Справа № 481/289/26
Провадж.№ 2/481/348/2026
іменем У К Р А Ї Н И
17.04.2026 року Новобузький районний суд Миколаївської області в складі: головуючої судді Уманської О.В., за участі секретаря Кузьміної Н.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду міста Новий Буг, Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новобузької міської ради Баштанського району Миколаївської області, про визнання права власності на земельну ділянку,
Установив :
04.03.2026 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Новобузького районного суду Миколаївської області з цивільним позовом до відповідача Новобузької міської ради Баштанського району Миколаївської області, згідно з яким просила ухвалити судове рішення про визнання за нею права власності на земельну ділянку площею 0,1000 га для обслуговування житлового будинку, розташовану по АДРЕСА_1 з одночасним припиненням права власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 .
Свої позовні вимоги обґрунтувала тим, що відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого 01.08.2006 приватним нотаріусом Новобузького районного нотаріального округу Миколаївської області Савченко А.В., позивачка є власником житлового будинку з прилеглими до нього господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 . Будинок з прилеглими до нього господарськими будівлями та спорудами, розташований на земельній ділянці, площею 0,1000 га з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Однак, предметом вказаного договору купівлі-продажу житлового будинку слугував лише будинок, питання про передачу (продаж) у власність земельної ділянки, на якій розташований цей будинок (для обслуговування житлового будинку) при укладанні цього договору не вирішувалося. Але, зазначена земельна ділянка належить - ОСОБА_2 та значиться за нею відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №596195, виданого 14.12.2006 року на підставі свідоцтва про право на спадщину від 29.08.1997 року, реєстр №1-820. З моменту передачі земельної ділянки і до цього часу цільове призначення земельної ділянки не змінилося. Колишній власник вищевказаної земельної ділянки ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . В січні місяці 2026 року позивач звернулась до приватного нотаріуса Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області Паліюк Л.М., з метою подальшого відчуження житлового будинку, але їй було роз'яснено, що вона не зможе оформити правочин, так як, вищевказана земельна ділянка, яка розташована по АДРЕСА_1 перебуває у приватній власності іншої особи.
Ухвалою суду від 10.03.2026 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Позивачка ОСОБА_1 подала до суду заяву про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити. Проти заочного розгляду справи не заперечувала.
Представник відповідача Новобузької міської ради Баштанського району Миколаївської області, в судове засідання на виклик суду не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. До суду направила клопотання про розгляд справи без її участі оскільки заперечень по справі відповідач не має.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши доводи позовної заяви та дослідивши додані до неї письмові документи в їх сукупності, приходить до наступного висновку.
Як встановлено судом із Договору купівлі-продажу житлового будинку від 01.08.2006, ( а.с.07), витягу з державного реєстру правочинів № 2704018 від 01.08.2006 ( а.с.09), витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 11581839 від 18.08.2006 ( а.с.08), власником житлового будинку за адресою : АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 .
Вищезазначене домоволодіння розташоване на земельній ділянці, площею 0,1000 га з цільовим призначенням для обслуговування вказаного жилого будинку.
Відповідно до фотокопії Державного акту серії ЯГ № 596195, виданого 14.12.2006 року на підставі свідоцтва про право на спадщину від 29.08.1997 року № 1-820, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 010602001197, земельна ділянка площею 0,1000 га з цільовим призначенням для обслуговування жилого будинку належать на праві власності ОСОБА_2 (а.с.10).
Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого 10.06.2020 , серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Новий Буг, Новобузького району, Миколаївської області ( а.с.11) Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 84472276 від 11.03.2026 спадкова справа після смерті ОСОБА_2 у 2020 році не заводилась.
За змістом ст.377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об'єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об'єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об'єкта до набувача такого об'єкта.
Відповідно до ч. 1 ст.120 ЗК України у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта до набувача такого об'єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об'єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об'єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об'єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.
Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.
При цьому при застосуванні положень ст.120 ЗК України у поєднанні з нормою ст.125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.
Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій ст.120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Вказані норми законів узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України в Постанові від 12.10.2016 р. у справі N 6-2225цс16 (яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України), за змістом ст. 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Велика Палата Верховного суду у постанові від 02 червня 2021 року у справі №200/606/18 (провадження № 14-125цс20) зробила наступні висновки.
Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об'єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тіш не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності.
Враховуючи вище наведене , суд дійшов висновку, що є всі підстави визнання за позивачем права власності на земельну ділянку загальною площею 0,1000 га та задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-282 ЦПК України, суд
Ухвалив :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Новобузької міської ради Баштанського району Миколаївської області, про визнання права власності на земельну ділянку, задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га для обслуговування жилого будинку, що розташована по АДРЕСА_1 , припинивши при цьому право приватної власності на дану земельну ділянку за ОСОБА_2 .
Рішення суду може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Новобузька міська рада Баштанського району Миколаївської області, ЄДРПОУ 04056598, місцезнаходження: пл. Свободи, 42, м. Новий Буг, Баштанського району Миколаївської області, 55601.
Повний текст рішення виготовлено 17.04.2026 року.
Суддя