Справа № 681/1675/25
Провадження 2/681/196/2026
17 квітня 2026 року
Полонський районний суд Хмельницької області
у складі: головуючого судді Горщара А.Г.
з участю секретаря судових засідань Салюк Т.М.
позивачки та її представниці - адвокатки Возної Ж.А.
представника відповідача АТ КБ «ПриватБанк» - адвокатки Вонсович О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полонне за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», Полонської міської ради Хмельницької області про встановлення факту постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на день його смерті, -
встановив:
В грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила встановити факт, що вона (спадкоємиця) постійно проживала разом із спадкодавицею ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини, станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позов мотивований такими обставинами.
ОСОБА_1 вважає себе єдиною спадкоємицею за законом четвертої черги майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті останньої залишився житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , придбаний ОСОБА_2 22 червня 2009 року, в якому вона проживала до своєї смерті.
ОСОБА_2 була одинокою жінкою, не проживала в незареєстрованому шлюбі, дітей не мала, з ОСОБА_1 перебувала в дружніх стосунках з 2000-х років. Позивачка опікувалась ОСОБА_2 , оскільки остання за станом здоров'я потребувала сторонньої допомоги, а після придбання нею будинку також допомагала його утримувати.
У зв'язку з хронічними хворобами та зайвою вагою ОСОБА_2 стало складно проживати самій, тож наприкінці 2014 року в зимовий сезон остання запропонувала ОСОБА_1 переїхати до неї. Позивачка погодилась, адже теж проживала сама, а постійно приїздити до подруги для надання допомоги було важко. Тож ОСОБА_1 переїхала до ОСОБА_2 на постійне місце проживання та проживала разом із спадкодавицею до дня відкриття спадщини, тобто до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , таке проживання носило постійний та тривалий характер.
Позивачка з спадкодавицею за ці шість років були пов'язані спільним побутом, вели спільне господарство. ОСОБА_1 опікувалась ОСОБА_2 , супроводжувала її до лікарні, а після смерті взяла на себе всі витрати, пов'язані з її похованням.
Позивачка вважала, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 , оскільки спільно з нею проживала, а тому не зверталась за її оформленням.
Коли ж ОСОБА_1 звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом, то отримала відмову в прийнятті такої заяви, мотивовану тим, що не була зареєстрована зі спадкодавицею за однією адресою на день її смерті та не має підтверджених родинних відносин з померлою, заповіт останньою не складався.
Ухвалою судді від 16 грудня 2025 року відкрито провадження у даній справі, яку постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 22 січня 2026 року з нотаріальної контори витребувано докази по справі, які надійшли до суду 26 січня 2026 року.
18 лютого 2026 року ухвалою суду закрито підготовче судове засідання та справу призначено до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні позивачка та її представниця адвокатка Возна Ж.А. позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з викладених в позовній заяві підстав.
ОСОБА_1 суду пояснила, що з померлою ОСОБА_2 була знайома дуже давно, вони перебували в дружніх відносинах. ОСОБА_2 мала поганий стан здоров'я, тож позивачка їздила до неї маршрутним автобусом, інколи на таксі, допомагала та доглядала її. Уточнила, що з 2014 року періодично відвідувала подругу та інколи проживала в неї. В 2018 році ОСОБА_2 отримала перелом ноги та потребувала постійного догляду, боялась проживати сама, тож ОСОБА_1 переїхала проживати до неї в належний їй будинок АДРЕСА_2 . Під час пандемії «Ковід-19» в травні 2021 року ОСОБА_2 внаслідок цієї хвороби померла. Після похорону позивачка зачинила будинок ОСОБА_2 та навідувалась до нього.
Представниця відповідача АТ КБ «ПриватБанк» Вонсович О.А. при розгляді справи поклалась на погляд суду, зазначивши, що відповідачу не має значення хто успадкує належний ОСОБА_2 будинок: позивачка чи міська рада, адже стягнення заборгованості, яка рахується за померлою, буде проводитись з спадкоємця, який прийме спадщину. При цьому просила не стягувати з АТ КБ «ПриватБанк» судові витрати, адже товариство своїми діями не порушило права та інтереси позивачки.
Представник відповідача Полонської міської ради в судове засідання не прибув, подав до суду письмове клопотання, в якому просив розгляд справи провести у його відсутності, справу вирішити на підставі наявних у ній матеріалів.
Допитані в судовому засіданні свідки суду повідомили такі обставини:
свідок ОСОБА_3 , показала, що вона та ОСОБА_4 є колегами по роботі, тож для неї відомо, що ОСОБА_1 доглядала свою подругу ОСОБА_2 , деякий час їздила до місця проживання останньої, а приблизно в 2014 році повідомила, що змушена переїхати до ОСОБА_2 на постійне проживання, так як та отримала травму ноги і не могла самостійно пересуватись.
