Миколаївської області
Справа №477/322/26
Провадження №1-кс/477/312/26
про продовження дії запобіжного заходу
14 квітня 2026 року місто Миколаїв
Слідчий суддя Вітовського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання старшого слідчого СВ ВП №4 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_3 , погодженого з прокурором Миколаївської окружної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12026152230000102 від 17 лютого 2026 року, про продовження дії раніше застосованого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, такого, що народився в с. Прибузьке Жовтневого району Миколаївської області та фактично проживає в АДРЕСА_1 , з базовою середньою освітою, не працює, не одружений, не судимий,
підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 115 КК України
за участі: прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
10 квітня 2026 року до Вітовського районного суду Миколаївської області надійшло клопотання старшої слідчої СВ ВП №4 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_3 про продовження дії раніше застосованого запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 17 травня 2026 року відносно ОСОБА_5 в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12026152230000102 від 17 лютого 2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України.
В обґрунтування поданого клопотання слідча вказує, що слідчим відділом ВП №4 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12026152230000102 від 17 лютого 2026 року за фактом насильницької смерті ОСОБА_7 .
В ході досудового розслідування встановлено, що 16 лютого 2026 року приблизно о 21.00 годині ОСОБА_5 на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, утримуючи у руках ніж, який підібрав у кімнаті будинку, наніс не менше десяти ударів металевою частиною ножа в область обличчя та тулубу, спричинивши ОСОБА_7 тілесні ушкодження, від яких він помер на місці.
У цьому кримінальному провадженні 17 лютого 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 115 КК України, тобто в умисному протиправному заподіянні смерті іншій особі.
Строк дії ухвали слідчого судді про застосування ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою спливає 18 квітня 2026 року.
У свою чергу, як вказує слідчий у поданому клопотанні досудове розслідування неможливо закінчити до дати закінчення терміну дії запобіжного заходу, так як для цього необхідно провести ряд слідчих та процесуальних дій, направлених на збирання доказів та проведення повного, всебічного та об'єктивного розслідування усіх обставин справи.
Оскільки встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу ризики, передбачені статтею 177 КПК України, не зменшились, а обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні, за змістом клопотання, повністю підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, перелік яких наведений у клопотанні, слідча ОСОБА_3 просить продовжити строк дії запобіжного заходу ОСОБА_5 у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, а саме до 17 травня 2026 року.
На думку слідчої необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою обумовлена продовженням існування ризиків, передбачених пунктами 1, 5 частини першої статті 177 КПК України.
Наявність указаних ризиків слідчим обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років, та з метою уникнення покарання може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки не має міцних соціальних зв'язків та належної адаптації до суспільних відносин; підозрюваний ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення, так як раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності.
Застосування до підозрюваного ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу не дозволить запобігти зазначеним вище ризикам.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 повністю підтримав клопотання про продовження застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та просив його задовольнити, указувавши на продовження існування ризиків, передбачених пунктами 1, 5 частини першої статті 177 КПК України.
Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання слідчої, однак просив застосувати більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту за місцем проживання його матері.
Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання слідчої та просив застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою.
У судовому засіданні проголошено резолютивну частину ухвали.
Заслухавши позиції учасників судового провадження, дослідивши докази по заявленому клопотанню, слідчий суддя встановив наступне.
В провадженні слідчого відділу ВП №4 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області перебуває кримінальне провадження №12026152230000102 від 17 лютого 2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України, за фактом насильницької смерті ОСОБА_7 .
Під час досудового розслідування в даному кримінальному провадженні встановлено, що 16 лютого 2026 року приблизно о 21.00 годин ОСОБА_5 разом з ОСОБА_7 перебували за місцем постійного мешкання останнього, за адресою: АДРЕСА_2 у кімнаті кухні, та на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно- небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, реалізовуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, направлений на протиправне позбавлення життя іншої людини, у кімнаті кухні вказаного будинку, ОСОБА_5 утримуючи у руках ніж, який підібрав у кімнаті вказаного будинку, наніс не менше 10 ударів металевою частиною ножа в область обличчя та тулубу, спричинивши ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді множинних проникаючих колото-різаних ран, від яких потерпілий помер на місці.
Тим самим, ОСОБА_5 ймовірно вчинив дії, які охоплюються складом кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України.
17 лютого 2026 року ОСОБА_5 затримано в порядку статті 208 КК України.
17 лютого 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 115 КК України, тобто в умисному протиправному заподіянні смерті іншій особі, яка з дотриманням положень статті 278 КПК України йому вручена.
