Справа № 487/9561/25
Провадження № 2/487/924/26
Іменем України
08.04.2026 м. Миколаїв
Заводський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді Карташевої Т. А.,
за участю секретаря судового засідання Самедової Р. Ш.,
представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Яреська Т. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У грудні 2025 року АТ «Сенс Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 203 570,37 грн, з яких: 109 825,40 грн - заборгованість за тілом кредиту, 93 744,97 грн - відсотки за користування кредитом.
Позов обґрунтовано тим, що 19.07.2019 підписанням оферти на укладання угоди про надання кредиту відповідачка запропонувала АТ «Альфа-Банк» укласти угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. 19.01.2019 банк прийняв пропозицію відповідачки на укладення договору страхування шляхом підписання заяви (акцепту) № 248.617792130.111 про прийняття пропозиції. Таким чином, між банком та відповідачкою 19.01.2019 з дотриманням приписів чинного законодавства України укладено Угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії з такими умовами: тип кредиту - кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії; найменування продукту - «Максимум»; мета кредиту - для особистих потреб; ліміт кредитної лінії - у розмірі 200 000 грн; процентна ставка - 35,99 % річних; тип процентної ставки - фіксована; тип картки - MasterCard Debit World строком дії на 3 роки; порядок повернення кредиту - щомісячно, не менше ніж сума обов'язкового мінімального платежу 5% від суми заборгованості, мінімум 50 грн.
12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «СЕНС БАНК». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року.
Умови вищезазначеного кредитного договору відповідачкою не виконані, в результаті чого утворилася заборгованість в розмірі 203 570,37 грн, з яких: 109 825,40 грн - заборгованість за тілом кредиту, 93 744,97 грн - відсотки за користування кредитом.
Ухвалою судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 11.09.2024 відкрито провадження у справі з призначенням її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
16.01.2026 представником відповідачки подано відзив на позовну заяву, де зазначено, що платежі за розрахунково-касове обслуговування картки нараховувалися протиправно, оскільки положення договору, якими встановлюється така плата, є нікчемними. Позивачем протиправно нараховано поценти овердрафт (несанкціоновану заборгованість, проценти за прострочку), оскільки умовами договору він узгоджений не був. Реальний розмір заборгованості, який визнає відповідачка, становить 59 848 грн 69 коп, що складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 49 464,11 грн, заборгованості за поцентами в сумі 10 384,58 грн. Проценти розраховані в межах погодженого строку дії кредитування, який сплив 18.07.2022, та після цього строку нараховуватися не можуть. Витрати позивача у справі є завищеними, зокрема обґрунтований розмір витрат на правничу допомогу, що може бути віднесений на відповідачку у випадку часткового задоволення позову, не може перевищувати 5073,12 грн. Крім того, відповідачка також понесла витрати на професійну правничу допомогу, розмір яких становить 10 000 грн і, на думку відповідачки, підлягає стягненню з позивача.
Представник позивача, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився, у позовній заяві та у заяві від 12.01.2026 просив розгляд здійснювати без його участі.
Представник відповідачки в судовому засіданні просив позов задовольнити частково з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши представника відповідачки, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частинами 1-3 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтями 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11, частини другої статті 509 ЦК України підставами виникнення зобов'язань є договори та інші правочини.
Згідно зі статтями 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір (оферту), відповіді про прийняття цієї пропозиції (акцепту), яка має бути повною і безумовною (статті 640-642 ЦК України).
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (статті 1054, 1055 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010).
Судом встановлено, що 19.07.2019 між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» укладено договір про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної лінії.
На підтвердження укладання вказаного договору позивачем до суду надано анкету-заяву про акцепт Публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» про укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», паспорт споживчого кредиту, оферту на укладання угоди обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, довідку про систему гарантування вкладів фізичних осіб, заву (акцепт) № 248.617792130.111 про прийняття пропозиції укласти договір страхування, які підписані сторонами.
Відповідно до розділу 3 паспорта споживчого кредиту визначенні основні умови кредитування з урахуванням побажання споживача, а саме: сторонами підписані та погоджені такі умови: тип кредиту - кредитування рахунку; строк кредитування - 12 з можливістю пролонгації відновлювальної кредитної лінії на новий строк за умови дотримання клієнтом умов договору; мета отримання кредиту - споживчі потреби; порядок та строк надання кредиту - безготівковим шляхом; максимальна сума кредиту - 200 000 грн; процентна ставка, відсотків річних - 35, 99%; тип процентної ставки, порядок її обчислення та зміни - фіксована.
