Справа № 473/1627/26
іменем України
"17" квітня 2026 р. місто Вознесенськ
Суддя Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області Зубар Н.Б., секретар судових засідань Нікітченко М.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли від Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою АДРЕСА_1 , обліковий номер картки платника податків НОМЕР_1
У протоколі про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 №620772 від 21.03.2026 року поліцейським, який його склав, зазначено, що: «21.03.2026 року близько 19:35 год. в м.Вознесенськ по вул.Слобідська 94 водій ОСОБА_1 керував т.з. Опель Вектра д.н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та порушення координації рухів, від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора алкотест драгер 6820 та в медичному закладі Вознесенської КП КНП ВБЛ ВМР відмовився. Дане правопорушення зафіксоване на нагрудну бодікамеру Тексар-4500».
В протоколі зазначено, що водій ОСОБА_1 від підписання протоколу, отримання його копії відмовився, а пояснення надасть в суді.
Дії ОСОБА_1 особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, кваліфіковані як порушення п.2.5 ПДР та за ч.1 ст.130 КУпАП.
ОСОБА_1 до суду не з'явився, спочатку викликався за допомогою смс-повідомлення, однак згідно довідки від 07.04.2026 р. абонент тимчасово не доступний.
07.04.2026 р. судову повістку було направлено рекомендованим листом, на адресу, яка зазначена в протоколі. Згідно з інформацією з сайту Укрпошти рекомендований лист не вручено одержувачу - невдала спроба вручення інші причини.
ОСОБА_1 заяв чи клопотань про відкладення слухання справи чи поважні причини неприбуття не надав, тому розгляд справи відбувся у його відсутності згідно із положеннями ст.268 КУпАП.
Судом були вичерпані всі засоби повідомлення ОСОБА_1 про час та місце слухання справи..
При цьому суд враховує, що розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02 вересня 2010 року, «Смірнова проти України» від 08 листопада 2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02 листопада 2006 року, «Літоселітіс Проти Греції» від 05 лютого 2004 року та інші).
Окрім того, що ОСОБА_1 був повідомлений про час та місце слухання справи рекомендованим листом, також на офіційному сайті Судової влади України дата та місце розгляду справи були вказані одразу після призначення справи до розгляду в судовому засіданні. У рішеннях Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України», «Олександр Шевченко проти України» (Заява N 8371/02) від 26.04.2007 (п.27) «Трух проти України» (заява N 50966/99) від 14 жовтня 2003 року наголошено на тому, що особа в розумні інтервали часу має вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження.
Щодо не вручення особі рекомендованого листа, то суд враховує, що надіслання листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб говорити про належне повідомлення, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю суду. Такий висновок Касаційний господарський суд Верховного Суду виклав у постанові від 18 березня 2021 року за справою № 911/3142/19, переглядаючи відмову поновити пропущений строк апеляційного оскарження. КГС ВС зазначив, що близьку за змістом правову позицію про належне повідомлення викладено в постановах: Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17; КГС ВС від 27.11.2019 у справі № 913/879/17; КГС ВС від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19; КГС ВС від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б.
З огляду на те, що при повідомленні судом про місце і час розгляду справи та вжиття всіх заходів щодо унеможливлення порушення процесуальних прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , будучи обізнаним про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, з моменту складання протоколу (21.03.2026 року) по день винесення постанови суду, не дивлячись на достатність часу для того, щоб з'явитися до суду та дізнатися про рух справи, не вжив заходів для явки до суду, не подав письмових заперечень проти протоколу, тому розгляд справи відбувся у відсутності ОСОБА_1 згідно із вимогами ст.268 КУпАП.
Окрім протоколу про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 №620772 від 21.03.2026 до матеріалів справи долучено направлення на медичний огляд водія від 21.03.2026 року та акт огляду на стан алкогольного сп'яніння, де зазначено, що через відмову огляд не проводився. Акт не містить підпис ОСОБА_1 .
Також долучено копію постанови серії ЕНА №6881043 від 21.03.2026 р. відносно ОСОБА_1 за ч.5 ст.121, ч.1 ст.126 КУпАП.
В судовому засіданні також було оглянуто відеозаписи, зроблені співробітниками поліції. Відповідно до ст.251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення.
На диску що надано поліцейськими до протоколу, міститься відеофайли
"E:\0000000_00000020260321195633_0062.MP4"
"E:\2026-04-01 at 13.23.43 .mp4"
"E:\0000000_00000020260321193632_0058.MP4"
"E:\0000000_00000020260321194132_0059.MP4"
"E:\0000000_00000020260321194632_0060.MP4"
"E:\0000000_00000020260321195132_0061.MP4".
