернув уваги, що неповернення кредиту у визначений договором строк свідчить не про продовження строку договору, а про неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань.
Нарахування та стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогам ЦК України та висновкам Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 27.07.2021 за № 910/18943/20 зроблено висновок, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Звертаючись до суду із даним позовом, позивач не заявляв вимоги про стягнення грошових сум, передбачених статтею 625 ЦК України.
Судом встановлено, що сума позики - 12 000,00 грн, строк договору - 30 днів, протягом якого позивач застосовує знижену процентну ставку - 0,57% на добу. Про пролонгацію договору інформації немає. Тобто в період дії договору за наведених умов мали бути нараховані проценти за користування кредитними коштами у розмірі, що не перевищує 12 000,00 грн * 0,57 % * 30 днів = 2 052,00 грн.
Беззаперечно відповідачка також має повернути і основну суму позики у розмірі 12 000,00 грн. Отже загалом розмір позовних вимог, які підлягають задоволенню, становить 14 052,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, нараховані проценти за користування кредитними коштами після спливу 30 днів кредитування є безпідставними, а отже у зазначеній частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Також ТОВ «ФК «Кредит Капітал» зазначає про наявність судових витрат, пов'язаних із поданням позову у цій справі у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн, які просить стягнути з відповідачки.
ОСОБА_1 просила зменшити компенсацію розміру витрат позивача на правову допомогу до однієї тисячі гривень, оскільки опинилася в скрутних життєвих обставинах пов'язаних із утриманням дитини з інвалідністю.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з такого.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи судами гарантоване у статті 131-2 Конституції України, ЦПК України, відповідними нормами Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно із статтею 133 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 цього Кодексу).
Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядку.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське об'єднання, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «ФК «Кредит Капітал» та Адвокатським бюро «Апологет» укладено договір про надання правничої допомоги №01.07 від 01.07.2025. Також додано свідоцтво адвоката Усенка М. І., Акт № 757 від 12.01.2026, детальний опис наданих послуг до акта № 757 .
Беручи до уваги наведене, суд доходить висновку, що позивач довів фактичне надання йому послуг на професійну правничу допомогу в суді у цій справі.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, рішення від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95), від 26.02.2015 у справі "Двойних проти України" (пункт 80).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia, заява №58442/00) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині другій статті 141 ЦПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, у частині третій цієї статті визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
З врахуванням викладеного вище, керуючись частиною третьою статті 141 ЦПК України, суд вважає відсутніми правові підстави для відшкодування позивачеві всіх його витрат на оплату послуг адвоката.
До вказаного висновку суд приходить з огляду на те, що справа не є складною та не потребувала значного часу для складання позовної заяви відносно боржника про стягнення заборгованості за кредитним договором. Вказана категорія є розповсюдженою, сама позовна заява не є об'ємною та ексклюзивною, що в свою чергу свідчить про те, що складання позову у даній справі не потребувало аналізу великої кількості документів.
З огляду на викладене, керуючись частиною третьою статті 141 ЦПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру відшкодування витрат на професійну правничу допомогу до 1 000,00 грн.
Зважаючи на предмет спору позивач сплатив судовий збір в розмірі 2 662,40 гривень, які, згідно з пунктом 3 частини другої статті 141 ЦПК України, присуджуються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки, позов задоволено на 35,70 %, із ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути 950,51 грн.
Відповідачка подала заяву про звільнення її від сплати судового збору, як одинокої матері, яка має дитину дитину з інвалідністю
За змістом підпункту «в» пункту 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справодиноким матерям (батькам), які мають дитину з інвалідністю.
Відповідно до частини другої цієї статті суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 листопада 2023 року по справі № 906/308/20 виснувала, що положення наведеної норми можуть бути застосовані і до відповідача - фізичної особи за наявності відповідної підстави.
Тож, відповідач у справі може за певних обставин (дійсної неспроможності сплатити судовий збір, підтвердженої належними доказами) бути звільненим від сплати судового збору або його сплата може бути відстрочена чи розстрочена, розмір судового збору може бути зменшений судом.
Зважаючи на зазначене, суд приходить до висновку про задоволення заяви відповідачки про звільнення від сплати судового збору і повернення 950,51 грн судово збору з державного бюджету.
На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 259, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, 526, 530, 549, 624, 626, 638, 1049, 1054 ЦК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення 39 360,00 грн задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 14 052,00 (чотирнадцять тисяч п'ятдесят дві) грн.
Клопотання ОСОБА_1 про зменшення понесених позивачем витрат на правову допомогу до 1 000,00 грн задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати на правничу допомогу в розмірі 1 000,00 (одну тисячу) грн.
Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задовольнити.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору у цій справі.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» з державного бюджету частину судового збору у розмірі 950 (дев'ятсот п'ятдесят) грн 51 коп., сплаченого ним 20.01.2026 за подання позову у цій справі відповідно до квитанції № 4407.
Апеляційна скарга подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал", ЄДРПОУ 35234236, адреса місця знаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, 4-й поверх;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації:, АДРЕСА_1 .
Суддя Г.О. Підгірська