Справа № 212/11174/25
2/212/720/26
16 квітня 2026 року м. Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі: головуючого - Чайкіна І.Б., за участю секретаря судового засідання Хімченко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Максимов Микола Ігорович до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, -
Представник позивача адвокат Максимов Микола Ігорович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду із даним позовом, в якому просив визнати за ОСОБА_1 право власності на: (1) житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 74,09 кв.м., житловою площею 48,14 кв.м.; (2) земельну ділянку площею 0,0611 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , категорія земель: землі житлової та громадської забудови, кадастровий номер: 1410300000:00:018:0366. Мотивуючи свій позов тим,що ОСОБА_1 звернулася до нотаріальної контори з питання оформлення спадкових прав на спадкове майно, яке залишилось після смерті її батька, ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_1 , є спадкоємцем першої черги згідно ст. 1261 Цивільного кодексу України. Окрім неї спадкоємцем за законом згідно ст. 1261 Цивільного кодексу України у померлого є син, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який заяву про прийняття спадщини в установлений законом строк до нотаріальної контори не подавав, місце перебування його не відоме. На день смерті спадкодавець в зареєстрованому шлюбі не перебував. З дружиною, ОСОБА_6 , шлюб розірвано 27 червня 1995 року, в інший зареєстрований шлюб спадкодавець не вступав. Інших спадкоємців , передбачених ст. 1261, ст. 1262 4; 1 ст. 1266 Цивільного кодексу України, у померлого немає. У зв'язку з чим звертається до суду за захистом своїх прав на спадкування.
Ухвалою суду від 14.10.2025 року позовну заяву прийнято у провадження судді Чайкіна І.Б. за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання.
Ухвалою суду від 26.11.2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду.
Стороною позивача подано клопотання про розгляд справи без їх участі, наполягали на задоволенні позовних вимог.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, вважаються належним чином повідомлені про день, час та місце проведення розгляду справи, правом відзиву не скористалися, будь - яких клопотань на адресу суду від них не надходило.
Суд, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, з урахуванням згоди представника позивача на проведення заочного розгляду справи, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
За приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1ст. 4 ЦПК України).
За загальними правилами статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежене.
Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 16.09.2015 року №21-1465а15.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_4 (а.с. 51-52;54-61).
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджено копією свідоцтва про смерть (а.с. 20).
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина.
За життя ОСОБА_4 належав будинок за адресою АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі - продажу (а.с. 11- 11 зворотній) та земельна ділянка площею 0,0611 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , категорія земель: землі житлової та громадської забудови, кадастровий номер: 1410300000:00:018:0366 на підставі договору купівлі - продажу (а.с. 8-8зворотній)
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
За правилами 1 статті 1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
За змістом частини 1статті 1270 Цивільного кодексу України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
У відповідності до частини 1 статті 1273 Цивільного кодексу України встановлено, що спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
У пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від30.05.2008№7 "Про судову практику у справах про спадкування"роз'яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.
Відповідно до частини 1 статті 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Донька померлого ОСОБА_4 позивачка у справі ОСОБА_1 звернулася до державного нотаріусу ЧЕТВЕРТОЇ ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ НОТАРІАЛЬНОЇ КОНТОРИ із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, проте отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, зокрема у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 . Постанова обґрунтована тим, що не надано нотаріусу оригінал документу, який підтверджує право власності на спадкове майно: будинок за адресою АДРЕСА_1 , а також право власності на земельну ділянку площею 0,0611 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , категорія земель: землі житлової та громадської забудови, кадастровий номер: 1410300000:00:018:0366 за спадкодавцем не зареєстровано (а.с. 21-22)
На виконання ухвали суду від ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРГЕОКАДАСТРУ У ДОНЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ надано інформацію, що відповідно до даних Державного земельного кадастру, на земельну ділянку площею 0,0611 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , категорія земель: землі житлової та громадської забудови, кадастровий номер: 1410300000:00:018:0366 на підставі рішення органу місцевого самоврядування від 22.03.2006 року № 4/25-707 був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ 476519, зареєстрований 25.04.2006 року на ім'я ОСОБА_3 . Станом на надання інформації вказана земельна ділянка та відповідна документація залишилися на території, яка перебуває у тимчасовій окупації, що унеможливлює доступ до оригіналів матеріалів (а.с.102-103)
Як вбачається із спадкової справи державного нотаріуса ЧЕТВЕРТОЇ ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ НОТАРІАЛЬНОЇ КОНТОРИ із заявою про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 звернулася ОСОБА_1 , інші спадкоємці до нотаріальної контори про прийняття спадщини або відмови від неї не зверталися (а.с. 46-80)
Приписами ст. 1296 ЦК визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику в справах про спадкування» за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Належним відповідачем у спорах про визнання права власності на майно у порядку спадкування є спадкоємці, тобто особи, визначені за заповітом або за законом, які звернулися у передбаченому порядку та строки із заявою про прийняття спадщини, відкритої після смерті спадкодавця, та прийняли цю спадщину або вважаються такими, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням.
Аналогічна правова позиці викладена Верховним Судом у постанові від 16.02.2022 року по справі № 752/3435/16.