свідок ОСОБА_5 повідомила, що являється сусідкою ОСОБА_1 , та їй відомо, що остання мала подругу ОСОБА_2 , до якої вона часто їздила в гості, а ОСОБА_2 також навідувалась до ОСОБА_1 . Приблизно в 2016-2017 роках позивачка принесла їй ключі від власного помешкання, цінні речі і документи та повідомила, що переїжджає жити до ОСОБА_6 , щоб доглядати останню, бо вона отримала травму ноги.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, показання свідків, дослідивши письмові докази суд зазначає про таке.
Встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про свідчать дані копії повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00049388779 від 11.02.2025 (а.с.33-34).
Після її смерті відкрилась спадщина на належні спадкодавиці на праві приватної власності житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_3 , придбаний останньою на підставі договору дарування житлового будинку 22 червня 2009 року (а.с.9, 11), та земельну ділянку кадастровий номер 6823610100:01:002:0864 площею 0,0673 за тією ж адресою з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а.с.10, 12, 137-138).
Рішенням Полонської міської ради ОТГ І скликання «Про зміну назв (перейменування) вулиць і провулків в м.Полонне» від 08.12.2016 року № 6 АДРЕСА_3 перейменовано на АДРЕСА_1 (а.с.135-136).
Як вбачається з відомостей копії спадкової справи № 170/2023 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 (а.с.89-107) вказана спадкова справа заведена 30 серпня 2023 року Полонською державною нотаріальною конторою Хмельницької області на підставі претензії кредитора АТ КБ «ПриватБанк» за вих. № SAMDN51000080513771 від 15.08.2023 у зв'язку з наявністю заборгованості померлої перед Банком у розмірі 29 900,00 грн, відомості про наявність заповіту, складеного спадкодавицею, та про спадкоємців, які звернулись з заявами про прийняття спадщини, відсутні.
Відповідно до даних довідки КП Полонської міської ради «Благоустрій» № 1232 від 07.10.2024 (а.с.13) та довідки управління «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Полонської міської ради №112 від 13.02.2026 (а.с.147) ОСОБА_2 на день своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , інші особи, які були б з нею зареєстровані, відсутні. Вказані обставини сторонами не оспорюються.
З наданої позивачкою копії медичної картки ОСОБА_2 вбачається, що остання в 2018 році отримала перелом лівої ноги (а.с.179).
За даними довідки територіального центру соціальних послуг виконавчого комітету Полонської міської ради ОТГ № 93 від 11.06.2025 для ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 , соціальні послуги станом на 20.04.2021 р. не надавались (а.с.15).
ОСОБА_1 з 13 січня 1982 року по даний час зареєстрована за адресою АДРЕСА_4 , що підтверджується даними копії її паспорта громадянина України (а.с.6).
Позивачка має на праві приватної власності 3725/10000 частки житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_5 , про що свідчать відомості витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 198429771 від 31.01.2020 (а.с.129).
ОСОБА_1 вважає себе спадкоємицею за законом четвертої черги та бажає отримати спадщину після смерті ОСОБА_2 тож звернулася до нотаріуса.
Листом № 447/01-16 від 22.10.2024 нотаріус відмовив у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_7 мотивуючи тим, що позивачка не проживала разом із спадкодавицею на час її смерті, не подала у встановлений законом строк заяву про прийняття спадщини, а також не надала документів, що підтверджують родинні відносини із спадкодавицею (а.с.14).
ОСОБА_1 27 січня 2025 року звернулась до Полонського районного суду Хмельницької області з заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини в порядку окремого провадження.
Ухвалою Полонського районного суду Хмельницької області від 11 вересня 2025 року заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Полонська міська рада Хмельницької області, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини залишено без розгляду з тих підстав, що під час розгляду справи у порядку окремого провадження встановлено спір про право. Заявниці роз'яснено її право на звернення до суду у порядку загального позовного провадження.
Вирішуючи питання щодо доведеності заявленої ОСОБА_1 позовної вимоги суд зазначає про таке.
Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п'ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
За приписами частини два статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
За положеннями частин першої та другої статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (частина перша статті 1264 ЦК України).
Відповідно до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина 1). Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням (частина 2). Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (частина 3). Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина 5).
Положення частини третьої статті 1268 ЦК України вказують на необхідність для прийняття спадщини саме постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не реєстрації їх місця проживання за однією адресою, що за певних обставин може бути відмінним один від одного (постанови Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17, від 12 січня 2022 року у справі № 446/53/16-ц).
Практика правозастосування частини третьої статті 1268 ЦК України є сталою.
Частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.
Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
За положеннями статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом.
Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи в санаторії тощо).
Відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем та оцінені судом.
Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 10 січня 2019 року в справі № 484/747/17, від 07 червня 2022 року в справі № 175/4514/20.
Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини (висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Верховного Суду від 04 листопада 2024 року у справі № 504/3606/14-ц).
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Юридичні факти - це життєві обставини чи факти, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.
Частиною першою статті 315 ЦПК України передбачено перелік юридичних фактів, які можуть бути встановлені у судовому порядку.
Встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб в судовому порядку можливо лише тоді, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Суд вправі розглядати справи про встановлення факту, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.
