Справа № 473/6860/25
іменем України
"16" квітня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого - судді Вуїва О.В.,
за участю секретаря судового засідання Москаленко С.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У грудні 2025 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому вказувало, що 16 лютого 2023 року між ТОВ «ФК «Віва Капітал» та відповідачем було укладено Договір про надання фінансового кредиту продукту «Старт».
Відповідно до договору ТОВ «ФК «Віва Капітал» зобов'язалося надати та надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 4 000 грн зі строком користування протягом 15 днів (з можливістю продовження вказаного строку шляхом укладення додаткової угоди), а відповідач зобов'язався вчасно повернути кредит (до 03 березня 2023 року), а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 1,99 % за кожен день користування кредитом.
У разі порушення позичальником умов кредитного договору останній зобов'язався сплачувати на користь кредитодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу, але не більше 15 % від суми простроченого платежу.
Крім цього, у разі порушення грошового зобов'язання (користування кредитом після закінчення встановленого строку кредитування) ОСОБА_1 зобов'язався відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України сплачувати проценти за понадстрокове користування кредитом у розмірі 1,99 % за кожен день користування кредитом
04 жовтня 2023 року між ТОВ «ФК «Віва Капітал» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» було укладено Договір факторингу №04102023/2, за яким первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору від 16 лютого 2023 року.
Позичальник свої зобов'язання жодному з кредиторів належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість в загальному розмірі 12 358 грн, в тому числі:
-заборгованість за кредитом - 4 000 грн;
-заборгованість за процентами - 8 358 грн.
Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідача у повному обсязі.
В судове засідання представник позивача Романенко М.Е. не з'явився, проте надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, судом відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи за місцем його реєстрації, причину неявки суду не повідомив.
Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки представник позивача в окремому клопотанні не заперечував проти такого порядку вирішення спору.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.
Зокрема, суд встановив, що 16 лютого 2023 року між ТОВ «ФК «Віва Капітал» та відповідачем було укладено Договір про надання фінансового кредиту продукту «Старт».
Відповідно до договору ТОВ «ФК «Віва Капітал» зобов'язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 4 000 грн зі строком користування протягом 15 днів (з можливістю продовження вказаного строку шляхом укладення додаткової угоди), а відповідач зобов'язався вчасно повернути кредит (до 03 березня 2023 року), а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 1,99 % за кожен день користування кредитом.
У разі порушення позичальником умов кредитного договору останній зобов'язався сплачувати на користь кредитодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу, але не більше 15 % від суми простроченого платежу.
Крім цього, у разі порушення грошового зобов'язання (користування кредитом після закінчення встановленого строку кредитування) ОСОБА_1 зобов'язався відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України сплачувати проценти за понадстрокове користування кредитом у розмірі 1,99 % за кожен день користування кредитом
04 жовтня 2023 року між ТОВ «ФК «Віва Капітал» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» було укладено Договір факторингу №04102023/2, за яким первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору від 16 лютого 2023 року.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При цьому, згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).
Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення договору) якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, зокрема повинен повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.
Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ФК «Віва Капітал» та ОСОБА_1 з дотриманням положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» уклали між собою кредитний договір в електронній формі, узгодили у ньому усі істотні умови, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальник підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Таким чином, ОСОБА_1 набув статусу, прав та обов'язків позичальника у кредитних правовідносинах з ТОВ «ФК «Віва Капітал», правонаступником якого за договором факторингу є ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС».
Копією довідки ТОВ «Платежі Онлайн» від 09 жовтня 2023 року з вих. №1292/10 (а.с. 27) підтверджено перерахування та зарахування кредиту у загальному розмірі 4 000 грн на зазначену позичальником банківську картку, що підтверджує повне виконання кредитодавцем своїх зобов'язань за кредитним договором.
У той же час, позичальник свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим станом на 04 жовтня 2023 року йому нараховано заборгованість у загальному розмірі 12 358 грн, в тому числі:
-заборгованість за кредитом - 4 000 грн;
-заборгованість за процентами (за період з 16 лютого 2023 року до 01 червня 2023 року) - 8 358 грн.
Заборгованість щодо тіла кредиту підтверджується матеріалами справи.
У той же час, суд частково не погоджується з розміром нарахованих процентів у зв'язку з наступним.
З розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що позичальнику фактично нараховано два види процентів:
-договірні проценти (за період з 16 лютого 2023 року до 02 березня 2023 року) у розмірі 1 194 грн;
-проценти за прострочення користування кредитом (згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України) у розмірі 7 164 грн.
