Справа № 487/3619/25
Провадження № 1-кс/487/1787/26
17.04.2026 року м. Миколаїв
Слідчий суддя Заводського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника - адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві клопотання слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Херсоні) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті у м. Мелітополі, ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 42015010000000002 від 03.02.2015 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Саки, Автономної Республіки Крим, громадянки України, останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_1
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України
14.04.2026 слідчий другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Херсоні) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті у м. Мелітополі, ОСОБА_5 , за погодженням із прокурором відділу прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_3 , в рамках здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015010000000002 від 03.02.2015 звернувся до слідчого судді з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваної ОСОБА_6 .
Підставою для внесення клопотання стало те, що ОСОБА_6 підозрюється у скоєнні особливо тяжкого злочину, переховується від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, перебуває на тимчасово окупованій території України та оголошена у розшук, а також наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
У судовому засіданні прокурор підтримала клопотання, просила про його задоволення.
Захисник у судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання.
Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази, заслухавши думку сторін кримінального провадження, слідчий суддя доходить до такого висновку.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч. 1 ст. 177 КПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Із матеріалів клопотання вбачається, що Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Херсоні) ТУ ДБР у м. Мелітополі здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015010000000002, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.02.2015 за ч. 1 ст. 111 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , будучи громадянкою України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи тривалий стаж роботи суддею, а тому достовірно знаючи, розуміючи та усвідомлюючи незаконність дій Верховної Ради АР Крим та Російської Федерації щодо приєднання території АР Крим та м. Севастополя до складу Російської Федерації, діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, бажаючи допомогти іноземній державі та її представникам у проведенні підривної діяльності проти України, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим, діючи в інтересах Російської Федерації, перебуваючи в м. Саки упродовж березня - квітня 2014 року продовжила роботу у складі незаконного органу судової влади Російської Федерації на території АР Крим на посаді так званих «громадян, які заміщають посади суддів судів, що діють на територіях Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя».
У подальшому ОСОБА_6 надавала допомогу представникам іноземної держави у переході судової системи України, яка діяла на території півострова Крим, на відправлення правосуддя відповідно до ч. 5 ст. 9 «Федерального Конституційного Закону» Російської Федерації № 6-ФКЗ «Про прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим та утворення в складі Російської Федерації нових суб'єктів Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя» та на підставі законодавства іноземної держави - Російської Федерації. Після того, Постановою Державної ради Республіки Крим №1365-1/16 ОСОБА_6 була призначена на посаду мирового судді судової дільниці №43 Євпаторійського судового району (міського округу Євпаторії) Республіки Крим строком на п'ять років. Після того, Постановою Державної ради Республіки Крим №1027-2/21 від 08.12.2021 року була призначена на посаду мирового судді судової дільниці №43 Євпаторійського судового району (міського округу Євпаторії) Республіки Крим, без обмеження строку повноважень.
Крім того ОСОБА_6 , діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи тривалий стаж роботи суддею, а тому достовірно знаючи та усвідомлюючи незаконність своїх дій, розуміючи незаконність дій окупаційної влади, незаконність застосування на території України законодавства Російської Федерації, перебуваючи в приміщенні так званої «судової дільниці №43 Євпаторійського судового району (міського округу Євпаторії) Республіки Крим» по вул. Горького, 10/29 м. Євпаторія , Автономна Республіка Крим, діючи в інтересах Російської Федерації, керуючись нормами законодавства Російської Федерації 25.05.2023, прийняла рішення у справі №02а-0008/43/2023, 05.06.2024, у справі №01-0010/43/2024, 15.06.2024, рішення у справі №05-0197/43/2024, 21.06.2024, рішення у справі №02-1049/43/2024.
25.03.2025 у кримінальному провадженні складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
Органом досудового розслідування у загальнодержавному засобі масової інформації - газеті «Урядовий кур'єр», розміщувались повідомлення про підозру та повідомлення про необхідність прибуття ОСОБА_6 до слідчого та прокурора для проведення за її участю необхідних слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні на 23.03.2026, 24.03.2026, 25.03.2026 та на 30.03.2026, 31.03.2026, 01.04.2026.
Аналогічні документи, розміщувались на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора.
Разом з тим у вказані дати та час підозрювана ОСОБА_6 до слідчого не прибула, будь-які документи, які підтверджують поважність причин не прибуття не надала.