Ухвалою слідчого судді Вітовського районного суду Миколаївської області від 28 січня 2026 року застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 26 березня 2026 з визначенням розміру застави для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України на рівні 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; відповідно до частини п'ятої статті 194 КПК України на підозрюваного покладені певні обов'язки.
Зі змісту ухвали слідчого судді від 18 лютого 2026 року про застосування запобіжного заходу, вбачається, що застосовуючи запобіжний захід, судом було досліджено надані органом досудового розслідування докази, які свідчили про наявність як і обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчинення інкримінованого йому діяння, так і наявність ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України.
Постановою виконувача обов'язки керівника Миколаївської окружної прокуратури ОСОБА_9 від 28 квітня 2026 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026152230000102 від 17 лютого 2026 року продовжений до 17 травня 2026 року включно.
Оскільки строк дії запобіжного заходу визначений ухвалою слідчого судді Вітовського районного суду Миколаївської області від 18 лютого 2026 року закінчується 18 квітня 2026 року, а кримінальне провадження неможливо завершити до закінчення дії ухвали слідчого судді, слідча звернулася з клопотанням про продовження такого строку.
За приписами частини четвертої статті 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Тобто при вирішенні цього питання слідчий суддя керується загальними приписами, які регулюють застосування відповідного запобіжного заходу.
Загальні підстави і порядок застосування та продовження запобіжного заходу визначені у статті 194, 199 КПК України, конструкції яких передбачають такі критерії дослідження слідчим суддею обставин (фактів): наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження дії запобіжного заходу; обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу.
Щодо обґрунтованості підозри слідчий суддя зазначає, що оскільки чинне законодавство не розкриває це поняття, враховуючи статті 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини.
З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, пункт 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom», 14310/88, 28 жовтня 1994 року, пункт 55).
Зі змісту поданого клопотання та долучених до нього матеріалів вбачається причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого йому протиправного діяння, що може містити ознаки злочину, в якому він підозрюється.
При цьому, слідчим суддею не оцінювалися докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, тобто на даному етапі провадження не вирішувалися ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті.
Долучені до клопотання прокурором докази, зібрані у ході досудового розслідуванняїх сукупності, зокрема: рапорто ЧЧ від 16 лютого 2026 року; протокол огляду місця події від 17 лютого 2026 року з фототаблицею; протокол огляду трупу ОСОБА_7 від 17 лютого 2026 року; лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_7 від 17 лютого 2026 року; постанова про визнання речовим доказом від 17 лютого 2026 року; протокол затримання особи в порядку статті 208 КПК України та в силу частини третьої статті 132 КПК України, частини другої статті 177 КПК України є підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і запобіжного заходу.
Слідчим суддею враховується те, що за рішеннями Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
При цьому, такі об'єктивні дані не повинні бути достатніми для засудження особи, а повинні лише об'єктивно зв'язувати певну особу з певним злочином для можливості застосування заходу забезпечення кримінального провадження при наявності реальних ризиків, а у разі ж не доведеності вини особи за наслідками судового розгляду, остання може бути виправдана судом, у тому числі, з урахуванням положень національного законодавства.
В світлі обставин даного клопотання, досліджених матеріалів, що долучені слідчою ОСОБА_3 до клопотання про продовження дії застосованого раніше запобіжного заходу, достатньо для того, щоб в межах судового контролю, який здійснюється слідчим суддею при розгляді питання про обрання запобіжного заходу, дійти висновку про наявність обґрунтованої підозри.
Згідно частини першої статті 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
За положеннями процесуального законодавства України, що застосовуються з урахуванням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та відповідної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), окремі положення яких можна екстраполювати на норми національного законодавства, що не містять однозначного регулювання спірних питань, вбачається, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані статтею 5 Конвенції, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України.
Відповідно до статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Слідчий суддя визнає доведеними обставинами те, що продовжують існують передбачені статтею 177 КПК України ризики, зокрема, ризики того, що підозрюваний, перебуваючи на волі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, може переховуватись від органу досудового розслідування або суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Про наявність продовження існування ризику, що підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду свідчать вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення та тяжкість покарання, передбаченого санкцією частини першої статті 115 КК України, а також характер інкримінованого підозрюваному злочину, а саме вчинення протиправних дій небезпечним шляхом, спосіб його застосування, що вказує на усвідомлення ним вчинюваних дій, тобто свідчить про умисний характер вчинення протиправних дій; відсутність у ОСОБА_5 на утриманні будь яких осіб, що на думку слідчого судді вказує на продовження існування ризику, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України. Відомостей про те, що соціальні зв'язки підозрюваного є настільки міцними, що б утримували його в належній процесуальній поведінці, слідчому судді не надано.
