Справа № 178/1976/25
26 березня 2026 року Криничанський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого Лісняк В.В.,
за участі секретаря Коваль Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел.Кринички заяву ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення суду у справі № 178/1976/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
22 грудня 2025 року Криничанським районним судом Дніпропетровської області у справі № 178/1976/25, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було ухвалено рішення про задоволення позовних вимог та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість у розмірі 24000,00 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн., всього 26422,40 грн.
До суду надійшла заява ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення суду, в якій він зазначив, що сплатити одноразово усю суму заборгованості він має можливості, оскільки він має лише тимчасові підробітки, щомісячний дохід обмежений, водночас від виконання рішення суду не ухиляється та не відмовляється, готовий сплачувати заборгованість кожен місяць рівними частинами. Заяву розглянути без його присутності.
Представник ТОВ «Укр Кредит Фінанс» згідно заяви просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його заяви про розстрочення виконання рішення суду.
Дослідивши матеріали заяви про розстрочення судового рішення, а також матеріали цивільної справи № 178/1976/25, суд приходить до висновку про неможливість задоволення зазначеної заяви.
22 грудня 2025 року Криничанським районним судом Дніпропетровської області у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості ухвалено рішення про задоволення позовних вимог та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість у розмірі 24000,00 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн., всього 26422,40 грн.
При цьому ані матеріали цивільної справи № 178/1976/25, ані матеріали заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду не містять жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б дозволяли суду встановити поточний матеріальний стан відповідача (рівень його доходів та видатків), підтвердивши викладені ним у заяві про розстрочення рішення суду твердження про такий незадовільний рівень майнового стану відповідача, який не дозволяє виконати рішення суду про стягнення кредитної заборгованості та зумовлює необхідність розстрочення виконання такого рішення суду.
Правовідносини щодо розстрочення виконання судового рішення врегульовані нормами ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження».
Так, відповідно до ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Згідно ст.33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням. Законом можуть встановлюватися особливості щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.
За змістом ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду.
Згідно ч. 9 ст.10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Аналізуючи встановлені судом фактичні обставини в контексті наведених вище норм законодавства, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.
Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення (ст.435 ЦПК України) є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Право сторони звернутися із заявою про розстрочку виконання рішення суду передбачене також ст.33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).
Таким чином, підставою для застосування ст.435 ЦПК України і ст.33 Закону України «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Системний аналіз зазначених норм законодавства свідчить, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.
За змістом ч.5 ст.435 ЦПК України звернення до суду із заявою про розстрочення/відстрочення виконання судового рішення більше ніж через рік з дня ухвалення такого судового рішення унеможливлює задоволення заяви про розстрочення/відстрочення виконання судового рішення.
Наведені вище правові висновки знайшли своє відображення у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року по справі №796/43/2018, від 03 жовтня 2024 року по справі №824/50/22, від 25 жовтня 2024 року по справі №824/28/22, від 06 лютого 2025 року по справі №824/45/22, а також у п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26 грудня 2003 року №14.
Стосовно заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду, яка вирішується, то заявник (відповідач) в обґрунтування такої заяви посилається фактично на єдину підставу свій майновий стан, який, за його твердженнями, не дозволяє йому виплатити стягувану рішенням суду суму одразу. Разом з тим, як зазначалось вище, відповідач не подав суду жодних доказів на підтвердження рівня свого майнового стану, зокрема його незадовільності, що, в свою чергу, свідчить про недоведеність заявлених підстав для розстрочення виконання рішення суду, а отже і унеможливлює задоволення такої заяви відповідача повністю чи частково.
На підставі викладеного та керуючись ст.33 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 2, 7, 8, 10, 12, 13, 81, 258-261, 263, 268, 272, 353, 354, 355, 435 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення суду у справі № 178/1976/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Криничанський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали.
Суддя: В. В. Лісняк