Суд погоджується з розміром договірних процентів, які нараховані у повній відповідності з умовами кредитного договору, а саме за узгодженою сторонами правочину процентною ставкою та в межах узгодженого (15-денного) строку кредитування.
Що стосується процентів, нарахованих відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, то в цій частині слід зазначити наступне.
Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ч. 1 ст. 14 ЦК України).
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Аналогічні положення, що містилися в Законі України «Про споживче кредитування», дійсно були виключені Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
При цьому, аналогічні зміни в розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України Законом № 3498-IX не вносились.
Отже, на момент виникнення спірних правовідносин є чинними положення п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в редакції Закону № 2120-IX.
У Рішенні Конституційного Суду України від 13 березня 2012 року у справі №5-рп/2012 вказано: «Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному (абзац п'ятий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп). Виходячи з наведеного Конституційний Суд України вважає, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Кодексу не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу».
Відтак, хоч Закон №3498-IX від 22 листопада 2023 року прийнятий пізніше, ніж Закон № 2120-IX від 15 березня 2022 року, проте статтею 4 ЦК України встановлено, що інші закони України приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, а на суб'єкта законодавчої ініціативи, що подає до Верховної Ради проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, покладено обов'язок одночасно подати до Верховної Ради проект закону про внесення змін до ЦК України, які мають розглядатися одночасно.
Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин відповідні зміни до ЦК України подані не були, то з огляду на положення статті 4 ЦК України та позицію Конституційного Суду України, застосування колізійного принципу lex posterior derogat priori (лат. «пізніший закон скасовує попередній») у цій ситуації неможливе.
Отже, зазначення у ЦК України про необхідність прийняття інших законів відповідно до цього Кодексу є достатньою підставою вважати, що норма ЦК України превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України.
Спеціальні норми закону можуть містити уточнюючі положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України.
Разом з тим, при існуванні складної змістової колізії, застосуванню підлягають норми того нормативно-правового акта, який повно та точно врегульовує конкретні правовідносини, містить чіткі та зрозумілі положення, які забезпечують передбачуваність законодавства та відповідають законним очікуванням суб'єктів правовідносин.
У практиці Європейського суду з прав людини знайшов своє застосування принцип правової визначеності. Цей Суд у своїх рішеннях неодноразово робив висновок, що принцип правової визначеності є одним з фундаментальних аспектів верховенства права (рішення у справах «Брумареску проти Румунії», «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» та ін.).
Суд неодноразово вказував, що він виходить із таких вимог до національних нормативно-правових актів, щоб вони вважалися законом для цілей Конвенції: 1) нормативно-правовий акт повинен бути доступним громадянинові як орієнтир правової поведінки і її наслідків, достатнім за тих правових норм, що застосовуються у конкретній справі; 2) норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з необхідною точністю (справа «Санді Таймз проти Сполученого Королівства». У справі «Кантоні проти Франції» Суд зазначив, що закон має відповідати якісним вимогам: бути доступним і передбачуваним.
Аналіз нормативно-правових актів дає підстави стверджувати, що саме норми ЦК України (чинні на момент виникнення спірних правовідносин) найбільш повно та точно врегульовували цивільні правовідносини щодо стягнення неустойки під час дії воєнного стану.
Зазначене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17.
Враховуючи викладене, суд вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, який регулює звільнення позичальників від відповідальності за прострочення виконання грошових зобов'язань (зокрема, сплати процентів відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України) під час дії воєнного стану в Україні, і яка превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України.
За встановленого, вказані проценти не підлягають стягненню.
Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 5 194 грн, в тому числі:
-заборгованість за кредитом - 4 000 грн;
-заборгованість за договірними процентами (за період з 16 лютого 2023 року до 02 березня 2023 року) - 1 194 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача (згідно розміру задоволених вимог) також підлягають стягненню 1 018,13 грн судового збору та 2 521,80 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 282, 284, 289 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8; код ЄДРПОУ 42649746) заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту продукту «Старт» від 16 лютого 2023 року, що утворилася станом на 04 жовтня 2023 року, а саме: заборгованість за кредитом у розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень; заборгованість за процентами за користування кредитом (за період з 16 лютого 2023 року до 02 березня 2023 року) у розмірі 1 194 (одна тисяча сто дев'яносто чотири) гривні, а всього в загальному розмірі 5 194 (п'ять тисяч сто дев'яносто чотири) гривні, а також 3 539 (три тисячі п'ятсот тридцять дев'ять) гривень 93 копійки судових витрат.
Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя: О.В. Вуїв