Позивачка, пред'являючи позов, вказувала, що вважає себе спадкоємицею за законом четвертої черги після смерті ОСОБА_2 , не була зареєстрована разом зі спадкодавицею у будинку АДРЕСА_1 , проте постійно проживала з нею за вказаною адресою на час відкриття спадщини станом на 20 квітня 2021 року.
За положеннями частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою, п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
При цьому предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 77 ЦПК України).
Як визначено у статтях 77-80 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Положеннями ЦПК України передбачено обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються, перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки, оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.
Недоведеність обставин, на існуванні яких наполягає позивач, є підставою для відмови у позові.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 на час смерті ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також на даний час зареєстрована за адресою АДРЕСА_4 у власному житлі.
Померла ОСОБА_2 була зареєстрована у належному їй будинку по АДРЕСА_1 .
Позивачка в обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що вона постійно проживала з померлою ОСОБА_2 на час відкриття спадщини станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 по АДРЕСА_2 , доглядала її, оскільки та потребувала сторонньої допомоги, а після смерті займалась її похованням.
Однак зазначені позивачкою обставини в ході судового розгляду справи не знайшли свого підтвердження належними, достатніми та достовірними доказами.
Так, ОСОБА_1 в позовній заяві зазначила, що переїхала постійно проживати до ОСОБА_2 наприкінці 2014 року, а в судовому засіданні уточнила, що почала постійно проживати з нею в 2018 році після того як ОСОБА_2 отримала травму ноги.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_5 повідомили, що ОСОБА_4 постійно проживала з ОСОБА_2 , однак їхні показання різняться в часі початку такого постійного проживання: ОСОБА_3 зазначила, що такий факт мав місце з 2014 року, а ОСОБА_5 - що з 2016-2017 років. Крім того вказані особи перебувають у близьких стосунках з позивачкою ( ОСОБА_3 - колега, ОСОБА_5 - сусідка), а тому можуть бути зацікавлені в результаті розгляду справи на користь ОСОБА_1 .
Враховуючи викладене, а також те, що показання зазначених свідків носять суб'єктивний характер, не підтверджуються будь-якими іншими об'єктивними доказами, зокрема письмовими, а тому є недостатніми для доведення факту постійного проживання позивачки зі спадкодавицею на час смерті останньої.
Суд не приймає до уваги копію медичної картки ОСОБА_2 , в якій наявні відомості про те, що спадкодавиця отримала травму ноги в 2018 року, як доказ для підтвердження заявленої ОСОБА_1 позовної вимоги.
Із змісту записів зазначеної картки не можливо встановити час травми, оскільки перший запис (а.с.178 зворот) містить виправлення в даті, а наступний запис датований 22.06.2018, записи виконані нерозбірливим почерком, не читабельні, їх наявність не вказує на потребу в постійному сторонньому догляді, та що ОСОБА_1 здійснювала такий догляд і постійно проживала разом із спадкодавицею.
Враховуючи зазначене суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову у зв'язку з його недоведеністю.
Крім того, слід зазначити, що виходячи з принципу диспозитивності, закріпленого в ст. 13 ЦПК України, суд розглядає дану справу в межах заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, а саме встановлення факту постійного проживання зі спадкодавицею ОСОБА_2 на час відкриття спадщини станом на 20 квітня 2021 року.
Позивачка вказувала, що вважає себе спадкоємицею за законом четвертої черги.
Як зазначалось вище відповідно до ст. 1264 Цивільного кодексу України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
В даному випадку ОСОБА_1 мала би довести, що вона проживала з ОСОБА_2 однією сім'єю не менш як п'ять років до смерті останньої, тобто не пізніше ніж з 20 квітня 2016 року.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 зазначив: обов'язковою умовою для визнання осіб членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин.
Так, відповідно до п.п.4.4. глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 зі змінами (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) факт проживання спадкоємців однією сім'єю зі спадкодавцем підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили.
Як вбачається із наявних у справі доказів, ОСОБА_1 не надано рішення суду, яке б підтверджувало, що вона проживала зі спадкодавицею ОСОБА_6 однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, що давало б підстави вважати її спадкоємицею за законом четвертої черги, на наявність такого рішення суду позивачка не посилалась і в судовому засіданні, а також не заявила встановлення такого факту у пред'явленому нею позові.
А тому встановлення факту постійного проживання зі спадкодавицею на час відкриття спадщини станом на 20 квітня 2021 року не створить для ОСОБА_1 юридичних наслідків для реалізації права на спадкування, яке на її думку, в неї наявне.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 81, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України суд,-
ухвалив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду учасниками справи може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивачка: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_6
Відповідачі: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», код в ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: вул. Грушевського, 1д м. Київ поштовий індекс 01001.
Полонська міська рада, код ЄДРПОУ 04060743, місцезнаходження: вул. Лесі Українки, 114 м. Полонне Шепетівського району Хмельницької області поштовий індекс 30501.
Суддя: