Справа № 352/2511/25
Провадження № 2/352/200/26
17 квітня 2026 рокум. Івано-Франківськ
Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого судді Олійника М. Ю.
за участю:
секретаря судового засідання Кукули О. С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя,
Зміст позовних вимог і позицій сторін.
Представник позивача Дубіцька І.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому просила визнати спільною сумісною власністю подружжя, чотирьохкімнатну квартиру загальною площею 126,4 м2, житловою площею 70,5м2, гараж загальною площею 17,7м2, за адресою м. Тисмениця, вул. Шевченка,68 кв7, та автомобіль марки RENAULT TRAFIC, днз НОМЕР_1 , індетифікаційний номер(VIN)VF 1FLBNA69Y308994 2009 року. У порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 , право власності на 1/2 частину чотирьохкімнатної квартири загальною площею 126,4 м2, житловою площею 70,5м2, та гараж загальною площею 17,7м2, розташованої за адресою АДРЕСА_1 ., визнати за ОСОБА_2 , право власності на 1/2 частину чотирьохкімнатної квартири загальною площею 126,4 м2, житловою площею 70,5м2, та гараж загальною площею 17,7м2, розташованої за адресою АДРЕСА_1 . Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частини транспортного засобу марки RENAULT TRAFIC, днз НОМЕР_1 , індетифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 2009 року, який зареєстрований за ОСОБА_2 в розмірі - 110 000 грн. та судові витрати зі сплати судового збору та витрат на правничу допомогу.
В обґрунтування позову посилається на те, що вона із відповідачем перебували в зареєстрованому шлюбі. За цей час у них народились дві доньки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які є повнолітніми. За час перебування у шлюбі за спільні гроші з відповідачем придбали майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а саме: чотирьохкімнатну квартиру загальною площею 126,4 м2, житловою площею 70,5м2, та гараж загальною площею 17,7м2, за адресою АДРЕСА_1 . Відповідачем був укладений договір купівлі-продажу квартири з гаражем посвідченого приватним нотаріусом Тисменицького районного нотаріального округу Івано-Франківської області, 20 грудня 2006 року за реєстровим №5223. Вартість на момент укладання договору купівлі - продажу квартири з гаражем складала 70 000,00 грн ( сімдесят тисяч грн.. 00 коп.) Згідно висновку про вартість майна, вартість даної квартири становить - 1820000,00 ( один мільйон вісімсот двадцять тисяч грн.)
Транспортний засіб марки RENAULT TRAFIC, днз НОМЕР_1 , індетифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 , 2009 року випуску, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, дата реєстрації 03.01.2018 року, даний транспортний засіб зареєстрований за відповідачем. Відповідно з висновком про оцінку вартості транспортного засобу станом на 30.08.2025р., вартість КТЗ марки RENAULT TRAFIC,днз НОМЕР_1 , індетифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 , 2009 року випуску, становить: 220000,00 грн. ( двісті двадцять тисяч грн.). 02.04.2024 року рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області шлюб між ними розірвано. Враховуючи, що вказане нерухоме майно є спільною сумісною власністю, просила суд задовольнити позовні вимоги (а.с. 30-32).
Процесуальні рішення у справі.
Ухвалою від 17 листопада 2025 рок суд відкрив загальне позовне провадження у справі та призначив підготовче засідання.
Ухвалою від 23 лютого 2026 року суд закрив підготовче провадження і призначив справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивача Дубіцька І.В. просила задовольнити позов на підставах, викладених у ньому, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, відзив не подав, про час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином.
Оскільки відповідач в судове засідання не з'явився, відзив не подав, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином. За таких обставин, суд постановив у судовому засіданні ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів, в порядку статей 280, 281 ЦПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов такого висновку.
Встановлені судом обставини справи.
10 вересня 2007 року сторони уклали шлюб (а.с. 6).
19 липня 2017 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири з гаражем, квартира загальною площею 126,4 м2, житловою площею 70,5м2, гараж загальною площею 17,7м2, за адресою АДРЕСА_1 . У вказаному договорі вказано про надання згоди на придбання майна у спільну сумісну власність дружиною покупця ОСОБА_1 (а.с.7-8).
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №82488305 від 20.07.2017 за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на квартиру, чотирьохкімнатну з гаражем, об'єкт житлової нерухомості загальною площею 126,4 кв.м., житлова площа 70,5 кв.м. Опис площі гаража 17,7 кв.м на підставі договору купівлі-прожаду квартири з гаражем, серія та номер 1056, виданий 19.07.2017, видавник Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Проців Л.Я. (а.с.16).
Згідно з висновком про вартість майна від 30.08.2025 вартість квартири чотирьохкімнатної загальною площею 126,4 кв.м., житлова площа 70,5 кв.м. та гараж загальною площею 17,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 становить 1820000,00 грн. (а.с.17).
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 від 03 січня 2028 року ОСОБА_6 є власником транспортного засобу RENAULT TRAFIC,днз НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 , 2009 року випуску (а.с.9).
У висновку про оцінку вартості транспортного засобу від 30.08.2025 вартість транспортного засобу RENAULT TRAFIC, днз НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 , 2009 року випуску становить 220000,00 грн (а.с.10).
Водночас, згідно з відомостями з з Єдиного держаного реєстру транспортних засобів вартість аавтомобіля на час його придбання ОСОБА_2 03 січня 2018 року становила 173235 грн.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 02 квітня 2024 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 09.01.2003 року у Ямницькій сільській раді Тисменицького району Івано-Франківської області, відповідний актовий запис №1 - був розірваний (а.с.14-15).
Позивачка просила суд розділити майно, що є спільною сумісною власністю, шляхом виділення кожному у власність по частці квартири, а також стягнути з відповідача на її користь різницю у вартості транспортного засобу в сумі 110000 грн.
Релевантні норми права і висновки суду.
Визначальним для правильного вирішення даного спору є з'ясування питання про те, яким саме чином слід поділити майно подружжя з урахуванням встановлених у справі обставин.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом /частина третя статті 368 ЦК України/.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя /стаття 60 СК України/.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до частини першої статті 70 СК України в разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення /стаття 71 СК України/.
Згідно з частинами другою та третьою статті 372 ЦК України в разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними /частини перша, друга статті 71 СК України/, або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки /частина друга статті 364 ЦК України/.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом /речення перше абзацу другого частини першої статті 71 СК України/. Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання (див. пункт 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21).
Суть поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. Під час здійснення поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. Суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, в зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначенням переліку об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення вартості.
Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а у разі недосягнення згоди виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Обсяг майна, яке подружжя просить поділити, повинен охоплювати все спільно набуте ними у шлюбі майно з метою найбільш ефективного вирішення спору про його поділ у межах одного провадження (постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022року у справі № 209/3085/20, від 23 січня 2024року у справі № 523/14489/15-ц).
Отже, рівність часток подружжя під час поділу майна обумовлена обсягом спільного майна та його вартістю.
Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або в позасудовому порядку, а тому для дотримання такого принципу необхідно встановлювати увесь обсяг набутого подружжям майна та досліджувати його вартість.
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частина друга статті 71 СК України).
Суд наголошує, що у разі поділу спільної сумісної власності необхідно настільки, наскільки це можливо, встановити, для кого зі сторін спору майно, яке є предметом поділу, має більше значення, враховуючи різні обставини його набуття та використання сім'єю (див. пункт 66.1 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21).
Суд встановив, що спільним сумісним майном сторін є:
1)квартира загальною площею 126,4 м2, житловою площею 70,5м2, гараж загальною площею 17,7м2, за адресою АДРЕСА_1 , вартістю 1820000,00 грн.;
2)автомобіль RENAULT TRAFIC, днз НОМЕР_1 , індетифікаційний номер(VIN)VF 1FLBNA69Y308994 2009 року.
Оскільки позивачка ОСОБА_1 наполягала на виділені їй та відповідачу у власність по частині квартири загальною площею 126,4 м2, житловою площею 70,5м2, гараж загальною площею 17,7м2, за адресою АДРЕСА_1 , вартістю 1820000,00грн., проти чого відповідач ОСОБА_2 не висловив своїх заперечень, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову в цій частині.
Щодо частини позовних вимог про стягнення різниці вартості спільного майна, суд звертає увагу на таке:
Так, відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року у справі № 755/20923/14-ц (провадження № 61-10442св18), від 09 грудня 2020 року у справі № 301/2231/17 (провадження № 61-5392св19), від 07 квітня 2021 року у справі № 402/849/18 (провадження № 61-8383св19), в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18), суд касаційної інстанції дійшов таких висновків:
- у справі № 755/20923/14-ц: при розгляді спорів про поділ цінного спірного майна та визнання недійсними правочинів, витребування цього майна у третіх осіб з підстав його відчуження без письмової згоди одного з подружжя суди мають виходити з права одного з подружжя на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім'ї майна. Отже, за відсутності згоди позивача на відчуження спірного автомобіля він має право на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім'ї майна;
- у справі № 127/7029/15-ц: у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв'язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на частку у спільному майні;
- у справі № 301/2231/17: у випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18) зазначено, що у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв'язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на частку у спільному майні. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що оскільки спірний автомобіль придбаний сторонами під час їх перебування у зареєстрованому шлюбі за спільні кошти, то це майно є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Відповідач здійснив продаж транспортного засобу без повідомлення про це позивача та без отримання її згоди, тому має відшкодувати останній 1/2 частину його вартості, визначену відповідно до висновку (акта) експертної оцінки, за яким вартість транспортного засобу становить 132 500,00 грн;
- у справі № 402/849/18: у разі, коли під час розгляду вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Визначаючи розмір компенсації вартості частки автомобіля, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що у договорі купівлі-продажу автомобіля визначена вартість його продажу. Водночас суди не врахували, що у договорі купівлі-продажу спірного автомобіля його ціна визначається за згодою сторін, яка може не відповідати його дійсній вартості, а також на момент поділу майна вартість автомобіля може змінитися, а тому під час вирішення спору суд зобов'язаний був врахувати дійсну його вартість. Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди безпідставно не застосували до спірних правовідносин правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18). Звертаючись до суду з позовом, позивач на обґрунтування вартості спірного автомобіля надала звіт про оцінку майна, за яким середня ринкова вартість транспортного засобу становить 489530,00 грн. Відповідач на спростування розміру ринкової вартості автомобіля інших доказів суду не надав, не звертався із клопотанням про призначення відповідної судової експертизи, не надав суду заперечень щодо звіту про оцінку транспортного засобу, а тому Верховний Суд дійшов висновку, що саме ці обставини, з'ясовані судами на підставі звіту, підлягали врахуванню ними під час визначення належного розміру компенсації частини спільного майна колишнього подружжя.
