Справа № 487/2768/26
Провадження № 1-кс/487/1777/26
15.04.2026 року м. Миколаїв
Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Херсонській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12026230000000354 від 12.04.2026 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Марганця Дніпропетровської області, громадянина України, вдівця, інваліда ІІ групи, що має середню освіту, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України
встановив:
14.04.2026 старший слідчий СУ ГУНП в Херсонській області ОСОБА_6 за погодженням із прокурором відділу Херсонської обласної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 .
У клопотанні слідчий зазначає, що СУ ГУНП в Херсонській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026230000000354 від 12.04.2026 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
13.04.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Підставою для внесення клопотання стало те, що ОСОБА_4 підозрюється у скоєнні особливо тяжкого злочину, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, посилаючись на неможливість запобігти вказаним ризикам шляхом застосування більш м'якої міри запобіжного заходу ніж тримання під вартою, просив про його задоволення.
Захисник підозрюваного заперечувала щодо клопотання, посилаючись на необґрунтованість зазначених у клопотанні ризиків, з огляду на те, що свідків вчинення кримінального правопорушення немає, у зв'язку з чим її підзахисному немає на кого впливати. Крім того вказала, що ОСОБА_4 співпрацює з органом досудового розслідування, розкаюється у скоєному, у зв'язку з чим ризик переховування не доведений. Просила застосувати до її підзахисного запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Підозрюваний заперечував щодо задоволення клопотання, підтримав позицію захисника.
Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, заслухавши думку сторін кримінального провадження, слідчий суддя доходить до такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Із матеріалів клопотання вбачається, що СУ ГУНП в Херсонській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026230000000354 від 12.04.2026 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
13.04.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, а саме за таких обставин.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 12.04.2026 близько 12.00 години, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у приміщенні будинку АДРЕСА_1 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переслідуючи прямий умисел, направлений на протиправне позбавлення життя ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на ґрунті довготривалих особистих неприязних відносин, за допомогою ножа наніс останньому один удар в область шиї, в результаті чого, відповідно до довідки від 13.04.2026 ДСУ «Херсонське обласне бюро судово-медичної експертизи» заподіяв ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді колото-різаних поранень правої і лівої сонної артерії та гострої крововтрати в результаті чого 12.04.2026 настала смерть потерпілого.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України підтверджується дослідженими у судовому засіданні матеріали кримінального провадження, а саме: протоколом огляду місця події від 12.04.2026, відповідно до якого проведено огляд домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 під час проведення якого у житловому будинку виявлено труп ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з ознаками насильницької смерті; довідкою від 13.04.2026 ДСУ «Херсонське обласне бюро судово-медичної експертизи» відповідно до якої смерть на тілі ОСОБА_7 виявлено тілесні ушкодження у вигляді колото-різаних поранень правої і лівої сонної артерії, гостра крововтрата. Смерть ОСОБА_7 настала ІНФОРМАЦІЯ_3 ; протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 13.04.2026, відповідно до якого ОСОБА_4 повідомив про те, що 12.04.2026 близько 12.00 год. перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у будинку АДРЕСА_1 за допомогою ножа він вчинив вбивство ОСОБА_7 ; допитом свідка ОСОБА_8 від 13.04.2026, яка показала, що з вересня 2025 року вона проживала разом з ОСОБА_4 у приміщенні літньої кухні за адресою: АДРЕСА_1 , яке він орендував у ОСОБА_7 , що мешкав у будинку на цій же території. Так, 12.04.2026 близько 08:30 год. вона разом із донькою прийшла до місця проживання ОСОБА_9 , де вже перебували він та ОСОБА_10 і вживали алкоголь. Згодом вона разом з ОСОБА_9 придбали алкогольні напої та повернулися назад, де також перебував ОСОБА_7 , її вітчим ОСОБА_11 , мати ОСОБА_12 та малолітня донька ОСОБА_13 . Під час спільного вживання алкоголю ОСОБА_9 поводився агресивно, провокував конфлікт з її вітчимом, у зв'язку з чим усі перейшли до будинку ОСОБА_14 . Після обіду усі розійшлися та на території вказаного домоволодіння у прищенні кухні залишився ОСОБА_15 , а у приміщенні будинку ОСОБА_16 . Близько 16:50 їй зателефонував ОСОБА_15 та повідомив про пожежу в будинку ОСОБА_14 , зазначивши, що його розбудив невідомий чоловік, ймовірно працівник поліції. Також свідок зазначила, що ОСОБА_15 раніше неодноразово поводився агресивно на ґрунті ревнощів та вчиняв конфлікти, у тому числі завдавав тілесні ушкодження ОСОБА_17 , через що останньому накладали шви на голові; допитом свідка ОСОБА_18 від 12.04.2026, який показав, що з ОСОБА_4 знайомий близько 8-9 місяців, а з ОСОБА_7 - приблизно 6 років. Познайомився з ОСОБА_19 через ОСОБА_20 , у якого той проживав як інвалід. Також зазначив, що ОСОБА_15 перебуває у стосунках із його прийомною донькою ОСОБА_8 , яка тривалий час спілкувалась із ОСОБА_20 та часто відвідувала його для спільного вживання алкоголю. ОСОБА_7 характеризує негативно через зловживання спиртними напоями. 12.04.2026 близько 12:30 свідок прийшов додому до ОСОБА_20 де побачив ОСОБА_21 та ОСОБА_20 у стані алкогольного сп'яніння. Конфліктів між ними не було. ОСОБА_22 повідомила, що її ображав ОСОБА_15 , але деталей не надала. Свідок пішов до будинку ОСОБА_4 з'ясувати обставини, однак той почав ображати його нецензурною лайкою та схопив за горло. Свідок відштовхнув його та пішов, не бажаючи конфлікту. Після цього повернувся до ОСОБА_20 , де пробув ще близько 30 хвилин, а потім разом із родиною пішов. Також зазначив, що між ОСОБА_23 і ОСОБА_19 раніше виникали словесні конфлікти, а останній негативно впливав на ОСОБА_14 та ревнував до нього ОСОБА_24 . Зі слів онуки свідку відомо, що в ніч на 11.04.2026 між Рудем та ОСОБА_9 стався конфлікт, під час якого ОСОБА_9 наніс ОСОБА_25 тілесні ушкодження, вдаривши його милицями по голові; допитом свідка ОСОБА_26 від 12.04.2026, яка показала, що проживає у м. Херсон разом із донькою ОСОБА_8 , онукою та співмешканцем. Близько 8 років тому її донька познайомила її з ОСОБА_7 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Також донька перебувала у співмешканні з ОСОБА_4 , який мешкав у літній кухні за тією ж адресою. Їй відомо, що між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 періодично виникали конфлікти на ґрунті ревнощів, зокрема під час вживання алкоголю. 11.04.2026 між ними сталася бійка, у ході якої ОСОБА_4 завдав ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, зокрема ударів по голові, після чого останнього було госпіталізовано. 12.04.2026 близько 14:30 свідок разом із співмешканцем прийшла за адресою АДРЕСА_2 , де побачила ОСОБА_7 у стані сильного алкогольного сп'яніння з зашитою раною на голові. Зі слів онуки свідка, напередодні вночі ОСОБА_4 наніс ОСОБА_7 близько 4-5 ударів милицею по голові, після чого викликав швидку допомогу. Близько 15:00 свідок пішла, при цьому ОСОБА_7 був живий, конфліктів не відбувалося. Про смерть ОСОБА_7 свідок дізналася з телефонної розмови з донькою, якій, у свою чергу, повідомив ОСОБА_4 , зазначивши, що ОСОБА_7 згорів; допитом свідка ОСОБА_27 від 13.04.2016, яка показала, що вона тривалий час проживає за адресою АДРЕСА_3 . По сусідству проживав ОСОБА_7 , з яким вона була знайома ще зі школи та підтримувала дружні стосунки. За її відомостями, будинок належить його сину, який проживає в м. Дніпро. Також їй відомо, що частину будинку близько шести місяців винаймали чоловік ОСОБА_11 та його співмешканка ОСОБА_28 . Характеризує їх позитивно, зазначає, що ОСОБА_11 , попри інвалідність, веде звичайний спосіб життя. 12.04.2026 близько 17:00 свідок дізналась від сусідки про пожежу в будинку ОСОБА_29 . Вийшовши на місце події, вона побачила дим та працівників ДСНС, які гасили пожежу. Пізніше від правоохоронців їй стало відомо, що ОСОБА_7 загинув.
Так у рішенні Європейського суду з прав людини «Мюррей проти Сполученого Королівства» 14310/88, 28 жовтня 1994 р. наголошено « … Метою допитів під час тримання під вартою відповідно до пункту (с) частини 1 статті 5 … є сприяння кримінальному розслідуванню шляхом підтвердження чи розвіювання конкретної підозри, яка послужила причиною арешту. Тому факти, які є причино виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Європейський суд з прав людини у рішенні «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» 12244/86; 12245/86; 12383/86, 30 серпня 1990 р. зазначив «…наявність «обґрунтованої підозри» передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин …».
Фактичні дані, які містяться у наданих органом досудового розслідування доказах, на думку слідчого судді, здатні переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_4 міг вчинити інкриміноване йому кримінальне правопорушення, а отже підтверджують наявність обґрунтованої підозри, що може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження.
Крім того з матеріалів кримінального провадження та пояснень наданих у судовому засіданні, слідчий суддя доходить до переконання про доведення прокурором існування ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, про що свідчить таке: ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному, в разі визнання його винуватим у вчиненні вказаного злочину (зокрема це позбавлення волі) може спонукати його залишити місце проживання та виїхати за межі України або сховатися на тимчасово окупованій території (підозрюваний зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що на даний час є тимчасово окупованою територією); ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, зокрема на свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_18 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , оскільки підозрюваний особисто із ними знайомий та останньому відоме їх місце проживання, що надає змогу ОСОБА_4 здійснювати як моральний так і фізичний тиск на свідків з метою не надання ними показів або зміни раніше наданих показів, як на початковому етапі кримінального провадження, так і на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, та дослідження їх судом.
При цьому слідчий суддя вважає недоведеними ризики, передбачені п. 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки аргументи, наведені в клопотанні, не дають можливості встановити, на підставі яких доказів сторона обвинувачення стверджує, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також, будучи раніше не судимим, може вчинити інше кримінальне правопорушення.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється.
Так згідно з ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від суду.
Також ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відповідно до положень ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя зазначає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою не є покаранням за злочин, а його мета дійсно забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної особи, а тому запобіжний захід має бути застосовано із врахуванням всіх обставин кримінального правопорушення, встановлених ризиків та конкретної особи, яка підозрюється у вчиненому.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує те, що ОСОБА_4 вдовець, інвалід ІІ групи, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, має зареєстроване місце проживання.
Отже, враховуючи зазначене вище, зважаючи на початкову стадію досудового розслідування, та з огляду на обставини вчинення інкримінованого підозрюваному злочину, слідчий суддя вважає, що саме такий вид запобіжного заходу як тримання під вартою забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, позбавить його можливості переховуватись від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків у даному кримінальному провадженні.
При цьому слідчий суддя вважає неспроможними доводи захисника щодо можливості застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, оскільки будь-які більш м'які види запобіжного заходу не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігти вказаним ризикам.
Окрім того відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків.
Згідно із положеннями п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Таким чином, враховуючи, що підозрюваним вчинено особливо тяжкий злочин із застосуванням насильства, слідчий суддя вважає за необхідне не визначати розмір застави у кримінальному провадженні та не застосовувати альтернативний запобіжний захід.
Керуючись ст. 176-178, 183, 193-197, 309, 392-395 КПК України, слідчий суддя
постановив:
Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Херсонській області ОСОБА_6 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід - тримання під вартою до 11.06.2026 року.
Ухвала слідчого судді діє до 11.06.2026 року (включно).
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду, протягом 5 днів з дня її оголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1