На відеофайлі "E:\2026-04-01 at 13.23.43 .mp4", що не містить звуку, видно, що проїзд авто з елементом номеру, який видно, 879 перекриває біле авто з військовими, який не даючи далі проїхати авто, перекриває йому дорогу. З переднього пасажирського місця виходить чоловік, його документи оглядають військові, а двоє поліцейських світять ліхтариком в бік водійського місця. Відео починається о 19.34 год., закінчується о 19.36 год.
Біле авто, що перекрило рух авто, видно також на початку відеозапису "E:\0000000_00000020260321193632_0058.MP4".
Згідно із поясненнями поліцейських, що є вони на відео, вони вказують, що ОСОБА_1 був зупинений поліцією за порушення ПДР, те, що не престебнутий ременем безпеки. Хоча фактично зупинка тз мала місце через те, що рух йому було перекрито білим авто з військовими. Дані водія поліцейський фактично не встановлює. О 19.46 год. поліцейський називає виявлені ознаки алкогольного сп'яніння та пропонує пройти огляд. ОСОБА_1 зазначає, що бажає пройти огляд в лікарні, так як не довіряє драгеру поліцейських. Після цього його затримують, одягають кайданки та везуть до військкомату не в авто поліції. Поліцейський, не вимикаючи камеру, прибуває в військкомат, заходить в приміщення, підходить до водія, що сидить на стільці та очевидно є обмеженим у праві вільно пересуватися та скоріш за все перебуває в наручниках. Поліцейський пропонує пройти огляд, чоловік відмовляється. Поліцейський прав особі не роз'яснює, говорить, що буде складено протокол. Проте запису складання та вручення протоколу відео не містить.
Вирішуючи питання про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд враховує, що нею передбачено адміністративну відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
У ході здійснення судом провадження за ч.1 ст.130 КУпАП, яке проявилось у відмові від проходження огляду на стан сп'яніння підлягає доведенню факт керування особою транспортним засобом, наявність ознак такого сп'яніння, пропозиція/вимога пройти огляд на стан сп'яніння та факт відмови водія від проходження зазначеного огляду. Під відмовою від проходження огляду на стан сп'яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі.
При вирішенні цієї справи суд враховує, що ч.1 ст.251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, у даному випадку на органи Національної поліції.
Відповідно до п.2.9 а) постанови Кабінету Міністрів України «Про правила дорожнього руху» №1306 від 10.10.2001 року: «2.9. Водієві забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Згідно із ст.266 КУпАП «Особи, які керують транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним».
У даній справі поліцією з невідомих причин не було доставлено ОСОБА_1 для проходження огляду в лікарні, хоча він відразу побажав пройти огляд в лікарні, що зафіксовано на відео, наданому поліцією.
Замість того аби забезпечити право водія на проходження освідування в лікарні, як того вимагає ст.266 КУпАП, поліцейські поїхали за авто, в який ОСОБА_1 був поміщений військовими та поліцейський вже на місці зупинки тз, а в військкоматі знову з невідомих причин повторно пропонує ОСОБА_1 пройти огляд, на що той вже відмовився, будучи обмеженим в праві пересування.
Отже поліцейські в порушення вимог ст.266 КУпАП не забезпечив огляд ОСОБА_1 в медичному закладі, хоча на відео є чітке бажання водія пройти огляд саме в лікарні на початку фіксації події, натомість як в протоколі вказано інше - що водій не побажав пройти огляд в лікарні. Поліцейський відразу після зупинки тз чує бажання водія пройти огляд в лікарні, але не забезпечує його реалізації, натомість з невідомих причин пропонує водієві пройти огляд повторно, коли той вже доставлений до військкомату. Тобто дані відеозапису спростовують інформацію, що викладена в протоколі про адміністративне правопорушення.
Згідно із «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 року за №1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 11.11.2015 року за №1413/27858 визначено таке. Пункт 7-8 Розділу І вказаної Інструкції передбачає, що: «7. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення».
Окрім того, згідно із Постановою КМУ від 17 грудня 2008 р. №1103 (останні зміни внесені постановою КМУ №57 від 20.01.2023) «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» передбачено, що:
«6. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
7. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав».
Також в даній справі є очевидними порушення вимог Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII в частині зупинки авто, що керував ОСОБА_1 .
Так надане відео вказує, що авто було зупинено автомобілем з військовими, що перекриває рух авто, яким керував ОСОБА_1 , а не поліцією, яка на такі дії ніяк не реагує.