Також, слідчим та прокурором доведено продовження існування ризику, передбаченого пунктом 5 частини першої статті 177 КПК України, який надає можливість підозрюваному ОСОБА_5 вчиняти інші кримінальні правопорушення, оскільки за змістом матеріалів, що долучені до клопотання вбачається, що підозрюваний раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, офіційно не працевлаштований, джерел доходу не має, що дає підстави обґрунтовано припускати, що і в подальшому підозрюваний може продовжити займатися злочинною діяльністю, що свідчить про існування ризику пов'язаного з можливістю останнього вчинити інше кримінальне правопорушення.
Отже, з урахуванням сукупності вищенаведених обставин, слідчий суддя вважає підтвердженим продовження існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, зокрема, переховуватися від органів досудового розслідування та суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Оцінюючи встановлені вище ризики, через призму положень статті 178 КПК України, слідчим суддею, окрім вищевикладеного враховує також і те, що підозрюваний ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований, зловживає спиртними напоями, будь-яких осіб на утриманні не має, що вказує на досить низьку міцність його соціальних зв'язків.
Згідно із частиною першою статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом, який застосовується лише тоді, коли є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов'язків і належної поведінки.
Тобто, застосування такого запобіжного заходу можливе не тільки за наявності обґрунтованої підозри щодо вчинення особою злочину та ризиків, а й у разі неможливості зменшити наявні ризики до розумних меж через застосування більш м'яких запобіжних заходів.
У справі «Амбрушкевич проти Польщі» ЄСПЛ зазначив, що перед застосуванням до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою національний судовий орган повинен обов'язково розглянути можливість застосування інших, альтернативних триманню під вартою, заходів. Позбавлення свободи може бути виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається.
При цьому, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Відповідно до частини першої статі 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.
Частиною третьою статті 176 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 у виді особистого зобов'язання та домашнього арешту пов'язане з тим, що такі запобіжні заходи є занадто м'якими та їх застосування не достатнє для забезпечення запобігання ризикам, встановленим слідчим суддею, оскільки не виконання підозрюваним обов'язків у цьому кримінальному провадженні, не матиме належних наслідків, які б утримали його у належній процесуальній поведінці і може створити передумови для його переховування від органів досудового розслідування та/або суду.
Підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді особистої поруки слідчим суддею не встановлено з огляду на відсутність будь-яких заяв від осіб, які б заслуговували на довіру про намір взяти підозрюваного на поруку.
З урахуванням доведеності вищенаведених ризиків, слідчий суддя вважає доведеним, що інші, більш м'які (особисте зобов'язання, особиста порука та домашній арешт), запобіжні заходи на даному етапі досудового розслідування не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, а тому з урахуванням приписів пункту 5 частини другої статті 183 КПК України у вказаному випадку до ОСОБА_5 не може бути застосований більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.
Враховуючи обставини кримінального провадження та долучені до матеріалів клопотання докази, які свідчать про причетність ОСОБА_5 до вчинення дій пов'язаних із умисним заподіянням смерті іншій особі, слідчий суддя вважає підозру, яка повідомлена підозрюваному обґрунтованою, а долучені докази такими, що переконують неупередженого спостерігача, що ця особа могла вчинити даний злочин з досить високою ймовірністю.
Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Слідчий суддя вважає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діянь, які інкримінуються підозрюваному ОСОБА_5 , тяжкості покарання, яке йому загрожує, згідно санкції статті, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного слідчим суддею на даному етапі, не встановлено.
За такого, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, та відносно підозрюваного ОСОБА_5 необхідно продовжити дію раніше застосованого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Відповідно до пункту 1, 2 частини четвертої статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування та щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Оскільки злочин, у якому підозрюється ОСОБА_5 пов'язаний із застосуванням насильства та є таким, що спричинив загибель людини, з урахуванням підстав та обставин, передбачених статтями 177, 178 КПК України слідчий суддя уважає за можливе не визначати розмір застави.
Слідчий суддя відхиляє позицію підозрюваного ОСОБА_5 та його захисника про можливість застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту, оскільки за адресою реєстрації місця проживання підозрюваного житло, зі слів самого ОСОБА_5 , є зруйнованим та непридатним для проживання. Крім цього, у судовому засіданні ОСОБА_5 не зміг зазначити адресу місця розташування житла, де мешкає його мати та де він має намір перебувати під дією запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Керуючись статтями 176-178, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 376 КПК України,
Продовжити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 17 травня 2026 року включно.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню ГУНП в Миколаївській області після її оголошення.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскарженою до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_10