Положеннями оферти на укладання угоди обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії передбачено, що позичальник ОСОБА_1 просить випустити міжнародну платіжну карту строком на 3 роки (кредитну картку). Пропонує також встановити у розмірі 5 % від загальної суми за кредитним договором, але не менше 50 грн, дату сплати обов'язкового мінімального платежу пропонується визначити відповідно до умов додатку 4 до договору.
12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості та виписки по особовому рахунку заборгованість відповідачки за кредитним договором станом на 28 вересня 2025 року становить 203 570,37 грн, з яких: 109 825,40 грн - заборгованість за тілом кредиту, 93 744,97 грн - відсотки за користування кредитом.
Згідно з випискою по особовому рахунку відповідачка активно користувалася кредитною карткою в період з 31.07.2019 по 04.01.2022, в рахунок виконання зобов'язань за кредитним договором вносила грошові кошти в період з 19.07.2019 по 19.12.19.12.2021, всього внесено 241 955,05 грн.
При цьому, з розрахунку заборгованості слідує, що кошти, які вносилися відповідачкою були розподілені, у тому числі і на погашення комісії за РКО та овердрафт.
З наданого АТ "Сенс Банк" розрахунку слідує, що кредитором нараховано 13 168,80 грн комісій, а також овердрафт на суму 54 779,85 гривень.
Суд погоджується з доводами сторони відповідачки про неправомірність таких нарахувань з огляду на таке.
За змістом пункту четвертого частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Відповідно до п. 5 Правил розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затверджених постановою Правління НБУ від 08.06.2017 № 49, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Таким чином, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Тоді як комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19, постанові Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 461/2857/20.
У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч. 1 та ч. 2 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
На підтвердження укладення кредитного договору надані анкета-заява про акцепт Публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» про укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», паспорт споживчого кредиту, оферта на укладання угоди обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, довідка про систему гарантування вкладів фізичних осіб, зава (акцепт) № 248.617792130.111 про прийняття пропозиції укласти договір страхування, де відсутні погоджені сторонами умови стосовно необхідності внесення позичальником плати за додаткові, супутні послуги банку, пов'язані з розрахунково-касовим обслуговуванням та комісіями, банком в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позичальнику, які є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».
Крім того, надання овердрафту та його умови, зокрема розмір ліміту та порядок погашення, мають бути чітко визначені у кредитному договорі. Якщо в договорі немає положень про овердрафт, то банк не має права надавати його та стягувати кошти, як за овердрафтом.
Безпідставно нараховуючи комісію, погашаючи їх, відсотки та тіло кредиту за рахунок непогодженого сторонами овердрафту, нараховуючи за це перевищення кредиту (овердрафт) і його прострочення відсотки, а згодом відносячи цю заборгованість до простроченого кредиту, АТ "Сенс Банк" незаконно та штучно збільшував суму заборгованості.
Отже, суд вважає, що заявлений позивачем розмір заборгованості визначений усупереч вимог законодавства та умов договору.
Суд також вважає слушними посилання сторони відповідачки на неправомірність нарахування відсотків за користування кредитними коштами понад встановлений строк кредитування.
Так, як зазначалося вище, паспортом споживчого кредитування, передбачено строк кредитування - 12 місяців з можливістю пролонгації відновлювальної кредитної лінії на новий строк за умови дотримання клієнтом умов договору.
Крім того, положеннями оферти на укладання угоди обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії (розділ V Інші умови), передбачено, що у разі настання невідкладних обставин, що визначені договором, пропонується застосувати умови програми «Моментальна розстрочка на карту», що вказані у додатку № 4 до договору. У розділі ІІІ додатку № 4 до договору визначаються такі умови програми «Моментальна розстрочка на карту»: сума кредиту; процентна ставка; строк користування кредитом; комісійні винагороди (у випадку їх наявності); порядок сплати кредиту за програмою «Моментальна розстрочка на карту».
Проте, матеріали справи не містять Додатку № 4 до договору, а тому суд, з урахуванням викладених обставин, не має можливості встановити, чи було продовжено строк дії кредитування відповідно до умов договору кредитування та додатку № 4 до договору, як це передбаченого офертою. Відсутні також докази пролонгації кредитного договору на новий строк відповідно до умов, визначених договором.
