Справа № 487/9515/25
Провадження № 2/487/906/26
17.04.2026 року м. Миколаїв
Заводський районний суд міста Миколаєва в складі головуючого судді Притуляк І.О., за участю секретаря судового засідання Янковець Г.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Миколаєва в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
16.12.2025 року, представник позивача АТ «Акцент-Банк» - Шкапенко О.В., шляхом формування у системі «Електронний суд» звернувся до Заводського районного суду м. Миколаєва з позовною заявою, у якій просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 03.12.2017 року у розмірі 20369,46 грн. станом на 15.12.2025 року, яка складається з: 16792,38 грн. - заборгованість за кредитом; 3577,08 грн. - заборгованості за відсотками. Крім того, просив стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн..
В обґрунтування позову зазначив, що 03.12.2017 року підписавши Анкету-заяву (надалі - Договір ) ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку (надалі - Умови та Правила). На підставі вказаної Анкети-Заяви, ОСОБА_1 ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку.
В подальшому йому було надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46.8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку.
Проте в порушення умов вищевказаного договору, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість, яку в добровільному порядку відповідач на сплачує, що послужило підставою для звернення до суду із зазначеним позовом.
Ухвалою судді від 18.12.2025 року позовну заяву залишено без розгляду.
22.12.2025 року представником позивача в порядку ст.185 ЦПК України було подано заяву про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 25.12.2025 року позовну заяву було прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Представник позивача до судового засідання не з'явився, у доданому до позовної заяви клопотанні зазначив про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та не заперечував проти винесення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив, відзив до суду не надав.
Суд, дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до наступного.
Судом встановлено, що 03.12.2017 року, ОСОБА_1 підписав Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент Банк».
В Анкеті-Заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що дана анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, становлять Договір про надання банківських послуг, умови якого йому зрозумілі.
При цьому у вказаній Анкеті-заяві не зазначено про будь-які умови нарахування процентів, пені та штрафу.
Факт отримання кредитних коштів відповідачем підтверджено випискою по рахунку.
Згідно з довідкою А-Банку, на ім'я ОСОБА_1 було відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано наступні картки, № НОМЕР_2 строком дії серпня 2021 року та № НОМЕР_3 , строком дії до жовтня 2027 року.
У відповідності до довідки за лімітами, А-Банком ОСОБА_1 03.12.2017 року встановлено кредитний ліміт у сумі 3 000,00 грн., який у подальшому зменшувався та збільшувався: 05.04.2018 року до 6000,00 грн.; 10.11.2018 року до 10000,00 грн.; 26.01.2019 року до 14000,00 грн.; 05.11.2021 року до 12050,00 грн.; 09.05.2023 року до 20 000,00 грн., 21.08.2023 року до 19090,00 грн.
Відповідач на погашення кредитних коштів проводив оплату, останній раз 30.11.2025 року на суму 700 грн.
Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість відповідача перед Банком за вказаним кредитним договором станом на 15.12.2025 року склала 20369,46 грн., у тому числі: заборгованість за кредитом - 16792,38 грн., заборгованість по відсоткам - 3577,08 грн., пеня - 0,00 грн., штраф - 0,00 грн.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч.1 ст. 634 ЦК України).
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа першого цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 03.07.2019 року ( справа № 342/180/17), викладено наступний висновок: «так у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 18.02.2011 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18.02.2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (20.02.2017 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, позивач не пред'явив. Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону №1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, кредитор має право вимагати виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погодилася із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів».
Верховний Суд у Постанові від 09.01.2020 року (справа № 643/5521/1) зазначив, що «в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Встановивши, що анкета-заява від 18.03.2011 року не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов'язку по сплаті заборгованості за відсотками пеню, комісію і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, а відтак, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованостей підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту.
Таким чином, судова практика у цій категорії справ є незмінною, що не може свідчити про порушення прав банку.
Так, у анкеті-заяві від 03.12.2017 року порядок повернення кредитних коштів, зокрема, строки та розміри здійснення періодичних платежів, розмір процентів за користування кредитними коштами та порядок їх сплати не встановлені, процентна ставка та відповідальність позичальника за невиконання умов договору не визначена.
При цьому, банк пред'явив вимоги про стягнення заборгованості за відсотками у сумі 3577,08 грн.
Однак, долучені до позовної заяви Умови і правила надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», тарифи користування кредитною карткою «Універсальна», «Універсальна GOLD», на які позивач посилається як на підставу для своїх позовних вимог, відповідачем не підписані, доказів його ознайомлення з цими документами позивачем не надано.
З огляду на вищезазначене, суд вважає, що ОСОБА_1 не був ознайомлений з умовами та правилами надання банківських послуг у АТ «Акцент Банк» та вважає неприйнятними посилання позивача на те, що ці умови та правила є загальнодоступними та розміщені на офіційному сайті фінансової установи, оскільки такі твердження ґрунтуються на припущеннях, що є неприйнятним з огляду на приписи частини шостої статті 81 ЦПК України.
За таких обставин надані позивачем Умови і правила надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», не є складовою укладеного сторонами договору та не визначають його суттєві умови, в тому числі щодо розміру процентів за користування кредитом, порядку та строків повернення кредитних коштів.
Враховуючи, що в анкеті-заяві від 03.12.2017 року розмір процентної ставки не визначений, строки здійснення періодичних платежів за кредитом не встановлені, суд приходить до переконання, що нарахування позивачем процентів за користування ОСОБА_1 кредитними коштами, списання Банком внесених боржником в рахунок погашення кредиту коштів та зарахування цих коштів на погашення відсотків, є неправомірним та безпідставним та призвело до збільшення суми заборгованості за тілом кредиту за рахунок протиправно списаних банком відсотків.
Згідно з наданих позивачем розрахунку заборгованості, виписки про рух коштів по рахунку, всього позивач списав з рахунку відповідача за період з 03.12.2017 року по 15.12.2025 року 39194,88 грн. процентів за користування кредитом, що не передбачено укладеним сторонами Договором.
При цьому сума зарахувань грошових коштів, які були здійсненні відповідачем, за період зазначений у випискі з (03.12.2017 року по 15.12.2025 року) ставить - 108557,99 грн., тоді як сума витрат, яка також місить в собі нараховані відсотки, становить 128702,18 грн..
З огляду на встановлені судом обставини та умови кредитного договору суд вважає, що із суми витрат за весь період кредитування, яка обчислена позивачем і становить 128702,18 грн. (станом на 15.12.2025 року) слід виключити суму, яка нарахована за відсотками за користування кредитом («списання відсоків»), яка становить 39194,88 грн..
За такого позивачем хибно розрахована заборгованість за тілом кредиту за рахунок його штучного збільшення через включення нарахованих відсотків за користування кредитом.
Приймаючи до уваги викладене та враховуючи, суму зарахувань яка була здійснена відповідачем (108557,99 грн.), суд приходить до висновку що позивачем не доведено наявність заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «Акцент Банк» за кредитним договором станом на 15.12.2025 року у розмірі 20369,46 грн. і є заборгованістю за наданим кредитом (тілом кредиту) і відсотками, оскільки сума зарахувань перевищує суму витрат та відповідачем фактично виконаний обов'язок за підписаною ним анкетою-заявою, тобто заборгованість відсутня.
За таких обставин, у задоволенні позову АТ «Акцент Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг, слід відмовити.
Керуючись ст.ст.141, 259, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд,
В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Акцент Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк», місцезнаходження: 49074, місто Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, ЄДРПОУ 14360080, МФО № 307770.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .
Головуючий суддя: І.О. Притуляк