З матеріалів клопотання вбачається, що в ході досудового розслідування отримано інформацію про те, що ОСОБА_6 перебуває на тимчасово окупованій території України з метою ухилення від кримінальної відповідальності та продовжує незаконну діяльність.
Постановою слідчого від 25.03.2026 підозрювану ОСОБА_6 оголошено у розшук.
Зазначене свідчить про те, що підозрювана переховується від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого їй злочину підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, а саме: постановою «государственого совета Республики Крым» від 22.12.2016, щодо призначення ОСОБА_6 на посаду мирового суді; постановою «государственого совета Республики Крым» від 09.12.2021, щодо призначення ОСОБА_6 на посаду мирового суді; актом огляду від 03.07.2024; рішення ВРП від 04.09.2019 про притягнення ОСОБА_6 до дисциплінарної відповідальності; іншими матеріалами провадження у сукупності.
Так у рішенні Європейського суду з прав людини «Мюррей проти Сполученого Королівства» 14310/88, 28 жовтня 1994 р. наголошено « … Метою допитів під час тримання під вартою відповідно до пункту (с) частини 1 статті 5 … є сприяння кримінальному розслідуванню шляхом підтвердження чи розвіювання конкретної підозри, яка послужила причиною арешту. Тому факти, які є причино виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Європейський суд з прав людини у рішенні «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» 12244/86; 12245/86; 12383/86, 30 серпня 1990 р. зазначив «…наявність «обґрунтованої підозри» передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин …».
Фактичні дані, які містяться у наданих стороною обвинувачення доказах, на думку слідчого судді, здатні переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_6 могла вчинити інкриміноване їй кримінальне правопорушення, а отже підтверджують наявність обґрунтованої підозри.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання (§ 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000).
Так прокурором у судовому засіданні доведено існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України з огляду на те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за які передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від 12 до 15 років, на теперішній час продовжує переховуваться від органу досудового розслідування, перебуває на тимчасово окупованій території України; підозрювана ОСОБА_7 перебуваючи на волі, самостійно або через інших осіб може перешкоджати встановленню істини у справі, здійснювати вплив на інших осіб, узгоджувати свої показання з показаннями інших осіб, які визнані свідками у справі, надавати цим особам поради з урахуванням відомих їй обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході досудового розслідування, у тому числі за допомогою засобів зв'язку, з метою створення собі «алібі» щодо її непричетності до вчинення інкримінованого їй злочину; крім того, враховуючи тривалість часу кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , вчинення злочину проти основ національної безпеки в умовах воєнного стану, який триває до теперешнього часу, наявний ризик вчинення підозрюваною іншого кримінального правопорушення.
Відповідно до положень ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує те, що ОСОБА_7 переховується від органу досудового розслідування та суду, перебуває на тимчасово окупованій території України, оголошений у розшук, має зареєстроване місце проживання, раніше не судима.
Пунктом 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007 Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Таким чином з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 у разі визнання її винуватою, існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, яким не можливо запобігти, застосувавши більш м'який запобіжний захід, слідчий суддя доходить до висновку про задоволення клопотання слідчого, оскільки прокурор у судовому засіданні в повному обсязі довів обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваної на свободу.
Крім того слідчий суддя наголошує, що обрання підозрюваній запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не тотожне із застосуванням такого, оскільки після затримання підозрюваної питання можливості застосування до нього обраного запобіжного заходу або його зміну на більш м'який запобіжний захід буде розглядатися слідчим суддею, судом у встановленому законом порядку.
Згідно із ч. 4 ст. 183 КПК України при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Відповідно до ч. 4 ст. 197 КПК України у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі частини шостої статті 193 КПК України, строк дії такої ухвали не зазначається.
Керуючись ст. 176-178, 182-184, 186, 193, 194, 197, 309, 376 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого другого СВ (з дислокацією у м. Херсоні) ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі, ОСОБА_5 - задовольнити.
Обрати стосовно підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Саки, Автономної Республіки Крим, запобіжний захід - тримання під вартою.
Після затримання ОСОБА_6 не пізніше як через сорок вісім годин з часу доставки до місця кримінального провадження, доставити до слідчого судді, суду для розгляду за його участю питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його заміну на більш м'який запобіжний захід.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя Заводського
районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1