Так зупиняти тз мають право лише поліцейські, а не військові, перекриваючи рух авто, оскільки згідно із ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що:
«Стаття 35. Зупинення транспортного засобу
1. Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:
1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;
2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;
3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;
4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;
5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;
6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;
8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;
9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;
10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;
11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.
2. Поліцейський зобов'язаний зупиняти транспортні засоби у разі:
1) якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені митними органами відповідно до Митного кодексу України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розкомплектування чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;
2) якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
3. Поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті».
Також слід враховувати, що відповідно до ст.254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Статтею 256 КУпАП визначено, що протокол підписується особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються її права і обов'язки, передбачені ст.268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі.
Тоді як наданий відеозапис не містить процедури складання протоколу, вручення його копії та роз'яснення ОСОБА_1 прав, що визначені ст.268 КУпАП.
Крім того у даній справі порушено право особи на захист, оскільки ОСОБА_1 фактично затриманий військовими та перебуває під їх контролем. Тому у даній ситуації йому мало бути роз'яснено право мати захисника та мала бути забезпечена можливість мати захисника.
Європейський суд з прав людини трактує право на захист особи, яка перебуває під контролем держави (затримана, заарештована, ув'язнена), як одне з фундаментальних прав, гарантованих Конвенцією про захист прав людини (зокрема, статтями 5 та 6). Якщо особа знаходиться під контролем, держава несе відповідальність за забезпечення її прав, включаючи право на юридичну допомогу та фізичну недоторканність.
Конституційний Суд у Рішенні від 30.09.2009 року №23-рп/2009 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу) зазначив: «1. Положення частини першої статті 59 Конституції України "кожен має право на правову допомогу" треба розуміти як гарантовану державою можливість будь-якій особі незалежно від характеру її правовідносин з державними органами, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, юридичними та фізичними особами вільно, без неправомірних обмежень отримувати допомогу з юридичних питань в обсязі і формах, як вона того потребує».
У справі «Лучанінова проти України» (рішення від 9 червня 2011 року (Заява № 16347/02), що стосувалося провадження у справі про адміністративне правопорушення ЄСПЛ вказав наступне: «36. Пункт 1 та підпункти «b», «c» пункту 3 статті 6 Конвенції, а також стаття 13 Конвенції у відповідних частинах передбачають наступне: Стаття 6 «1. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи ... судом, ..., який ... встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
3. Кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права:
b) мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту;
c) захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя.
63. Для здійснення обвинуваченим свого права на захист йому зазвичай повинно бути забезпечено можливість отримати ефективну допомогу захисника з самого початку провадження (див. рішення у справах «Сальдуз проти Туреччини» (Salduz v. Turkey) [ВП], заява № 36391/02, п. 52, від 27 листопада 2008 року, та «Яременко, проти України» (Yaremenko v. Ukraine), заява № 32092/02, пп. 90-91, від 12 червня 2008 року)».
Рішенням ЄСПЛ «Яременко проти України» (Заява №32092/02) від 12 червня 2008 року , остаточне від 12/09/2008 року передбачено: «76. Визначаючи, чи було провадження у справі загалом справедливим, також має враховуватись, чи було дотримано прав на захист.
85. Суд повторює, що, хоча право кожної особи, обвинувачуваної у вчиненні кримінального правопорушення, на ефективний захист адвоката, офіційно призначеного в разі такої необхідності, не є абсолютним, воно становить одну з головних підвалин справедливого судового розгляду (див. "Кромбах проти Франції" (Krombach v. France), N 29731/96, п. 89, ECHR 2001-II). Крім того, вимоги статті 6 можуть також враховуватися ще до того, як справу передано на розгляд суду, а також у разі, якщо недотримання таких вимог на самому початку може серйозно позначитися на справедливості судового розгляду».
Положеннями ч.1 ст.11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948 р. та ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 р. передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна норма міститься й в ст.62 Конституції України.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Оскільки належних, допустимих та несуперечливих доказів умисного вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме відмова від освідування на стан алкогольного сп'яніння в лікарні суду не надано, а суд не уповноважений збирати докази на підтвердження вини особи у вчиненні правопорушення, при складанні протоколу поліцією порушено вимоги ст.266 КУпАП, також порушено право особи на захист, тому на підставі положень ст.247 КУпАП провадження у справі слід закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ч.1 ст.130, п.1 ч.1 ст.247, 283-285 КпАП України, суд
провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області до Миколаївського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Н.Б.Зубар