Справа № 489/3233/26
Провадження № 1-кс/489/1998/26
16 квітня 2026 року місто Миколаїв
Слідчий суддя Інгульського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Миколаєві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_6 , погоджене прокурором Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.08.2025 за № 62025150010004331, щодо:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Мигія Первомайського району Миколаївської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, військовослужбовця, раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального Кодексу України,
Слідчий звернувся з клопотанням, погодженим з прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 .
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що Першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Миколаєві) ТУ ДБР у м. Миколаєві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
14.04.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тобто у нез'явленні вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.
В клопотанні слідчого зазначено, що на даний час існують ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме що ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється.
В судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання просив його задовольнити.
Підозрюваний в судовому засіданні не заперечував обґрунтованість підозри. Пояснив, що дійсно залишив військову частину в зв'язку з незадовільним станом здоров'я. Вважає, що підстави утримувати його під вартою відсутні. Зазначив, що не переховувався від слідчих органів. Після залишення військової частини телефонував на гарячу лінію ДБР, щоб з'ясувати інформацію про наявність кримінального провадження щодо нього. Отримав відповідь про відсутність на той час таких даних. Повторно зателефонувавши 08 чи 09.09.2025, отримав інформацію про кримінальне провадження та слідчого у справі. Після цього зателефонував слідчому та повідомив, що буде з'являтися за викликами слідчого. В подальшому на всі виклики слідчого прибував, не переховувався та такого наміру не має. Зазначив, що за результатами МСЕК йому має бути встановлена інвалідність у зв'язку з гіпертонічною хворобою. Зазначив, що зараз проходе лікування та постійно приймає ліки від гіпертонічної хвороби. Також пояснив, що на військову службу мобілізувався добровільно у лютому 2022 року та проходив службу до липня 2025 року, коли через хворобу вже не міг виконувати обов'язки військової служби. Проживає з дружиною та двома малолітніми дітьми. До кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувався.
Захисник підозрюваного заперечувала проти клопотання слідчого, просила відмовити в його задоволенні. В обґрунтування заперечень зазначила, що наведені у клопотанні слідчого ризики не доведені, ОСОБА_5 самостійно дізнався про наявне відносно нього кримінальне провадження, не переховується від слідства, з'являється за кожним викликом слідчого, має тісні соціальні зв'язки, до відповідальності будь-якого виду не притягувався, має хворобу, перебування з якою під вартою може мати незворотні негативні наслідки для його здоров'я.
Заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання в їх сукупності, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 2 статті 177 КПК України встановлено, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Щодо обґрунтованості підозри.
В судовому засіданні підозрюваний та його захисних не спростовували доводи клопотання про обґрунтованість підозри щодо самовільного залишення ОСОБА_5 військової частини.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення підтверджується наявними в матеріалах кримінального провадження доказами, а саме: повідомленням командира ВЧ НОМЕР_1 №350/174/308/1324/н від 10.07.2025 про набуття ознак кримінального правопорушення, відповідно до ч. 5 ст. 407 КК України та доповнення до вказаного повідомлення від 02.08.2025; витягом з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 №643 від 08.07.2025 про призначення службового розслідування та копією акту проведення службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини ОСОБА_5 з додатками; копією витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 №47 від 27.02.2022 про зарахування ОСОБА_5 до списків особового складу частини з 27.02.2022; копією військового квитка ОСОБА_5 серії НОМЕР_2 .
Слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Надані суду матеріали кримінального провадження містять відомості, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 в інкримінованому йому злочині.
Щодо заявлених ризиків.
З доданих до клопотання документів вбачається, що ОСОБА_5 підозрюється у нез'явленні вчасно після лікування до військової частини НОМЕР_1 , вчиненому 08.07.2025. Повідомлення ВЧ НОМЕР_1 про вчинення кримінального правопорушення, пов'язаного з цим фактом, до ТУ ДБР у м. Миколаєві надійшло 24.07.2025. Відомості про вказане кримінальне правопорушення внесені 03.08.2025, а 12.09.2025 ОСОБА_5 самостійно, добровільно прибув до Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Миколаєві) ТУ ДБР у м. Миколаєві та повідомив про себе як про військовослужбовця, який ухиляється від військової служби.
За направленням слідчого від 12.09.2025 ОСОБА_5 пройшов ВЛК про що свідчить відповідна довідка від 27.10.2025.
Після повідомлення ОСОБА_5 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, останній самостійно прибув до слідчого судді для розгляду даного клопотання про застосування запобіжного заходу.
Жодних документів на підтвердження ухилення ОСОБА_5 від досудового розслідування, як до повідомлення про підозру так і після, до клопотання не додано.
Таким чином спростовуються доводи клопотання, що ОСОБА_5 не повідомляв про себе правоохоронним органам, як про військовослужбовця, який самовільно залишив місце служби.
Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), 2005, § 58).
Хоча суворість покарання є релевантною обставиною при оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти, тяжкість обвинувачення не може сама по собі служити виправданням тривалого попереднього ув'язнення особи («Ідалов проти Росії» (Idalov v. Russia) [ВП], 2012, § 145; «Гарицький проти Польщі» (Garycki v. Poland), 2007, § 47; «Храїді проти Німеччини» (Chraidi v. Germany), 2006, § 40; «Ілійков проти Болгарії» (Ilijkov v. Bulgaria), 2001, §§ 80-81).
Під час розгляду клопотання також встановлено, що ОСОБА_5 має постійне місце проживання, одружений з 2015 року, має на утриманні двох дітей 2008 та 2015 року народження, військову службу проходив тривалий час з 27.02.2022 до 08.07.2025, має захворювання пов'язані з проходженням військової служби.
Отже, враховуючи дані про особу підозрюваного, його соціальні зв'язки, поведінку під час досудового розслідування, виключно тяжкість покарання підозрюваного не може свідчити про наявність ризику переховування.
До клопотання не додано доказів вчинення підозрюваним будь-яких дій направлених на переховування від органів досудового розслідування та суду.
З урахуванням встановлених обставин ризик переховування є не доведеним.
Також слідчий суддя вважає не доведеним ризик впливу на свідків в цьому ж кримінальному провадженні. Так, в клопотанні не вказані конкретні свідки, на яких може вплинути підозрюваний та яке значення мають показання цих свідків у кримінальному провадженні, зокрема будь-яких відомостей, що під час досудового розслідування були допитані свідки матеріали клопотання не містять. Не містять матеріали додані до клопотання і відомостей, що з часу вчинення кримінального правопорушення, у яких підозрюється ОСОБА_5 , він намагався вплинути на будь-яких свідків в даному провадженні.
Крім того, слідчий суддя вважає недоведеним ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому підозрюється ОСОБА_5 . Так, ОСОБА_5 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався. Службу в ЗСУ проходить з 27.02.2022, з того часу і до 08.07.2025 самовільно військову частину не залишав.
Також суд враховує дані про особу підозрюваного, який має постійне місце проживання, тісні соціальні зв'язки.
За вказаних обставин, слідчим суддею не встановлено наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор.
Згідно з ч. 2 ст. 194 КПК України слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 194 КПК України, слідчий суддя, суд має право зобов'язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.
Висновки суду.
Слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання слідчого про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задоволенню не підлягає, при цьому ОСОБА_5 на підставі ч. 3 ст. 194 КПК України має бути зобов'язаний прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194 КПК України, слідчий суддя, -
В задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 - відмовити.
Зобов'язати ОСОБА_5 прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1