У постанові Верховного суду від 03.06.2020 у справі № 569/136060/17-ц зазначено, що "право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такі правові висновки узгоджуються з позицією Великої палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 14-10цс18.
Строк спливу дії картки є кінцевим строком дії кредитного договору".
Строк дії кредитної картки 3 роки, тобто з 19.07.2019 по 18.07.2022.
Обставини щодо перевипуску кредитної платіжної картки із видачею нової кредитної картки судом не встановлені, а тому кінцевий строк кредитування у справі відповідає строку дії картки.
Вимоги банку про стягнення процентів після закінчення строку кредитування не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Із копії розрахунку заборгованості вбачається, що відсотки нараховувалися банком до 19.09.2025, тобто поза межами строку кредитування.
Так, відповідачка, заперечуючи нарахування відсотків за користування кредитом, подала свій розрахунок за період з 19.07.2019 по 18.07.2022, відповідно до якого загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 59 848,69 грн, з них: за тілом кредиту - 49 464,11 грн та нарахованих відсотків - 10 384,58 грн.
Суд погоджується з цим розрахунком, та дійшов висновку, що позов АТ «Сенс Банк» необхідно задовольнити частково, стягнувши з відповідачки вказану вище суму заборгованості за кредитним договором, відповідно до розрахунку відповідачки.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до частин 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Враховуючи, те, що позовні вимоги задоволені частково, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 712,20 грн судового збору (2422,40 грн (сплачена сума судового збору)х59 848,69 грн (сума задоволених вимог):203 570,37 грн (ціна позову).
Ціна позову складала 203 570,37 грн, позов задоволено частково в сумі х59 848,69, що становить 29 % від ціни позову, х 59 848,69 (задоволені позовні вимоги) х 100% : 203 570,37 грн (заявлені позовні вимоги).
Крім того, позивач просить стягнути з відповідачки витрати на професійну правничу допомоги в сумі 16 580,27 грн.
Згідно з частинами першою, другою, четвертою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 25 березня 2024 року у справі № 686/4996/23.
Крім того, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 17 січня 2024 року у справі № 757/555/22-ц, від 14 лютого 2024 року у справі № 161/14183/22, від 18 березня 2024 року у справі № 357/1559/22.
Такі висновки відповідають висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.
На підтвердження вказаної вище суми витрат позивачем надані такі докази: договір про надання послуг № 1006 від 28.01.2025; довіреність № 024536/25 від 22.07.2025; копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Оскільки позовні вимоги сторони позивача задоволено на 29 %, а тому сума витрат на правничу допомогу, яка підлягає стягненню з відповідачки. становить 4 808,28 грн (16 580,27 грн х 29%).
Отже, загальна сума судових витрат, яка підлягає стягненню з відповідачки, становить 5520,48 грн, яка складається з витрат по сплаті судового збору в розмірі 712,20 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 808,28 грн.
Крім того, відповідачка просила стягнути з позивача суму витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.
На підтвердження витрат відповідачки на правничу допомогу у матеріалах справи наявні: договір № 26002 про надання правничої (правової) допомоги від 01 січня 2026 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Яреськом Т. В.; детальний опис робіт (надання послуг) згідно з договору про надання правової допомоги № 26002 від 07.01.2026; квитанція про виконання платіжної інструкції від 09.01.2026; акт прийому-передачі послуг № 1 від 15.01.2026; копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, виданого на ім'я Яреська Т. В.; ордер від 16.01.2026.
Пропорційно до розміру позовних вимог, в частині яких було відмовлено, з позивача на користь відповідачки підлягає стягненню 7100,00 грн (10 000x71%) витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 2-5, 76-81, 89, 137, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕНС БАНК» заборгованість за угодою про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 19.07.2019 в розмірі 59 848,69 гривень, з яких: 49 464,11 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 10 384,58 гривень - заборгованість за процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕНС БАНК» судові витрати, що складаються з витрат по сплаті судового збору в розмірі 712,20 гривень та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 808,28 гривень, а всього 5520,48 гривень.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕНС БАНК» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 100, 00 гривень.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 17.04.2026.
Позивач: Акціонерне товариство «СЕНС БАНК», місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя Т. А. Карташева