У випадку множинності об'єктів нерухомого майна, що перебуває у спільній власності сторін, суду належить розглянути можливість здійснити поділ майна таким чином, щоб не зобов'язувати сторону сплачувати компенсацію.
Тобто, вирішуючи спір про поділ майна подружжя, суд повинен розглянути можливість здійснити поділ спільного сумісного майна подружжя у спосіб без визначення грошової компенсації, або з визначенням такої у мінімальному розмірі.
Такі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 15 квітня 2020року в справі № 565/495/18, від 09 червня 2021року в справі № 537/5528/16, від 12 жовтня 2022року в справі № 757/64512/16-ц, від 02 серпня 2023року в справі № 2-7539/09.
Визначаючи розмір грошової компенсації частини спільного майна суд виходить з такого:
- вартість автомобіля RENAULT TRAFIC, днз НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 2009 року становить 173275 грн.
Отже, кожний з подружжя має право на отримання частини майна в розмірі 86 637,50 грн.
Враховуючи, що автомобіль є неподільною річчю та залишився у володіння відповідача ОСОБА_2 , розмір компенсації за належну частку в майні, яке є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає стягнення з відповідача на корить позивача становить 86 637,50 грн.
Такий поділ спільної сумісної власності подружжя буде законним та таким, що направлений на справедливий захист прав сторін, з урахуванням дотримання балансу їх інтересів.
Рішення щодо розподілу судових витрат.
Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Тому з відповідача слід стягнути на користь позивача 9966,37 грн судових витрат зі сплати судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (10200 х 97,7 %).
Також, позивачка просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь витрати на правову допомогу у розмірі 12000 грн.
Згідно з вимогами ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюються судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 2-5 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону № 5076-VI).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Згідно ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи і витраченого адвокатом часу.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічна позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду України від 19.02.2020 справа № 755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Також при вирішенні питання про розподіл судових витрат відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України суд повинен врахувати, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, дії сторони щодо досудового вирішення спору.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
З урахуванням конкретних обставин справи, зокрема ціни позову, суд може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. При визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 та адвокатом Дубіцькою І.В. укладено договір про надання юридичної допомоги №29 від 03 жовтня 2025 року, також надана квитанція до прибуткового касового ордера №29 від 30.10.2025 в розмірі 12000 грн. (а.с.20) та ордер.
За результатами вирішення питання про розподіл судових витрат та дослідження поданих на їх підтвердження доказів суд встановив, що предмет спору в цій справі не є складним і характер позовних вимог є розповсюдженою категорією цивільних справ, відсутня потреба у вивченні великого обсягу фактичних даних і процесуальні документи, які містяться у ній не є складними та не можуть займати значних витрат часу на їх виготовлення і побудову правової позиції професіоналом в галузі права.
Тому відшкодування заявлених представником позивача витрат у розмірі обумовленого сторонами угоди гонорару в сумі 12000 грн з посиланням на включення у такий всіх видів правової допомоги, без урахування складності справи, інших істотних обставин, витраченого адвокатом часу, суперечить принципу розподілу судових витрат. Розмір таких витрат є надто завищеним та необґрунтованим.
Відтак, з огляду на подані представником позивача процесуальні документи, доказове наповнення матеріалів справи та їх об'єм, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, реальності адвокатських витрат, суд доходить висновку, що обґрунтованими і пропорційними до предмета спору є витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
За таких обставин з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмір 5000 грн., що відповідатиме критерію розумної необхідності цих витрат.
Керуючись ст.206,259, 263-265 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя- задовольнити.
В порядку поділу спільного сумісного майна:
- визнати за ОСОБА_1 , право власності на частину чотирьохкімнатної квартири загальною площею 126,4 м2, житловою площею 70,5м2, з гаражем загальною площею 17,7м2, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ;
- залишити за ОСОБА_2 право власності на частину чотирьохкімнатної квартири загальною площею 126,4 м2, житловою площею 70,5м2, з гаражем загальною площею 17,7м2, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості частини транспортного засобу марки RENAULT TRAFIC, днз НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 2009 року, в розмірі 86 637 (вісімдесят шість тисяч шістсот тридцять сім) грн 50 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 9966 (дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят шість) грн 37 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_3 .
Суддя Максим ОЛІЙНИК