справа № 489/9866/25 провадження №2/489/646/26
Іменем України
17 квітня 2026 року м. Миколаїв
Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Коваленка І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомленням учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - ТОВ «Споживчий центр») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
встановив:
У грудні 2025 року ТОВ «Споживчий центр» через систему «Електронний суд» звернулося до суду із позовом про стягнення з відповідача заборгованість за кредитним договором № 20.03.2024-100000168 від 24.05.2025 у розмірі 20200,00 грн. та понесені судові витрати.
Як на підставу позовних вимог вказано, що між сторонами 20.03.2024 був укладений кредитний договір (оферти) № 20.03.2024-100000168, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит в розмірі 10000,00 грн. строком на 42 дні (до 30.04.2024) зі сплатою процентної ставки «Економ» за користування кредитом в розмірі 2 % за один день протягом перших 14 днів з дня отримання чергових траншу та процентною ставкою «Стандарт » в розмірі 25 % за один день протягом всього строку користування кредитом, окрім періоду застосування процентної ставки «Економ», та неустойкою 250,00 грн., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання.
Через неналежне виконання позичальником грошових зобов'язань на дату подання позову утворилася заборгованість у розмірі 20200,00 грн., яка складається із 10000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту, 9700,00 грн. по процентам та 500,00 грн. неустойки, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».
Посилаючись на порушення відповідачем своїх зобов'язань позивач просить стягнути наведену заборгованість з відповідача.
Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 11.12.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.
Ухвалою суду від 06.02.2026 продовжено розгляд справи у зв'язку із повторним направленням відповідачем ухвали про відкриття провадження у справі та матеріалів позовної заяви.
Про розгляд справи сторони повідомлені належним чином, в т.ч. шляхом розміщення оголошення на офіційному веб сайті судової влади. Направлена на адресу відповідача судова кореспонденція повернута до суду поштовим зв'язком із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням сторони про судовий розгляд.
Правом на дання відзиву відповідач не скористався.
Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини п'ятої статті 279 ЦПК України не надходило.
Згідно статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За частиною п'ятою статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.
Суд, дослідивши матеріали справи та встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.
Із матеріалів справи встановлено, що 20.03.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 20.03.2024-100000168, який складається з пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), заявки кредитного договору та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору , які підписано відповідачем шляхом застосування цифрового власноручного підпису та одноразового ідентифікатора «Е113». Кредит надається у безготівковій формі за реквізитами належного позичальнику електронного платіжного засобу - 4149-49хх-хххх-5764.
Кредитний договір укладено сторонами на наступних умовах: сума кредиту - 10000,00 грн.; строк, на який надається кредит - 42 днів з дати його надання (20.03.2024); дата повернення кредиту - 30.04.2024 (пункти 1 - 4).
Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна у розмірі 2 % за день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та протягом перших 14 днів з дня отримання чергового траншу включно. Процентна ставка «Стандарт» фіксована у розмірі 2,5% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, окрім періоду застосування процентної ставки «Економ» (пункти 7, 8 договору).
Неустойка - 250,00 грн., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання (пункт 15).
До укладення кредитного договору відповідач ознайомився і підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором «А113» паспорт споживчого кредиту.
Видача кредитних коштів за договором №20.03.2024-100000168 в розмірі 10000,00 грн. отримувачу за номером платіжного інструменту: 414949*64 здійснена за допомогою платіжного сервісу LIQPAY, що підтверджується квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» від 20.03.2024.
Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 20.03.2024-100000168 від 20.03.2024 загальний розмір заборгованості відповідача становить 20200,00 грн., яка складається із: 10000,00 грн. основний борг; 9700,00 грн. процентів; 500,00 грн. неустойки.
Згідно довідки-розрахунку проценти по кредиту нараховані за період з 20.03.2024 по 17.05.2024,тобто у межах строку кредитування.
Правове обґрунтування та мотиви суду.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 652 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частина друга статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин третьої - шостої, восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до частини дванадцятої статті 11 вказаного Закону, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно із статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Вказані правові висновки щодо укладення договору в електронній формі викладені у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19.
Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Із матеріалів справи та наявних у ній письмових доказів вбачається, що 31.01.2025 відповідач звернувся до позивача з метою отримання кредитних послуг, у зв'язку з чим підписав заявку, яка є частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), відповідно до умов якої отримав кредит у розмірі 10000,00 грн. шляхом безготівково перерахування коштів на його електронний платіжний засіб: 4149-49хх-хххх-5764, вказаний при укладенні договору.
Укладення кредитного договору у формі електронного документу, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», на підставі якого між сторонами виникли кредитні правовідносини, відповідає законодавству та волі сторін щодо свободи договору, а наявна у справі квитанція АТ КБ «ПриватБанку» про зарахування на рахунок відповідача суми кредиту за допомогою платіжного сервісу LIQPAY є самодостатнім доказом виконання кредитором своїх зобов'язань, спростування якого відповідач не здійснив.
За таких обставин та з урахуванням того, що відповідач заборгованість не спростувала, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову та стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту.
Разом з цим, суд не погоджується із розміром процентів та стягнення з відповідача неустойки.
Частиною п'ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», у редакції Закону № 3498-IX від 22.11.2023 передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Таким чином, умови кредитного договору про нарахування процентної ставки за користування кредитними коштами протягом періоду «Економ» в розмірі 2% в день та періоду «Стандарт» - 2,5% в день, суперечать вимогам частини п'ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».
Отже, так як відповідач у межах строку кредитування, який становить 42 календарних дні, не здійснив погашення суми кредиту відповідно заборгованість по процентам становитиме 4200,00 грн. (10000,00 х1%х42).
Щодо вимоги про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 500,00 грн. то стягнення суперечить пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до вимог якого позичальник звільняється від сплати неустойки внаслідок наявності військового стану в Україні.
Такий висновок суду відповідає правовому висновку Верховного Суду, зробленого у постанові від 12.02.2025 у справі № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24) згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Таким чином, оцінивши наявні докази та враховуючи невиконання відповідачем грошових зобов'язань перед позивачем, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом стягнення з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 14200,00 грн. (10000,00+4200,00).
На підставі частини першої статті 141 ЦПК України, пропорційно задоволеному позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1702,70 грн. (2422,40 х 70,29%)
Керуючись статями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 20.03.2024-100000168 від 20.03.2024 в загальному розмірі 14200,00 грн. (чотирнадцять тисяч двісті гривень 00 коп.) та судовий збір в сумі 1702,70 грн. (одна тисяча сімсот дві гривні 70 коп.).
У іншій частині позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського,133-А;
відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення складено 17.04.2026.
Суддя І.В.Коваленко