Частина 1 ст. 328 ЦК України, передбачає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
У відповідності із ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови, нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована російською федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації російської федерації.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, місто Бахмут перебуває у тимчасовій окупації.
Нотаріусом відмовлено позивачу у вчиненні нотаріальної дії, у зв'язку з тим, що спадкоємцем не подано всіх необхідних документів, а саме оригінал документу, що підтверджує право власності на спадкове майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 .
Позивач позбавлена можливості оформлення спадщини в нотаріальному порядку, оскільки місто Бахмут перебуває у тимчасовій окупації.
Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2, 6ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону, а держава не втручається у здійснення власником права власності.
Відповідно до ч. 1ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною 1 ст.317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Приписами ч. 1ст. 321 ЦК України визначено: право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 41 Конституції України проголошено: кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
За приписами ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Під час розгляду справи суд виходить з аналізу прецедентної практики Європейського Суду з прав людини (ЄСПЛ), яка свідчить про важливість дотримання державою принципу «правомірних або законних очікувань» та захист прав людини через призму цього принципу, так у рішенні ЄСПЛ «Федоренко проти України» суд нагадав, що відповідно до його прецедентної практики поняття «майно» може поширюватися на «наявне майно» або активи, включаючи претензії, щодо яких заявник може обґрунтовано стверджувати, що він принаймні має «законні сподівання» ефективно скористатися правом власності.
Аналізуючи практику розгляду Судом справ щодо порушення права володіння майном, можна зробити висновок, що поняття «майно», як і «власність», має досить широке тлумачення й охоплює цілу низку економічних інтересів (активів) як матеріальних, так і нематеріальних. Зокрема, у контексті статті 1 Першого протоколу Конвенції Судом розглядалися справи щодо порушення права власності, де об'єктами було усе «власне» майно особи, що може входити до складу спадщини, і яке можна заповісти («Маркс проти Бельгії» (the Marckx case), рішення від 27.04.1979 р., п. 64), тобто наявне майно («existing possessions»).
В даному випадку предметом спору є захист права позивача на наявне майно, що уже увійшло до складу спадщини, яке спадкоємець має законне сподівання отримати у спадок.
Таким чином суддя дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в частині визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 74,09 кв.м., житловою площею 48,14 кв.м, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Щодо визнання права власності на земельну ділянку, суд зазначає наступне.
Згідно із статтею 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об'єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об'єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України.
З врахуванням того, що ОСОБА_4 не залишав заповіт на випадок своєї смерті щодо земельної ділянки, судом визнано право власності за ОСОБА_1 на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , то визнання за нею права власності у порядку спадкування на земельну ділянку на земельну ділянку площею 0,0611 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , категорія земель: землі житлової та громадської забудови, кадастровий номер: 1410300000:00:018:0366, дійсно буде відображати принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, який відображений, зокрема, у ст. 377 Цивільного кодексу України.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта до набувача такого об'єкта без зміни її цільового призначення.
При системному тлумаченні положень ч. 1 ст. 377 ЦК України та ч.1 ст. 120 ЗК України Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 10 грудня 2021 року у справі № 341/363/16 зазначив, що аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що такі норми встановлюють єдність юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будівель і споруд. Власник, визначаючи юридичну долю збудованих будівель та споруд, одночасно визначає і долю земельної ділянки, на якій вони розташовані.
Про загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди) неодноразово наголошувалось у судовій практиці, зокрема Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала такий висновок у постановах від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16, від 05 грудня 2018 року у справі № 713/1817/16-ц, від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17.
Як зазначено у ч.1-3 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд, об'єкта незавершеного будівництва, щодо якого зареєстровано право власності/ спеціальне майнове право, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.
До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд, об'єкта незавершеного будівництва, щодо якого зареєстровано право власності/ спеціальне майнове право, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.
Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 16 березня 2020 року у справі № 675/2372/16-ц надала висновок щодо правильного застосування положень ч. 2,3 ст. 1225 Цивільного кодексу України, зміст якого полягає в тому, що земельна ділянка з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, що була надана спадкодавцю у власність у межах нормативів, на якій розташований успадкований будинок, інші будівлі й споруди, переходить у власність спадкоємців за заповітом, якщо у заповіті спадкодавцем висловлена воля лише відносно житлового будинку, інших будівель та споруд.
Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будівель, а також те, що Позивач не має можливості у позасудовому порядку оформити право власності на земельну ділянку площею 0,0611 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , категорія земель: землі житлової та громадської забудови, кадастровий номер: 1410300000:00:018:0366, належним способом захисту її прав та інтересів є визнання за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку площею.
А тому з урахуванням наведених обставин суд вважає, що ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 0,0611 га, кадастровий номер: 1410300000:00:018:0366, за адресою: АДРЕСА_1 , категорія земель: землі житлової та громадської забудови.
Керуючись ст. 4-5, 13, 19, 76-81, 89, 133-141, 258-259, 263, 265 ЦПК, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Максимов Микола Ігорович до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 74,09 кв.м., житловою площею 48,14 кв.м, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,0611 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , категорія земель: землі житлової та громадської забудови, кадастровий номер: 1410300000:00:018:0366, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.
Повний текст рішення суду складено та підписано 16.04.2026 року.
Суддя: І. Б. Чайкін